Мiсцевi бюджети як основна складова мiсцевих фiнансiв Украiни

     Видатки на житлово-комунальне господарство майже повністю фінансуються з місцевих бюджетів(у 2000 р. - на 96,5%). Не буде перебільшенням твердити, що місцеві органи влади домінують на ринку соціальних послуг і саме вони визначають соціальний мікроклімат у суспільстві.

     Ще одна соціальна сфера, де надзвичайно великий вплив мають фінанси місцевих органів влади, - це зайнятість населення. Місцеві органи влади є одним із найбільших працедавців на ринку праці.

      У Швеції на початку 90-х років на муніципальних підприємствах і комунальному господарстві було зайнято 19% усього працюючого населення країни. Ще 10% працювало у господарстві, яке належить губерніям. Для порівняння зазначимо, що в державному секторі нараховувалось 9% усіх зайнятих в економіці.

     У багатьох країнах зайнятість у муніципальному секторі набагато перевищує зайнятість у державному. У Данії місцева влада дає роботу 75% усіх державних службовців. У Великій Британії цей показник становить 60%. Значна роль муніципального сектора і в Німеччині - 30% усіх державних службовців, у Нідерландах - 34, у Франції - 27%.

     У США всі 50 штатів формально наділені автономними правами в галузі фінансів. Вони самостійно складають, затверджують і виконують свої бюджети, які ні за доходами, ні за видатками не входять у федеральний бюджет країни. Певною мірою вони самостійні у визначенні обсягу бюджетів, структури витрат і доходів. Федеральна влада не уповноважені прямо контролювати бюджети штатів. Влада штатів не звітують перед федерацією про стан фінансів і бюджету.

     У більшості штатів складання бюджету  знаходиться у веденні глави  виконавчої влади і здійснюється підлеглим йому фінансовим органом. При цьому кошторис витрат розробляють  бюджетні та фінансові бюро, а кошторис доходів - податкові та інші органи. Проект бюджету направляється в місцеві законодавчі органи.

     Найбільш  великими в складі видатків бюджетів штатів є витрати на освіту (35% від  видаткової частини бюджетів), соціальне  забезпечення (13%), охорона 

здоров'я (9%), дорожнє будівництво і утримання доріг, охорону навколишнього середовища, житлове будівництво і комунальне господарство.

     Що  стосується місцевих адміністративних одиниць і місцевих функціональних органів і установ, то вони також  мають у своєму розпорядженні  певний ступінь автономії по складанню, затвердженню та виконання своїх бюджетів, які не входять у федеральний бюджет, ні до бюджетів штатів США. Функції по складанню місцевих бюджетів покладено на голів виконавчої влади, функції за твердженням бюджетів - на представників місцевої законодавчої влади.

     До  складу видатків місцевих бюджетів більше половини їх загальної суми припадає на частку витрат, пов'язаних з фінансуванням  державної податкової школи. Крім того, значна частка коштів щорічно виділяється  на фінансування утримання доріг, комунального та міського господарства, протипожежної охорони, лікувальних та інших установ.

     До  джерел фінансування видатків місцевих бюджетів належать: місцеві податки, доходи від послуг комунального господарства та інші не податкові доходи, дотації з федерального бюджету і бюджетів штатів, надходження від випуску місцевих позик і лотерей. Основним джерелом доходів є місцеві майнові податки (на їх частку припадає близько 29% податкових доходів).

     Таким чином, важливо виділити, що при єдності податкової системи США кожна адміністративна одиниця вибирає свою структуру податків з урахуванням різноманітності місцевих умов та рівня життя населення.

     У адміністративно-територіальному відношенні Великобританія ділиться на Англію, Уельс, Шотландію і Північну Ірландію. Центральною частиною, де мешкає 87 % населення країни, є Англія й Уельс.

     У період із 1973 по 1975 р. у Великобританії була проведена реформа місцевих органів влади, у результаті якої замість трьохланкової стала  діяти в основному двухланкова система керування місцевими органами влади розподіл на графства й округи.

     Хоча  реформа місцевого керування  не супроводжувалася реформою місцевих фінансів, проте вона не могла не позначитися на стан місцевих адміністративних одиниць, особливо фінансів міст. Значно скоротилося число місцевих бюджетів, збільшився їх обсяг, розширилися соціальні функції, а також використання для проведення регіональної політики, особливо , у районах розвитку, посилився контроль центрального уряду за витратою засобів місцевими органами влади. Все це підвищило регулюючу роль місцевих фінансів і їх використання для втручання в процес відтворення.

     Витрати місцевих бюджетів у даний час  складають 30 % витрат бюджетної системи Великобританії частину валового внутрішнього продукту країни. У залежності від характеру використання засобів і джерела їх фінансування витрати підрозділяються на поточні і капітальні. До поточним ставляться витрати на утворення, деяка частина витрат на охорону здоров'я, утримання поліції, суду, виплату відсотків по державному боргу, експлуатацію житлового і комунального господарства, місцевого транспорту, охорону навколишнього середовища. Капітальні витрати включають інвестиції на житлове будівництво, а також будівництво шкіл, лікарень, шляхів. Поточні витрати фінансується за рахунок місцевих прибутків, а також субсидій із державного бюджету; капітальні витрати покриваються в значній частині позиками [71].

     Самою значною статтею поточних витрат місцевих бюджетів є біля 40%  асигнування  на освіту. У Великобританії з місцевих бюджетів фінансується більш 85% всіх видатків на освіту. В умовах науково-технічної революції все більше коштів з місцевих бюджетів направляється на професійну освіту й перепідготовку кадрів.

     Одним із головних завдань по вдосконаленню  фінансування видатків місцевих бюджетів в Україні є перерозподіл функцій між місцевими і державним бюджетом, поступовий перехід до децентралізації державних фінансів, який заключається в тому, що на державному рівні ( за рахунок коштів державного бюджету) повинні фінансуватись лише ті видатки, які пов'язані із виконанням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, розвиток фундаментальної науки, структурна перебудова економіки. За рахунок централізованих фінансових джерел повинні також фінансуватись видатки по вирівнюванню соціальної забезпеченості регіонів. Фінансові ж проблеми місцевого рівня раціонально вирішувати за рахунок засобів відповідних місцевих бюджетів.