Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень в роздрібної торгівлі

 

      

Релевантність витрат для прийняття рішення щодо цін залежить від мети підприємця та горизонту часу.

      

Короткострокові рішення щодо цін пов’язані з визначенням ціни спеціального замовлення й коригуванням комбінації і обсягу за умов конкуренції.

      

Вибір стратегії та моделі ціноутворення залежить від мети фірми, результатів дослідження ринку та часового аспекту, а аналіз рішення щодо ціноутворення можна представити таким чином (рис.9).

      

Процес ціноутворення складається з кількох етапів, одним яких є встановлення кінцевої ціни продажу. Цей етап містить кілька варіантів розрахунку ціни. Основними чинниками, що впливають на ціноутворення, є: попит, дії конкурентів та витрати.

   

Визначення кінцевої ціни:

1. Ціна орієнтована на витрати,
2. Ціна орієнтована на конкурентів (граничне ціноутворення),
3. Ціна орієнтована на попит.

   

Рис. 9. Процес ціноутворення 

      

При застосуванні методів орієнтованих на витрати, визначають витрати , до яких додають націнку або розрахункову норму прибутку, і тим самим встановлюють ціну. Роль витрат при встановленні цін залежить від типу ринку, на якому діє підприємство.

      

Методи, за якими ціна орієнтована на попит, передбачають вивчення споживчого попиту на продукцію (товари) при різних рівнях цін і встановлення ціни на рівні, що оптимізує прибуток підприємства. Попит є надзвичайно важливим на всіх етапах життєвого циклу продукту.

      

При застосуванні методів, орієнтованих на витрати, визначають витрати, до яких додають націнку або розрахункову норму прибутку, і тим самим встановлюють ціну. Методи, за якими ціна орієнтована на попит, передбачають вивчення споживчого попиту на продукцію (товари) при різних рівнях цін і встановлення ціни на рівні, що оптимізує прибуток підприємства. Використання методів, за якими ціна орієнтована на конкурентів, зумовлює необхідність вивчення цінових стратегій конкурентів і встановлення величини ціни на певний відсоток вище чи нижче їх цін. Приблизно 50 % підприємств віддають перевагу застосуванню підходів, орієнтованих на витрати. Серед них найбільш поширеними є визначення кінцевої ціни на основі принципу «витрати плюс» та ціноутворення на основі цільового прибутку. В загальному вигляді ціна продажу розраховується за такою формулою:

                

Ціна = Витрати + Націнка . 

Рис. 10. Варіанти розрахунку кінцевої ціни 

      

У разі встановлення ціни за принципом «витрати плюс» ціна продажу встановлюється на основі витрат підприємства, збільшених на певну величину націнки, яка відповідає запланованій нормі прибутковості. При цьому обсяг продажу до уваги не приймається.

      

У разі ціноутворення на основі цільового прибутку встановлення ціни продажу має забезпечити отримання запланованої величини прибутку при певному обсязі реалізації. Величину націнки та значення відсотку націнки розраховують у такий спосіб:

              

Націнка = Витрати

´

% націнки

      

Для досягнення кінцевої мети торговельного підприємства необхідним є прийняття ефективних управлінських рішень щодо продажу товарів, зокрема, в частині ціноутворення. Ціна для покупця – це грошове вираження цінності товару, яка може визначатися функціональними характеристиками такого товару , модою, очікуваним задоволенням від придбання, іміджем торговельної марки чи магазину.

Рис 11. Схема формування споживчої цінності пропозиції торговельного підприємства.

      

Отже, продаж варто розглядати в широкому розумінні, як процес обміну між продавцем і покупцем, в результаті якого споживач отримує запропоновані вигоди, а продавець – грошові доходи покупця. В поняття “вигоди” необхідно включати товарний асортимент запропонований підприємством, цінові переваги, додаткові послуги, задоволення власних потреб споживача (психологічне задоволення), тобто пропозиція благ, що супроводжується стимулюванням продажу товарів і формує споживчу цінність пропозиції торговельного підприємства(рис. 11).

  

Таким чином, споживча цінність пропозиції торговельного підприємства утворюється за рахунок різних видів діяльності, в результаті послідовного здійснення яких створюється цінність (вартість) для споживачів. Розгорнутий ланцюг цінностей для товарів, які продаються в магазинах розкривається через опис бізнес - процесу “продаж товарів” який включає не тільки певні дії, але й різні ситуації, обставини, рольові функції, що потребує докладного вивчення теоретичних і практичних аспектів обліку торговельного підприємства.

  

 

   

Рис. 12. Схема ціноутворення на рівні торговельного підприємства

  

Розгляд продажу товару як реалізацію споживчої цінності пропозиції торговельного підприємства, обумовлює необхідність приділення уваги такому важливому питанню як ефективне ціноутворення, схематична модель якого представлена на (рис. 12).

      

Цінова політика в умовах ринку являє собою комплексний підхід до виявлення внутрішніх (витрати обігу, обсяги продажу з граничним прибутком тощо) та зовнішніх (споживний попит, цінова політика держави тощо) факторів. Рівень цін повинен відображати співвідношення попиту і пропозиції. Формування відпускних цін необхідно здійснювати за даними маржинального аналізу з врахуванням мінімального прибутку, дотриманням.

      

Саме така методика пов’язує сформовані відпускні ціни з економічними витратами і мінімальними нагромадженнями суб’єктів господарювання – продавців товарів, стану ринку та із платоспроможним попитом покупців товарів. 

7.Засоби інформатизації та автоматизація обліку на підприємстві 

      

Ефективність роботи бухгалтера , аналітика та управлінця на торговим підприємстві суттєво підвищується завдяки засобам інформатизації та автоматизації документообігу, які дозволяють оперативно накопичувати відповідні бази даних про наслідки господарської діяльності та використовувати Ії для формування редагування і друку вихідних документів, квартальних, піврічних і річних звітів, а також надавати інформаційні послуги відповідним організаціям, ланкам управління щодо ефективності роботи, підвищувати ефективність праці аудиторів, ревізорів.

      

Сьогодні багатьох керівників не задовольняє рівень автоматизації на підприємстві. Фізично і морально застарілі інформаційні системи, різноманітний набір програм та окремих автоматизованих робочих місць не в змозі забезпечити керівників оперативною і достовірною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.

      

Інформаційні бази мають забезпечити як мінімум шестирівневу функціональну обробку інформації:

1. Загальні організаційні принципи побудови підприємства;
2. Оперативні принципи управління підприємством;
3. Комплексна обробка інформації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
4. Контролюючі функції;
5. Аналітичні функції;
6. Технічні можливості інформаційних бухгалтерських програм.

      

Крім функціональних можливостей, комп’ютерний облік повинен відповідати єдиній прийнятій методологічній основі сучасного бухгалтерського обліку та забезпечувати:

• ведення бухгалтерського обліку на основі принципів подвійного запису;

• взаємозв’язок даних аналітичного і синтетичного обліку;

• суцільне відображення автоматизованим способом господарських операцій на основі первинних документів;
• зменшення ручної, монотонної праці;
• контроль за достовірністю введених даних, цілісністю господарських операцій.

      

Технологія автоматизації бухгалтерського обліку своїми процесами аналогічна до звичайного “паперового” обліку. кожен комп’ютерний бухгалтерський компонент має зв’язки із синтетичними та аналітичними рахунками, документами підставами, іншими реєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп’ютерних бухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сума проведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номер синтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.

      

Важливим елементом інформаційного забезпечення є використання різноманітних довідників та констант, які спрощують заповнення електронних документів шляхом автоматичної підстановки одиниць виміру, статей витрат, використання аналітичних рахунків, що запроваджені до синтетичних рахунків.

   

Сучасні бухгалтерські програми є комплексним інструментом для автоматизації обліку та управління малими підприємствами. Бухгалтерськими програмами є – “1С: Бухгалтерія”. “Парус”, розробки від фірми “парус – Україна”; “1С: Бухгалтерія” версія 7.7 та 8.0 для України та ін.

   

На даний момент бухгалтерські програми впроваджують здачу звітів по електронної мережі , цей крок у комп’ютерної технології отримав широке застосування в підприємствах. Тим самим позбавивши бухгалтерів від довгоочікуваних черг при здачі звітів, так як на здачу звітів необхідно було витрачати весь робочий день.

  

Серед пакетів прикладних програм найбільшої популярності у користувачів набула програма “1С: Бухгалтерія” версія 7.7 для України програма побудована з урахуванням особливості  обліку в Україні на базі Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку при цьому врахована можливість одночасного ведення бухгалтерського і податкового обліку, що в сучасних умовах є досить актуальним і практичним моментом.

  

Але для малих підприємств які використовують бухгалтерські програми є недолік, це в першу чергу комерційна характеристика. Ціна програми не завжди по кишені підприємства, звід ці немає можливості оновлювати базу даних по електронній мережі. Найчастіше цю програму використовують або демо-версії, або взагалі піратський варіант. 

Висновки та пропозиції

    

У своїй роботі я  розглянула низку питань присвячених темі дослідження .Відповідно до завдання у першому розділі роботи були розкриті питання: що таке управлінське рішення, яке місце займає інформація в управлінні та підготовці управлінського рішення, які джерела допомагають керівнику отримати інформацію необхідну для керування та прийняття правильних рішень, як впливає релевантна інформація на прийняття управлінських рішень?

    

Отже необхідно  зробити підсумкові висновки, що тема даної роботи багатогранна і вимагає  уважного розгляду з усіх можливих сторін. Велика кількість вчених досліджували ії, винаходили нові критерії оцінки управлінських рішень, пропонували нові класифікації, але до спільної думки так і не дійшли. Розглядаючи їх праці можна виділити для себе найважливіші аспекти, визначення та зробити висновки:

    

Управлінське  рішення – це організаційно-правова діяльність керівника системі;

    

Прийняття управлінського рішення  – це процес вибору розумної альтернативи вирішення проблеми, що є вирішальним в системі управління. Результати реалізації прийнятих управлінських рішень - це найбільш об’єктивна оцінка мистецтва.

    

Релевантність інформації – це ступінь впливу інформації на прийняття рішень.

    

Релевантність означає, що данні обліку мають задовольняти конкретні інформаційні потреби  користувачів. У системі бухгалтерського  обліку накопичується багато інформації, але це не означає, що вся інформація буде корисною для керівника або менеджера. Релевантна є тільки та інформація, що може вплинути на рішення керівника. Таким чином, роль бухгалтера в процесі підготовки рішення полягає у своєчасному забезпечені достовірною і релевантною інформацією.

    

Для прийняття управлінського рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова, наукова, та інша інформація. Незалежно  від виду, вона має бути точною, повною, достовірною, надійною, зручною для сприйняття та оцінки.