Система економічних інтересів, природа виникнення і механізм дії

З точки зору характеру економічні інтереси можуть складати­ся з двох типів: неантагоністичних та антагоністичних.

Існує два методи розв'язання економічних антагоністичних су­перечностей: 1) шляхом застосування насильства, яким є соціа­льно-економічна революція (буржуазна, соціалістична тощо) і 2) через здійснення глибоких економічних реформ.

Історія свідчить, що революційний метод вирішення супереч­ностей призводить, як правило, до глибоких руйнівних процесів У масштабі всього суспільного виробництва, різкого погіршання життєвого рівня народу. У деяких випадках революція перерос­тає в громадянську війну всередині країни. Тому антагоністичні суперечності найкраще розв'язувати своєчасним здійсненням тих чи інших економічних реформ. Розв'язання антагоністичних су­перечностей в економіці має здійснювати така політична органі­зація суспільства, як держава, тобто її законодавчий і виконавчі органи, а також політичні та громадські об'єднання громадян.

Неантагоністичні суперечності теж характеризуються наяв­ністю протилежних інтересів суб'єктів суспільного виробництва, проте, ці суперечності діють в умовах, за яких корінні інтереси членів і соціальних верств населення даного суспільства своєчас­но розв'язуються. Неантагоністичні економічні суперечності пе­редбачають їх своєчасне вирішення такими соціально-економіч­ними заходами, як реформи, перебудови, прискорення темпів розвитку, зміна пріоритетів та акцентів у економічній політиці держави, подолання корупції в системі державного управління. У розв'язанні суперечностей важливе значення має повне подо­лання економічної злочинності в країні.

Якщо з тих чи інших причин неантагоністичні суперечності про­тягом років не розв'язуються, то вони, як правило, переростають в антагоністичні, проявом яких є загальнонаціональні страйки, мані­фестації, блокади, організація збройних сутичок із силовими орга­нами державної влади, дострокове переобрання глави держави та складу парламенту.

Для української економіки характерні досить глибокі економіч­ні суперечності, які за своїм змістом наближаються до рівня анта­гоністичних. Проявом цих суперечностей є: 1) глибокий спад су­спільного виробництва; 2) розширення меж «тіньової» економіки; 3) суттєве зниження життєвого рівня населення; 4) надмірне роз­шарування суспільства на дуже багатих і бідних; 5) несвоєчасна виплата заробітної плати, пенсій і стипендій; 6) регіональні, галу­зеві і національні страйки та маніфестації трудящих. Оскільки зако­нодавчий і виконавчий органи влади України до цих пір не зуміли розв'язати ці суперечності, то відбувається їх подальше загострення.

Які б не були за своїм змістом економічні суперечності, їх зняття пов'язане з їх розв'язанням. А успішне розв'язання суперечнос­тей означає зняття перешкод для економічного прогресу, створення для нього нормальних соціально-економічних умов і факторів через співпадання інтересів загальної маси населення.

Найбільш загальною і природною основою та рушійною си­лою розвитку виробництва є його суперечлива взаємодія зі спо­живанням. Потреби або інтереси породжують ідеальний образ продукту і в цьому сенсі стимулюють його створення. А це рухає виробницт­во. Створення такого продукту, задоволення ним даної потреби є способом розв'язання суперечностей між споживанням і потре­бами, з одного боку, і виробництвом — з іншого.

Економічні суперечності джерело соціально-економічного прогресу. Потреби та інтереси, як ми з'ясували, є безмежними. У той самий час виробничі ресурси, які необхідні для виробництва продукції та послуг з метою повного задоволення потреб, завжди відносно обмежені. Отже, існує об'єктивно-суб'єктивна суперечність між безмежністю людських потреб і дійсними можливостями вироб­ництва, які є відносно обмеженими. Схематично цю сукупність демонструє рис. 3.1.

Рис. 3.1 Об'єктивно-суб'єктивна суперечність між безмежністю людських потреб та інтересів і дійсними можливостями виробництва.

Основна проблема політичної економії як науки полягає в зна­ходженні способів чи шляхів розв'язання суперечності між ба­жанням людей задовольнити свої безмежні потреби та інтереси і обмежени­ми можливостями виробництва в їх реальному задоволенні.

Саме з цією метою політична економія досліджує докорінні проблеми “що, як, скільки і для кого виробляти”, намагається розв'язати їх теоретично (це її головна функція) та надати практич­ну допомогу відповідним державним і недержавним установам.

Прогресивному розвитку економіки сприяє суперечність між новими інтересами, що народжується в її системі, і старим, яке вже відживають. Саме нове і старе в економічних інтересах відображають перехід від одного якісного стану до іншого в процесі розвитку. Під новим розумі­ють не просто те, що виникає вперше, а головним чином, те, що має майбутнє, що за певних історичних обставин рухає і спрямо­вує економічний розвиток. Створені в 1930-х рр. колгоспи висту­пали як нове явище в системі аграрних відносин. Проте з'ясу­валося, що колгоспи не є прогресивною формою організації відно­син власності і виробництва. Вони виявилися неефективними, тоб­то непрогресивними формами господарювання. Це було однією з причин хронічного відставання сільського господарювання в ко­лишньому СРСР, яке унеможливило розв'язання продовольчої проблеми.

Старе — це те, що гальмує дальший розвиток, обмежує по­ступ. У наш час до “старого” в плані економічних інтересів слід віднести монополію держави на всі засоби виробництва, на сільськогосподарські угіддя, директивне планування, планово-розподільну систему, так званий принцип демократичного централізму, галузеве управління, ма­теріально-технічне забезпечення. У наших умовах дійсно новим є те, що відповідає принципам сучасної соціальної змішаної еко­номіки: регульоване ринкове господарство, сучасні форми приват­ної, колективної та державної власності, добросовісна конкурен­ція, підприємництво, акціонерні товариства, біржі та ін.

Становлення нових інтересів відбувається шляхом заперечення старих, через боротьбу з ним. Ця боротьба потребує часу, необхідного для розв'язання існуючої суперечності. Якщо розв'язання певної економічної суперечності затягується, вона може перетворитися в антагоністичну. Поява нового економічного інтересу завжди є певним якісним стрибком, елементом розв'язання старих суперечностей і початком нових.

Нове економічне явище, що виникає внаслідок нового інтересу характеризується особливими рисами:

-         воно є закономірним наслідком попереднього розвитку;

-         нове вбирає все багатство, все позитивне зі старого;

-         перетворює спад­щину старого відповідно до умов, що змінилися;

-         набуває таких властивостей, елементів зв'язку, які здійснюють рух уперед.

Нове, що виникло, — це невтрачена можливість дальшого прогресивного розвитку. Усі ці особливості породжують нове в економіці, прогресивний його розвиток. Слід завжди пам'ятати, що становлення нового в економічній системі перебуває в орга­нічному зв'язку зі свідомістю людей. Саме завдяки наявності сві­домості та інтересів створюється можливість сприяти появі нового, його ста­новленню або, навпаки, гальмувати цей процес.

Економіка України (як і все суспільство) перебуває в перехід­ному стані. З одного боку, вона несе в собі значні масиви старого, того, що було характерним для одержавленого соціалізму, а з ін­шого — в ній відбувається активний процес становлення прин­ципово нових для постсоціалістчної країни соціально-еконо­мічних і організаційно-економічних відносин. Важливим показ­ником утвердження нового є роздержавлення основної частини державної власності на економічні ресурси і землю, поступова їх приватизація.

Утвердження нового означає поступальний рух суспільного виробництва, тобто його прогрес, суть якого полягає у висхідному русі від нижчого до вищого, від менш досконалого до найдос­коналішого.

В основі соціально-економічного прогресу суспільства через реалізацію інтересів лежить:

1)                                   підвищення рівня організації, яке виражається в здатності сус­пільної формації до самоорганізації, саморегулювання, самоуп­равління;

2)                                   неухильне зростання масштабів виробництва, під­вищення якості продукції, позитивні структурні зміни у продук­тивних силах;

3)                                   поступальний розвиток технологічного способу виробництва, а у зв’язку з цим науки, техніки і культурно-техніч­ного рівня трудящих;

4)                                   все більш повне задоволення матеріаль­них і культурних потреб кожної окремої людини.

Споживання — кінцева мета виробництва. Економічні по­треби та інтереси реалізуються у споживанні, яке є завершальним моментом і кінцевою метою виробництва. Люди виробляють продукти для того, щоб задовольняти свої потреби, тобто спожи­вати. Без виробництва не може бути споживання, оскільки саме виробництво створює блага для споживання. Звідси випливає: призначення виробництва — служити споживанню, задовольня­ючи при цьому економічні потреби та інтереси людей. Виробництво, створюючи продукти для споживання, породжує потреби в продуктах і послугах, що виробляються, і в остаточному підсум­ку визначає рівень фактичного споживання та задоволення по­треб суспільства. У свою чергу споживання впливає на виробниц­тво тим, що, по-перше, постійно відновлює потребу в продуктах до того ж у все зростаючій їх кількості, а по-друге, створює нові потреби. Тим самим споживання спонукає виробництво до ство­рення нових продуктів, що є методом розв'язання суперечності між виробництвом і споживанням.

Таким чином, потреби суспільства, його економічні інтереси та економічні суперечності спонукають виробництво до розвит­ку, з тим щоб все повніше і краще задовольняти різноманітні особисті і виробничі потреби, підвищувати рівень народного спо­живання та якість життя людей.

Висновки

Економічний інтерес — це реальний, зумовлений економіч­ними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб. Економічний інтерес є перш за все породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

Економічний інтерес виражається через потреби. Потреба — категорія, що відбиває ставлення людей, а звідси і поведінку, до умов їх життєдіяльності. Структура потреб велика. Крім економічних потреб, існує низка інших — культур­них, політичних, ідеологічних, національних і т. ін.

Економічні потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяіьності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і во­лодіти такими у мовами.

Багато економістів  ототожнюють економічні інтереси з економічними відносинами. Так за Марксом, економічні відносини кож­ного даного суспільства визначаються насамперед як інтереси. Тому надалі білльш деталь розглянемо систему економічних відносин. Економічні відносини— це відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ.

У реальному житті єдність інтересів досягається через реалізацію кожного з них у процесі взаємодії і взаємозв'язку. Так, особистий інтерес працівника не можна реалізувати, якщо не бу­де реалізований інтерес підприємства (підприємця), споживача продукції, суспільства в цілому.

Існують різні способи впливу на ін­тереси людей, за допомогою яких забезпечується їх участь у ви­робництві. Ці способи — різноманітні. Проте головними з них є такі: 1) позаекономічний примус; 2) економічний вплив на інте­реси людини; 3) моральне і матеріальне заохочення трудової ак­тивності.

Реалізація еко­номічних інтересів пов'язана з розв'язанням характерних для них  суперечностей. Фундаментальним принципом пізнання економіч­них інтересів та їх ролі в економічній життєдіяльності людей є пояснення їх через властиві їм внутрішні суперечності. Там де відсутня тотожність інтересів — існує відмінність, отже, властиві ім суперечність і конфлікт.

Суперечності, властиві економічним інтересам, мають як суб'єк­тивну, так і об'єктивну основи. Перша зумовлена суб'єктивним підходом людей до інтересів, а друга заснована на відмінностях становища фізичних і юридичних осіб в економічних умовах ді­яльності з реалізації економічних інтересів.  

Становлення нових інтересів відбувається шляхом заперечення старих, через боротьбу з ним. Ця боротьба потребує часу, необхідного для розв'язання існуючої суперечності. Якщо розв'язання певної економічної суперечності затягується, вона може перетворитися в антагоністичну. Поява нового економічного інтересу завжди є певним якісним стрибком, елементом розв'язання старих суперечностей і початком нових.

Потреби суспільства, його економічні інтереси та економічні суперечності спонукають виробництво до розвит­ку, з тим щоб все повніше і краще задовольняти різноманітні особисті і виробничі потреби, підвищувати рівень народного спо­живання та якість життя людей.

Список використаної літератури