Захист населення від надзвичайних ситуацій

Протибактеріальний засіб  №2 знаходиться у гнізді №3 у великому круглому пеналі без пофарбування. Використовувати його слід при шлунково-кишкових розладах, що виникають після опромінення. У першу добу приймають 7 таблеток (за один прийом), а у наступні дві доби - по 4 таблетки.

Радіозахисний засіб  №1 знаходиться у гнізді №4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору. Цей препарат приймається за сигналом "Аварія на АЕС" і "Загроза радіоактивного зараження" по 6 таблеток за 30-40 хвилин до входу на територію, заражену радіоактивними речовинами або одразу ж по отриманні розпорядження управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (штабу ЦО). Якщо тривалість перебування на території, зараженій радіоактивними речовинами, перевищує 55 годин, прийняти вміст ще одного пеналу (6 таблеток) тому, що тривалість дії ліків - 5-6 діб.

Радіоактивний засіб №2 знаходиться у гнізді №6 у чотиригранному пеналі білого кольору. Приймати його треба по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоактивних опадів при умові вживання в їжу свіжого молока. У першу чергу препарат давати дітям.

Засіб проти блювоти знаходиться у гнізді №7 у круглому пеналі голубого кольору. Одразу ж після опромінення, а також при появі нудоти, після ударів голови рекомендується приймати по одній таблетці через 3-4 години.

У деяких випадках знадобиться  приймати одночасно декілька медичних засобів. Так, при перших ознаках гострої променевої хвороби окрім профілактичного прийому радіозахисного засобу №1 і протибактеріального засобу №2 у випадку появи нудоти приймається ще й засіб проти блювоти (гніздо №7). А при загрозі виникнення осередків комбінованого ураження фосфорорганічними отруйними речовинами і бактеріальними засобами виникає необхідність прийому у профілактичних цілях антидоту проти ФОР і протибактеріального засобу №1.

Можуть бути і інші варіанти прийому медичних засобів аптечки у залежності від конкретної обстановки.

Індивідуальний протихімічний  пакет (ІПП--8) призначається для обеззараження  краплиннорідкими отруйними речовинами, що потрапили на шкіру, одяг і спорядження.

Пакет складається із складного флакону з розчином для дегазації і чотирьох ватно-марлевих тампонів. Коли необхідно, рідиною із флакону змочуються тампони і у першу чергу притираються відкриті ділянки шкіри (наприклад, кисті рук, обличчя), а потім краї коміру і манжети одягу, засоби індивідуального захисту і спорядження. При обробці рідиною може виникнути відчуття печії шкіри, яке швидко зникає і не впливає на самопочуття і працездатність. Рідина пакету отруйна - вона не повинна потрапити в очі. Рідина для дегазації здатна вбивати мікробів, тобто володіє дегазуючими властивостями: пакет може використовуватись і при зараженні бактеріальними засобами. Однак цільове його призначення - це проведення часткової санітарної обробки при заражені отруйними речовинами.

За відсутності індивідуального  протихімічного пакету обеззаражувати краплиннорідкі отруйні речовини можна побутовими хімічними засобами. Щоб обробити шкіру дорослої людини, необхідно завчасно підготувати 1 л 3%-го перекису водню і 30 г гідроокису натрію. Їх змішують безпосередньо перед використанням. Гідроокис натрію можна замінити силікатним клеєм (150 г клею на 1 л 3%-го перекису водню). Спосіб застосування такий самий, як і рідини із протихімічного пакету. При поводженні з сухим натрієм треба слідкувати, щоб він не потрапив в очі і на шкіру.

Крім медичних засобів  індивідуального захисту у надзвичайних ситуаціях не слід забувати про використання медичних засобів формувань (санітарних дружин), медичних пунктів, фельдшерських  пунктів та медичних кабінетів підприємств, установ і організацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Евакуація населення із осередків ураження.

Усі ці заходи організовуються  державною виконавчою владою, органами управління цивільної оборони при  чіткому погодженні між ними заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються у планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення надзвичайної ситуації.

З метою недопущення  гибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у надзвичайні ситуації передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, – організовано евакуацію.

Сповіщення населення  здійснюється усіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну провідну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.

Евакуація – це організоване виведення чи вивезення з небезпечних  зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов’язане з виробництвом, – за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізничний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовується для вивезення на короткі відстані. У деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, котрі не зайняті перевезеннями, або за визначеним маршрутом та колонними шляхами.

Евакуація населення  здійснюється через збірні евакуаційні  пункти, які розташовують поблизу  місць посадки на транспорт або  на вихідних пунктах пішого руху, в  школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.

Про початок та порядок  евакуації населення сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно  взяти документ, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути  на збірний евакуаційних пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для організації приймання, розташування населення, а також  забезпечення його всім необхідним створюються  евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти, на яких вирішують  проблему розташування, забезпечення та обслуговування прибулого населення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при  аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об’єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів його проживання. У місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, у тому числі й евакуйовані.

Велике значення має  забезпечення у місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуговування.

Забезпечення населення  продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою  торгівлі і харчування цивільної  оборони сільського або іншого району, в який здійснено евакуацію населення.

Перші дві доби люди повинні  харчуватися запасами продуктів, привезених із собою. За їх відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень) громадського харчування або в сім’ях, куди вони підселяються.

 

9.Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій

Внаслідок НС виникають  руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших не передбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні  роботи (РіНР) проводяться з метою > порятунку людей та надання  допомоги ураженим, > локалізації  аварій та усунення пошкоджень, > створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як * своєчасне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР; *своєчасне ведення розвідки; *швидкий рух і введення сил в осередок ураження; *безперервне проведення РіНР до їх повного завершення; *тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР; * всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

* розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

* локалізацію і гасіння  пожеж на маршрутах висування  і на ділянках робіт; 

* пошук уражених і  витягування їх з пошкоджених  та палаючих будинків, загазованих,  затоплених, задимлених приміщень,  із завалів;

* розкриття зруйнованих,  пошкоджених, завалених споруд  та рятування людей, які там  знаходяться; 

* подання повітря в  завалені споруди з пошкодженою  фільтровентиляційною системою;

* надання першої долікарської  допомоги ураженим та евакуація  їх до лікарських установ;

* виведення (вивезення)  населення з небезпечних зон  у безпечні райони;

* санітарну обробку  людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських  тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

* прокладання колонних  шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах  ураження;

* локалізацію аварій  на газових, електричних мережах  з метою забезпечення умов  для проведення рятувальних робіт; 

* укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

* ремонт та відновлення  пошкоджених і зруйнованих ліній  зв 'язку та комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку повторних НС;

* пошук, знешкодження  та знищення боєприпасів, що  не розірвалися, та інших вибухонебезпечних  предметів. 

Рятувально-відновлювальні роботи проводяться безпосередньо в осередках ураження за будь-якої погоди до повного їх завершення.

 

 

 

Література:

1. Адабашев И. И.  Трагедия или гармония? Природа  — машина — человек. —М.: Мысль, 1973. —365 с. 

2. Алтунін А. Т. Формирования  гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. –М., 1978.

3. Гражданская оборона:  Учебник для вузов / Под ред.  Д. И. Михайлика. — М.: Высш. шк., 1986. — 207 с. 

4. Губський А.І. Цивільна  оборона. Для пед. Ін-тів. –  Львів., „Ластівка”, 1995. – 216 с 

5. Демиденко Г. П.  Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения. – К., 1987.

6. Державний класифікатор  НС / УДК НС – 019-2001.

7. Депутат О. П., Коваленко  І. В., Мужик І. С. Цивільна  оборона. Підручник /За ред.  полковника В. С. Франчука. –  Львів, Афіша, 2001. – 336 с.

8. Закон України „  Про цивільну оборону” – 1993 р. 

9. Закон України від  14 січня 1998 р Про захист людини  від впливу іонізуючих випромінювань:.–К.,1998

10. Закон України „  Про захист населення і територій  від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” 2000 рік.

11. Егоров П. Т. и  др. Гражданская оборона: Учебник  для вузов. –3-е изд., перераб.  — М.: Высш. шк., 1987. – 303 с. 

12. Максимов М.Т., Оджагов  Г.О. Радиоактивные загрязнения  и их измерения: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Энергоатомиздат, 1989. — 304 с.

13. Мірошниченко М. Про землетруси  в Україні // Надзвичайні ситуації 2004.

14. Мовчан Л. Повені – біда  рукотворна // Надзвичайні ситуації. - 2003 С87.

15. Руководство по защите продовольствия  находящегося в системе госторговли от оружия массового поражения. – М.: 1984.

16. Руководство по организации  и работе подвижного пункта  питания, продовольственного и  вещевого снабжения. — М., 1984.

17. Смоляр В. І. Харчування  в умовах радіонуклідного забруднення. — К.: Здоров’я, Український червоний хрест, 1991. — 32 с.

18. Методика прогнозування масштабів  зараження СДОР при аваріях  на хімічно -небезпечних об’єктах  на транспорті. – К., Штаб ЦО  України, 1992.

19. Стеблюк М. І. Цивільна оборона:  Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 455 с.

20. Шоботов В.М. Цивільна оборона:  Навчальний посібник . - Київ „  Центр навчальної літератури”2004 р. 

21. Шубин Е.П. Гражданская оборона  . Учебное пособие – Москва, 1991.с75-121.