Пирнципи і методи забезпечення безпеки життєдіяльності людини

-формуванні фонду охорони праці підприємства і розподілі його коштів;

-роботі комісії з питань охорони праці підприємства;

-роботі комісії по введенню в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;

-розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють в межах підприємства;

-роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.

Служба охорони праці:

-сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки у тому числі ергономіки і прогресивних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих, захисту населення і навколишнього середовища;

- розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охорони праці;

- надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробці заходів з питань охорони праці;

-готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці, загальних для всього підприємства;

- розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров’я працівників або людей, які їх оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови з цих причин працівників від виконання дорученої їм роботи.

Служба охорони праці  контролює:

-дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці;

-виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці;

-відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів проти аварійного, колективного та індивідуального захисту працюючих; наявність технологічної документації на робочих місцях;

-своєчасне проведення  навчання та інструктажів працюючих,  атестації та переатестації з  питань безпеки праці посадових  осіб та осіб, які виконують  роботи підвищеної небезпеки,  а також дотримання вимог безпеки  при виконанні цих робіт; 

-забезпечення працюючих  засобами індивідуального захисту,  лікувально-профілактичним харчуванням,  молоком або рівноцінними харчовими  продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовими  приміщеннями; організацію питного  режиму, надання працівникам передбачених  законодавством пільг і компенсацій,  пов’язаних з важкими та шкідливими  умовами праці; 

- використання праці неповнолітніх,  жінок та інвалідів згідно  з діючим законодавством;

-проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і  періодичних (протягом трудової  діяльності) медичних оглядів працівників,  зайнятих на важких роботах  та роботах із шкідливими чи  небезпечними умовами праці або  таких, де є необхідність у  професійному доборі; проходження  щорічних обов’язкових медичних  оглядів осіб віком до 21 року;

- виконання заходів, наказів,  розпоряджень з питань охорони  праці, а також заходів щодо  усунення причин нещасних випадків  і аварій, які визначені у актах  розслідування; 

-здійснює зв’язок з  медичними закладами, з науковими  та іншими організаціями з  питань охорони праці, організовує  впровадження їх рекомендацій.

Спеціалісти служби охорони  праці мають право:

-представляти підприємство  в державних та громадських  установах при розгляді питань  охорони праці; 

- безперешкодно в будь-який  час відвідувати виробничі об’єкти,  структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування  та інших засобів виробництва  у разі порушень, які створюють  загрозу життю або здоров’ю  працівників; 

- одержувати від посадових  осіб необхідні відомості, документи  і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці; 

-перевіряти стан безпеки,  гігієни праці та виробничого  середовища на об’єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного  об’єкту, цеху, виробництва обов’язків  для виконання припис;

-вимагати від посадових  осіб відсторонення від роботи  працівників, які не пройшли  медичного огляду, навчання, інструктажу,  перевірки знань з охорони  праці, не мають допуску до  відповідних робіт або порушають  нормативні акти про охорону  праці; 

- надсилати керівникові  підприємства подання про притягнення  до відповідальності працівників,  які порушують вимоги щодо  охорони праці; 

-порушувати клопотання  про заохочення працівників, котрі  беруть активну участь у підвищенні  та поліпшенні умов праці. 

                       Працівники служби охорони праці  підприємств, об’єднань, міністерств,  інших центральних та місцевих  органів державної виконавчої  влади несуть персональну відповідальність  за:

- невідповідність прийнятих  ними рішень вимогам діючого  законодавства з охорони праці; 

-невиконання своїх функціональних  обов’язків, передбачених Положенням  про службу охорони праці та  посадовими інструкціями;

- недостовірність та несвоєчасність  підготовки статистичних звітів  з охорони праці; 

- низьку якість проведеного  ними розслідування нещасних  випадків на виробництві. 

                       Структура служби охорони праці.  На підприємствах, в установах,  організаціях служби охорони  праці повинні комплектуватися,  як правило, спеціалістами такого  профілю: 

- інженерами відповідної  спеціальності; 

-фахівцями з питань  гігієни праці; 

-юристами, котрі спеціалізуються  на питаннях законодавства про  охорону праці. 

                   При службі охорони праці може  створюватись лабораторія, яка  здійснює контроль за наявністю  шкідливих виробничих факторів  на робочих місцях.

                    На підприємствах виробничої  сфери при кількості працюючих  до 50 чоловік (невиробничої сфери  – до 100 чоловік) функції цієї  служби можуть виконувати особи  з відповідною професійною підготовкою  за сумісництвом. Якщо на підприємстві  немає спеціалістів відповідної  кваліфікації, то використовуються  послуги асоціації спеціалістів  з охорони праці. 

                    Підприємство, яке не має можливості  утримувати в службі охорони  праці спеціалістів з гігієни  праці та не має своєї лабораторії,  використовує послуги місцевих  санітарно-епідеміологічних станцій  на договірних засадах. 

                     При відсутності на підприємстві  юридичної служби використовуються  спеціалісти юридичної служби  іншого підприємства чи послуги  юридичних консультацій (за договором).

                     Чисельність служби охорони праці.  На підприємствах (у виробничих  або науково-виробничих об’єднаннях)  при чисельності працюючих від  51 до 500 чоловік включно (невиробнича  сфера – від 101 до 500) таку службу  повинен представляти один спеціаліст  з охорони праці з інженерно-технічною  освітою. 

                     На підприємствах, де використовуються  вибухові матеріали або сильнодіючі  отруйні речовини, в такій службі  повинно бути два спеціаліста. 

                    При наявності на підприємстві  інституту заступників керівника  підприємства керівник служби  охорони праці, незалежно від  чисельності працюючих, повинен  призначатися на посаду заступника  керівника підприємства (заступника  генерального директора, директора  тощо – в залежності від  структури підприємства).

               Законодавством “Про охорону  праці” ст.9, “Про відпустки”  ст.7,8 , “Про пенсії” ст.13 передбачено  пільги і компенсації за важкі  та шкідливі умови праці. 

Згідно Закону України  від 14.10.92 р. № 44 ст. 669 “Про охорону праці” кожний громадянин має право на охорону  праці.

                 Гарантії прав громадян на  охорону праці.

Стаття 6. Права громадян на охорону праці при укладенні  трудового договору .

                При укладенні трудового договору  громадянин має бути проінформований  власником під розписку про  умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці,  де він буде працювати, небезпечних  і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі  наслідки їх впливу на здоров'я  та про його права на пільги  і компенсації за роботу в  таких умовах відповідно до  законодавства і колективного  договору.

Забороняється укладення  трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана  запропонована робота за станом здоров'я.

Стаття 7. Права працівників  на охорону праці під час роботи на підприємстві

                 Умови праці на робочому місці,  безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування  та інших засобів виробництва,  стан засобів колективного та  індивідуального захисту, що використовуються  працівником, а також санітарно-побутові  умови повинні відповідати вимогам  нормативних актів про охорону  праці. 

                  Працівник має право відмовитися  від дорученої роботи, якщо створилася  виробнича ситуація, небезпечна  для його життя чи здоров'я  або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації  підтверджується спеціалістами  з охорони праці підприємства  з участю представника профспілки  і уповноваженого трудового колективу,  а в разі виникнення конфлікту  - відповідним органом державного  нагляду за охороною праці  з участю представника профспілки.

                  За період простою з цих  причин не з вини працівника  за ним зберігається середній  заробіток. 

                  Працівник має право розірвати  трудовий договір за власним  бажанням, якщо власник не виконує  законодавство про охорону праці,  умови колективного договору  з цих питань. У цьому випадку  працівникові виплачується вихідна  допомога в розмірі, передбаченому  колективним договором, але не  менше тримісячного заробітку. 

Стаття 8. Соціальне страхування  від нещасних випадків і професійних  захворювань 

                   Усі працівники підлягають обов'язковому  соціальному страхуванню власником  від нещасних випадків і професійних  захворювань. 

                   Страхування здійснюється в порядку  і на умовах, що визначаються  законодавством і колективним  договором (угодою, трудовим договором).

Стаття 9. Право працівників  на пільги і компенсації за важкі  та шкідливі умови праці 

                  Працівники, зайняті на роботах  з важкими та шкідливими умовами  праці, безплатно забезпечуються  лікувально-профілактичним харчуванням,  молоком або рівноцінними харчовими  продуктами, газованою солоною водою,  мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Стаття 10. Видача працівникам  спецодягу, інших засобів індивідуального  захисту, змиваючих та знешкоджуючих  засобів 

                 На роботах із шкідливими і  небезпечними умовами праці, а  також роботах, пов'язаних із  забрудненням або здійснюваних  у несприятливих температурних  умовах, працівникам видаються безплатно  за встановленими нормами спеціальний  одяг, спеціальне взуття та інші  засоби індивідуального захисту,  а також змиваючі та знешкоджуючі  засоби.

Стаття 11. Відшкодування  власником шкоди працівникам  у разі ушкодження їх здоров'я 

                  Власник зобов'язаний відшкодувати  працівникові шкоду, заподіяну  йому каліцтвом або іншим ушкодженням  здоров'я, пов'язаним з виконанням  трудових обов'язків, у повному  розмірі втраченого заробітку  відповідно до законодавства,  а також сплатити потерпілому  (членам сім'ї та утриманцям  померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші  доходи, одержувані працівником,  не враховуються.

                  Якщо відповідно до медичного  висновку у потерпілого встановлено  стійку втрату працездатності, ця  допомога повинна бути не менше  суми, визначеної з розрахунку  середньомісячного заробітку потерпілого  за кожен процент втрати ним  професійної працездатності.

                  У разі смерті потерпілого  розмір одноразової допомоги  повинен бути не менше п'ятирічного  заробітку працівника на його  сім'ю, крім того, не менше річного  заробітку на кожного утриманця  померлого, а також на його  дитину, яка народилася після  його смерті.

Стаття 12. Відшкодування  моральної шкоди 

                 Під моральною втратою потерпілого  розуміються страждання, заподіяні  працівникові внаслідок фізичного  або психічного впливу, що спричинило  погіршення або позбавлення можливостей  реалізації ним своїх звичок  і бажань, погіршення відносин  з оточуючими людьми, інших негативних  наслідків морального характеру.  Відшкодування моральної шкоди  можливе без втрати потерпілим  працездатності. Порядок відшкодування  моральної шкоди визначається  законодавством.