Аналіз обліку готової продукції на виробництві

       1.3 Критична оцінка проблемних питань обліку готової продукції та її реалізації 

       В умовах ринкових відносин в  Україні  набула поширення така форма господарювання, як  мале підприємництво. Вітчизняні  малі підприємства працюють в умовах жорсткої конкуренції, розраховуючи тільки на власні сили.

       Реалізація  продукції завершує операційний  цикл у діяльності малого підприємства. У ринкових умовах процедурі її планування передує виробничий процес. Підприємство має виробляти ту продукцію, яка  користується попитом на ринку збуту. Головну роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства відіграє система контролю за  реалізацією продукції, оскільки вона впливає на фінансовий  результат, який є узагальнюючим показником роботи підприємства. За таких умов завданням обліку є забезпечення управлінського персоналу інформацією  для оперативного регулювання реалізації продукції, планування майбутньої діяльності, запобігання суб’єктивності у процесі  прийняття рішень.

       Питання, пов’язані з обліком реалізації готової продукції та визначенням  фінансових результатів, висвітлювали вітчизняні та зарубіжні економісти. Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського  обліку розглянуто в працях вітчизняних  вчених Бутинця Ф.Ф., Герасимовича А.М., Голова С.Ф., Єфименка В.І.,  Жиглей І.В., Кужельного М.В., Линника В.Г., Мурашка  В.М., Пархоменка В.М., Сук Л.К., Савченка В.Я., Сопка В.В. та інших, а також  зарубіжних вчених Безруких П.С., Блейка Д., Нідлза Б., Палія В.Ф., Соколова Я.В., Хендерксена Е.С., Хонгрена Ч.Т. Дослідження  методик аудиту знайшли своє  відображення у наукових працях вітчизняних  учених Бутинця Ф.Ф., Білухи М.Т., Давидова Г.М., Дорош Н.І., Жила В.Г., Пилипенка  І.І., Редька О.Ю., Рудницького В.С. та інших, а також у працях зарубіжних вчених Андрєєва В.Д., Аренса Е.А., Баришникова  М.П., Богомолова О.М., Воронова В.В., Доджа  Р., Кармайкла Д.Р., Щаділової О.Д.

       Проте більшості з проведених досліджень притаманний традиційний підхід до проблем обліку реалізації та фінансових результатів. Автори приділяють увагу  побудові  обліку на великих підприємствах. Питання обліку процесу реалізації продукції на малих підприємствах  залишаються недостатньо дослідженими. Водночас велике поширення малого бізнесу в Україні потребує більш глибокого підходу до розкриття організації обліку на таких підприємствах. При цьому особливу увагу слід приділити обліку реалізації готової продукції та визначенню фінансового результату від її реалізації відповідно до галузевого напряму діяльності малого підприємства. Деякі положення обліку потребують трансформації з урахуванням сучасних досягнень у міжнародній обліковій політиці. У зв’язку з цим постає завдання по-новому осмислити підходи до проблем реалізації, критично оцінити діючий облік процесу реалізації та порядок визначення фінансових результатів у малих підприємствах,  привести облікову інформацію у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

       Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі визначено такі завдання:

1. уточнити критерії визначення реалізації продукції, систематизувати підходи до класифікації та визначення фінансових результатів;
2. проаналізувати особливості процесу реалізації та характерні ознаки обліку фінансових результатів у малих підприємствах;
3. критично оцінити законодавче та методичне забезпечення і сучасний порядок відображення операцій з реалізації продукції й визначення фінансових результатів у системі бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;
4. внести пропозиції щодо вдосконалення системи організації обліку реалізації продукції і визначення фінансових результатів;
5. розробити організаційну модель внутрішнього аудиту реалізації готової продукції та фінансових результатів діяльності підприємства.

         Найважливіші результати дослідження,  що містять наукову новизну, зведені до того, що вперше:

• розроблено модель з обліку продукції у магазинах малих підприємств, що дає можливість збільшити обсяги реалізації готової продукції;
• розроблено й запропоновано методику формування й відображення в бухгалтерському обліку готової продукції під час зберігання та її реалізації в малих підприємствах з введенням субрахунків до рахунку 26 „Готова продукція”;
• запропоновано зміни щодо обліку готової продукції на складах малих підприємств;
• виділено в окремий вид аудиторської інформації систему нормативно-правового забезпечення аудиту.

       Набула подальшого розвитку методика проведення внутрішнього аудиту готової продукції та фінансових результатів від її реалізації з метою підтвердження звітності малого підприємства, а також визначення рентабельних видів продукції.

       Уточнено:

• класифікацію виробничих запасів, складовою частиною яких є готова продукція;
• методи оцінки виробничих запасів у малих металопереробних підприємствах;
• поняття “фінансовий результат” відповідно до стандартів бухгалтерського обліку;
• первинний облік готової продукції та форми бухгалтерських регістрів з обліку готової продукції в малих підприємствах;
• показники доходів і витрат, пов’язані з виробництвом та реалізацією готової продукції;
• основні завдання внутрішнього аудиту, які можна застосовувати до малих та інших підприємств.

       При оцінці готової продукції до уваги  беруть один із головних показників –  людську працю.      У  роботі висвітлено три основні підходи  до визначення вартості товару, які  прийняті в світовій економіці. Перший – це теорія трудової вартості, розроблена К. Марксом. Другий підхід ґрунтується  на використанні теорії граничної корисності. Вона бере свої витоки з робіт Менгіра, Бен-Беверока, Візира і знайшла широке застосування у маржиналістів, які виводять вартість та ціну із граничної корисності товару і його рідкості. Третій підхід був запроваджений А. Маршалом. Корисність, за  А. Маршалом, визначає запропоновану кількість, запропонована кількість – витрати виробництва,  а витрати виробництва – цінності. На думку А. Маршала, ціна, яку згоден заплатити за товар покупець, визначається корисністю товару. При цьому він розглядав користь  як максимальну вартість, яку може заплатити за товар покупець. При визначенні цін А. Маршал відокремив два чинники, що впливають на ціни: гранична корисність та витрати виробництва. Тобто ціна, призначена продавцем товару, визначається витратами його виробництва, а ринкові ціни встановлюють покупці та продавці в результаті попиту й пропозиції. Відповідно до досліджень, виконаних у дисертації, зроблено висновок, що К. Марксова теорія трудової вартості та теорія граничної корисності не суперечать, а доповнюють одна одну. Якщо в першій найбільш глибоко розроблено науковий апарат обґрунтування вартості згідно із трудовими витратами, то в другій теоретично обґрунтовано найбільш ефективне використання основних чинників виробництва – праці, капіталу, землі тощо.

       В економічній практиці сформувалися два основні підходи до встановлення цін: ринковий і витратний. Вони відрізняються  насамперед чинниками, які впливають  на формування ціни. При ринковому  підході визначальними чинниками  є кон’юнктура ринку, попит і  пропозиція товару. В основу встановлення ціни затратного підходу покладено  виробничі витрати, перш за все трудові, пов’язані з створенням готової  продукції. На мою думку, вартість товару однаковою мірою визначається корисністю і витратами виробництва. Таке припущення дає змогу відійти від пошуків субстанції вартості та зосередити увагу на одночасному визначенні взаємовпливу ціни та попиту і пропозиції. Крім того, на основі вивчення та аналізу системи цін в роботі запропоновано більш широке використання малими підприємствами таких видів цін, як оптові та роздрібні, оскільки саме вони дають змогу прогнозувати більш успішну фінансово-господарську діяльність на ринку та охоплювати найбільшу численність споживачів продукції малих металопереробних підприємств.

       На  виконання Програми реформування системи  бухгалтерського обліку в Україні  затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 9 “Запаси”.         В П(С)БО 9 “Запаси” наведено способи, за допомогою яких здійснюють оцінку запасів при їх вибутті. Проведене  дослідження дало змогу дійти  висновку, що  доцільно використовувати  при вибутті готової продукції  метод оцінки ЛІФО. Однак цей метод  оцінки запасів при їх вибутті  доцільно було застосовувати підприємствам  лише до 01.01.2003 р. Це пояснюється змінами  в законодавстві України, зокрема  прийняттям  Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. № 349-ІV. Провівши аналіз зміненого  законодавства, в курсовій роботі мною було зроблено висновок, що  підприємствам для оцінки запасів при їх вибутті необхідно використовувати метод ФІФО. Це дасть можливість полегшити проведення облікової роботи та уникнути перекручення у звітності про оподаткування прибутку підприємства.

       У процесі організації обліку реалізації продукції велике значення приділяється первинним документам. Однією з проблем, яка виникає на цьому етапі, є  відображення в документах обліку руху готової продукції на підприємстві. Це обумовлено тим, що контроль за рухом  готової продукції виступає гарантом успішної роботи підприємства на ринку.

       Для обліку готової продукції підприємства  використовують натуральні вимірники, які допомагають отримати інформацію про кількість та якість готової  продукції, а також вартісні, які  узагальнюють всі господарські операції та явища, визначені раніше у натуральних  показниках.

       На  підприємствах для підвищення контролю за рухом готової продукції потрібно виділити готову продукцію не тільки за видами, а й за технічними характеристиками. На мою думку, для здійснення контролю за готовою продукцією як на складі, так і в бухгалтерії підприємства необхідно ввести в аналітичний облік підприємства субрахунки, на яких готова продукція обліковувалась б за її технічними особливостями.

       Результати  дослідження з організації обліку готової продукції свідчать про  те, що на організацію ведення обліку готової продукції впливають  такі особливості: організація й  технологія виробництва; дрібносерійний тип виробництва; організація постачання підприємств; взаємозв’язки з постачальниками; організація відпускання матеріалів на виробництво; нормування та лімітування  матеріалів; первинна документація; система  документообороту; методи обліку наявності  запасів; порядок визначення фактичної  собівартості спожитих матеріалів; нормативно-правове  забезпечення обліку та звітності; професійний  рівень  працівників  обліку; об’єктивність  облікової політики та її реалізація на підприємстві протягом календарного року.

       У сучасних умовах усе більшу увагу  приділяють процесу реалізації, під  яким розуміють комплекс процедур просування продукції до споживача. Значну роль у підвищенні ефективності цього  процесу займає аудит.

       У процесі організації аудиторської перевірки відвантаження та реалізації продукції вважаємо за необхідне  приділити увагу інформаційному забезпеченню аудиту. Можна сказати, що основним джерелом отримання інформації  про фінансово-господарську діяльність підприємства є первинні документи – регістри бухгалтерського обліку. Розроблено схему, за допомогою якої аудитор зможе здійснити оцінку правильності відображення господарських операцій у малих підприємствах.

       Вивчення  економічної літератури з аудиту дало змогу виявити, що деякі автори включають до інформаційного забезпечення аудиту його нормативно-правове забезпечення. На мою думку, нормативно-правове забезпечення аудиту – це окремий вид інформації, за допомогою якого аудитор перевіряє відповідність діяльності підприємства прийнятим в Україні законам, тоді  як інформаційне забезпечення аудиту підприємства ґрунтується на економічній інформації, яка характеризує передусім фінансово-господарську діяльність усередині підприємства.  У зв’язку з цим недоцільно ототожнювати інформаційне та нормативно-правове забезпечення аудиту.

       Крім  того, проаналізовано проблеми впровадження внутрішнього аудиту в підприємствах. Відповідно до поглядів відомих вчених та фахівців у галузі аудиту й законодавства, що стосується сутності внутрішнього аудиту та його функцій, вважаю можливим концептуально відділити його від внутрішнього контролю та зробити такі висновки:

1. внутрішній аудит призначений обслуговувати інтереси власника підприємства;
2. вимоги норм чинного законодавства, які стосуються ревізійних комісій з незалежного контролю чи внутрішнього аудиту, мають обов’язковий характер та обов’язкові до застосування;
3. внутрішній аудит є обов’язковим (для ВАТ та ТОВ), його проведення на підприємстві обумовлене законодавством;
4. внутрішній аудит може проводитися штатними працівниками підприємства, а також для його проведення можуть залучатись аудиторські контори.

       Аудит процесу реалізації продукції може бути проведений у різних напрямах. Зокрема, така перевірка може бути складовою  частиною комплексної аудиторської перевірки підприємства, яка проводиться  з метою підтвердження звітності. На мою думку, не меншу увагу слід приділяти питанням внутрішнього аудиту процесу реалізації. Внутрішній аудит системи управління збутом переслідує такі цілі: