Форми та методи досягнення комерційного успіху

     Валовий  (балансовий) прибуток характеризує кінцевий фінансовий результат господарської діяльності торговельного підприємства і являє собою суму прибутку (збитку) від реалізації товарів, основних виробничих засобів (фондів), іншого майна і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях. За економічним значенням балансовий і валовий прибуток тотожні. Валовий прибуток з найбільшою повнотою і об’єктивністю показує результати усіх видів господарської діяльності підприємства. Саме прибуток на практиці  відбиває економічну категорію «додаткова вартість», що відповідно і підлягає розподілу між підприємством і державним бюджетом.

     Чистий  прибуток – це та частина валового (балансового) прибутку, що залишається  в розпорядженні підприємства після  сплати в бюджет податку з прибутку.

     Головна перешкода, з якою зіштовхується торговельне підприємство на шляху максимізації прибутку, - це ріст витрат, зав’язаних зі збільшенням податкових відрахувань у бюджет і обов’язкові відрахування в різні позабюджетні фонди.

     Оподатковуваний прибуток – це частина валового прибутку, що підлягає оподаткуванню. При обчисленні оподатковуваного прибутку з валового прибутку виключаються:

     1)доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств;

     2)дивіденди по акціях, відсотки по облігаціях і інших цінних паперах, що належать торговельному підприємству;

     3)доходи, що підлягають оподаткуванню за особливими ставками (доходи від оренди , прокату відеокасет і запису на них);

     4)прибуток від посередницьких операцій і угод (комісійна торгівля відноситься до посередницької діяльності);

     Зазначені суми не виключаються з валового прибутку тому, що такі доходи обкладаються податком за встановленими ставками у джерела  їхньої виплати.

     Найбільш  складна проблема, що вирішує підприємство при визначенні розміру податку  з прибутку, – це визначення для цілей оподаткування доходів і витрат, отриманих і виконаних по всіх видах діяльності. Доцільно проводити економічний розрахунок по кожній справі, щоб одержати уявлення про співвідношення між витратами на придбання, доставку, збереження і виторгом від їхнього продажу. Комерційну справу можна вважати вигідною, якщо вона зможе забезпечити чистий прибуток у розмірі не менше 20-30% витрат. Така тверда вимога обумовлена високим ступенем ризику, характерного для комерційної справи.

     Природно, що всі торговельні підприємства прагнуть одержати якомога вищий відсоток чистого прибутку в торгівлі:

     1)розширення асортименту товарів;

     2)упровадження принципово нових технологій комерційного характеру з метою збільшення обсягу продажів товарів, що користується підвищеним попитом;

     3)відсутність страху перед комерційним ризиком;

     4)доцільний розподіл засобів, одержуваних від окремих витрат.

     При цьому особливу увагу варто приділити  вибору стратегії діяльності: або  зниженню ціни на товари, що користуються зниженим попитом у розрахунку на збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів продажів, або залишення ціни незмінною, орієнтуючись на збереження стабільності помірного попиту. У результаті використання того чи іншого методу (стратегії) можливі різні наслідки аж до банкрутства підприємства. Так що вибір стратегії має на увазі під собою ще і глибоке маркетингове дослідження ринку схожих призначенням товарів, що продаються даним підприємством. 

     Крім  усіх вищезазначених визначень прибутку існує безліч інших, зроблених ведучими економістами усього світу. Приміром, професор Сієтлського університету Піл Хейн (США) висунув таке визначення прибутку: «Прибуток – це  чистий дохід понад звичайну норму доходу за рахунок доступних івестиціонних можливостей». За кордоном дуже часто у визначенні прибутку використовується термін «інвестиції». Так з’явилося поняття майбутнього прибутку, тобто такого прибутку, що буде отриманий в майбутньому внаслідок внесення своєчасних інвестицій, пов’язаних, приміром, із закупівлею нового обладнання, машин,транспортних засобів, з капітальними вкладеннями і т.д., що дозволяє збільшити розмір основного капіталу (основних засобів). Джерелами інвестування можуть служити як банківські кредити, приватні капітали так і кошти одних підприємств, вкладені в розвиток інших. Такі кошти можуть бути представлені як у вигляді прямих позичок, так і у вигляді акцій, що надаються, або у вигляді вкладення коштів з метою отримання прибутку і т.д.

     Інше  визначення прибутку було висловлено П.Р. Рубінфельдом: « Під  прибутком розуміється кінцевий результат господарської діяльності підприємства (фірми, компанії, корпорації і т.д.). Для усіх фірм обов’язковою умовою є максимізація прибутку: прибуток максимальний, коли граничний дохід дотримує граничним витратам». Тут визначення прибутку дані через граничні витрати.

     Фірми, як правило, вирішують завдання максимізації прибутку на довгостроковий період. Максимізація прибутку має на увазі завдання планування прибутку на деякий термін уперед, що є  досить складним завданням сьогодення.

     На  отримання прибутку впливає ряд  факторів. Виявлення цих факторів має на увазі вивчення економічних  умов його формування. Економічні умови  можуть бути як внутрішніми, так і  зовнішніми. Під їхньою дією змінюється абсолютна величина і відносний  рівень прибутку. До зовнішніх умов можна віднести такі, як: інфляція, зміни в законодавствах і нормативних документах в галузі ціноутворення, кредитування, оподаткування підприємств, оплати праці працівників і ін. До внутрішніх умов, що впливають на величину прибутку, приміром, можна віднести кількість працівників на підприємстві, скорочуючи яких, можна тим самим збільшувати чи зменшувати витрати на заробітну плату, що, у свою чергу, може вплинути на величину валового прибутку і відповідно на величину чистого прибутку.

     Фактори, що впливають на розмір прибутку, можна  розділити як би на дві групи. До першої групи відносять так звані  основні фактори, що безпосередньо  впливають на обсяг прибутку торговельного  підприємства. До них відносяться:

• Прибуток  (збиток) від реалізації товарів.
• Прибуток (збиток) від неторговельної діяльності підприємства.
• Сальдо доходів і витрат з позареалізаційних операцій.
• Прибуток (збиток) від реалізації основних виробничих засобів.

 До другої групи відносять так звані взаємозалежні фактори:

• Осяг продажу товарів.
• Роздрібні ціни на реалізовані товари.
• Витрати обороту.
• Чисельність працівників підприємства.
• Оборотність і склад капіталу.

 

7. Витрати за рахунок  прибутку

     Якщо  говорити про основні фактори, що впливають на прибуток, то можна  сказати, що на практиці валовий (балансовий) прибуток в основному створюється за рахунок прибутку від реалізації товарів, але він може бути збільшений (зменшений) на розмір прибутку від неторговельної діяльності підприємства, на прибуток, отриманий від реалізації основних фондів                  (причому прибуток (збиток) від реалізації основних фондів являє собою різницю між продажною (ринковою) і первісною їхньою ціною та залишковою вартістю з урахуванням переоцінок, викликаних інфляцією. Якщо виявлене перевищення первісної вартості і понесених витрат, пов’язаних з вибуттям основних фондів і іншого майна, над сумою виторгу від реалізації, то відповідно на величину цього перевищення зменшується валовий прибуток підприємства. Якщо навпаки, сума виторгу перевищує первісну вартість і витрати по вибуттю основних фондів і іншого майна, валовий прибуток збільшується на цю різницю).

     Взаємозалежні фактори, так як і основні, надто  впливають на розмір прибутку. Ці фактори  не випадково одержали таку назву. Їхня особливість полягає в тому, що кожний з них якоюсь мірою впливає чи зазнає впливу від інших факторів з цієї групи. Тому, розділивши підсистему взаємозалежних факторів на окремі елементи – показники, можна виявити ступінь впливу кожного з них на прибуток на основі застосування методів і прийомів економіко-математичного аналізу. Спочатку оцінюється вплив кожного з них на величину прибутку, а потім їх комплексний вплив. Використовуючи комплексний метод аналізу можна виявити такі необхідні умови для нормального функціонування і розвитку підприємства:

     Тп> Tт> Твз> Тф> Тч,

     де  Т – темп зростання прибутку;

         Т – темп росту товарообігу;

         Т – темп росту витрат звертання;

         Тф – темп росту фондомісткості;

         Т – темп росту чисельності працівників.

     Коефіцієнти росту того чи іншого показника обчислюються шляхом їхнього послідовного співвідношення. Інтенсивний розвиток торговельного підприємства може характеризуватися не тільки ростом товарообігу і прибутком, але і підвищенням продуктивності праці торговельних працівників, збільшенням капіталу та ін. .

     Приміром, витрати обороту в роздрібній торгівлі надто залежать від розмірів заробітної плати працівникам, різних відрахувань у позабюджетні фонди. Зниження витрат обороту тягне відповідне зниження заробітної плати і різного  роду відрахувань. Це свого роду, може збільшити розміри прибутку, але в той же час підірвати в працівників стимул до роботи і дуже знизити продуктивність праці, що може привести до великих витрат на відновлення працездатності персоналу. У зарубіжній практиці на цей рахунок використовується система стимулювання працівників, де поряд з підвищенням окладів використовується так звана участь працівників у господарській діяльності підприємства, коли працівники мають право на покупку акцій підприємств за пільговими цінами, а потім можуть одержувати дивіденди по куплених акціях.

     Передбачається, що віддача від збільшення витрат на оплату праці повинна рости  швидше, ніж розмір її оплати. Підприємство розподіляє ту чи іншу частину прибутку не у формі наявних виплат, а  у формі акцій чи переводить на банківські рахунки працівників, утворити кредитний фонд, який підприємство пускає в обіг, що якоюсь мірою знижує потребу в позикових коштах, при цьому скорочуються витрати на виплату відсотків по банківських кредитах.

     Величина  прибутку в торгівлі також залежить від обсягів попиту на товари і їх пропозиції. Зниження попиту на товари може привести як до зменшення валового доходу від реалізації, так і до скорочення валового прибутку. Регулятором співвідношення попиту та пропозиції на ринку виступають роздрібні ціни товарів. При низьких цінах на товари обсяг попиту на них більший, а при високих – менший, оскільки існують більш дешеві замінники цих товарів. В міру збільшення обсягів продажів норма прибутку росте, потім ріст її сповільнюється і нарешті вона стабілізується  чи знижується, що залежить від властивостей визначених груп товарів.

     При ринковій економіці результати діяльності торгівельного підприємства оцінюються системою показників, головним з яких є рентабельність. Рентабельність визначається як відношення прибутку до одного з показників функціонування торговельного підприємства. При обчисленні рентабельності використовуються різні показники прибутку. Показники рентабельності дозволяють виявити не тільки загальну ефективність роботи торговельного підприємства, але й оцінити різні сторони його діяльності.

     Існує безліч показників рентабельності, головним з яких показник загальної економічної  рентабельності торговельного підприємства. Він обчислюється за формулою:

     Р = П / Т*100,

де  Р – загальна економічна рентабельність господарської діяльності торговельного підприємства;

    П – сума прибутку (валовий чи чистий);

    Т – обсяг товарообігу (без ПДВ).

     Наступним показником є показник, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Він називається показником рентабельності власного капіталу, що обчислюється за формулою:

     Р = П / К * 100,

де  П – сума  прибутку торговельного підприємства;

   К – середня величина власного капіталу.

     Цей показник має важливе значення для  акціонерів торговельного підприємства. Він служить критерієм оцінки рівня котирування акцій акціонерного торговельного підприємства на фондовій біржі. Цей показник дозволяє інвесторам оцінити потенційний дохід від вкладення коштів в акції й інші цінні папери. Також існує показник рентабельності всього капіталу, що визначається шляхом розподілу суми прибутку на величину всього капіталу.