Дебіторська заборгованість

 

    Відповідно  ми побачили переважання кредиторської  заборгованості над дебіторською майже  по усім показникам. Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це доводить порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

    Деталізація аналізу кредиторської заборгованості може проводитися з використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості.

    Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду передбачає також їх порівняльний аналіз. Тож складемо порівняльну таблицю 2.6 показників дебіторської та кредиторської заборгованості за 2008 рік. (Додаток Б.1)

 
 
 
 
 

    Таблиця 2.6

    Порівняльний  аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей за 2008 рік

 
 

    Результатом такого аналізу може бути виявлення:

    - збільшення або зменшення дебіторської  заборгованості;

    - збільшення або зменшення кредиторської  заборгованості.

    Як збільшення, так і зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства.

    Так, зменшення дебіторської заборгованості порівняно з кредиторською може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції.

    Збільшення дебіторської заборгованості, як у випадку 2008 року, порівняно з кредиторською може бути наслідком неплатоспроможності покупців.

    У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську.

    У 2007 році, як видно з порівняльної таблиці 2.6, ми бачили велику перевагу дебіторської заборгованості над кредиторською. (Додаток В.1)

    Багато аналітиків вважають, що якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, то підприємство раціонально використовує засоби, тобто на деякий час залучає до обороту засобів більше ніж відволікає з обороту.

    А відповідно коли дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, як у 2007 році все відбувається навпаки. А отже це означає що у 2007 році підприємство нераціонально використовувало  усі свої засоби.

    Таблиця 2.7

    Порівняльний  аналіз дебіторської та кредиторської заборгованостей за 2007 рік

 
 

    Бухгалтери  відносяться до цього негативно, тому що кредиторську заборгованість підприємство повинно повертати незалежно від стану дебіторської заборгованості. В світовій обліково-аналітичній практиці зіставлення дебіторської та кредиторської заборгованостей дуже поширене.

    Зіставлення дебіторської та кредиторської заборгованостей являється одним із етапів аналізу дебіторської заборгованості, дозволяє виявити причини появи дебіторської заборгованості. В представлених таблицях 2.5, 2.6 і 2.7 дана оцінка стану дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства за 2007-2009 рр. Як видно з таблиць, на підприємстві дебіторська заборгованість значно перевищує кредиторську заборгованість, що свідчить про те, що підприємство вилучає з обороту більше коштів, ніж залучає їх до нього.

 
 
 

    2.4 Вдосконалення проведення  аналізу дебіторської заборгованості дочірнього підприємства «Управління баштових кранів»  
ВАТ «Будмеханізація» в умовах інформаційних систем

 

    В теперішній час і в нашій країні аналіз дебіторської заборгованості як і аналіз фінансового стану підприємства загалом потребує вдосконалення.  
Це можливо за умови існування інформаційних систем. Так, наприклад, електронні таблиці Excel дуже полегшують роботу з рішенням певних задач. [12, 64]

    Приведемо приклад розрахунку питомої ваги кожної із складових дебіторської заборгованості даного підприємства за 2009 рік та зобразимо його на рисунку 4.

    

    Рис 4. Робота із розрахунками у Microsoft Excel

 

    Фінансова незалежність та участь вітчизняних господарюючих суб’єктів у міжнародних економічних відносинах зумовлюють необхідність безперервного забезпечення виробничого циклу оборотними засобами. Розвиток принципово нового підходу до проблем платіжно-розрахункових відносин між суб’єктами ринку зумовлює необхідність досліджувати похідну уповільнення даних відносин – дебіторську заборгованість.

    Разом з цим, багатоаспектність дослідження  зумовлена складністю і різноманітністю  суб’єктів та об’єктів розрахунково-платіжних відносин, що вплинуло на суперечливий характер нормативних документів, а також на рівень розробок окремих теоретичних і практичних аспектів аналізу дебіторської заборгованості.

    Наукова новизна полягає у формуванні єдиної економічної концепції дебіторської заборгованості шляхом постановки, теоретичного обґрунтування і вирішення проблем, пов’язаних із вдосконаленням аналізу дебіторської заборгованості на новій методичній основі. [18, 103-105]

    Реалізація  підходу потребує отримання науково обґрунтованих результатів:

• розроблення рекомендації з питань створення єдиної економічної концепції дебіторської заборгованості підприємств, використання якої сприятиме підвищенню ефективності управління на мікро- та макрорівнях (досі розгляд проблем аналізу дебіторської заборгованості в межах єдиної економічної концепції не здійснювався);
• обґрунтування необхідності використання цифрового аналізу як засобу додаткового контролю законності та достовірності господарських операцій по розрахунках з дебіторами, що засновано на зіставленні частот розподілу чисел по закону Бенфорда (до цього часу цифровий аналіз в вітчизняному обліку  розрахунків з дебіторами не використовувався) ;
• розроблення комплексного підходу щодо оцінювання дебіторської заборгованості за чистою реалізаційною вартістю з урахуванням вимог національних стандартів бухгалтерського обліку, що передбачає використання аналітичної та математичної моделей розрахунку резерву сумнівних боргів (на відміну від діючих методик, які не враховують специфіку підприємства). [22, 211]

    Серед основних недоліків існуючої системи  аналізу дебіторської заборгованості можна визначити такі:       

    а) для прийняття зацікавленими  особами адекватних та вчасних рішень щодо існуючої  політики управління істотне значення мають актуальність і якість інформації про стан розрахунків з дебіторами, що формується на базі даних бухгалтерського обліку конкретних суб’єктів господарювання. Однак форма бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, яку рекомендували нормативно, не враховує специфіки даного активу, що зумовлює наявність різних ознак його класифікації і велику кількість методів оцінювання. Крім цього, облікові регістри, що є рекомендовані для використання, не передбачають накопичення інформації про розрахунки з дебіторами різного рівня деталізації і узагальнення. Це зумовлює неможливість отримання інформації про дебіторську заборгованість в обсязі і вигляді, достатньому для проведення аналізу розрахунків з дебіторами зокрема  і заборгованості загалом з метою прогнозування ймовірності настання платіжної кризи суб’єктів господарювання, складання рекомендацій щодо її попередження;

    б) невирішені проблеми відображення в  обліку довгострокової дебіторської заборгованості, оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги;

    в) застосовування у наших умовах традиційної  за кордоном методики аналізу дебіторської заборгованості не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу вірогідної і доступної інформації щодо розрахунків з дебіторами. Крім цього, загальна криза неплатежів, характерна для сучасної української економіки, змушує сумніватися в об’єктивності, своєчасності і корисності отриманих результатів аналізу. Використання вітчизняних методик не дає змоги однозначно оцінити стан дебіторської заборгованості, а також ступінь його впливу на фінансово-господарський стан підприємств. Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів аналізу дебіторської заборгованості, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо глибини кризи неплатежів аналізованого суб’єкту. [27, 152-155]

    Для прийняття управлінських рішень важливе значення має повнота  і об’єктивність інформації, пов’язаної з дебіторською заборгованістю..

    Розгляд сучасних підходів до класифікації дебіторської заборгованості дало змогу  виявити низку проблем. Для їх вирішення можна запропонувати методику класифікації дебіторської заборгованості, що дає можливість здійснювати порівняльний аналіз варіантів групування розрахунків з дебіторами за класифікаційними ознаками з метою розробки різних типів класифікації.

    Згідно  з такою методикою класифікацію дебіторської заборгованості слід проводити  у такій послідовності: визначення мети, формулювання завдань, конкретизування користувачів інформації, вибір ознаки класифікації, визначення приоритетних принципів, надання переліку можливих типів класифікації, вибір оптимального типу, групування дебіторської заборгованості за обраним типом. Як  можливі ознаки класифікації дебіторської заборгованості треба додатково запропонувати: суб’єкт дебіторської заборгованості, сума заборгованості, вид оцінювання, причина виникнення. [29, 37-39]

    Слід зазначити, що класифікація дебіторської заборгованості, яка запропонована діючим в Україні Планом рахунків та П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» є суперечливою та не задовольняє в повному обсязі потребам користувачів при складанні фінансової звітності.

    Для вирішення даної проблеми можна  запропонувати декілька альтернативних варіантів. Зокрема, внесення змін до П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» стосовно віднесення до поточних активів дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги, внесення змін до Плану рахунків, що діє в Україні, які забезпечать окремий облік довгострокової та поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги.