Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень в роздрібної торгівлі

      

Витрати, пов’язані з запасами, включають:

• витрати на закупку;
• витрати на замовлення;
• витрати на зберігання;
• можливі втрати внаслідок браку запасів.

      

Витрати на закупку (Purchase Costs) запасів, як правило не є релевантними, бо витрати на придбання одиниці запасу не змінюються, за винятком випадків, коли при закупівлі великої кількості товарів покупцеві надаються знижки.

      

Витрати на замовлення (Ordering Costs) запасів охоплюють витрати на оформлення документів і здійснення розрахунків, пов’язаних із замовленням.

      

Витрати на виконання замовлення, однакові для всіх варіантів створення запасів, не є релевантними, тому при визначенні оптимального розміру замовлення враховуються тільки додаткові витрати на розміщення замовлення.

      

Релевантними витратами на замовлення запасів, виготовлених самим підприємством, звичайно є витрати на переналагодження обладнання для випуску відповідної партії виробів.

      

До витрат на зберігання (Holding or Carrying Costs)належать витрати, пов’язані зі зберіганням матеріалів, товарів на складі. Частина витрат на зберігання запасів є релевантною. Наприклад, заробітна плата комірника. амортизація обладнання й постійна оренда плата за обладнання і приміщення не належать до релевантних витрат, оскільки на них не впливає зміна обсягу запасів.

      

Релевантні витрати на зберігання запасів зазвичай включають:

• додаткові витрати на страхування запасів;
• додаткові витрати на утримання складських приміщень;
• додаткові витрати на обробку матеріалів;
• втрати внаслідок знецінення запасів;
• можливу втрату прибутковості інвестицій.

      

Можливі втрати прибутковості інвестицій – це альтернативні витрати, пов’язані з інвестуванням коштів у запаси. Ці витрати відображають прибуток, втрачений через інвестування коштів у запаси, а не використання їх в інших напрямках. До альтернативних витрат належать лише ті, що змінюються залежно від кількості куплених одиниць запасів. Релевантні витрати на обробку матеріалів,  витрати внаслідок морального зносу та погіршення характеристик запасів врахувати дуже важко. Тому такі витрати часто виражають і відсотках до прямих витрат на зберігання одиниці запасів.

      

Втрати через нестачу запасів (Inventory Shortage Costs) – можливі втрати через відсутність достатньої кількості запасів для задоволення виробничих потреб або потреб клієнтів.

      

Такі втрати містять:

• втрачений дохід від продажу;
• втрати внаслідок простоїв тощо.

      

Втрати через нестачу товарів не враховують при визначенні економічного розміру замовлення, але беруть до уваги при обчисленні моменту розміщення замовлення.

      

Отже, оптимальний розмір замовлення визначається тими витратами, на які справляє вплив або кількість запасів, що зберігаються, або кількість зроблених замовлень. Проблема полягає в тому, щоб знизити витрати на зберігання великих запасів порівняно з витратами на розміщення великої кількості замовлень. Оптимальним розміром замовлення буде така замовлена кількість, за якої загальні витрати на замовлення і зберігання запасів будуть мінімальними. Оптимальний економічний розмір замовлення можна визначити:

• табличним методом;
• графічним методом;
• за допомогою формули.

 

СПД купує каву “Якобс м/у 75гр” у постачальника за ціною  – 18 грн  за одиницю.

Річна потреба становить – 20000 одиниць на рік.

Витрати на одне замовлення становлять – 200грн.

Прямі витрати на зберігання одної одиниці “Якобс” дорівнюють – 0,50 коп.

Вартість капіталу торгового підприємства 25%

Виходячи з цього, релевантні витрати на зберігання одної  одиниці “Якобс” дорівнюють:

0,50 + (0,25 х 18) = 5 грн

Аналіз  релевантних витрат на замовлення та зберігання кави “Якобс” Таблиця 7.

 

      

З таблиці 7 видно, що загальні релевантні витрати на придбання  кави “Якобс” будуть мінімальними (7000) при обсязі замовлення 800 одиниць.

А також  дані з таблиці можна представити  графічно (рис.7.1)

      

На вертикальної осі наведені річні релевантні витрати на інвестиції у запаси, а на горизонтальній осі  - обсяг замовлення запасів. 

Рис.7.1 Графік економічного розміру замовлення.

      

Із графіка бачимо, якщо розмір замовлення зростає, вартість зберігання також зростає. З іншого боку, вартість виконання замовлення зменшується мірою зростання запасів. Кожна точка лінії сукупних витрат являє собою суму вартості зберігання й виконання замовлення.

      

Слід зауважити, що лінія сукупних витрат перебуває в мінімумі для замовлення розміром  800 одиниць і проходить через точку перетину кривих витрат на зберігання та витрат на замовлення запасів. Таким чином, найбільш економічний розмір замовлення розташований у точці, де витрати на зберігання дорівнюють витратам на замовлення.

      

На практиці економічний  розмір замовлення найчастіше обчислюють за формулою:

 

де  EOQ – економічний розмір замовлення;

D – загальні потреби (одиниць) певного періоду;       

P - витрати на розміщення одного замовлення;

H – витрати на зберігання одиниці запасу впродовж певного періоду.

Наведену  формулу виводять таким чином:

Звідси:

 
 

6. Рішення стосовно ціноутворення 

      

Рішення стосовно ціноутворення є необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності, оскільки прибутковість бізнесу безпосередньо залежить від встановлення оптимальної ціни продажу при існуючих величин витрат, комбінації та обсягу продажу. Тому одне із основних питань управління діяльністю підприємства встановлення ціни, яка б забезпечила задовільний рівень прибутку. Л.В. Нападовська вважає встановлення вартості (ціни)активів головною метою підготовки інформації для прийняття рішення у процесі реалізації.

      

Використання методів, за якими ціни орієнтована на конкурентів і встановлення величини ціни на певний відсоток вище чи нижче їх цін. Всі підприємства зазвичай реагують на зміну цін конкурентами.

      

Розглянемо криву маржинальний витрат (рис. 8)

Ми вже знаємо, що маржинальні витрати – це витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією однією додаткової одиниці продукції.

      

На рис. 8 зображено лінію маржинального доходу, який в економічному сенсі є додатковим доходом внаслідок реалізації однієї додаткової одиниці продукції. За умов чистої конкуренції лінія маржинального доходу є горизонтальною лінією. Це означає, що маржинальний дохід дорівнює ціні за одиницю за всіх обсягів реалізації. Поки маржинальні витрати менші за ціну, реалізація продукції є прибутковими. Коли маржинальні витрати перевищують ціну, підприємство втрачає гроші на кожній додатковій одиниці продукції. Тому обсяг, що максимізує прибуток підприємства, - така кількість продукції, за якої маржинальні витрати дорівнюють ціні.

      

Таким чином, незалежно від типу ринку витрати мають важливе значення для вибору оптимального співвідношення ціни та обсягу реалізації. Це, своєю чергою, визначає роль бухгалтера – аналітика, який має забезпечити релевантну інформацію для ціноутворення.