Податкове регулювання у забезпеченні сталого розвитку малого бізнесу

 

Міністерство  внутрішніх справ України

Львівський державний  університет внутрішніх справ

 

                                                                                                           Кафедра фінансів

 

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Податкове регулювання у забезпеченні сталого розвитку малого бізнесу

 

 

 

 

 

 

                       Виконавець:

                                   Студентка  3 курсу 1 групи

                                                                                                              Денної форми навчання

                    

         Науковий керівник:

        Доц..  Кушнірчук Юлія Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

Курсова

робота захищена з оцінкою ______

”__” _____________2012 р.

(дата захисту)

Науковий  керівник _______________

                                     (підпис)

 

 

 

Львів 2012

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Види та механізми податкового регулювання………………………………….5

2. Альтернативні системи оподаткування малого бізнесу………………………18

3. Оцінка ефективності розвитку малого бізнесу………………………………...28

4. Напрями реформування системи оподаткування малого бізнесу…………….33

Висновки…………………………………………………………………………….35

Список використаних джерел…………………………………………………….37        

Додатки ……………………….…………………………………………………....39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Актуальність даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіки, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні. Мале підприємництво – це істотна складова ринкового господарства, невід`ємний елемент конкурентного механізму. Мале підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Ось чому становлення та розвиток малого підприємництва (звичайно, в єдності з великим) являє собою стратегічну задачу реформаційної економічної політики.

 Значення вивчення  проблем розвитку малого підприємництва  підсилюється тим, що малому бізнесу менш за все пощастило у відношенні державної та іншої підтримки. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути кваліфіковані як великий, стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох народногосподарських негативів.

 Без підтримки держави і без власної внутрішньо групової взаємодії малий бізнес не завжди може протистояти у конкурентній боротьбі великому капіталу, відстоювати свої економічні, політичні і соціальні інтереси. Потенціал малих підприємств залишається нереалізований. Існують серйозні економічні і адміністративні бар`єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності. Все більша кількість малих підприємств змушенні прибувати "в тіні" завдяки нестійкому законодавству. Положення, що склалося, відкриває безмежні можливості для корупції, найбільш масовою жертвою якою на місцевому рівні є представник малого бізнесу.

 Мале підприємництво не має яких-небудь істотних переваг в кредитно - фінансовій системі, в митному захисті, відчуває значні перешкоди в розвитку

бізнесу, діє в не імовірно складних умовах для існування. Для представника

малого підприємництва невигідна будь-яка підприємницька діяльність в сфері

виробництва, і він  намагається затвердитися в торгівлі і посередництві. В теж самий час в малий бізнес вступає все більша кількість громадян. Заняття власною справою як природна форма прояву здібностей людини і реалізація його громадянських прав формують умови створення самостійного суспільного прошарку підприємців, які складають соціально політичну базу демократичних перетворень суспільства.

Мета даної теми –  розкрити значення податкового регулювання у забезпеченні сталого розвитку малого бізнесу.

          Завдання – дослідити види та механізми податкового регулювання та їх альтернативні системи, ефективність розвитку і напрями реформування систем оподаткування малого бізнесу.

Отже, на сучасному етапі розвитку економіки України з метою створення умов для легалізації та активізації діяльності суб'єктів малого бізнесу їм надається можливість здійснювати добровільний вибір способу сплати податків, а саме: сплата податків у загальноприйнятому порядку; сплата єдиного податку (спрощена система оподаткування), сплата фіксованого податку за допомогою придбання патенту; сплата фіксованого сільськогосподарського податку.    

 

 

 

 

 

1. Види та механізми податкового регулювання

     В основі вивчення податкової системи і механізмів оподаткування повинно лежати повне і точне розуміння податкової термінології і понять, які розкривають суть оподаткування. Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які визначають внутрішній зміст цього категорійного поняття (рис. 1.1).

            

 

 

Рис.1.1. Елементи податку

Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

1. Платники податку;

2. Об’єкт оподаткування;

3. База оподаткування;

4. Ставка податку;

5. Порядок обчислення податку;

6. Податковий період;

7. Строк та порядок сплати податку;

8. Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові  пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, які містять виключно положення щодо внесення змін до цього Податкового Кодексу, крім положень щодо внесення змін до законів, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Елементи податку, визначені в пунктах 1-8 статті 7, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Податковим Кодексом. [8, с.5 ].

  За ієрархією елементи податку можна згрупувати таким чином:

    До основних елементів податку належать:

1) суб'єкт податку - учасник процесу справляння податку (платник, держава, державні органи).

Важливою складовою  суб'єкта податку є платник податку, який згідно з чинними законодавчими актами визначається таким чином:

Платниками податку  визнаються фізичні особи (резиденти  і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти  України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податку може бути платником податку за одним або декількома податками та зборами. [ 8, с 52].

1. З   числа   резидентів   -    суб'єкти   господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації,  які   здійснюють діяльність,  спрямовану на отримання  прибутку як на території України, так і за її межами.

2. З числа  нерезидентів  -  фізичні  чи  юридичні  особи, створені  у  будь-якій організаційно-правовій  формі,  які отримують доходи  з джерелом їх походження з  України,  за винятком установ та організацій,  що  мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

         3. Філії,  відділення  та  інші  відокремлені  підрозділи платників податку (далі  -  філії), зазначених у підпункті 1. цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані  на  території  іншої,  ніж  такий  платник податку,   територіальної громади.

 

 Крім платника податку, до суб'єктів податку належать особи, які сприяють сплаті податків, та особи, які здійснюють обчислення податку.

Особи, що сприяють сплаті податків:

1. Банки та фінансово-кредитні установи – виконують доручення клієнтів про перерахування податків і зборів до бюджету та цільові фонди у встановлені строки; відповідно до закону надають контролюючим органам інформацію про відкриття та закриття рахунків клієнтів, руху за рахунками.
2. Податкові агенти – обчислюють, ведуть облік та утримують податки при виплаті доходів платнику. Щодо платника – представляють фіскальні органи, у відносинах з органами ДПС мають схожі з платниками податку обов’язки:
1. Податок з доходів фізичних осіб роботодавці, нотаріуси та ін.
2. Податок на прибуток підприємств – резиденти, що виплачують доходи нерезиденту, суб’єкти грального бізнесу.
3. ПДВ – продавці товарів, робіт, послуг.
4. Акцизний збір – підприємства з іноземною інвестицією, що мають право на пільги.
3. Збирачі податків, зборів та мита – здійснюють приймання коштів, що підлягають перерахуванню до бюджету, або цільові фонди від платників, контролюють своєчасну та повну сплату і перерахування податкових надходжень, надають інформацію у відповідні контролюючі органи:
1. Податок з реклами – особи, що здійснюють розміщення та поширення реклами.
2. Ринковий збір – адміністрації ринків.
3. Збір за паркування автотранспорту – підприємства, що надають послуги з паркування.
4. Збір у Пенсійний фонд за операції з відчуження легкових автомобілів – органи ДАІ.

Особи, які здійснюють обчислення податку:

1. Платник податку - ПДВ, акцизи, податок на прибуток підприємств.
2. Податковий агент – податок з доходів фізичних осіб, податок на доходи нерезидентів.
3. Податковий орган – податок на майно фізичних осіб, земельний податок для фізичних осіб. [3, с. 31-34 ].

     Розглядаючи елемент «суб'єкти податку», необхідно відзначити, таку його складову, як «пов'язані особи». Пов'язана особа - це юридична особа, котра здійснює контроль над платником податку або контролюється таким платником, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім'ї, котрі здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї [9, с. 72-122].

Пов'язаними особами  можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.                           

   2) об'єкт оподаткування - явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок.

Є два підходи до оцінки об'єкта:

а) кількісний і натуральний;

б) грошовий.

Види об'єктів оподаткування:

1. Права є:
1. Майнові – право власності на майно, право користуватися майном.
2. Немайнові – право користування, право на вид діяльності.
2. Діяльність та її результати є:
1. Дія – реалізація товарів, робіт та послуг, операції з цінними паперами, ввіз (вивіз) на територію держави.
2. Результат – додана вартість, дохід, прибуток.

Слід зазначити, що поряд  з об'єктом оподаткування виділяють  як самостійний елемент податку предмет оподаткування, який вказує на ознаки об'єктивного, а не юридичного характеру, за якими обґрунтовується справляння відповідного податку. Таким чином, поняття «об'єкт оподаткування» є ширшим від поняття «предмет оподаткування». Співвідношення між предметом та об'єктом оподаткування:                                 1. Предмет оподаткування -  різновид предметів матеріального світу, з якими законодавство пов’язує виникнення податкового обов’язку.                                           2. Об’єкт оподаткування – містить у собі, крім предмета, ще і зв'язок                            (визначена дія, правове відношення, юридичний стан) між предметом і платником.                                                                                                                Предмет оподаткування і об’єкт оподаткування співвідносяться як частка і ціле.