Аудит фінансової звітності

На організаційній (стадії попереднього дослідження) виділяють  такі етапи:

- знайомство  з діяльністю господарюючого  суб'єкта, його економічним середовищем  функціонування (галузь, регіон, національна економіка), його засновницькими документами, організацією і станом бухгалтерського обліку, звітності і внутрішнього контролю, тобто знання бізнесу клієнта;

- підготовка  листа-зобов'язання на проведення  аудиту;

- укладення  договору на проведення аудиту або надання послуг.

У додатку В  ми навели розроблений нами типовий  договір аудиту фінансової звітності, а в додатку Г – анкету, що рекомендується заповнювати новим клієнтам для створення в аудиторської фірми клієнтської бази.

На підготовчій (стадії планування) відбувається:

- формування  аудиторської групи;

- складання  загального плану аудиту;

- складання  детальної програми аудиту.

На технологічній стадії здійснюється безпосередньо аудит, тобто вивчення об'єкту аудиту, обстеження, дослідження документів і господарських операцій. При цьому особливе місце займають процедури оцінки системи внутрішнього контролю, аналітична перевірка фінансової інформації, вибіркове обстеження, огляд фінансової звітності.

На результативній стадії відбувається підготовка і надання письмової інформації замовникові за результатами проведеного аудиту, узгодження результатів аудиту із замовником, складання і підписання аудиторського звіту і виводів (висновки).

Одним із найважливіших  етапів аудиту є планування. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.

Планування  аудиту передбачає визначення його стратегії  і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Ми розробили  програму аудиту, яку навели у додатку Д.

Для ознайомлення із структурою бухгалтерії ми скористалися опитувальним  листом. що є робочим документом аудитора, який прикладено в додатку Е.

На підприємства відповідно до Закону України від 16.07.99 р. № 996 –  ХІ "Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні" і відповідно до Положень (стандартами) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдиних принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і надання звітності розроблений наказ "Про облікову політику ПП «Любава», що був затверджений 1 березня 2000 року генеральним директором. Відмітимо, що цей наказ нам був наданий для вивчення, проте керівництвом підприємства не дозволено зробити його ксерокопію з метою підкладення в додатки до курсової роботи. Це було пояснено комерційною таємницею.

Проте на основі ознайомлення із цим наказом нами було встановлено, що на підприємстві ПП «Любава» застосовується журнально-ордерна система обліку, яка базується на широкому використанні системи накопичувальних і угруповуючих регістрів — журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журнали-ордери (основні регістри) бухгалтерія здійснює безпосередньо на підставі виконавчих документів у міру їхньої обробки. У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік сполучені.

Записи господарських  операцій у журналі-ордері здійснюють по шаховому принципу: суму операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Це дозволяє значно скоротити кількість облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість самого обліку.

Як виняток, з метою  посилення контролю за схоронністю і використанням коштів по окремих рахунках ("Каса", "Рахунки в банках", "Інші засоби" і ін.) поряд з журналами-ордерами по кредитовій ознаці ведуть допоміжні відомості по дебету цих рахунків.

По деяких синтетичних  рахунках ("Каса", "Рахунки в банках", "Розрахунки з постачальниками і підрядниками") ведуть окремі журнали-ордери. Однак більшість журналів-ордерів призначені для відображення операцій по групі взаємозалежних рахунків, що робить записи більш наочними, сприяє скороченню обсягу роботи, полегшує складання звітності. Так, журнал-ордер № 4 призначений для відображення господарських операцій по кредиту рахунків: "Основні засоби", "Знос основних засобів", "Додатковий капітал", що забезпечує закінчену характеристику руху основних коштів, їхнього зносу і зв'язані з ними зміни власного капіталу.

Окремі журнали-ордери призначені для забезпечення не тільки синтетичного, але й аналітичного обліку. Завдяки цьому відпадає необхідність здійснювати аналітичний облік  в окремих регістрах (картках, книгах) по таких рахунках, як "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", "Розрахунки з підзвітними особами" і деяким іншим.

Для кожного синтетичного рахунка в книзі приділяється окрема сторінка, а для запису місячних оборотів — окремий рядок. Кредитові  обороти журналів-ордерів у Головну книгу переносяться загальним підсумком; дебетові обороти рахунків записуються окремими сумами з різних журналів-ордерів (щоб показати кореспонденцію дебетового обороту). Таким чином, журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють один одного і дають розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту кожного рахунка. Тому складати оборотну відомість по синтетичних рахунках при журнально-ордерній формі немає необхідності.

Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Головної книги виводять залишок, який записують в окрему графу. За даними Головної книги складають Баланс.

Після складання балансу  журнали-ордери здаються в бухгалтерський архів, де вони переплітаються в окремі папки з дотриманням хронологічної  послідовності.

Отже, для проведення аудиту необхідно в першу чергу перевірити застосування журнально-ордерної системи обліку, тобто чи правильно ведуться і заповняються журнали-ордери і допоміжні відомості до них; також перевірити точність і правдивість записів в Головній книзі та складеному відповідно до цих записів Балансу

Також аудитор повинен  перевірити правильність відображення фінансових результатів, для цього  йому необхідно впевнитися, що при  складанні Звіту про фінансові  результати підприємство виконало основні  вимоги до річних звітів:

• всі операції повинні бути зареєстровані;
• всі операції повинні бути зареєстровані і представлені належним чином;
• зареєстровані операції повинні відповідати реальності;
• занесені в правильний період;
• правильно оцінені;
• всі операції стосуються підприємства;
• занесені у відповідний рахунок;
• правильно представлені в річних звітах.

Перевірка Балансів суб’єктів  підприємницької діяльності перевіряється  у два етапи:

1) попередня документальна  перевірка або камеральна;

2) документальна перевірка.

Попередній документаотній перевірці балансу підлягають такі питання:

- повнота і своєчасність  подання; 

- наявність у поданих  документах усіх необхідних реквізитів;

- узгодженість звітних  даних.

Показники балансу повинні  відповідати даним Головної книги:

1. показники активу балансу повинні дорівнювати дебетовим сальдо Головної книги;
2. показники пасиву балансу повинні дорівнювати кредитовим сальдо Головної книги.

Головна книга повинна  бути пронумерована, прошнурована і  скріплена печаткою і підписами директора і головного бухгалтера підприємства. Після цього перевіряють чи правильно до Головної книги, а відповідно і до балансу, вписані обороти і сальдо з журналів-ордерів і відомостей, які складаються на підставі даних аналітичного обліку.

Для проведення аудиту необхідно  переглянути і ознайомитися з:

- правильністю реєстрації  підприємства в органах державної  податкової адміністрації;

- наявністю документа  на право здійснення окремих  видів діяльності, статуту, установчих  документів, відкритого рахунка в банку;

- структурою активів  і пасивів балансу на звітну  дату;

- структурою власного  капіталу;

- забезпеченням підприємства  власними обіговими коштами;

- повнотою і своєчасністю  сплати податків і платежів;

- фінансовою сталістю, платоспроможністю тощо.

Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності  необхідна така інформація: баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; примітки до фінансової звітності. Якщо аудит проводиться у суб’єкта малого підприємництва, то тоді вивчається фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва у складі балансу та Звіту про фінансові результати.

 

4. Перевірка організації системи внутрішнього контролю

 

Внутрішній аудит –  це один із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит одночасно  здійснює технічний нагляд за виробничим процесом і якістю продукції. Внутрішній аудит передбачає попередній контроль на стадії розгляду первинних документів, під час візування договорів, наказів, кошторисів. У такому разі внутрішній аудит претендує на роль профілактичного заходу.

Поточний контроль здійснюється під час реєстрації господарських  операцій та інвентаризації. Наступний  контроль проводиться на стадії узагальнення й аналізу облікової і звітної  інформації.

Таким чином, внутрішній аудит є системним і строго документальним, безперервним, універсальним (суцільним) заходом. На підприємстві складаються графіки здавання звітів матеріально відповідальними особами, а також графіки передачі документів на автоматизовану обробку.

Не менш важливим є  правильно розробити проекти планів проведення інвентаризацій грошових коштів, матеріальних цінностей, розрахунків. При цьому пріоритетне значення надається розробці проекту плану проведення річної інвентаризації всіх статей балансу. (Внутрішньому аудиту доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків та Інструкції про його застосування, Інструкції з інвентаризації, Положення про ведення касових операцій тощо.

Основні функції внутрішнього аудиту: контроль за правильністю оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, оприбуткування, видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного капіталу; контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни, правильним створенням і розподілом прибутків.

Перелік контрольних  функцій внутрішнього аудиту оформлено  відповідним наказом керівника  підприємства. У ньому також передбачено  своєчасне й кваліфіковане проведення перевірки з метою прогнозування  господарських ситуацій, які призводять до порушення нормативних актів, що дасть можливість своєчасно вжити заходи для попередження (профілактики) правопорушень. За допомогою поточного контролю слід здійснити вибіркові перевірки правильності господарських операцій разом із суцільними перевірками каси, банку, розрахунків з підзвітними особами, списання матеріалів на витрати, забезпечення фінансових результатів, реагування на виявлені порушення.

Структура внутрішнього аудиту підприємства включає три  елементи: умови проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту. Кожний елемент розуміють як наявність правил, процедур, методики і документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної інформації з фінансів, підвищення ефективності роботи і дотримання відповідних вимог.

Внутрішній аудит здійснюється або на основі рішення органів  управління фірми, або відповідно до порядку, встановленого законодавством. Внутрішній аудит є складовою  внутрішнього контролю і здійснюється за рішенням органів управління фірми для контролю й аналізу господарської діяльності.

Основні функції служби внутрішнього аудиту складаються з  процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінювання і контролю відповідності цих операцій, відображених у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Можливості й мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають широкий спектр та напрямки і залежать від розміру та структури  підприємства, а також потреб керівництва. Як правило, функції внутрішнього аудитора складаються з контролю за функціонуванням та організацією систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Контроль за організацією системи бухгалтерського обліку - це виконання частини функцій  керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функціонуванням цих систем. Фахівці внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем; проводять експертизи фінансової й оперативної інформації, огляд коштів, які використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації та інформування; готують огляди ефективної діяльності підприємства, у тому числі нефінансових засобів керівництва; здійснюють контроль за дотриманням українського законодавства і виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності.