Санація господарюючих суб’єктів в сучасних умовах

3. Лізинг основних фондів. Цей метод дає змогу модернізувати обладнання за відсутності необхідних інвестиційних ресурсів.

4. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються в виробничому процесі.

5. Оптимізація структури розміщення оборотного капіталу.

6. Продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів.

Рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо).

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать: факторинг; урахування, або дисконт векселів; форфейтинг.

Крім того, у рамках заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться комплекс процедур із примусового стягнення заборгованості, в тому числі шляхом звернення з позовом до арбітражного суду.

Наступні дві групи санаційних заходів пов’язані в основному зі змінами у звіті про фінансові результати та їх використання. Це — зменшення (заморожування витрат), яке здійснюється в напрямках заморожування інвестиційних вкладень та зниження валових витрат, й збільшення виручки від реалізації продукції.

Розглянемо тепер комплекс санаційних заходів, спрямованих на реструктуризацію пасивів підприємства. Ці заходи пов’язані зі зміною розмірів і структури фінансових джерел формування активів. Збиткові підприємства можуть удатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених балансі збитків за рахунок власних або прирівняних до них коштів. Ліквідність і платоспроможність підприємства і результаті чистої санації не поліпшується, оскільки на підприємство в цьому разі не залучаються додаткові фінансові ресурси. Санація балансу за рахунок санаційного прибутку доцільна тільки тоді, коли вичерпано решту можливостей покриття балансових збитків.

Найзацікавленішими в санації неспроможного підприємства особами є його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як правило, несуть значний тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися:

—        шляхом збільшення (зменшення) статутного фонду;

—        надання позик;

—        цільових внесків на безповоротній основі.

У результаті санації балансу підприємство не мобілізує додаткових коштів, однак створюються необхідні передумови для залучення зовнішніх фінансових джерел у майбутньому. На практиці з санаційною метою досить часто слідом за зменшенням статутного капіталу здійснюється його збільшення. Ця операція має назву двоступінчата санація .

Крім того, в санаційних заходах можуть приймати участь й кредитори. Фінансова їх участь можу здійснюватися шляхом:

—        пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;

—        за допомогою повної або часткової відмови від існуючих вимог;

—        через надання додаткових кредитних ресурсів;

—        трансформацією боргу у власність.

Охарактеризовані джерела фінансування санації найчастіше зустрічаються у вітчизняній та зарубіжний практиці фінансового оздоровлення підприємств. Звичайно, ми розповіли про децентралізовані фінансові джерела. Державна фінансова підтримка вважається антиринковим методом санації і застосовується у виняткових випадках. Наголосимо, для кожного конкретного випадку фінансової неспроможності підприємства слід добирати прийнятні форми санації з урахуванням причин кризи, санаційної спроможності, наявності санаторів та внутрішніх резервів тощо.

1.4. Умови проведення фінансової санації підприємства

Рішення про проведення санації може прийматися в таких основних випадках:

1. З ініціативи суб’єкта господарювання, який перебуває в кризі — якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в арбітражний суд із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник має подати до арбітражного суду план санації та (або) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про санацію приймається лише у разі, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційно спроможним.

3. По закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабміну України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства — якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їхніх претензій арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження у справі про банкрутство та про здійснення фінансової санації юридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України „Про банки та банківську діяльність” установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі:

—        передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформований за участю банку;

—        реорганізувати боржника;

—        змінити порядок платежів;

—        спрямувати на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У разі невиконання зобов’язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження у праві розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном відповідного суб’єкта господарювання. Якщо санаційні заходи не привели до поновлення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства.

7. З ініціативи НБУ — якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санацій, передбачених Законом України „Про банки та банківську діяльність”.

1.5 Дослідження санації підприємства

Сучасна економічна ситуація в Україні характеризується активним розвитком кризових явищ на мікрорівні. Все це потребує використання у діяльності господарюючих суб'єктів спеціальних механізмів та процедур, спрямованих на підвищення ефективності їх діяльності, подолання кризових явищ та недопущення банкрутства і ліквідації підприємств.

Однією з таких процедур є санація, що, з точки зору законодавства України, розглядається як система заходів, які здійснюються під час провадження справи про банкрутство з метою запобігання оголошення боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника

У даний час санація є об'єктом досліджень, присвячених проблемам антикризового управління й фінансового оздоровлення підприємств різних галузей і форм власності.

Санація, як система заходів, спрямованих на виведення підприємств із кризового стану, розглядається і як одна з процедур, що здійснюються в рамках антикризового управління господарюючими суб'єктами, і як самостійний об'єкт дослідження. В рамках її дослідження слід виділити наступні основні напрямки:

1. Розгляд категоріального апарату санації. Проводиться аналіз та уточнення основних понять, що характеризують сутність та аспекти санації:

санацію;

санаційну спроможність;

санаційне управління;

санаційну реструктуризацію;

санаційний аудит.

2. Удосконалення підходів до формування механізму санації. Даний механізм розглядається у різних аспектах:

фінансовий;

організаційно-економічний;

механізм санаційного управління.

Пропонується введення додаткових складових до механізму санації (зокрема, екологічної складової), удосконалюється його структура, приділяється увага правовим аспектам санаційних процедур. Все це підтверджує висновок щодо необхідності дослідження санації як складної комплексної економічної категорії.

3. Удосконалення інструментарію санації як процедури виведення підприємств зі стану кризи. В рамках проведених досліджень пропонуються підходи до формування комплексів санаційних заходів з урахуванням галузевої належності підприємств, що сануються. Так, дослідження, які проводилися для підприємств сільськогосподарської галузі, ще раз підтвердили важливість і актуальність вивчення проблем підвищення ефективності антикризового управління.

Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що зазнало фінансової кризи, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які забезпечуватимуть успішне проведення його фінансової санації. До загальний умов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації;

конкурентних переваг;

виробничого та кадрового потенціалу.

Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Вказані кількісні та якісні величини тісно взаємозв'язані. Так, досягнення конкурентних переваг можливе лише за наявності стійкості ліквідності та платоспроможності, а водночас орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість відновити життєдіяльність підприємства тільки в короткостроковому періоді.

Санаційно-спроможним підприємство буде в тому разі, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартістю його ліквідаційної маси перед проведенням санації.

Таким чином, окреслені проблеми вимагають подальшого дослідження та повинні стати об'єктом наукових розробок у сфері підвищення ефективності антикризового управління на підприємстві. Як методи досягнення оптимального стану підприємств, можна використовувати наступні заходи:

1. Визначати основний зміст можливості максимально ефективного досягнення мети санації.

2. Формування алгоритму управління підготовкою проведення санації підприємства.

3. Визначення ефективних методів і напрямів санації аграрних підприємств.

4. Розробка концептуальної схеми механізму санаційного управління підприємством.

5. Аналізу фінансово-правових аспектів санації.

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ НЕОБХІДНОСТІ САНАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЙОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ

ПЛАН САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ „АВТО-ЕЛЕКТРОМАШ”

2.1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БОРЖНИКА

Предметом дослідження в даній роботі є ВАТ „Авто-Електромаш”, м. Херсон (м. Херсон. Фрунзе, 11). Розглянемо загальні відомості про підприємство в розрізі його історії.

Історія заводу пов’язана із автотракторним електрообладнанням. Розпочавши у 1930 році з ремонту магнето для американських тракторів «Фордзон», а потім із випуску перших радянських динамо «КК» і магнето марки БОШ, вже у 1932 році за рахунок скорочення поставок одного із предметів експорту зекономили державі 1,5 мільйони валюти.

Згодом (1934 р.) завод освоїв виробництво і випуск стендів для випробування якорів динамо, індукційних апаратів, апаратів, що намагнічують, і намоточних верстатів.

В роки Великої Вітчизняної війни завод було повністю зруйновано. У 1946 році завершено відновлення заводу, налагоджено випуск довоєнної продукції.

У 1947 році розпочато випуск електровимірювальних приборів: амперметрів, вольтметрів, трансформаторів току.

В період з 1950 по 1960 рр. освоєно виробництво генераторів постійного току ПН-10 потужністю 1,5 – 0,8 кВт (для освітлення молотильних токів в нічний час), польових електростригальних апаратів РСА 12 і АСХ для стрижки овець.

В свою чергу на базі електростригальних апаратів розпочали випуск пересувних електростанцій ЕС-5 (220 В, 4,5 кВт), електродвигунів змінного току універсального застосування.