Форми та методи досягнення комерційного успіху

     4. Суть страхування ризику полягає  в тому, що інвестор готовий  відмовитися від частини доходів,  тобто він готовий заплатити  за зниження рівня ризику до  нуля. Коли вартість страхування дорівнює  можливим збиткам, інвестор, не схильний до ризику, зохоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне повернення можливих будь-яких фінансових витрат. Страхування фінансових ризиків є одним із найпоширеніших способів зниження їх рівня.

     Страхування ризику  ― це, по суті, передавання  певних ризиків страховій компанії. Страхування, як правило, здійснюється двома основними способами: страхування майна і страхування від несчастних випадків.

     5. Лімітування є важливим способом  зниження рівня ризику і застосовується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит, а інвесторами ― під час визначення суми вкладання капіталу.

     6. Диверсифікація є процес розподілу  інвестованих коштів між різними  об’єктами вкладання, які безпосередньо не пов’язані між собою.

     Диверсифікація  дозволяє уникнути частини ризику під  час розподілу капіталу між різноманітними видами діяльності. Так,  придбання  інвестором акцій різних акціонерних  товариств замість акцій одного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього доходу майже в три і, відповідно, в три рази знижує рівень ризику

     7. Створення резервів, запасів на  покриття ймовірних витрат являє  собою спосіб зниження ступеня  ризику. Основною проблемою при цьому є оцінювання потенційних наслідків ризику.

     8. Здобуття додаткової інформаніції  ― один із важливих способів  зниження ризику. У разі використання неточних економічних данних доцільним є їх уточнення.

     Отже, для точнішого прогнозу необхідно  здобути додаткову інформацію про  попит, заплативши за неї не більше ніж 50 млн грн. Навіть коли додаткові  кошти на прогноз дозволять одержати не зовсім точний інтервальний прогноз, все ж вигідно вкласти гроші у вивчення попиту у майбутньому. Кількісна оцінка доцільності добування додаткової інформації може бути досить приблизною. 

     5. Ефективність комерційної діяльності

     Комерційна  діяльність здійснюється у взаємодії трьох визначальних факторів: робочої сили, засобів праці і предметів праці. Використовуючи їх, суб’єкти комерційної діяльності роблять суспільно необхідний продукт ― торговельно-виробничі послуги. Це означає, що, з однієї сторони мають місце витрати живої й упредметненої праці, з іншого боку ― результати. При цьому слід зазначити, що в комерційній діяльності пріоритетну роль відіграє інтелектуальна праця персоналу, не можна адекватно вагомо оцінити і виділити сукупного результату діяльності підприємства. Саме цей фактор зменшує значення торгівлі, як основної сфери комерційної діяльності, у процесі суспільного відтворення.

     Співвідношення  результатів комерційної діяльності з використаними для цього  засобами виробництва і робочої  сили протягом визначеного промежутку часу називається ефективністю комерційної діяльності. Математична формалізація цієї економічної категорії має вигляд:

                Результати

     Ефективність = ――———————.

                            Ресурси (витрати)

     Процес  формування кінцевих результатів і ефективності комерційної діяльності зображено на рис. 3.3.2.

     Ефективність  комерційної діяльності має полі мірність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських  рішень. З оглядом на це, важливим є поділ за окремими ознаками відповідних видів ефективності.

     Види  ефективності комерційної діяльності розрізняються переважно за різновидом отриманих результатів (ефектів) комерційної діяльності. Насамперед, результат (ефект) буває економічний чи соціальний (див. Рис. 3.3.2).

 
 
 

     Рис. 3.3.2. Процес формування кінцевих результатів  і ефективності комерційної діяльності

        Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати діяльності комерційної фірми. До таких показників відносять обсяг реалізованої продукції, величину отриманого прибутку, економію ресурсів , витрат, різницю між продажем і закупівельною ціною і т.п.

        Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць, рівня зайнятості людей , поліпшення умов роботи і побуту, загальної безпеки життя, якості торговельного обслуговування, стабільності і постійного відновлення пропонованого обслуговування асортименту товарів, економії витрат часу на здійснення торговельного обслуговування і т.п.

        Складова частина соціального ефекту має ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному виміру. Як правило, соціальний ефект виміряється бальною системою, що базується на оцінках окремих складових досвідченими експертами.

     Локальний ефект означає конкретний результат  торговельно-господарської діяльності комерційної фірми.

     Народногосподарський ефект – це загальний ефект від діяльності в сферах обороту   виробництва і споживання, чи галузевий ефект, пов'язаний з позитивними наслідками діяльності суб’єктів комерційної діяльності. 

     Види  ефективності комерційної  діяльності [12, c. 434 ] 

 

                                                      

 

     Рис. 3.3.3. Види ефективності комерційної  діяльності

     Конкретні види ефективності можуть також залежати від того, які ресурси використовують при розрахунках: застосовувані – сукупність живий та упредметнену працю і споживання, що являють собою поточні витрати на здійснення комерційної діяльності. З урахуванням цього фактора розрізняють так звані ресурсний і витратний підходи до визначення ефективності комерційної діяльності.

     Вимір ефективності комерційної діяльності насамперед пов'язаний з визначенням  критерію і формуванням відповідної  йому системи показників.

     Критерій  ефективності комерційної діяльності – це якісна характерна ознака і визначальна міра пізнання суті ефективності. Правильно сформульований критерій повинен найповніше охарактеризувати суть ефективності. Правильно сформульований критерій повинен найповніше охарактеризувати суть ефективності як категорії і бути загальним для всіх ланок суспільного виробництва – від підприємства до народного господарства в цілому.

     У загальному вигляді критерій ефективності комерційної діяльності постійно чинений  процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) щодо витрат живої й упредметненої праці                     ( персоналу, основні фонди й оборотні кошти). На рівні суб’єкта комерційної діяльності формою єдиного критерію може бути також максимізація прибутку. Кількісна визначеність і зміст критерію найбільш повно відображена в конкретних показниках ефективності комерційної діяльності. 

     6. Показники ефективності  комерційної діяльності

     Основними показниками ефективності комерційної  діяльності підприємства  є прибуток і рентабельність [32, 126].

     Ціль  комерційної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки –  отримання максимального прибутку. Прибуток є грошовим вираженням вартості додаткового продукту, створеного продуктивною працею працівників торгівлі, що зайняті  впровадженням процесу виробництва в сфері товарного обігу, а також частини додаткового продукту, створених працівниками інших галузей народного господарства ( промисловості, сільського господарства, транспорту і т. д.), що направляються в торгівлю через механізм цін, на товари, тарифи, торговельні надбавки як плата за реалізацію товарів (продукції і послуг).

     Прибуток  являє собою кінцевий фінансовий результат господарської діяльності торговельного підприємства. Однак  фінансовим результатом може виступати  не тільки прибуток, але і збиток, що виник, приміром, через надмірно високі чи недоодержання доходів від реалізації товарів у зв’язку зі зменшенням обсягу постачань товарів, зниження купівельного попиту.

     У спрощеному вигляді прибуток – це різниця між валовим доходом  і витратами оборотності підприємства. Такий прибуток прийнято називати

валовий, він відбиває фінансовий результат  конкретної діяльності підприємства. Однак, як відомо, не всі витрати  торговельного підприємства включається  у витрати обороту. Частина витрат підприємство здійснює за рахунок прибутку, і тому не включає їх у витрати обороту.

       Усі  витрати підприємства, що враховуються як у складі витрат обороту, так  і за рахунок прибутку, у сумі утворять загальні витрати, оскільки вони характеризують сукупність дійсних витрат торговельного підприємства. Загальні витрати обороту за обсягом більші витрат обороту. Відповідно до витрат прибуток може бути загальним. Валовий прибуток – це різниця між валовим доходом і витратами обігу. Ціль будь-якого торговельного підприємства – отримання максимального загального прибутку. Загальний прибуток характеризує підприємницький успіх, що свідчить про окупність  витрат торговельного підприємства (підприємця) і здатність його до самофінансування (саморозвитку).

     Прибуток  є одним з найважливіших оціночних показників, що характеризують результат господарської діяльності торговельного підприємства. У процесі аналізу результатів роботи застосовуються різні значення прибутку: прибуток (збиток) від реалізації товарів; прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна; валовий (балансовий) прибуток; оподаткований прибуток (прибуток, що залишається в підприємства); прибуток від позареалізаційної діяльності підприємства.

     Прибуток (збиток) від реалізації товарів  визначається як різниця між валовим доходом від реалізації товарів (без урахування податку з додаткової вартості) і витратами обороту.

     При визначенні прибутку від реалізації товарів основних фондів і іншого майна враховується різниця (перевищення  між продажною ціною (без податку з додаткової вартості) і залишковою (первісною) вартістю цих фондів і майна, збільшена на індекс інфляції, що обчислюється в порядку, встановленому Урядом РФ. При цьому поняття «залишкова вартість майна» розглядається стосовно до основних фондів, нематеріальних активів, МБП, а первісна вартість – для іншого майна.

     До  складу доходів (витрат) від позареалізаційної  діяльності включаються: доходи, отримані від пайової участі в діяльності інших підприємств, від задавання  майна в оренду, дивіденди (відсотки) по акціях, облігаціях і інших цінних паперах, що належать підприємству, а також інші доходи (витрати) від операцій, не пов’язаних з реалізацією товарів, включаючи суми, отримані (сплачені) у вигляді санкцій за порушення господарських договорів. У складі позареалізаційних витрат враховується податкові платежі, що впливають на фінансові результати господарської діяльності торговельного підприємства ( податок на майно, транспортний податок, інші податки)