Мiсцевi бюджети як основна складова мiсцевих фiнансiв Украiни

     Рис. 1.3. Розподіл видатків бюджету 

     Окремі зміни щодо здійснення видатків внесено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнятим у травні 1997 року. Статтею 64 Закону  встановлено,   що  видатки,   які  здійснюються   органами  місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їхній розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад.

     В обласних і районних бюджетах передбачено видатки, пов'язані зі здійсненням районними, обласними радами заходів із забезпечення спільних інтересів територіальних громад. Ці видатки визначаються відповідними обласними і районними бюджетами. Закон передбачив виділення у видатковій частині місцевих бюджетів окремо видатків поточного бюджету і видатків бюджету розвитку. Крім того, встановлено, що видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини: на видатки, пов'язані з використанням власних повноважень місцевого самоврядування, і на видатки, пов'язані з виконанням делегованих, законом повноважень органів виконавчої влади.

     Важливе значення для забезпечення самостійності місцевих бюджетів має порядок використання вільних бюджетних коштів і повноваження місцевих органів влади щодо його встановлення. Вільні бюджетні кошти утворюються в місцевих бюджетах на початку бюджетного року і не враховуються при затвердженні бюджету поточного року. Вони включають; вільний залишок коштів; суми, додатково одержані в процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками в разі збільшення доходів чи економії видатків або з інших джерел.

     Законом «Про бюджетну систему України» встановлено, що вільні бюджетні кошти не може бути вилучено органами державної виконавчої влади вищого рівня. Рішення про використання їх приймають місцеві органи державної виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Ці рішення затверджуються відповідними радами.

     Вільні бюджетні кошти може бути використано на господарські заходи, на купівлю акцій або інших цінних паперів для надання відсоткових чи безвідсоткових бюджетних позичок, на інші заходи. Гарантії прав щодо самостійного використання вільних бюджетних коштів збережено і в Законі "Про місцеве самоврядування" від 1997 року.

     У Бюджетному кодексі України (2001р.) був зроблений новий важливий крок з упорядкування бюджетних видатків, розподілу видаткових повноважень

між органами державної влади і місцевого самоврядування, запровадження прозорих і об'єктивних процедур у плануванні видатків бюджетів усіх рівнів та видів. На відміну від попередніх нормативних актів, у Кодексі більш чітко визначено склад видатків бюджетів усіх рівнів та видів, обґрунтовано критерії розмежування видатків. Передбачено застосування нормативів бюджетної забезпеченості і коригуючи коефіцієнтів у процесі планування видаткової частини місцевих бюджетів, впорядковано способи передачі видатків на виконання власних і делегованих повноважень, [45].

     Видатки місцевих бюджетів пов'язані з інтересами всіх верств населення і суттєво впливають на соціальні процеси в державі, на рівень добробуту населення, освіченості, забезпеченості медичними послугами, послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин. Вони включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено Бюджетним кодексом.

     Відповідно до ст. 86 Бюджетного кодексу розмежування видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності (урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача) (табл. 1.4). [78]. 

     Таблиця 1.4

     Розмежування видатків між місцевими бюджетами

 

     Відповідно до нового механізму організації міжбюджетних відносин, видатки місцевих бюджетів поділяються на дві групи:

1. видатки, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;
2. видатки, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

     Перша група видатків відповідає повноваженням, які органи державної влади делегують органам місцевого самоврядування, а друга — власним повноваженням місцевого самоврядування.

     Видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, уніфіковані й розмежовані між такими групами місцевих бюджетів:

1. бюджети сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
2. районні бюджети, бюджети міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення;

     3) бюджет Автономної Республіки Крим та обласні бюджети. 
До видатків другої групи належать видатки:

1. на місцеву пожежну охорону;
2. позашкільну освіту;
3. соціальний захист та соціальне забезпечення (програми місцевого значення для дітей, молоді, жінок, сім'ї; місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення);
4. місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

     5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

     6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації 
місцевого значення;

     7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

     8)  типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури 
місцевого значення;

9. транспорт, дорожнє господарство (регулювання цін на послуги метрополітену; експлуатація дорожньої системи місцевого значення; будівництво, реконструкцію та утримання доріг місцевого значення);
10. заходи з організації рятування на водах;
11. обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;
12. програми природоохоронних заходів місцевого значення;
13. управління комунальним майном;
14. регулювання земельних відносин;
15. інші програми, затверджені місцевою радою."

     Цільове використання бюджетних коштів забезпечується за допомогою групування видатків бюджетів, яке може здійснюватися за різними ознаками. У бюджетній практиці виділяють: функціональну, економічну, відомчу та програмну класифікацію бюджетних видатків (табл. 1.5) [78].

     Види класифікації бюджетних видатків див. табл. 1.5. 

     Таблиця 1.5

     Класифікація бюджетних видатків

 

     Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в аналітичних і статистичних документах. Особливістю нової бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками  (заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати (трансфертні) населенню) (табл. 1.6). 

     Таблиця 1.6

     Економічна класифікація бюджетних видатків

 

     Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і будується на розподілі бюджетних призначень за бюджетними програмами. Бюджетна програма уявляє собою систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

     Розробку, аналіз та відбір бюджетних програм на стадії планування та складання проекту проводить головний розпорядник коштів.

     Програмна класифікація застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і будується на розподілі бюджетних призначень за бюджетними програмами.

     Бюджетна програма уявляє собою систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

     Розробку, аналіз та відбір бюджетних програм на стадії планування та складання проекту проводить головний розпорядник коштів.

     Отже, видатки місцевих бюджетів відображають ті ж самі економічні відносини, що і видатки державного бюджету.

     Це ті економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованих грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади.

     Виконувати видаткову частину місцевого бюджету необхідно з дотриманням встановлених принципів. Поряд із принципами, яким має відповідати бюджетна система в цілому, такими, як законність, справедливість, плановість, при виконанні видаткової частини бюджету потрібно дотримуватися й інших принципів, а деякі загальні принципи набувають специфічного змісту (табл. 1.7) [46, с. 8]. Нині вже очевидно, що існують певні протиріччя між процесами формування місцевих бюджетів і їх виконання.  Вони полягають в тому, що чинна практика формування місцевих бюджетів зберегла в своїй основі попередні державні функції планового керівництва народним господарством, тоді як виконання місцевих бюджетів здійснюється в реальних умовах ринкової економіки перехідного періоду зі всіма притаманними їй негативними атрибутами (зростанням інфляції, підвищенням рівня безробіття, падінням життєвого рівня населення).  

     Таблиця 1.7

     Основні принципи виконання видаткової частини місцевих бюджетів