Фінансова звітність та її аналізї

Як у фінансовому, так і в  податковому обліку застосовуються найголовніші елементи бухгалтерського  обліку - документація, подвійний запис. Сальдо за рахунками податкового  обліку є складовою частиною валюти балансу, який, хоч і відображає за більшістю статей залишки за синтетичними рахунками фінансового обліку, однак включає також статті, сформовані у системі записів податкового обліку. У ряді випадків це навіть зумовило відхід від принципу балансу - нетто у зв'язку із включенням у валюту балансу сальдо за субрахунками 643 "Податкові зобов'язання", 644 "Податковий кредит" чи синтетичними рахунками 17 " Відстрочені податкові активи", 54 " Відстрочені податкові зобов'язання".

Всі синтетичні рахунки фінансового  і податкового обліку відображаються у одній Головній книзі, стосовно якої у Теорії бухгалтерського обліку сформований принцип чотирьох типів змін у балансі, які, однак, не впливають на рівність підсумків активу і пасиву. Цього правила, зокрема, не порушують записи на рахунках податкового обліку, хоча, як зазначалось, інколи тут виникають ситуації що суперечать теорії: відображення податкового кредиту у пасиві, а податкових зобов'язань - в активі за субрахунками 644 та 643 відповідно.

Інколи дані фінансового обліку, правда узгоджені з вимогами податкового обліку, є вихідними для записів у податковому обліку. Так приріст  (убуток) придбаних товарно-матеріальних цінностей визначається на основі даних фінансового, а, точніше, навіть управлінського обліку, хоч останній у зв'язку з цим має бути побудований так, щоб окремо відображались власні і придбані ТМЦ.

Для уточнення даних податкового  обліку використовують первинні документи  і облікові реєстри фінансового  обліку. Зокрема так уточнюють  дані щодо визначення податку на додану вартість, валових втрат, валових  доходів, а також інших платежів.

На нашу думку, наведені вище розбіжності бухгалтерського і податкового  обліку, переважним чином, мають штучний характер. Більшість із них цілком  можливо було уникнути шляхом попереднього реформування бухгалтерського обліку, а також відпрацювати національну стандартну форму узгодження економічного та оподатковуваного прибутку, яка б врахувала всі особливості чинного українського законодавства.

У зв’язку з цим є декілька можливих шляхів:

1. або податковий облік зникає як такий і вся інформація для податкової звітності буде черпатися виключно із бухгалтерського обліку;
2. економічний або фінансовий прибуток (до вирахування податків) коригується за нормами податкового  законодавства, а відтак щодо отриманого результату, тобто бази оподаткування застосовується ставка оподаткування;
3. оподаткований прибуток обчислюється безпосередньо за даними податкового обліку.

За першого методу необхідно  корінним образом змінити існуючу  нормативну базу. Для другого методу прийнятним є позасистемний облік  відхилень у сумах, що  оподатковуються  за нормами фінансового обліку і податкового законодавства. Третій  метод потребує  ведення окремих рахунків  податкового обліку (слід  зазначити, що на практиці у підприємствах такі рахунки застосовуються).

На нашу думку, на сучасному етапі  взаємодії бухгалтерського і податкового обліку, слід налагодити їх поєднання. Логічна схема узгодження, на нашу думку, зображено на рис. 1.1.

До цього часу в законодавстві  України не передбачено окремих  рахунків для обліку на них валових  витрат і валових доходів, але  ж для обліку господарських операцій ці рахунки потрібні. Противники податкового обліку валових витрат і валових доходів у системі кореспонденції рахунків можуть заперечити, що навіть за старим Планом рахунків , у якому були передбачені для цього одноіменні синтетичні рахунки 18 та 48, не всі підприємства їх використовували, а складали декларації на основі вибірки даних за рахунків бухгалтерського обліку. Ми пропонуємо обліковувати валові витрати у складі синтетичного рахунку 84 “Інші операційні витрати”, а валові доходи за рахунком 47 “Інші доходи”.

Трохи краще у новому Плані рахунків вирішений облік розрахунків  з бюджетом за податком на додану вартість, їх ведуть на рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1. Схема  узгодження фінансового і податкового обліку

 

 

 

 

 

1.2. Сутність податкової  звітності та її характеристики

 

У зв’язку  із введенням  в дію Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про податок на додану вартість”, окрім подання бухгалтерської звітності передбачено також подання податкової звітності. Формами такої звітності (з додатками) є:

- Декларація про прибуток  підприємства.

- Податкова декларація  податку на додану вартість.

Декларація про прибуток підприємства заповнюється у тисячах гривень з одним десятинним знаком [14.15]. Дані, що наведені у декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку, відповідати податковому обліку (звітності).

Основна характеристика декларації про прибуток наведена у табл. 1.2.

Декларація складається із вступної частини, схеми основних частин і  сімнадцяти додатків. У вступній частині  декларації відображається повна назва  підприємства (згідно установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, форма власності (згідно якої зареєстроване підприємство, виходячи із  закону України “Про власність”), ідентифікаційний код, назва органу, у відомстві якого знаходиться підприємство (якщо такий є), повний юридичний адрес і номер телефону платника податку.

Основні частини декларації зведені в одну таблицю наскрізною нумерацією рядків і призначені для  розрахунку і відображення загальної  суми зобов’язань платника із  перерахування  у бюджет податків. Більшість рядків декларації заповнюються на основі додатків. У цьому випадку після назви показника вказано, на основі якого додатку заповнюється даний рядок. Однак деякі рядки декларації заповнюються на основі даних бухгалтерського і податкового обліку; при цьому посилань на додатки немає [17.35].

Рядки додатків, у свою чергу, заповнюються на основі даних бухгалтерського і податкового обліку. Однак в деяких додатках, зокрема “О” і “П”, при підрахунку окремих показників використовуються безпосередньо дані рядків декларації.

Основна частина декларації і додатку має по чотири графи – код рядка. Коди рядків додатку складаються із двох розділених  крапкою цифр, перша з яких

Таблиця 1.2

Декларація про прибуток підприємства

Форма звітності	Квартальна
Термін подання	Не пізніше 25 числа  місяця, слідую чого за звітним кварталом.
Ким подається	Платниками податку  на прибуток підприємства, крім страховиків, банківських закладів і підприємств, основною діяльністю яких є виробництво  сільськогосподарської продукції, для яких встановлені окремі форми  декларацій.
Користувачі інформації	Державні податкові  органи.
Нормативна база	Закон України “Про оподаткування  прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР (із змінами, внесеними Законами України  від 19.09.97р. №535/97-ВР, від 04.11.97р. №607/97-ВР, від 18.11.97р. №639/97-ВР, від 30.12.97р. №793-97/ВР, від 10.02.98р. №98/98-ВР). Декларація про прибуток підприємства, затверджена наказом  Державної податкової адміністрації  України від 21.01.98р. №37 (додаток). Порядок складання декларації про прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 21.01.98р. №37.

відповідає кодові рядка декларації.

Рядки декларації згруповані в сім умовних частин, в кожній з яких об’єднані однорідні показники:

1. Рядки 1-11 – Валові доходи.
2. Рядки 12-33 – Валові витрати.
3. Рядки 34-35 – Суми амортизаційних відрахувань.
4. Рядки 36-40 – Прибутки та збитки.
5. Рядки 41-42 – Податкові зобов’язання.
6. Рядки 43-45 – Податок на прибуток.
7. Рядок 46 – Обов’язки платника по утриманню і перерахуванню в бюджет податку у джерела виплати.

В декларацію повинні вноситися  всі передбачені у ній дані: У випадках відсутності в підприємстві яких-небудь даних, передбачених в Декларації, у відповідному рядку ставиться  почерк [67.103].

Декларація заповнюється чорнилом, шариковою ручкою, за допомогою печатної машинки, принтера і інших засобів, які забезпечують зберігання цих даних на протязі встановленого терміну зберігання звітності.

В декларації не допускають будь-які підчистки, помарки, неоформлені  належним чином виправлення. Виправлення  помилок в декларації здійснюється з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Приказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 із змінами та доповненнями.

Рядки декларації заповнюються на основі:

1. Показників додатків.

При цьому в графі 1 після назви  показника вказується, на основі якого  додатку заповнюється той чи інший  рядок. Причому в деяких випадках дані просто переносяться із конкретного  рядка додатка в конкретний рядок  декларації. В інших випадках, скоріше чим  заповнити рядок декларації, потрібно просумувати рядки того чи іншого додатка.

2. Безпосередньо показників бухгалтерського  і податкового обліку.

Цих рядків більше усього у другій частині декларації. В  них відображаються ті показники, які будуть використані податковими органами при відборі платників для документальної пробірки.

3. Сумування показників інших  рядків Декларації.

Заповнення декларації починається з визначення валових  доходів. Суми валових доходів відображаються в рядках .

Під валовими доходами розуміють  загальну суму доходу платника податку  від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) на протязі звітного періоду в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах як на території  України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності з  даним визначенням валового доходу, доходи бувають отримані і нараховані. Поняття “отримані доходи” роз’яснень не потребує, оскільки ясно, що річ йде  про грошові кошти, зараховані на банківські рахунки підприємства, оприбутковані у касі, про матеріальні цінності і нематеріальні активи, переданих у власність чи повне господарське ведення підприємства, про передані результати робіт, отримані послуги. Поняття ж “нараховані доходи”, потребують більш ширшого  роз’яснення. “Нараховані доходи” – це суми, які ще не отримані підприємством,  але їх величина вже відома. Такими доходами, згідно пункту 11.3 статті 11 Закону є [118.25]:

• вартість відвантажених товарів, результатів робіт (послуг);
• вартість оприбуткованих товарів, результатів робіт (послуг) по бартерних договорах;
• суми нарахованих по кредитно-депозитних договорах процентів (комісійні);
• курсові валютні різниці;
• капітальний дохід;
• дохід при врегулюванні безнадійної і сумнівної заборгованості.

У відповідності з  пунктом 7 Положення про організацію  бухгалтерського обліку і звітності  в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, підприємство може самостійно встановити порядок  накопичення даних про валові доходи і валові витрати без записів в системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку із наступним використанням таких даних для складання податкової декларації.

Суми валових витрат записуються у рядках 12-33 декларації. Ці рядки заповнюються на основі відповідних показників, вказаних у відповідних додатках.

Наприклад, рядок 12 декларації заповнюється на основі даних додатку  “Ж”.

В рядку 1 додатку “Ж”  відображаються суми витрат, пов’язаних з придбанням матеріалів, сировини, комплектуючих частин і напівфабрикатів (окрім тих, які придбані у нерезидентів на території офшорних зон) як за національну, так і за іноземну валюту, за умови, що ці матеріальні цінності будуть використані у власній господарській діяльності і не підлягають наступному продажу. Ці суми підлягають включенню в число  валових витрат при наявності відповідних відправних (супровідних) чи  розрахункових документів, які підтверджують факт придбання цих матеріальних цінностей.  Дані сум відображаються в цьому рядку без обліку ПДВ і акцизного збору [118. 25].

В рядку 2 додатка “Ж”  вказуються суми витрат, пов’язаних із придбанням матеріальних цінностей  у нерезидентів в офшорних зонах. Суми таких витрат включаються в  чисто валових витрат в розмірі 85% від вартості придбаних матеріалів.