Обґрунтування обраної альтернативи та її реалізація

Зміст                                                   

                                                                            стор.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ 

      Однією  із багатьох умов успішної та ефективної діяльності підприємства в ринкових умовах є розроблення та впровадження в практику економічної стратегії  щодо подальшої діяльності підприємства.

      Економічна  стратегія – це комплексна програма дій спрямована на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечує здійснення місії та досягнення цілей підприємства.

      Підприємство  у процесі господарювання розробляє  декілька стратегій, які спрямовані на вирішення різних небажаних ситуацій, що можуть виникнути у майбутньому, головною серед яких є генеральна стратегія. Серед усіх розроблених стратегій одне з важливих місць посідають функціональні, а між ними – виробничі, так як для виробничого підприємства процес виробництва є основним джерелом прибутків.

        Оскільки, прибутковість, а точніше  її зростання, лежить в основі  діяльності будь-якого підприємства, то однією із сходинок до  досягнення такої мети є розробка  і впровадження виробничої стратегії.  На сьогоднішній день, на переважній більшості українських підприємств вище загадана стратегія використовується на низькому рівні, або взагалі не використовується. Тому, саме розробка і реалізація економічно-ефективної стратегії виробництва на підприємствах на сьогодні є актуальним питанням.

      Метою даної роботи є доведення, що використання виробничої стратегії є  економічно-ефективним для подальшої діяльності підприємства, а завданням – здійснити це на прикладі ТОВ „Мрія”, яке займається виробництвом хліба і хлібобулочних виробів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи стратегії виробництва. 

1. Загальна  характеристика функціональних стратегій

 

      Кожне підприємство у якого основний напрямок діяльності є виробництво повинно  особливу увагу звертати на те, як буде проходити виробничий процес у подальшому його функціонуванні на ринку, який постійно створює різні перешкоди на шляху до ефективного господарювання. Тому, аби ці перешкоди не були несподіванкою і подолання їх відбувалось мінімальними втратами на підприємстві розробляються функціональні стратегії, які відображають шляхи досягнення цілей, поставлених окремим службам чи підрозділам.

      В цьому змісті функціональні стратегії  є виробничими економічними стратегіями.

      Економічна  стратегія виробляє правила і прийоми, забезпечуючи економічно-ефективне досягнення стратегічних цілей, які базуються на зацікавленні всіх учасників процесу розробки і реалізації стратегічних програм в ефективному досягненні цих цілей.

      Ціллю функціональної стратегії є розподіл ресурсів, пошук ефективної поведінки функціонального підрозділу в рамках зазначеної стратегії.

      Функціональна стратегія – це тип здійснення стратегії, що визначає стратегічну  орієнтацію тієї чи іншої підсистеми управління підприємством, яка забезпечує її досягнення цілей.

      Вище  згадана стратегія повинна в  себе включати:

• цілі, умови та основні напрямки діяльності певного підрозділу;
• порядок розв’язання завдання;
• заходи, необхідні для досягнення поставлених цілей.

      Основним  її завданням є план управління поточною і основною діяльністю підрозділу, що, в свою чергу, супроводжується певними труднощами. Це пояснюється тим, що кожен з підрозділів має свої погляди і переконання щодо подальших перспектив. А оскільки кількість розробки таких стратегій повинна відповідати кількості напрямків діяльності підприємства, то виникає така проблема як несумісність цих стратегій, а іноді, навіть, суперечать одна одній. Тоді, в такому випадку, вище керівництво повинно збалансувати їх із участю в цьому керівників функціональних підрозділів, тобто визначити усі невідповідності й усунути їх.

      Західний  спеціаліст в області менеджменту  Б. Карлоф дає такі рекомендації по розробці функціональних стратегій:

• якщо це можливо, провести одночасну ревізію всіх функцій з точки зору стратегічних цілей підприємства, щоб уникнути обмежень вузько функціонального підходу;
• чітко провести розмежування між функціями;
• уточнити, як виконання даної функції сприяє розвитку підприємства;
• впевнитись в тому, що менеджеру ясна стратегічна задача підприємства, визначена і конкретний зміст даної функції;
• встановити необхідне співвідношення компетенцій, прав і обов’язків по кожній функції таким чином, щоб не допустити виникнення конфліктів в управлінні.

     Економічна  стратегія повинна виробляти  певні правила і прийоми для  того, щоб відповісти на запитання: „Що виробляти?”, „Які товари?”, „Які послуги?”, „Якими засобами?”, „Для чого?”.

     На  основі економічної стратегії підприємства розробляється виробнича стратегія, яка конкретизує подальшу діяльність кожного структурного підрозділу.

     Виробнича стратегія – це функціональна  стратегія (у формі програми, проекту, плану), розробка та управління процесом створення на підприємстві необхідних для споживачів продуктів і послуг.    

2. Розробка  стратегії виробництва

 

     Конкурентна перевага виробничої стратегії досягається при оптимальному поєднанні людей і технологій, тобто при відповідно розробленій виробничій стратегії. Розроблення даної стратегії на підприємстві повинно базуватись не на тому як краще досягти і реалізувати сучасні програми розвитку виробничих технологій, а на тому, як використати потенціал підприємства у тих напрямках, які б створювали переваги діяльності у порівнянні з конкурентами. Вона має бути спрямована на налагодження виробничого процесу підприємства, його функціонування стадіях стабільності або зростання. Лише за такої умови можна говорити про достатню ефективність розробленої і здійснюваної фірмою загальної стратегії, включаючи функціональні стратегії виробництва.

     Умовами розробки виробничо стратегії є:

1. технологічний рівень виробничих процесів і можливість оновлення парку обладнання;
2. кваліфікаційний рівень трудового потенціалу і забезпечення виробництва персоналом відповідних фахових категорій;
3. ступінь гнучкості виробничих процесів;
4. конкретні дії пов’язані з можливими вимогами споживачів щодо якості пропонованої продукції.

     Для розробки ефективної стратегії потрібно знати слабкі і сильні сторони  підприємства.

     Рішення про масштаб і орієнтацію виробництва  пов’язані з рішеннями про  виробничі потужності і включають  запитання:

• розмір підприємства;
• місце розміщення;
• що буде вироблятися.

Орієнтація  виробництва пов’язана з його спеціалізацією (однорідна чи неоднорідна  продукція) і від цього залежать виробничі процеси, ступінь їх складності.

      При визначенні умов реалізації плану важко переоцінити важливість інформації про положення на ринку. Визначаючі умови реалізації розробленого плану виробництва необхідно володіти слідуючою інформацією:

1. динаміка численності населення з поділом на райони і за віковими категоріями (важливе при організації реалізації товарів і послуг);
2. споживання товарів і послуг на душу населення, що дозволяє виявити тенденції в поведінці споживачів;
3. динаміка доходів населення (важлива для розробки стратегії виробництва і планування витрат);
4. динаміка купівельної спроможності;
5. динаміка загального попиту на аналогічні товари і послуги на ринку;
6. динаміка змін виробничих потужностей конкурентів, або чисельності зайнятих в конкурентній боротьбі.

      На  основі цієї інформації формується три  групи товарів і послуг: товари і послуги зі зростаючим попитом, нейтральні товари і послуги, товари і послуги зі спадаючим попитом.

      При розробці виробничої стратегії можна  використати такі альтернативні  стратегії:

1. повне задоволення попиту – підприємство виробляє стільки продукції, скільки потребує ринок; запаси на складах готової продукції мінімальні, а витрати на виробництво продукції можуть бути досить великими через часті зміни обсягів випуску;
2. виробництво продукції з орієнтацією на пересічний попит – запаси певних товарів можуть нагромаджуватись при раптовому зменшенні попиту, реалі потреби ринку задовольняються за рахунок цих нагромаджень;
3. виробництво з урахуванням реально існуючого мінімального попиту;
4. використання існуючого виробничого потенціалу – виробництво товарів на діючому виробництві; модернізація виробництва; технічне переобладнання виробництва; реконструкція тощо;
5. створення нового виробництва;
6. зміни в технологічному процесі – нові методи виготовлення продукції, нова сировина, матеріали;
7. зміни в організації виробництва – спеціалізація, диверсифікація, конверсія, оптимізація розміщення виробничих процесів тощо.

      Стратегічна ціль виробничої стратегії – задоволення  запитів ринку по асортименту, об’єму і якості випущеною продукцією. Тоді основними цілями даної стратегії  є: