Податкове регулювання у забезпеченні сталого розвитку малого бізнесу

Податкове регулювання  – це заходи непрямого впливу на економіку та соціальні процесу  через зміну податків, податкових ставок, податкових пільг, зниження чи підвищення загального рівня оподаткування, відрахувань до бюджету.

Соціально-економічна сутність і мета податкового регулювання  функцією системи оподаткування. Відповідно цей процес є об’єктивно необхідним, його результат залежить від адекватності методів, які використовуються, та стану  реальної економіки держави.

Регулююча функція оподаткування реалізується за допомогою спеціальних механізмів, вбудованих у систему оподаткування  - в цілому, і в кожний податок – окремо.

З точки зору характерної  дії, механізми податкового регулювання  можуть бути розділені на три групи :

• Системні;
• Комплексні;
• Локальні. (рис. 1.2).

До механізмів системного характеру відносять регуляторні  механізми, які вбудовані в систему  оподаткування.

Серед них, насамперед, варто  виділити загальний рівень оподаткування. Підвищення податкового навантаження в загальному випадку є чинником, що стримує економічну активність та процеси нагромадження, а також створює умови для прискореного розвитку тіньової економіки. Втім, високий рівень оподаткування може бути прийнятним у випадку ефективного використання бюджетних коштів на загально національні економічні соціальні програми. [ 3, с.763 – 765].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2.Види механізмів податкового  регулювання

 

2. Альтернативні системи  оподаткування малого бізнесу

Сутність альтернативних режимів у загальному вигляді  полягає в тому, що вони створюють  для платників податків особливі умови оподаткування, відмінні від  традиційних податкових систем. Серед  інших засобів податкового регулювання альтернативні режими є одними із найбільш ефективних, оскільки вони не обмежуються одиничними, пільгами, забезпечуючи зниження податкового навантаження на ті групи платників, у розвитку яких зацікавлена держава.

Альтернативні режими оподаткування поділяються на дві групи: альтернативні системи і спеціальні режими оподаткування (рис. 2.1).

 

 

 

 

Рис. 2.1. Класифікація альтернативних режимів оподаткування

Перша з них містить  три альтернативні системи: спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва (єдиний податок); фіксований сільськогосподарський податок (що має явно виражену галузеву спрямованість) і фіксований податок із доходів фізичних осіб від здійснення ними підприємницької діяльності. Системний характер цих форм реалізації податкової політики зумовлений тим, що для їх суб'єктів система оподаткування зазнає радикальних змін як за складом, так і за структурою, застосовуваних податків.

Для одержання патенту  на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.   У разі, коли платник  податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці  або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків від суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов'язаний внести відповідні зміни до патенту .                             Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку .

  Альтернативні системи оподаткування, крім сприяння детінізації економіки, одночасно розв'язують дві проблеми, що є надзвичайно актуальними для сучасного етапу розвитку економіки України.

 Перша з них пов'язана з необхідністю реалізації регулюючої функції оподаткування, зокрема, стимулювання зростання обсягів діяльності ж ефективного використання наявних ресурсів.

 Друга - це дерегулювання підприємницької діяльності, що істотно знижує витрати держави на адміністрування податків і зборів та витрати платників на підготовку податкової звітності, а також зменшує ризик виникнення помилок і застосування штрафних санкцій. Цей аспект, разом і зниженням податкового навантаження, в багатьох випадках є вирішальним для платника під час ухвалення рішення про перехід на певну альтернативну систему.

Основний принцип побудови альтернативних систем оподаткування базується на ідеї єдиного податку, що не є прийнятною для загальної системи оподаткування, але все ж таки має право на обмежене існування за двох умов. По-перше, застосування альтернативних систем оподаткування має бути спрямованим виключно на підтримку тих груп платників, існування та розвиток яких є пріоритетом економічної політики держави. По-друге, її використання має бути обмеженим у часі: з виконанням поставлених завдань альтернативні системи оподаткування вичерпують себе та потребують скасування.[ 4, с. 261].

 Альтернативність наведених систем оподаткування зумовлена такими обставинами:

 1) перехід на будь-яку з цих систем оподаткування зумовлюється лише рішенням платника, який обирає одну з існуючих альтернатив;

2) та сама діяльність, здійснювана суб'єктом підприємництва, може обкладатися податком лише за однією системою оподаткування - звичайною або альтернативною;

3) кожна з цих систем є альтернативою звичайній системі оподаткування, тобто передбачай відповідний перелік податків і зборів, що є обов'язковими до сплати. При цьому вибір однієї з цих систем звільняє платника від сплати деяких податків і зборів, передбачених загальною системою оподаткування.

 Окрім того, найпоширенішій із альтернативних систем оподаткування — спрощеній системі — властива також «внутрішня альтернативність». Так, платники єдиного податку можуть самостійно прийняти рішення щодо доцільності реєстрації платниками ПДВ, а для юридичних осіб це означає можливість самостійного вибору розміру ставки податку.

Альтернативним системам оподаткування як формі реалізації податкової політики притаманні як переваги, так і недоліки, основні з яких наведено в     ( Додаток А )

 Спеціальні режими оподаткування (рис. 2.1) можуть бути віднесені до комплексних інструментів податкового регулювання, оскільки вони одночасно стосуються декількох основних податки і зборів і створюють специфічні умови оподаткування для певних груп-платників. До них можуть належати:    1) спеціальні податкові режими, що вводяться за галузевою (наприклад, спеціальний режим оподаткування суб'єктів книговидавничої справи),                      2) територіальною (спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку) або секторальною (технопарки, призначенням яких є стимулювання розвитку інноваційної діяльності) ознаками, хоча цей різновид спеціальних податкових режимів може бути водночас віднесеним до другої групи, оскільки він застосовується на обмеженій території.

 Відмінними рисами спеціальних режимів оподаткування як комплексних інструментів податкового регулювання є такі:

1. Уведення спеціальних  режимів оподаткування має комплексний  характер. У рамках кожного спеціального  режиму застосовується комплекс  взаємозв'язаних податкових пільг,  що належать до різних податків і зборів і використовуються одночасно.

2. Спеціальні податкові режими вводяться на визначений відповідним законодавчим актом термін.

3. Метою введення спеціальних  податкових режимів є стимулювання розвитку окремих регіонів (територіальна ознака) або галузей національної економіки (галузева ознака), що й визначає коло суб'єктів пільгового оподаткування.                                                                                                                    4. Спеціальні режими спрямовані на стимулювання розвитку регіонів або галузей за допомогою створення відповідних умов для інтенсифікації інвестиційної й інноваційної (переважно в рамках технопарків) діяльності.      5. Для спеціальних податкових режимів характерним є поєднання власне комплексу податкових пільг за різними податками з іншими заходами неподаткового регулювання підприємницької діяльності (спеціальні, умови кредитування, можливості доступу до спеціальної інфраструктури тощо).

  Таким чином, кожна з груп альтернативних режимів оподаткування вводиться для розв'язання специфічних завдань державної соціально-економічної політики, має свою специфічну сферу застосування, свої переваги та недоліки порівняно з іншими формами  реалізації податкової політики.           [ 6, с.288-291 ].

 

  Відповідно до чинного законодавства малі підприємства мають право запроваджувати спрощену систему оподаткування доходів. Сутність спрощеної системи оподаткування полягає в тому, що для малих підприємств установлюється єдиний податок у визначеному відсотку до виручки від реалізації продукції замість цілого ряду податків, а саме: податку на прибуток, плати за землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів, збору на відрахування до пенсійного фонду, збору на обов'язкове соціальне страхування, комунального податку, збору до Державного інноваційного фонду.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу  України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної  системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 р. №4014-VI внесено зміни  до розділу XIV ПКУ та встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Платниками податку  є фізичні особи - підприємці, які  протягом календарного року, що передує  періоду переходу на спрощену систему  оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі - фізичні особи):

1.Кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 4 особи (8 осіб для діяльності у сфері ресторанного господарства) (включаючи членів сімей таких фізичних осіб).

2.Обсяг доходу не перевищує 600 000 гривень за умови застосування при здійсненні розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій або 300 000 гривень без застосування таких реєстраторів розрахункових операцій.

Спрощена система оподаткування  не поширюється на:

1. Фізичних осіб - підприємців, які здійснюють:

а) діяльність у сфері  розваг (крім діяльності з провадження комп’ютерних та відеоігор), визначену в підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 розділу І;

б) виробництво та роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

в) виробництво та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

г) видобуток, виробництво  та інші види діяльності з дорогоцінними  металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

ґ) видобуток та реалізацію корисних копалин;

д) фінансову діяльність;

е) операції з нерухомим  майном, у тому числі з надання  в оренду/суборенду торгових місць  та інших послуг на ринках та/або  у торгівельних об’єктах;

є) оптову торгівлю і посередництво  в оптовій торгівлі;

ж) діяльність з надання  послуг у сфері телебачення і  радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і  радіомовлення";

з) діяльність у сфері  наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності нерегулярного пасажирського транспорту та діяльності автомобільного вантажного транспорту);

и) зовнішньоекономічну  діяльність, крім експорту програмного забезпечення і послуг з віддаленої підтримки програм та обладнання, розробки постачання та оновлення програмного забезпечення, надання послуг у сфері інформатизації;

і) діяльність з надання  послуг пошти та зв’язку;

ї) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

й) діяльність у сфері  права;

к) діяльність у сфері  бухгалтерського обліку та аудиту;

л) діяльність у сфері  інжинірингу, геології та геодезії;

м) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

н) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління;

о) рекламну діяльність;

п) технічні випробування та дослідження;

р) підбір та забезпечення персоналом;

с) діяльність з перепродажу  предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

т) роздрібну торгівлю виробами з дорогоцінних металів  та дорогоцінного каміння, дорогоцінного  каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;

ф) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;

х) роздрібну торгівлю через торгові автомати;

2. Фізичних осіб - підприємців, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

3. Платники податку  повинні здійснювати розрахунки  за відвантажені товари (виконані  роботи, надані послуги) виключно у готівковій та/або безготівковій формі.

При розрахунку загальної  кількості осіб, які перебувають  у трудових відносинах з платником  податку, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці  у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.