Склад родини Lamiaceae у флорі Рожищенського району Волинської області

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ I. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………

1.1. Фізико-географічні особливості регіону дослідження...................

1.2. Еколого-ботанічна  характеристика досліджуваної родини…...

РОЗДІЛ II. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ............................

2.1. Методика  маршрутних досліджень флори…………………

РОЗДІЛ III. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ…

3.1. Систематичний опис рослин родини Lamiaceae ………

3.2. Морфологічний опис досліджуваних видів рослин............

ВИСНОВКИ………………………………………..........................................

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Вивчення біологічних особливостей лікарських рослин у нових умовах вирощування і створення промислових плантацій  цих культур є актуальним у зв'язку з ростом потреб фармацевтичної промисловості у вітчизняній сировині.       

Одним з культивованих  видів для використання в медицині є  шавлія лікарська. Використовують у вигляді настою як в'яжучий, бактерицидний і протизапальний засіб для полоскання горла і порожнини рота при стоматитах, компресів при гнійних виразках і ранах, опіках і обмороженнях. Внутрішньо – при хронічному бронхіті, ангіні і ларингіті тощо.  Ефірну олію використовують для ароматизації зубних паст, порошків, створення парфумерних композицій, у миловарінні та косметиці.

 У листі, крім ефірної олії, містяться смоли, дубильні речовини, флавоноїди, алкалоїди, а також тритерпенові кислоти – урсолова і олеанова.

Мета роботи – проаналізувати видовий склад рослин родин Lamiaceae у Рожищенському районі Волинської області на основі літературних даних та власних досліджень.

Для досягнення поставленої мети окреслені наступні завдання:

1. Визначити видовий склад представників родини Lamiaceae Рожищенського району Волинської області.

2.  Провести морфологічний аналіз досліджуваних видів родини із складанням повних морфологічних описів рослин району дослідження.

3.      Виконати систематичний аналіз рослин.

Об’єктом дослідження є представники родини Lamiaceae.

Предмет дослідження – видовий склад родини Lamiaceae у флорі Рожищенського району Волинської області.

Новизна роботи полягає в тому, що окремо родина Губоцвіті на території району не досліджувалась протягом п’яти років.

 

 

 

  РОЗДІЛ I. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.1 Фізико - географічні особливості регіону дослідження

Волинська область  має здебільшого рівнинну поверхню. Однак Південна частина області, зокрема Рожищенський район, зазнала  незначних піднять. Тут переважають  висоти понад 200м., менше 200м. – в заплавах річок та балок.

Хоча поверхня Волинської області є загалом  рівнинною, проте вона досить виразно  ділиться на декілька частин, однією з  яких є Волинська лесова височина. Вона розташована на території досліджуваного району, з середньою висотою 215м., і досить почленованою балками і долиною р. Стир.

Верхній горизонт Волинської лесової височини представлений лесами та лесовидними суглинками – сірими, карбонатними. Саме цей горизонт являє собою материнську основу для формування сучасного ґрунтового покриву височини.

Рельєф непрямо  впливає на мінералізацію та хімічний склад ґрунтових вод. Розчленований  рельєф сприяє інтенсивному стоку поверхневих  і ґрунтових вод, хорошій дренованості ґрунтових вод, що веде до інтенсивного вилуговування та виносу солей із водовміщуючих порід, до збільшення об'єму поверхневого стоку. Як результат цих процесів, виникає тенденція до опріснення вод і формування гідрокарбонатно-кальцієвого складу (Волинська і Подільська височини). [21.43]

Таким чином, характерною  рисою рельєфу є незначна відносна висота і невеликий нахил на Північ, дуже виражений мезо- і мікро рельєф, який представлений дюнами, грядами, крейдяними підвищеннями і блюдце подібними впадинами, дно яких здебільшого заболочене і заповнене торфом.

Рожищенський район знаходиться в Південній частині Волинського Полісся. Тут переважають дерново-середньо та сильно підзолисті ґрунти, що розвинулись на малопотужних четвертинних відкладах, які представлені супісками і суглинками. Часто ці відклади на глибині 1-1,5м. підстеляються крейдою. Інколи зустрічаються чорноземи.

Дерново-середньо підзолисті ґрунти містять багато перегною (1,5%), азоту, фосфору, калію. Вони  більш родючі,  придатні  для  вирощування пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, льону, хмелю, овочів, садів. Колір ґрунту ясно-сірий. За складом він переважно пухкий, розсипчастий, безструктурний.

Елювіальний горизонт виражений слабо, у вигляді ясно - жовтого піску з білястими плямами. Ілювіальний горизонт мало виділяється. Це жовтий пісок з червоно - бурими прошарки більш важкого механічного складу.

Дерново-сильно підзолисті ґрунти найчастіше зустрічаються  в комплексі з перегнійно - карбонатними, які сформувались на крейді. Вміст гумусу становить 30%. При високій агротехніці карбонатні ґрунти дають високий урожай.

Чорноземи залягають  великими масивами переважно у Південній  та Західній частинах Волинської височини, на найбільш виположених довгих схилах та широких плоских межиріч. Вміст  гумусу у верхньому горизонті  становить 2,4%.

Чорноземи типові поширені на невисоких і плоских вододільних грядах та їх пологих схилах у середній смузі та над заплавних терасах річок Волинської височини. Вони слабоструктурні, мало гумусні (2 - 3%). За механічним складом це крупно пилуваті легкі або середні суглинки. Краще ніж будь-які інші ґрунти, вони забезпечені рухомими формами поживних речовин (азоту вони містять близько 6; фосфору - 10-30; калію - 7-20 мг екв. На 100 г ґрунту. [21.82]

В заплаві річки  Стир поширені болотні ґрунти мало придатні до використання, але після  проведення меліоративних робіт, вони стають най родючішими землями, які дають високі врожаї кормових, технічних та овочевих культур.

Клімат Рожищенського  району помірний, вологий, з м'якою зимою, нестійкими морозами, частими відлигами, нежарким літом, значними опадами, затяжними весною та осінню.

Великий вплив на клімат району мають помірні повітряні маси, як морські так і континентальні. Повітряні маси змінюються за порами року. В літньо-осінній період надходить морське арктичне повітря і настає холодна, волога погода.

Зима порівняно  м'яка, з середніми температурами  найхолодніїиого місяця січня -4,5 ° С, -5 ° С Літо нежарке, найтепліший місяць липень з середніми температурами +18 ° С, +19 ° С.

Глибина промерзання  ґрунту незначна і в середньому становить 20-25см. Навіть у найсуворіші зими промерзання ґрунту не перевищує 110см., але в окремі роки він не промерзає, і сніг випадає на мокрий ґрунт.

Протягом року в межах району випадає в середньому 550-600мм. опадів. В районі міста Рожище річна кількість опадів змінюється від 743мм до 286мм. В літку опади часто супроводжуються грозами, рясними дощами, інтенсивність яких становить 0,10-0,28мм/хв.

Взимку всю  територію району вкриває сніг. Висота снігового покриву невелика, в  середньому 11-13см. Під час зими він може зникати, через тривалі і часті відлиги.

Інколи на території  області мають місце стихійні метеорологічні явища: зливи, урагани, ожеледь, град, що завдають значної  шкоди господарству і населенню.

Весна починається 8-13 березня, швидко зростає сонячна радіація і температура повітря. Для весни характерна велика мінливість погоди-холодна погода змінюється дуже теплою, часто бувають приморозки.

Справжня весна  починається датою цвітіння черемхи 4-7 травня. Протягом справжньої весни дерева та кущі повністю покриваються листям, починається цвітіння квітів, дерев, кущів (конвалії, черешень, тюльпанів, нарцисів, вишень, слив, груш, яблунь).

Рожищенський  район багатий на поверхневі води, до яких відносять води суходолу, що постійно або тимчасово перебувають  на земній поверхні у формі водних об'єктів: річок, озер, ставків. Основними елементами орографічної сітки є ріки і озера, які визначають специфіку водної системи району.

В районі проявляється залежність річкового стоку з  висотою поверхні, що дещо порушується  в районах з великою озерністю і заболоченістю. Величина середнього багаторічного стоку менше 100мм в рік.

Озера розташовані  серед мальовничих лісових ландшафтів мають велике рекреаційне значення. Басейн річки Стир багатий на озера  переважно карстового походження.

Річковому ходу рівнів річок властива яскраво виражена весняна повінь(тривалістю 1,5-2місяців) в залежності від довжини річок та заліснення їх басейнів. Найбільш раннє підвищення рівня води припадає на період сніготанення. Річка характеризується наявністю твердого стоку, що зумовлено ерозійною діяльністю поверхневих вод.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Еколого-ботанічна характеристика родини Губоцвіті (Lamiaceae)

У світовій флорі родина губоцвітих нараховує приблизно 200 родів і 3500 видів, поширених майже по всій земній кулі. Особливо багаточисленні губоцвіті в країнах давньосередземноморської флори - від Карибських островів до Західних Гімалаїв. В Україні поширено 165 видів губоцвітих. Майже повністю немає губоцвітих в Арктиці і Антарктиці. Дуже мало і в зоні тайги. Досить багаті губоцвітими гірські райони тропіків, особливо Центральна і Південна Америка. Бідніша Нова Зеландія, де є тільки по одному виду шлемника і м'яти і один із двох видів дуже своєрідного роду тетрахондра. Рід тетрахондра деколи виділяється в окрему родину. Відносно багаті губоцвітими Гавайські острови. Серед губоцвітих переважають гірські, пагорбні і рівнинні ксерофіти на сухих відкритих місцях, але серед них багато і мезофільних лісових і лучних видів. В тропічних дощових лісах зустрічаються губоцвіті дуже рідко.[20,8]

Представників цієї родини легко розпізнати вже по будові віночка квітів, який буває одно- або двогубий, а його трубочка нагадує розкриту пащу звіра. Цей віночок для родини губоцвітих особливо характерний. Не менш своєрідний і плід губоцвітих, який складається із 4 однонасінних горіхоподібних дольок, тоді як у подібних до них по будові віночка плід - багатонасінна коробочка. Характерна особливість цієї родини супротивні, звичайно суцільні листки без прилистків і чотиригранні стебла. Дуже характерний ароматичний запах для більшості видів губоцвітих, який визначається наявністю на всіх, або на деяких частинах рослин залоз, які виділяють ефірні олії складного вмісту (в них входять ароматичні спирти, феноли, терпени, альдегіди і ніші органічні сполуки). Наявність цих олій в значній мірі сприяє практичному використанню губоцвітих в якості технічних, лікарських і ароматичних рослин. Більшість губоцвітих - трави і напівкущі, дерева є тільки в тропіках, які бувають висотою до 5 м. Зустрічаються в тропіках і деякі ліани. Стебла трав'янистих губоцвітих звичайно прямостоячі, хоча є види з стеблами, які стеляться по землі (будра плющевидна). Добре розвинута розетка прикореневих листків, яка зберігається під час цвітіння рослини, є в багатьох трав'янистих губоцвітих. [21]

Головний корінь часто зберігається протягом всього життя рослини, рідше  відмирає і замінюється додатковими  коренями, які відходять або від  основи стебла або від повзучих підземних  пагонів, які відходять від кореневищ, властивих багатьом видам губоцвітих. Деякі губоцвіті мають бульбовидне потовщення кореня, яке в тропічних країнах споживають.

При супротивному розміщенні листків  найближчі пари хрестоподібно чергуються між собою. Наслідком цього і  є чотиригранність стебел губоцвітих, при чому грані можуть бути плоскими, випуклими або вгнутими. Видів, які мають мутовчате розміщення листків, серед губоцвітих небагато. [11]

Листя губоцвітих суцільне і часто  суцільнокрає, хоч зустрічається  і перистороздільне. Відомі як голі так і види, густо покриті волосками. Із волосків найбільш поширені багатоклітинні прості волоски. Головчасті волоски, головка яких функціонує як залоза, яка виробляє ефірну олію, зустрічається у багатьох губоцвітих. [2]

Звичайно п'ятичленні і, як правило, двостатеві квіти розміщуються в пазухах незмінених або видозмінених в приквітки листків. Осі всіх первинних суцвіттів часто сильно вкорочені, здаються розміщеними безпосередньо в листкових пазухах, утворюючи колосоподібне суцвіття.

Інколи вісь загального суцвіття сильно вкорочена і все суцвіття стає головкоподібним. Чашечка і віночок губоцвітих утворені 5 зрослими, своєю основною частиною, в трубочку пелюстками. Чашечка губоцвітих може мати різну форму: трубчасту, лійкоподібну,  круглу, може бути двогубою  або 5/4/-зубчастою із зубчиками однакової або різної довжини.

Видозмінення чашечки пов'язані  з пристосуванням до розповсюдження плодів. Нерідко (наприклад, в пустирника) зубчики чашечки мають вигляд відігнутих в бік колючок. Інколи ціла чашечка або її зубчики сильно розростаються, збільшуючи летучість чашечки при розповсюдженні насіння з допомогою вітру, або чашечка стає яскраво червоною, для приваблення комах, птахів - запилювачів. [12]

Дуже оригінальна чашечка у  великого роду клемника (близько 300 видів). Вона двогуба з суцільнокрайними губами і після дозрівання плоду розпадається на 2 частини, які мають вигляд стулок, нижня залишається, а верхня опадає.

Верхня частина чашечки у  багатьох видів цього роду має  ще поперечну складку - щиток. Клемник  має ще ряд особливостей, які відрізняють цей рід від інших родів губоцвітих (в тому числі відсутність ефіроолійних залоз).

Віночок губоцвітих поділений на дві  губи, із них верхня утворена двома, а нижня - трьома пелюстками. Верхня губа може бути плоскою або випуклою, інколи суцільнокрайою, коли двох пелюсток не виявляється. Нижня губа майже завжди більша, трилопатева з більшою, і нерідко двохлопатевою середньою лопатею. Деколи на її бокових лопатях бувають ниткоподібні придатки, наприклад у глухої кропиви білої.