Бухгалтерський баланс

      Актив відображається у балансі за умови, що:

      • оцінка його може бути достовірно визначена  та

      • очікується отримання в майбутньому  економічних вигод, пов'язаних з  його використанням.

      Витрати на придбання та створення активу, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі і включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

      Отже, ресурс не визнається активом і не відображається у балансі, якщо були здійснені витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигод на підприємство вважається малоймовірним після завершення поточного облікового періоду.

      Активи  мають визнаватись і відображатись  в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки, а саме:

      1. Історичної собівартості. Активи  відображаються за сумою сплачених  грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

      2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

      3. Вартості реалізації. Актив відображається  за сумою грошових коштів або  їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;

      4. Теперішньої вартості. Активи відображаються  за теперішньою дисконтованою  вартістю майбутніх чистих надходжень  грошових коштів, які, як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

      З метою задоволення інформаційних  потреб широкого кола користувачів, баланс відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для кращого  сприйняття і розуміння даних фінансової звітності ця інформація структуризується певним чином. Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації. Розмежування поточних і непоточних активів і зобов'язань, дає змогу визначити суму оборотного капіталу як різницю між поточними активами і поточними зобов'язаннями.

        Кожне підприємство, враховуючи  характер основних господарських  операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність  поділу активів на оборотні  та необоротні (МСБО 1. Подання фінансових  звітів, п. 53). Однак, згідно П(С)БО 2 "Баланс" поділ активів на оборотні та необоротні є обов'язковим. Згідно з цим Положенням (п. 4):

      Оборотні  активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.[3]

      Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або  товарів і послуг.[3]

      У виробництві операційним циклом звичайно називають середній проміжок часу між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових коштів за реалізовану продукцію

      Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні, тобто ті які призначені для використання, споживання та реалізації більше 1 року або 1 операційного циклу.

      Нематеріальні активи

      Нематерійльний  актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від  підприємства) та утримується підприємством  з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.[9, 35 ст.]

      Незавершене виробництво

      По  статті "Незавершене будівництво" відображається сума інвестицій, вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва. При порівнянні старого і діючого балансів, на перший погляд, здається, що цією статтею в новій формі замінені статті "Незавершені капітальні вкладення" та "Устаткування". Але це не зовсім так, тому що при складанні балансу відповідно до вимог МСБО поняття собівартості набуває іншого змісту — з неї вилучаються адміністративно-управлінські витрати (рахунок "Загальногосподарські витрати" старого плану рахунків).

      Балансова вартість незавершеного будівництва  дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкту основних засобів.

      Основні засоби

      Питання обліку основних засобів — їх визнання, визначення балансової вартості та амортизаційних відрахувань регламентуються МСБО 16 і викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку.

      Згідно  з П(с)БО:

      Основні засоби — це матеріальні активи, які:

      • утримуються підприємством для  використання у виробництві або  постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

      • будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного періоду.

      Об'єкт  основних засобів визнається як актив  тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство буде отримувати в  майбутньому економічні вигоди, пов'язані  з використанням активу, та його оцінка може бути достовірно визначена.

      Об'єкт  основних засобів не визнається як актив, якщо він знаходиться в оперативному чи довірчому управлінні.

      Об'єкт  основних засобів списується з балансу  підприємства у разі його вибуття  або коли він перестає відповідати  критеріям визнання активу.

      Довгострокові фінансові інвестицій

      В статті "Довгострокові фінансові  інвестиції" відображаються фінансові  інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які  не можуть бути вільно реалізовані  в будь-який момент. Новим є те, що у цій статті окремо виділені фінансові інвестиції, які згідно з П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" передбачається обліковувати за методом участі в капіталі (що відповідає МСБО), і окремо вказуються інші фінансові інвестиції.

      Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються  підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора.[20, 36 ст.]

      Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції, які не можуть бути класифіковані  як поточні.[20, 36 ст.]

      Згідно  з П(с)БО 12 „Фінансові інвестиції”, передбачається всі фінансові вкладення (придбані цінні папери, облігації, внески до статутних фондів інших підприємств і т. п.) наводити у балансі за фактичною собівартістю.

      Довгострокова дебіторська заборгованість

      У цій статті відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу, наприклад, заборгованість орендаря за фінансовою орендою. Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

        Негарантована ліквідаційна вартість  — частина ліквідаційної вартості  орендованого активу, продаж якої орендодавцем не гарантується або гарантується лише пов'язаною з ним стороною.[26, 26 ст.]

      Чисті інвестиції в оренду — це загальна сума мінімальних орендних платежів та будь-якої негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу.[26, 26 ст.]

      Позароблений  фінансовий дохід — це загальна сума мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням дисконтованої суми мінімальних орендних платежів за припустимою ставкою відсотка при оренді.[26, 27 ст.]

      Припустима  ставка відсотка при оренді — це ставка дисконту, за якою на початку  строку оренди визначається теперішня (дисконтована) вартість загальної суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості активу, яка повинна дорівнювати справедливій вартості орендованого активу.[26, 27 ст.]

      Відстрочені податкові активи

      По  статті "Відстрочені податкові  активи" відображається сума податку  на прибуток, що підлягає відшкодуванню  в наступних періодах внаслідок  виникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки

      Відстрочений  податковий актив виникає у тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.

      Сума  прибутку (збитку) за період, визначена  згідно з податковим законодавством, як правило, відрізняється від сукупного прибутку (збитку) за період, який відображається у звіті про фінансові результати на основі облікової політики підприємства. Це виникає:

      • через відмінності у визначенні витрат періоду та валових витрат;

      • через відмінності у визнанні облікового доходу та валового доходу;

      • через різні підходи до відображення суми переоцінки активів. Різниці бувають  тимчасові та постійні.

        Відстрочений податковий актив  розраховується як встановлена  податкова ставка від суми  тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток перевищує обліковий прибуток.

      Обліковий податок на прибуток розраховується як добуток встановленої податкової ставки на суму оподатковуваного прибутку, зменшену на суму тимчасових різниць, на яку оподатковуваний прибуток перевищує обліковий прибуток.

      Інші  необоротні активи

      По  статті "Інші необоротні активи" відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами. До них належать:

      Запаси

      Порядок обліку та оцінки запасів визначається МСБО 2 "Запаси" та відповідним  П(С)БО 9. Запаси — це активи, які: а) зберігаються для продажу за умов звичайної  господарської діяльності; або б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу; або в) призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг.

      Запаси  включають:

      • товари, що були придбані та зберігаються для перепродажу, до складу яких відносять  землю та іншу нерухомість, придбану для перепродажу;

      • готову вироблену продукцію;

      • незавершене виробництво підприємства;

      •основні  та допоміжні матеріали для використання у процесі виробництва та надання  послуг.

        Запаси відображаются у балансі  за найменшою з двох оцінок: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

      Собівартість  запасів — це витрати на: придбання; переробку; інші витрати, що виникли  під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан.[21, 32 ст.]

      Дебіторська заборгованість

      Наступною за ступенем ліквідності статтею  є дебіторська заборгованість,

яка виникає  в результаті продажу товарів  та надання послуг в кредит, а  також втілює в собі інші борги  перед підприємством, від погашення  яких впродовж року очікується надходження грошових коштів.