Аудиторський ризик: поняття, методика визначення, управління

Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Марта 2012 в 17:11, курсовая работа

Краткое описание

За мету ставиться дослідити класифікацію ризиків, їх місце в аудиторській діяльності та виокремити ризики, котрі притаманні даному виду діяльності; проаналізувати про¬відні методики оцінювання ризиків, можливості їх застосування суб'єктами аудиторської діяль¬ності за сучасних умов господарювання, порівняти їх сильні та слабкі сторони.

Оглавление

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ ТА МІСЦЕ В НІЙ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ 4
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ 14
РОЗДІЛ 3 МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ 26
3.1 Оцінювання властивого ризику 33
3.2 Оцінювання ризику при контролі 34
3.3 Оцінювання ризику невиявлення викривлень у фінансових документах 37
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 40
ВИСНОВОК 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 44

Файлы: 1 файл

КР Аудит.doc

— 362.00 Кб (Скачать)

2.                  Друга стадія.

Аудитор постійно переглядає правильність зробленого ним оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю, до самого моменту завершення підготовки аудиторського висновку, і вносить відповідні корективи[6, с.58-59].

 

3.3 Оцінювання ризику невиявлення викривлень у фінансових документах

 

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Ризик невиявлення, встановлений шляхом проведення перевірок на суттєвість, дозволяє заручитися необхідним рівнем упевненості стосовно різноманітної інформації, яка міститься у фінансових документах.

Результати оцінювання властивого ризику і внутрішнього контролю перебувають у зворотній залежності від прийнятого рівня невиявлення викривлень. Це означає, що чим нижчий ризик викривлення матеріалів, тим вищим є прийнятий рівень невиявлення викривлень при плануванні аудитором перевірок на суттєвість, які спрямовані на обмеження обсягу аудиту, і навпаки.

Вибір стратегії аудиту для кожного класу господарських операцій або бухгалтерських розрахунків залежить від бачення аудитором ефективності побудови відповідних процедур контролю і від того, що він вважає ефективнішим: перевірки процедур контролю або самих бухгалтерських розрахунків. Аудитор може отримати необхідні йому докази шляхом проведення перевірок бухгалтерських рахунків на суттєвість, але не може повністю вилучити проведення перевірок на суттєвість стосовно усіх цілей, які ставляться при проведенні аудиту, і таких, що мають відношення до важливих бухгалтерських документів або класів господарських операцій. Результати перевірок на суттєвість або підтвердять правильність висновків аудитора, зроблених за оцінки властивого ризику і ризику контролю, або не підтвердять його.

Ризик невиявлення помилок безпосередньо пов’язаний із проведенням незалежних процедур перевірки. Зроблене аудитором оцінювання невідповідності внутрішнього контролю й оцінювання  властивого ризику впливає на характер, строки  та обсяг аудиторських процедур, які виконуються аудитором із метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень. Певний ризик невиявлення помилок існує завжди, навіть коли аудитор перевірить усі  залишки за рахунками або всі види операцій, тому що більша частина аудиторських доказів має скоріше аргументаційний, ніж підсумковий характер[7, с.57-58].

Єиних науково обгрунтованих методів визначення як сумарного аудиторського ризику, так і його компонентів не існує. Немає однакового простого, математично вивіреного підходу до об'єднання окремих рівнів ризику. Аудитори розходяться в питаннях щодо розмірів достатньо низького або високого ризику. Тому на сьогоднішній день розробка науково обгрунтованих підходів для оцінки аудиторського ризику та його компонентів, а також нормативних моделей визначення важливості і об'єднання значень ризику для фінансових звітів є дуже важливим питанням.

Аналізуючи моделі визначення аудиторського ризику, слід зазначити таке:

1. Ці моделі не розрізняють пріоритетів у компонентах аудиторського ризику. Справа в тому, що складові аудиторського ризику пливають на загальний аудиторський ризик по-різному. Використовуючи згадану модель, загальний рівень аудиторського ризику може бути однаковим за різних обсягів його компонентів. Проте фактичний рівень ризику буде неоднаковий. Наприклад:

АР1 = ВР1-РК1-РВ1 = 0,8-1-0,2 = 0,16,              (3.2)

АР2 = ВР2 • РК2 • РВ2 = 0,2 • 1 • 0,8 = 0,16.              (3.3)

Як бачимо, загальний аудиторський ризик дорівнює у двох випадках 0,16, проте фактичний аудиторський ризик неоднаковий. У першому випадку встановлений високий рівень внутрішнього ризику за умови повної недовіри до систем внутрішнього контролю підприємства. Ризик невиявлення викривлень встановлено на низькому рівні, що передбачає високий рівень відповідальності аудитора за роботу, яка виконується. В іншому випадку ризик невиявлення помилок встановлено на високому рівні. Це означає, що аудитор допускає можливість невиявлення суттєвих помилок у фінансовій звітності.

2. Згадана модель не дає опису методів оцінки складових аудиторського ризику. Тому не зрозуміло, яким чином оцінювати кількісно компоненти аудиторського ризику. За цією моделлю аудитор оцінює і визначає ризик окремо у кожному випадку проведення аудиторської перевірки. Але визначення її в кількісному вираженні відбувається [6, с.58-60].

Аналіз існуючих методів оцінки ризиків вказує на те, що використання будь-якого з методів має як свої переваги, так і недоліки, а це засвідчує їхню недосконалість та проблемність використання на практиці. Застосування цих методик в аудиторській діяльності є проблемним й через недостатню відпрацьованість на практиці та відсутність персоналу певного професійного рівня.

 


ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Задача

На складі матеріалів обліковий залишок тканини у кількості 140м за ціною 45грн. за м на загальну суму 6300 гн. У січні у зв’язку зі зниженням ринкової ціни до 42 гн. було проведено уцінку на суму 420 грн. і списано на витрати січня проведенням: Дт 94…Кт 20. У березні ринкова вартість підвищилась до 44 грн. за м  у зв’язку з чим була проведена дооцінка: Дт 20…Кт 71 – 280 грн.

Розв’язання :

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 "Запаси"" та П(С)БО 16 "Витрати".

Основними джерелами інформації аудиту запасів є:

–     акти здавання-приймання, здавальні накладні, накладні;

–     вантажні декларації, рахунки-фактури, митні декларації;

–     матеріали інвентаризацій;

–     картки складського обліку, сортові оборотні відомості;

–     картки кількісно-сумового обліку, матеріальні звіти;

–     оборотні відомості (у розрізі матеріально відповідальних осіб і номенклатурних номерів);

–     журнали реєстрації доручень;

–     відомості аналітичного обліку з покупцями та замовниками;

–     журнал-ордер № 5;

–     головні книги;

–     баланси підприємства та форми звітності.

Згідно з П(С)БО 9, до запасів належать активи, що зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; зберігаються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси обліковуються на рахунках бухгалтерського обліку класу 2: сировина, комплектуючі та інші цінності, що призначені для виробництва продукції; незавершене виробництво; готова продукція; товари; малоцінні та швидкозношувані предмети строком використання до 1-го року або 1-го операційного циклу.

Під терміном "переоцінка запасів" мається на увазі зміна їх облікової вартості як у бік збільшення (дооцінка), так і в бік зменшення (уцінка).

Відповідно до чинних нормативних актів, переоцінка запасів здійснюється:

1) на дату складання балансу;

–     2) протягом звітного періоду.

При аудиті запасів слід звернути увагу на чинний порядок уцінки та продажу залежаної на підприємстві продукції. Уцінці підлягають товари та продукція виробничо-технічного призначення, які не мають збуту більш ніж три місяці, а також товари, які частково втратили свої первісні якості. Розмір уцінки товарів має визначатися комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати спо­живчих якостей таких товарів та насиченості ними ринку.

Дані про товари, які були уцінені, відображаються в описах-актах. Якщо якісь вироби уцінювалися повторно, то в описах-актах необхідно вказувати ціну і після першої, і після другої уцінки. Матеріали про уцінку залежаної продукції з групи товарів широ­кого вжитку та продукції виробничо-технічного призначення (ра­зом з письмовими поясненнями матеріально відповідальних осіб) повинні бути розглянуті керівником (власником) підприємства в дводенний строк після їх отримання.

Сума уцінки відображається в бухгалтерському обліку в то­му місяці, в якому було складено опис-акт, з віднесенням її на зменшення торгівельних надбавок тих товарів, які були уцінені, фонду дооцінки товарно-матеріальних цінностей, а якщо цих джерел буде недостатньо - на результати фінансово-господарсь­кої діяльності підприємства.

В даній задачі уцінка тканини у зв’язку зі зниженням ринкової ціни відображається наступним чином:

Дт 946 “Витрати від знецінення запасів”…Кт 20“Виробничі запаси” – 420 гн.

Витрати від знецінення запасів наприкінці звітного періоду списуються на фінансові результати : Дт 791 “Результат основної діяльності”…Кт 946 “Витрати від знецінення запасів” – 420 грн.

Отже, в даній ситуації підприємство правильно обрало рах.20 для обліку матеріалів, але не були повною мірою відображені в обліку

В умовах зростання цін на товарно-матеріальні цінності в результаті подальших переоцінок необхідно порівняти облікову вартість раніше уцінених запасів з їх новою вартістю, що складалася на ринку. У бухгалтерському обліку підприємства на суму дооцінки товарно-матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунків обліку матеріальних цінностей 20“Виробничі запаси” вунка 42 кореспонденції з кредитом рах 42 “Додатковий капітал” субрахунок 423 “Дооцінка активів” – 280 грн.

В умовах частого коливання цін суб'єкти підприємницької діяльності, щоб зберегти обігові кошти, змушені періодично здійснювати переоцінку запасів. Виходячи з вище сказаного бачимо, що бухгалтерія підприємства неправильно відобразила уцінку та дооцінку тканини. Це може призвести до викривлення фінансових результатів та призвиде, в майбутньому, до складання недостовірної фінансової звітності.

ВИСНОВОК

 

Розглянувши різні підходи до визначення категорії ризику, можна побачити, що переважна більшість авторів пропонують власні визначення категорії ризику і акцентують увагу на негативних наслідках ризику: імовірність втрат, небезпека виникнення втрат, невпевненість в результаті.

В науковій літературі представлено кілька підходів до класифікації ризиків. Один з найпоширеніших — за сферою виникнення (внутрішні і зовнішн). Аудиторський ризик за своєю суттю є елементом системи ризиків аудиторської діяльності, яка включає як процес аудиту, так і надання супутніх послуг. Ризиком можливо управляти, тобто використовувати різноманітні методи, які дозволяють повною мірою прогнозувати ризикову подію та вживати заходи щодо зниження ризику. Ефективність організації управління ризиком у багатьох випадках визначається класифікацією ризику

аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення.  Інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень і навпаки. виділяють три складові аудиторського ризику - властивий ризик; ризик контролю; ризик невиявлення помилок та перекручень(ризик невиявлення).

Аналіз існуючих методів оцінки ризиків вказує на те, що використання будь-якого з методів має як свої переваги, так і недоліки, а це засвідчує їхню недосконалість та проблемність використання на практиці. Застосування цих методик в аудиторській діяльності є проблемним й через недостатню відпрацьованість на практиці та відсутність персоналу певного професійного рівня.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1.                  Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 2006р.;

2.                  Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навч.посібн. 4-е вид.- к.Каравела, 2008р. – с.94-104;

3.                  Ільіна С.Б. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник. – К.:Кондор, 2006 р. – с.75-85;

4.                  Аудит: Навч. – метод.посіб.для сам ост вивч.дисц. / В.Я.Савченко, В.О.Зотов, С.А.Кириленко та ін.. – К: КНЕУ, 2003р. с.54-57;

5.                  Чернелевський Л.М., Беренда Н.І. Аудит: Теорія і практика: Навч.пос. – К.: «Хай – Тек Прес», 2008. – с. 34-41;

6.                  Іванов А.С. Супутній аудит // Бух.облік і аудит,2008. - №5. – с.51-54;

7.                  С.В.Діденко, Г.В.Лебедик Конспект  лекцій  із дисципліни “Основи аудиту” для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2005. – с .27-33;

8.                  Ризики в аудиторській діяльності, їх особливості та аналіз / Т.Г.Гайдук, О.Т. Олендій // Фінансовий контроль. – 2007. №4. – с. 55-64;

9.                  Методи та моделі управління ризиком в аудиті // Н.Шмигаль // Держава та регіони . Серія: Економіка та підприємство. – 2006. - №2. – с.287-291;

10.             Основні методи і характеристики моделей ризики в Аудиті // Н.Шмигаль // Держава та регіони . Серія: Економіка та підприємство. – 2006. - №1. – с.290-294;

11.             Риски в системе внутреннего контроля / А.Шашлюк, А.Коптель // контроль. – 2009. №6. – с.28-34;

12.             Порядок розрахунку аудиторського ризику / В.П.Бондар // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. №10. с.11-14.

11

                                                                                              401-ЕО   06066    КР                 -  -



Информация о работе Аудиторський ризик: поняття, методика визначення, управління