Аналіз витрат підприємства на виробництво

Отже, як бачимо відхилення за рахунок зміни цін є несприятливим, але сприятливим є відхилення за рахунок раціонального використання матеріалів у виробництві.

Аналіз прямих витрат на оплату праці

Прямою вважається заробітна  плата робітників, зайня- 
тих на виробництві, яку можна безпосередньо віднести до кон- 
кретного об'єкта витрат.

Відповідно до діючого  законодавства [2] основна заробітна плата - це заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.

В собівартості товарної продукції витрати на основну  оплату праці відображено в статті "Основна зарплата". В ній  обліковується оплата праці робітників-відрядників і погодинників, що безпосередньо зв'язані у виробництві продукції, а також оплата по відрядно-преміальній системі і премії робітникам-погодинникам.

У відповідності з  Законом України "Про оплату праці" [2], додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функції.

Розмір додаткової заробітної плати залежить від роботи як підприємства в цілому, так і від роботи кожного  підрозділу зокрема. А тому формування та розмір фонду додаткової заробітної плати тісно пов'язаний з роботою  підприємства і, навіть, в деякій мірі характеризує його роботу, його фінансовий стан.

При відрядній формі  оплати праці заробітна плата  робітників від-носиться на об'єкти обліку витрат за первинними документами: нарядами, маршрутними листами, рапортами про виробіток тощо. Узагальнення цих витрат здійснюється у калькуляціях фактичної собівартості окремих видів продукції, процесів, інших об'єктів. При погодинній оплаті праці заробітна плата робітників розподіляється за видами виробів, за процесами тощо і є прямою статтею калькуляції. Додаткова заробітна плата, премії та доплати робітникам розподіляються пропорційно до основної. Одночасно з розпо-ділом заробітної плати створюється резерв на виплату відпусток праців-никам.

На підприємстві ВАТ «Канівський маслосирзавод» працівники вироб-ничого персоналу працюють на почасово-преміальній системі оплати праці. Заробітна плата цих працівників ділиться на основну та додаткову. Основну заробітну плату нараховують згідно з табелем обліку робочого часу. Додаткова заробітна плата включає всі доплати, надбавки і компенсаційні виплати.

Зміна прямих трудових втрат  формується під впливом чинників чотирирівневої супідрядності. Чинники першого порядку — зміна обсягу структури продукції та рівня витрат на окремі вироби. Спосіб розрахунку цих чинників аналогічний до викладеного вище за прямими матеріальними витратами, лише замість останніх у розрахунках беруть показники відповідних прямих трудових витрат.

У разі відсутності даних  про трудомісткість можна використовувати зведення про зменшення заробітної плати за рахунок здійснення науково-технічного прогресу. У цьому випадку вплив чинників першого порядку розраховують за викладеним вище способом.

У процесі аналізу  витрат на оплату праці також вивчають:

• досягнення нормативної трудомісткості виробів та її зміну;
• рівень виконання технічних норм виробітку;
• дотримання нормативів обслуговування;
• використання фонду робочого часу;
• доплати, пов'язані з відхиленнями від нормальних умов праці» виробничим травматизмом і відволіканням на види робіт, не пов'язані з основною діяльністю;
• правильність зарахування до собівартості грошових виплат і заохочень.

 

Аналіз використання коштів на оплату праці проводиться способом порівняння фактично нарахованої заробітної плати наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами.          Під час аналізу виконуються такі завдання:

1. визначається абсолютна економія чи перевитрата;
2. дається оцінка використання кошторису з оплати праці;
3. виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на 
   економію чи перевитрату коштів з оплати праці;
4. обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці;
5. пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат з 
   оплати праці.

Загальна сума прямої зарплати (рис. 2.1) залежить від обсягу виробництва продукції, її структури і рівня зарплати на окремі вироби. Рівень зарплати на окремі вироби, у свою чергу, визначають за трудомісткістю і рівнем оплати праці за 1 людино-годину.

 

Рис. 2.1. Структурно-логічна факторна модель зарплати на виробництво продукції

Аналіз відхилень від стандартів витрат на оплату праці проводять за зміною використання робочого часу(продуктивності праці) і за зміною ставок оплати. Саме з цих двох частин (стандартів часу і стандартів ставок) складаються стандарти витрат на заробітну плату. Для аналізу цих відхилень можуть бути використані наступні таблиці. Розглянемо на прикладі відхилення за заробітної платою за перший квартал 2011 року.

Таблиця 2.4

Розрахунок відхилень від стандарту витрат на заробітну плату за рахунок витрат часу

Показник	Стандарт	Фактично	Фактично за стандартом	Відхилення
Виготовлено сиру, т	-	1638	-	-
Затрачено робочого часу, год.	-	34000	33906,6	+93,4
Виплачено заробітної плати, грн.	389925,9	374000	391000	-17000
Затрати часу на виготовлення 1т.сиру, год.	20,7	20,75	-	+0,05
Годинна ставка  оплати, грн.	11,5	11		-0,5
Відхилення за рахунок  витрат часу, грн.				+1074,1

Таблиця 2.5

Розрахунок відхилень від стандарту витрат на заробітну плату за рахунок відхилень у ставках оплати праці

Показник	Стандарт	Фактично	Фактично за стандартом	Відхилення
Виготовлено сиру, т	-	1638	-	-
Затрачено робочого часу, год.	-	34000	33906,6	+93,4
Виплачено заробітної плати, грн.	389925,9	374000	391000	-17000
Годинна ставка  оплати, грн.	11,5	11	-	-0,5
Відхилення за рахунок ставок, грн.	-	-	-	-17000

 

Загальне відхилення становить :  1074,1 -17000=-15925,9(сприятливе)

Перевіримо розрахунок : 374000- 389925,9=-15925,9

З наведених розрахунків  можна зробити наступні висновки:

На підприємстві неефективно  використовується робочий час, перевитрати робочого часу становлять 93,4 год., але зменшення годинної ставки оплати з 11,5 грн. до 11 грн. мало свій позитивний вплив. Внаслідок цього підприємство мало змогу скоротити виплати заробітної плати на 17 000 грн. Ця сума є резервом зниження собівартості виготовлюваної продукції. Це є позитивним для підприємства.

 

Аналіз накладних  витрат на виробництво

Накладні витрати –  це витрати на управління та обслуговування виробництва і збут продукції, які впливають на фінансовий результат діяльності підприємства. Їх визначають за сукупністю різних ознак:

• вони не відносяться безпосередньо на виробництво конкретних видів продукції, а розподіляються (загальновиробничі) на собіварстість спеціальними методами;
• виникають поза основним виробництвом і зміни у виробничій програмі не призводять до зміни цих витрат;
• впливають на фінансовий результат операційної діяльності.

Особливість управління накладними витратами полягає головним чином не в досягненні економії, а в пошуку та визначення їх оптимального рівня для кожного окремого підприємства. Надмірне скорочення накладних витрат призводить до негативних наслідків: зменшення мотивації управлінського персоналу, рівня автоматизації і комп’ютеризації їхньої роботи, зниження якості обслуговування виробництва тощо.

Для ефективного управління накладними витратами їх групують за різними класифікаційними ознаками.

Найпоширенішою класифікацією  є групування накладних витрат за цільовим призначенням і місцем виникнення. У процесі управління ці витрати  групують за такими комплексними статтями : загальновиробничі витрати, адміністративні (загальногосподарські) витрати; витрати на збут. Окремі статті можуть бути деталізовані [19, ст.47].

Загальна класифікація накладних витрат подана на рис.3.1.

Загальновиробничі витрати  аналізують стосовно до параметрів виробничої дільності, а  адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати аналізують стосовно періоду операційної діяльності.

 

 

 

Рис 3.1. Класифікація накладних  витрат підприємства

На сучасному етапі, коли для ефективного здійснення господарської діяльності, значно зростає питома вага накладних витрат, таких як витрати на

утримання й експлуатацію обладнання, адміністративні витрати, загальногосподарські та витрат на збут, питання планування накладних витрат стає особливо актуальним. Облік та контроль накладних витрат являються одним з багаточисленних обов`язків менеджера [24,с.12]. Від успішності управління накладними витратами залежить собівартість продукції та розмір чистого прибутку підприємства. На жаль, на вітчизняних підприємствах система планування, обліку та контролю накладних витрат залишає бажати кращого. Проблема упровадження на підприємствах принципово нового методу роботи з накладними витратами особливо актуальна в умовах ринкової економіки [13, ст.173].

Аналізуючи витрати  на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний характер формування цих витрат, об'єднання в їхньому складі різних за зв'язком із обсягом виробництва витрат, особливості їх включення в собівартість товарної і окремих видів продукції.

Кожна з названих статей складається із окремих елементів, що обумовило необхідність планування та облік цих витрат за статтями кошторису і подвійного відображення у звітності як самостійних статей калькуляції і кошторису витрат.

У процесі аналізу  вивчають динаміку і напрямок зміни  витрат на обслуговування, виконання  кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису  і причини відхилень, підраховують непродуктивні витрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи для використання резервів.

Динаміку витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові  витрати в абсолютній сумі і на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Для перевірки обґрунтованості зміни динаміки витрат залежно від зміни обсягу виробництва і визначення економії або перевитрати під впливом цього фактора необхідно визначити частку умовно-постійних і умовно-змінних витрат. Для цього застосовують засоби: вищої і нижчої точок обсягу виробництва, графічний, найменших квадратів та інші, які базуються на вивченні статистичних даних про обсяг виробництва і витрати на нього.

У складі витрат на обслуговування виробництва та управління найбільшу питому вагу мають витрати на утримання та експлуатацію обладнання. За економічним змістом ці витрати є основними, а за зв'язками з обсягом виробництва вони здебільшого є змінними. Аналізу цих витрат перешкоджає надмірне укрупнення статей кошторису, об'єднання в них умовно-змінних та умовно-постійних витрат, брак науково обґрунтованих нормативів витрат.