Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень в роздрібної торгівлі

3. Диференціальний аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень 

      

Концепція диференціальних  витрат і доходів альтернативна  концепції повних витрат і повної собівартості. Використовують цю концепцію  при вирішенні тимчасових проблем (проблем альтернативного вибору), коли керівник змушений вибрати кращу з декількох можливих альтернативних моделей поведінки.

      

Для вибору кращого  варіанта, як правило, порівнюють витрати  і доходи та визначають ( прибуток або збиток), що його забезпечує прийняття того або іншого варіанта рішення. досвід показує, що при цьому немає необхідності порівнювати всі доходи і витрати кожного варіанта, адже частина з них будуть однаковими у всіх варіантах і не змінять загальної оцінки, а лише збільшать обсяг розрахунків. Тому для аналізу альтернативних варіантів рішення доцільно брати лише релевантні доходи і витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Зміненими ж можуть бути лише доходи і витрати, які стосуються майбутнього, а ті, що мали місце в минулому, вже ніякими управлінськими рішеннями не можна змінити. Отже, минулі витрати не можуть бути релевантними.

      

Прикладами релевантних  витрат можуть бути:

• майбутні маржинальні витрати;

• прирості витрати – різниця між витратами різних варіантів дій. Їх ще називають “додаткові”, “диференціальні” або “інкрементні” витрати (differential costs, incremental costs);

• альтернативні витрати (opportunity costs) – це втрачена вигода при виборі одного варіанта і відмові від іншого. Їх ще називають “можливі” витрати.

      

Диференціальними  називають такі витрати і доходи, які становлять різницю між альтернативними варіантами. Але термін “диференціальні витрати” не завжди має те ж значення, що і термін “змінні витрати”, хоч вони часто і збігаються. Диференціальні витрати можуть включати і деякі статті постійних витрат.

      

Маржинальні витрати завжди збігаються з поняттям “змінні витрати”, а інколи - з поняттям “диференціальні витрати”. Терміни “прирості” та “релевантні” витрати звичайно означають те, що і “диференціальні витрати”.

      

Між повними і диференціальними витратами є три важливих відмінності:

1. повна собівартість – це сума всіх прямих та відповідної частки накладних витрат, що припадають на даний об’єкт калькулювання, а диференціальні витрати – це лише ті елементи собівартості, які є різними в різних варіантах;
2. інформація про повни витрати забезпечується безпосередньо обліком собівартості, який і створено для визначення таких витрат в системному порядку на документальній основі. Для збирання ж даних про диференціальні витрати спеціальної системи обліку на регулярній основі немає, а їх рівень визначається розрахунково шляхом аналізу ситуації. що може скластися при різних варіантах рішення;
3. система обліку повної собівартості збирає ї обробляє інформацію про минулі витрати, які вже понесені. Диференціальні витрати завжди відносяться до майбутнього і показують, якими можуть бути витрати при прийнятті того або іншого управлінського рішення.

      

Аналіз диференціальних  витрат застосовують, як правило, при  виборі альтернативного варіанта рішення.

      

Альтернативний вибір  означає наявність декількох можливих варіантів поведінки. з яких керівник обирає той, який, на його думку, є кращим. У багатьох випадках такий вибір робиться інтуїтивно, на підставі власної ерудиції, досвіду, так званого “здорового глузду”, без кількісного вимірювання і оцінки переваг та недоліків окремих варіантів. У той же час у багатьох випадках можна передбачити окремі наслідки кожної альтернативи, привести їх до кількісного виразу та порівняти одержані числові характеристики, що дає можливість об’єктивно оцінити кожен з варіантів та обрати кращий.

      

Аналіз більшості  проблем альтернативного вибору включає такі етапи:

1. визначення проблеми (постановка задачі);
2. вибір можливих варіантів вирішення даної проблеми;
3. вимірювання і оцінка кількісних наслідків для кожного варіанту;

4. виявлення та дослідження наслідків, які не можуть бути виміряні кількісно, їх оцінка стосовно один одного та стосовно  тих наслідків, що виражені кількісно;

5. прийняття рішення.

      

Для об’єктивної оцінки варіантів рішення може виникнути  потреба у додаткової інформації, одержання якої вимагає додаткових витрат, тому керівник повинен вирішити, що доцільніше: здирати додаткову інформацію, чи прийняти рішення на підставі наявних даних, виграючи у часі. У таких випадках керівнику не обійтися без інтуїції та використання власного досвіту.

      

При аналізі альтернативних варіантів треба мати на увазі, що не існує раз і назавжди визначеної методики порівняння диференціальних  витрат різних варіантів. У кожному  конкретному випадку виходять з  наявної інформації та власного досвіду  і аналітичних навичок.

      

При аналізі альтернативних варіантів необхідно враховувати  і так звані можливі витрати, тобто суми втраченої вигоди у  тих випадках, кили вибір одного варіанта зумовлює відмову від іншого (їх ще називають “витрати відмови”, “альтернативні витрати”, або “можливі витрати”). Вони не є витратами у прямому значенні цього терміна, але зумовлюють зменшення вигоди одного варіанта стосовно іншого, що необхідно врахувати у висновках.

      

Склад диференціальних  витрат, відібраних для аналізу альтернативних варіантів, залежить від тривалості періоду, на який розраховане управлінське рішення. Якщо рішення операційне (тобто короткострокове), то диференціальні витрати можуть складатися лише з прямих витрат, але чим більший термін, на який розраховується використання варіанта, тим повніше буде перелік витрат, включених до розрахунку, а для довгострокових (капітальних) рішень необхідно врахувати повні витрати.

      

Диференціальний аналіз (Differential Analysis) – визначення та зіставлення диференціальних доходів і витрат для прийняття управлінських рішень.

      

Вибір кращого варіанта з декількох можливих здійснюється на підставі диференціального аналізу  релевантної інформації, тобто визначення і порівняння диференціальних витрат і доходів та розрахунку диференціального прибутку (збитку) для характеристики економічної доцільності того або іншого варіанта рішення. Але при прийнятті остаточного рішення завжди необхідно враховувати не лише поточні вигоди, а й довгострокові наслідки.

      

Торговельні точки  СПД мають такі результати діяльності за звітний період (табл. 6).

      

Звіт про діяльність торговельних точок, грн.          Таблиця 6.

      

Наведений звіт свідчить, що точка Бакалія збиткова. Виникає  питання: чи варто і далі утримувати цю точку?

      

Як що ліквідуємо торговельну  точку, це призведе до збиткової діяльності в торговельному підприємстві загалом, так як площа не буде використана для реалізації. При рахунками  виясняється що втрачаючи маржинальний дохід точки Бакалія  в сумі  400 грн, СПД заощаджує тільки витрати на утримання цієї точки – 300 грн.

      

Внаслідок цього СПД  втрачає 100грн прибутку.

      

Тепер прийнявши рішення  СПД  буде використовувати точку   для заміни нового асортименту більш необхідного покупцю, що забезпечить зростання продажу на 1000 тис. грн. Оскільки точка Чай – Кава має коефіцієнт маржинального доходу 30%, то збільшення продажу на 1000 грн відповідно забезпечить зростання маржинального доходу н 300грн (1000 х 0,3). Внаслідок маємо додатковий прибуток 600 грн, економія витрат становить 160грн.

      

Релевантними є  всі майбутні диференціальні витрати  незалежно від того, змінні вони чи постійні. 

4. Інформаційне забезпечення аналізу і планування у підприємницький діяльності.

 

      

Аналіз і планування є одними з елементів методу управлінського обліку.

       

Планування-це безперервний циклічний процес, при якому складаються і розробляються плани і проекти, направлені на приведення у відповідальність можливостей підприємства з потребами ринку. Планування господарської діяльності ефективне тільки тоді, коли базується на статистичних дослідженнях і аналізі господарської діяльності. Аналіз проводиться за даними інформації, згрупованої і обробленої відповідно до цілей управлінського обліку. У управлінському обліку аналіз взаємодіє практично зі всіма його складовими.

      

Аналіз релевантности інформації – це аналіз значущості (істотності) одержаної інформації, яка повинна задовольняти конкретним потребам для ухвалення управлінських рішень.

   

Управлінська ланка використовує інформацію для планування і аналізу, як в короткострокових, так і в довгострокових цілях. Тому для вироблення і ухвалення управлінських рішень керівниками всіх рівнів необхідна деталізована формалізована інформація, і для цієї мети інформаційна система підприємства крім внутрішньої інформації повинна врахувати всі економічні  змини, законодавчі обмеження.

      

Інформаційна структура підприємства:

• Правова інформація – це закони, підзаконні акти, видані на рівні Верховної Ради України, КМУ, міністерств і відомств, що містять норму права, таку що встановлена і охороняється державою.
• Нормативно довідкова інформація – документи нормативного і довідкового характеру (довідники, кошториси, цінники, проектні завдання).
• Планова інформація – всі етапи планів, які розробляються на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні).
• Фактографічна інформація – система облікової, звітної і поза облікової інформації про факти фінансово-господарської діяльності торгового підприємства:

1. облікова інформація-документи, що містять дані бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку(додаток);

2. звітна інформація-всі види звітності (додаток );
3. поза облікова інформація – документи, які регулюють господарську діяльність (накази вищестоящих органів управління, огляд кон’юнктури ринку товарів, технічна інформація і т.д.).

5. Управління запасами 

      

Виробничні й торгівельні підприємства зазвичай інвестують значні кошти відповідно у виробничі й товарні запаси. У відповідності до П(С)БО 9 «Запаси» під запасами розуміють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності.

      

Ефективним засобом управління запасами на підприємствах покликаний стати управлінський облік, основною метою якого в частині запасів є збереження та раціональне Ії витрачення на всіх етапах руху.

      

Це зумовлено різними причинами, зокрема:

• віддаленістю постачальника і неможливістю доставки сировини, матеріалів або товару в момент, коли у них виникне потреба;
• нестабільними зв’язками з постачальниками і невпевненістю, що постачальник забезпечить необхідною сировиною чи матеріалами в потрібний момент;
• очікуваним підвищенням цін на сировину, матеріали або товари;
• ризиком нестачі ресурсів у разі раптового зростання попиту тощо.

   

Рис.7. Форми товарних запасів. 

      

Таким чином, товарний запас у торгівлі - представляє собою продукцію промисловості і сільського господарства в грошовому чи натуральному вираженні, яка знаходиться у сфері обігу на певну дату

      

У зв’язку з цим система планування й контроль придбання, виробництва та реалізації запасів значною мірою визначають успіх підприємства, особливо за умов нестабільної економіки та жорсткої конкуренції.

      

Виходячи з цього, основною метою управління запасами є своєчасні поставки запасів і мінімізація витрат, пов’язаних із замовленням і зберіганням їх.

      

Релевантними є лише ті витрати, що змінюватимуться залежно від рівня запасів. Витрати, на які не будуть впливати зміни рівня запасів, не є релевантними.