Бухгалтерський баланс

      Дебіторська заборгованість представлена в новому балансі такими статтями: 1) по векселях одержаних; 2) за товари, роботи і послуги; 3) по розрахунках.

      Векселі одержані

      У статті "Векселі одержані" показується  заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

      Вексель — це безумовне письмове зобов'язання сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи в установлений термін на користь пред'явника векселя.[17, 120 ст.]

      Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

      У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і  товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем).

      Користувачів  фінансової звітності стаття "Дебіторська  заборгованість за товари, роботи, послуги" цікавить з позиції реальності її оцінки, тобто ймовірності погашення  її у визначеній сумі. Тому важливо відобразити в балансі дебіторську заборгованість, дотримуючись принципу обачності: щоб активи та дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені. Її оцінка має бути достатньо обгрунтованою, щоб незалежний аудитор погодився з нею.

      Продаж товарів і надання послуг в кредит, при застосуванні принципу нарахування, як правило, співпадає з визнанням доходу від реалізації. Борги, які, можливо, не будуть сплачені дебіторами внаслідок їх неплатоспроможності, входять до складу доходу, необгрунтоване завищуючи реальний результат від реалізації.

      У балансі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги відображається за чистою вартістю. Чиста вартість дебіторської заборгованості — це сума дебіторської заборгованості після вирахування сумнівних та безнадійних боргів. Сумнівний борг — це дебіторська заборгованість, відносно якої існує ймовірність її неповернення боржником.[17, 140 ст.] Безнадійна дебіторська заборгованість (безнадійний борг) — це заборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненні боржником, або позовний термін якої минув.[17, 140 ст.]

      Дебіторська заборгованість за розрахунками

      Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає  по переплачених податках, зборах та інших  платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих дивідендах, процентах, роялті тощо, які очікуються до надходження. По цій статті також вказується заборгованість фінансових і податкових органів, пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків, яка відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до інших статей.

      Інша  поточна дебіторська заборгованість

      До  іншої поточної дебіторської заборгованості відносяться всі види дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості по розрахунках. Зокрема це заборгованість працівників підприємства по інших операціях, наприклад, за товари, придбані в кредит, або за отриманими від підприємства позиками.

      Поточні фінансові інвестиції

      Згідно  з МСБО 25 "Облік інвестицій" та відповідним П(С)БО 12. "Фінансові інвестиції": поточна фінансова інвестиція - це інвестиція, що легко реалізується та призначається для утримання протягом терміну, що не перевищує один рік.

      До  числа поточних фінансових інвестицій відносяться:

      • короткострокові комерційні ринкові  папери;

      • казначейські векселі;

      • короткострокові боргові папери;

      • депозитні сертифікати;

      • інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом терміну, що не перевищує один рік.

      В українській обліковій практиці під короткостроковими фінансовими вкладеннями розуміють короткострокові цінні папери та інші дохідні активи, що придбані (вкладені) підприємством для одержання прибутку на строк не більше одного року: • акції; • облігації; • сертифікати; • казначейські зобов'язання.

      Грошові кошти та їх еквіваленти

      У цій статті відображаються суми грошей, що на дату балансу знаходяться:

      • в касі;

      • на банківських рахунках;

      • в дорозі;

      • у формі грошових документів;

      • у формі виставлених акредитивів.

      Складовою облікової політики підприємства є критерій віднесення інвестицій до грошових еквівалентів. Як правило, до грошових еквівалентів відносять поточні інвестиції, початковий строк погашення яких не перевищує 3 місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшать свою вартість протягом періоду їхньої чинності.

        До складу грошових коштів  не відносяться гроші на банківських  рахунках, обмежені для поточного  використання протягом терміну,  що перевищує один рік. Їх  слід відображати у складі  необоротних активів як інші фінансові інвестиції.

      Суми  грошових коштів та їх еквівалентів, наведені у балансі, повинні узгоджуватись із відповідними сумами звіту про рух грошових коштів.

      Згідно  з П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів," суми грошових коштів в іноземних валютах слід відображати з використанням відповідних валютних курсів на дату балансу.

      Курсові різниці, що виникають при перерахунку  сум грошових коштів в інвалютах, визнаються як доходи або витрати  того періоду, у якому вони виникли, та відображаються у звіті про фінансові результати у складі інших фінансових доходів (витрат).

      Порядок розкриття інформації про грошові  кошти у примітках до фінансової звітності наведено далі у роботі.

      Інші  оборотні активи

      Ця  стаття балансу містить вартість оборотних активів, які не увійшли до складу статей "Запаси", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", "Дебіторська заборгованість по розрахунках", "Інша дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти".

      Витрати майбутніх періодів

      Цей розділ балансу містить витрати, оплачені у звітному періоді, які  відносяться до наступного (наступних) облікових періодів. Наприклад, наперед  сплачена орендна плата, наперед  сплачена страховка, наперед сплачені рекламні послуги тощо. Окремі статті таких витрат необхідно розкривати у балансі підприємства, враховуючи їхню суттєвість та доречність такого розкриття для користувачів фінансової звітності. Слід зазначити, що по статті "Витрати майбутніх періодів" можуть відображатися як оборотні, так і необоротні активи, а саме: витрати, які стосуються наступного облікового періоду, та ті, що будуть віднесені на більш пізні періоди. Якщо підприємство здійснило у звітному періоді і ті, і інші витрати, то у балансі їх слід відображати окремо, якщо їх величина є суттєвою. 

      Пасив балансу

      У ринковій економіці пасив балансу  показує, яка величина засобів (капіталу) вкладена в господарську діяльність підприємства, хто і якою мірою  брав участь у створенні майнової маси підприємства. Він визначається як зобов'язання за отримані  цінності чи як вимоги на отримані підприємством ресурсів. Зобов'язання розрізняються по суб'єктах: одні з них є зобов'язаннями перед власниками підприємства, інші - перед кредиторами, банками. Такий розподіл зобов'язань у балансі має важливе значення при визначенні терміновості їхнього погашення. Зобов’яхання (згідно з П(С)БО 2) – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.[3]

      Зобов'язання — це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає  тільки тоді, коли актив отримано, або  коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

      Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

      Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього  вилучення коштів підприємства і  втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов'язків. Разом з тим, підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це необов'язково призводить до виникнення і відображення у його балансі певного зобов'язання.

      Статті  пасиву групуються по ступені терміновості повернення зобов'язань. У бухгалтерському балансі власний капітал підприємства відбивається в першому розділі пасиву "Власний капітал". Основна стаття цього розділу "Статутний капітал" показує суму засобів, інвестовану власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

      У цьому ж розділі відбиті залишки  резервних фондів, утворених на підприємстві відповідно до  законодавства й  установчих документів, нерозподілений прибуток.

     Пайовий капітал

      У цій статті наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

      Додатковий  вкладений капітал

      У статті „Додатковий вкладений капітал” акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

      Інший додатковий капітал

      У цій статті відображається сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

      Резервний капітал

      У статті „Резервний капітал” наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

      Нерозподілений  прибуток (непокритий збиток)

      У статті „Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

      Неоплачений капітал

      У цій статті відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

      Вилучений капітал

      У статті „Вилучений капітал” господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

      Другий  розділ пасиву „Забезпечення наступних  витрат і платежів” відображає нараховані у звітному періоді майбутні витрати на платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

      У третьому розділі пасиву „Довгострокові зобов’язання” показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточною. Наводиться заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залучення позикових коштів (у інших суб’єктів господарювання), на які нараховуються відсотки. Показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою ставкою та податковою базами оцінки.

      Довгострокові кредити банків

      По  цій статті відображається сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від  них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

      Інші  довгострокові фінансові зобов’язання

      У цій статті наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо залучення  позикових коштів (крім кредитів банків) на які нараховуються відсотки.

      Відстрочені податнові зобов’язання

      Таке  поняття як відстрочений податковий актив виникає, коли податкове зобов'язання, визначене згідно з чинним законодавством, перевищує суму нарахованого облікового податку на прибуток.

      У тому випадку, коли навпаки, обліковий  податок на прибуток більший за податкове  зобов'язання, визначене за чинним законодавством, виникає відстрочене податкове зобов'язання, яке класифікується як довгострокове.