Мета, характер і зміст сучасного землеустрою

        Мета, характер і зміст сучасного землеустрою

   Землеустрій - це сукупність соціально-економічних  та екологічних заходів, спрямованих  на регулювання земельних відносин та раціональної організації території  адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

   Відповідно  до ст. 182 Земельного кодексу України  метою землеустрою є забезпечення раціонального використання та охорони  земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів.

      У зв'язку з тим, що субстанція  ефективності землеустрою лежить  в суйпЬяійому виробництві, випливає  головний висновок про те, що  землеустрій повинен мати державний  характер і бути головним важелем держави в здійсненні земельних перетворень.

   Це  дозволяє зробити такі висновки:

   Землеустрій є головним механізмом утворення  землеволодінь і землекористувань в усіх галузях народного господарства. Зокрема, без проведення землеустрою, складання проекту, його розгляду,1 погодження, затвердження, Відведення земельних ділянок в натурі (на1 місцевості), видача    документів,    які    посвідчують    право    землеволодіння    або землекористування, не можна розпочати виробйицтва.  

   При землеустрої проходить взаємопристосування виробництва і території, зокрема, здійснюється територіальна організація виробництва, в процесі якої, з врахуванням придатності ґрунтів, місцерозміщення земель, обґрунтовується найкраще і найбільш вигідне використання землі та організовується територія землеволодіння або землекористування. Тому, субстанція ефективності землеустрою лежить в економіці землекористування (виробництві підприємства). Це положення підтверджує також те, що в процесі землеустрою вирішуються питання охорони земель та екологізації землекористування і довкілля. В цьому заключається основний інтерес держави.                                   

   При землеустрої створюються оптимальні (для даного рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин) організаційно-територіальні умови землеволодіння і землекористування, що важливо на стадії формування ринкової економіки і ринкового приватного землекористування.

   Землеволодіння  і землекористування, як і властиві їм системи організації виробництва  і території, функціонують в загальній системі земельно-господарського устрою країни. Між ними є багато економічних, організаційних, технологічних і соціальних взаємозв'язків. Також, враховуючи госпрозрахунковий (а в умовах ринку - комерційний) характер економічних взаємовідносин в народному господарстві, ефективність землеустрою слід розглядати з двох сторін: з точки зору всього суспільного виробництва і по відношенню до конкретного підприємства (або громадянина).

   Отже, ефективність землеустрою слід розглядати з народногосподарського і госпрозрахункового (комерційного) поглядів. В першому випадку землеустрій виступає в якості державного регулювання землеволодіння і землекористування при будь-яких змінах земельних відносин. Госпрозрахунковий (комерційний) ефект землеустрою властивий, в першу чергу, сільськогосподарським підприємствам, які використовують землю як головний засіб виробництва.

   Із  приведених висновків випливає, що в ході широкомасштабних земельних  і економічних перетворень, повсюдної  реорганізації виробництва і  територій, перерозподілу земель першочергового значення набуває землеустрій. В ході землеустрою повинен забезпечуватись перехід до нового земельного ладу з новими формами господарювання, землеволодіння і землекористування, оскільки основним змістом його, відповідно ст. 184 Земельного кодексу України, є:

   а)  встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно- територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;

   б)  розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

   в) складання  схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

   г) обгрунтування    встановлення    меж   територій    з    особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

   ґ) складання   проектів   впорядкування   існуючих   землеволодінь   і землекористувань та створення нових;

   д)   складання проектів відведення земельних ділянок;

   є) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; є) підготовка документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

   ж)   складання   проектів   землеустрою,   що   забезпечують   еколого-економічне   обгрунтування   сівозмін,   упорядкування   угідь,   а   також розроблення заходів щодо охорони земель;

   з)  розроблення   іншої  землевпорядної  документації,   пов'язаної   з використанням та охороною земель;

   и)   здійснення   авторського   нагляду   за   виконанням  проектів   з використання та охорони земель; 

   і)   проведення   топографо-геодезичних,   картографічних,1 геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          Суть, зміст і структурні елементи системи

                              землеустрою

   Нагадаємо, що система - це множинність взаємодіючих елементів, які знаходяться у відношеннях та зв'язках і складають цілісне утворення. Слово "система" - грецького походження (systema), яке означає створене з частин, з'єднань. Системи діляться на природні і штучні. До перших відносяться всі природні системи, до других - землеустрою, створена людиною.

   Все, що не входить в систему і діє  на неї або на що діє сама система, називається її зовнішнім середовищем. В залежності від ступеня взаємодії  з зовнішнім середовищем розрізняють  відкриті і закриті системи. За ступенем складності системи діляться на великі і складні. До складних систем відносяться ті з них, які побудовані для вирішення багатоцільових завдань.

   Системи складаються з підсистем, кожна  з яких може бути розглянута як окремо, так і в нерозривній цілісності.

   Очевидно,   що   система  землеустрою  відноситься  до   соціальних систем, підтримка яких в цілісності і якісній визначеності здійснюється на рівні не тільки саморегулювання, але і цілеспрямованої дії. Тому система землеустрою   складається   з   двох   самостійних,   але   взаємопов'язаних систем: управляючої та керованої. До керованої системи відносяться всі елементи, які забезпечують процес цілеспрямованої дії землеустрою на формування еколого-економічної системи землекористування в Україні.

    Тому   управління   системою   розглядають   як   специфічну   форму і інформаційного регулювання, при якому з керованої системи виділяється управляюча   підсистема.    Управління    як    інформаційне   регулювання здійснюється   на   основі   ідеальної   (теоретичної,   абстрактної)   моделі процесу при наявності цілі й алгоритму управління.

   Кожна з названих систем має свої особливості. В цьому розділі ми розглянемо управляючу, як основну систему, яка характеризує організаційну, технічну та технологічну сторону управління.

   Наукова постановка завдання управляючою системою землеустрою передбачає: формулювання бажаної мети, яка може бути виражена через критерії якості управління; визначення  обмежень,  які   виражають  економічні   передумови організації використання й охорони земель шляхом землеустрою; визначення обмежень, що виражають закони природи руху керованої системи

   Основна мета системи землеустрою випливає із мети землеустрою: організація раціонального  використання та охорони земель, створення  сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів шляхом землевпорядних дій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Основними завданнями територіального землеустрою  є:

    1.             Утворення  нових  і  впорядкування  існуючих  об'єктів  землеустрою,

    зокрема:

    а)             зміна меж об'єктів  землеустрою,  в  т.  ч.  з  метою  усунення

    недоліків    в    їх    розміщені    (черезсмужжя,    вклинення,    вкраплення,

    далекоземелля, викривленість меж і інших  незручностей у використанні);

    б)            надання земельних ділянок громадянам і юридичним особам;

    в)             вилучення, в тому числі викуп, земельних ділянок;

    г)             в інших випадках перерозподілу земель.

    2.             Межування  земель  адміністративно-територіальних  утворень,  права

    державної і  комунальної власності, спеціальних земельних фондів та

    81   

    земель  з особливими природоохоронним і  іншими режимами використання, зокрема:

    а)             визначення   меж   об'єкту   землеустрою   на   місцевості   і   їх

    погодження;

    б)            закріплення на місцевості меж об'єкту землеустрою межовими

    знаками   і   визначення   їх   координат   або   складання   іншого   опису

    місцерозміщення меж об'єкту землеустрою;

    в)             виготовлення плану (карти) об'єкту землеустрою;

    г)             виготовлення землевпорядної документації та її затвердження.

    3. Кадастровий землеустрій раніше  утворених земельних ділянок,  але юридично не узаконених, зокрема:

    а)             відновлення меж об'єктів землеустрою в натурі (на місцевості);

    б)            закріплення на місцевості меж об'єктів землеустрою межовими

    знаками і визначення їх координат;

    в)             виготовлення плану об'єкту землеустрою;

    г)             виготовлення   землевпорядної   документації,   її   погодження,

    затвердження  та виготовлення правоустановлюючих документів.

    Будь-яку  діяльність розпочинають з надання, вилучення (викупу) земель.

    Надання земель - це передача земельної ділянки  у власність, користування, в тому числі на умовах оренди, громадянину (фізичній особі або групі громадян), підприємству, організації, закладу (юридичній особі).

    Вилучення (викуп) земель__- це припинення в установленому  порядку права використання (власності, володіння, користування) конкретної земельної  ділянки.

    Для того, щоб розпочати використання земельної ділянки на законних підставах, юридична або фізична особа повинна знати точно місце розміщення і межі закріпленої за нею земельної ділянки та мати документи, які посвідчують право на землю. Це здійснюється в процесі розробки і затвердження проекту відведення земельної ділянки.

    Відведення  земель_- це землевпорядні дії з  встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, наданої  у власність, користування, в тому числі на правах оренди.

    Межування земель - це комплекс землевпорядних дій  з встановлення, відновлення і закріплення на місцевості меж земель права державної і комунальної власності, спеціальних фондів (земель запасу, резервного фонду) та територій з особливими природоохоронним, заповідним та іншими режимами використання. Межування земель являє собою певні технічні і юридичні дії.

    Кадастровий землеустрій - це комплекс землевпорядних дій з встановлення, відновлення  і закріплення на місцевості меж  земельних ділянок, які були надані у власність або користування до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельного кодексу України в редакції 1992 року) та виготовлення документів, що посвідчують право на землю.

    Проте будь-яке надання, вилучення або  межування земель зачіпає не окремі землеволодіння або землекористування, а їх групу (систему). Так для організації нового сільськогосппідприємства чи іншого землеволодіння (землекористування), слід реорганізувати старе господарство: визначити режим використання земель, склад угідь, перерозподілити землі, усунути наявні недоліки у використанні земель (черезсмужжя, вкраплення і ін.)- Вказані заходи можна здійснити тільки шляхом землеустрою, який має певний порядок, методи і зміст. Тому даний вид землеустрою, що охоплює групу землеволодінь та землекористувань, має назву територіальний (раніше - міжгосподарський).