Історичний розвиток української Конституції

      Ліквідація  культу особистості Сталіна, певне  розширення повноважень союзних  республік наприкінці 50 – х років, декларування того, що Радянський Союз із держави диктатури пролетаріату перетворився на загальнонародну державу, деякі кроки в бік поширення демократичних інститутів, виникнення в країні відкрито опозиційних рухів, усе це вимагало принаймні деяких конституційних змін. Такі умови стали поштовхом для початку нового етапу розвитку конституційного процесу в Україні. Його повністю було зорієнтовано на норми та положення Конституції СРСР 1977 року. Загалом Конституція України 1978 р. не внесла принципових змін у державне й громадське життя України. В ній були закріплені: а) політичні права: обирати і бути обраним, здійснювати управління державою, критикувати державних службовців та ін.; б) економічні права: на працю, на відпочинок та ін.; в) соціальні права: на матеріальне забезпечення, на житло, на охорону здоров'я та ін.; г) культурні права: на освіту, на літературну, художню та наукову творчість та ін.; д) особисті права: на недоторканість особи, житла, особистого життя та ін.²³

      Отже, за період знаходження України в  складі СРСР формою правління в Україні  була радянська республіка, формою державного устрою – унітарна   республіка як суб'єкт федерації СРСР, а за формою державного режиму – соціалістична демократія. Правова система України була соціалістичною і продовження соціалістичної правової системи СРСР. 

      

      

 

      

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3. Конституційний розвиток у незалежній Україні.

3.1.Період  конституційного  будівництва (1990-1996).

      Початок сучасного конституційного процесу  в Україні повязується з прийняттям Декларації про державний суверенітет  України від 16 липня 1990р.,       У цьому процесі можна виділити три основних етапи.

      Перший етап новітнього конституційного процесу в Україні охоплює період від 16 липня 1990р. до 26 жовтня 1993р. На цьому етапі розпочинається робота з підготовки проекту нової Конституції України.

24 жовтня 1990р.  Верховна Рада затвердила склад  першої Конституційної комісії.²⁴ 

      17 березня 1991 р. відбувся Всесоюзний  референдум, у бюлетені якого  було запитання: «Чи вважаєте ви за потрібне зберегти Союз Радянських Соціалістичних Республік як оновлену федерацію рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи будь-якої національності?» Водночас проводився республіканський референдум. Жителям республіки було запропоновано відповісти на додаткове запитання: «Чи згодні ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?» 
 За Україну у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України проголосувало 80,2 % громадян, які брали участь в опитуванні. За СРСР як оновлену федерацію суверенних республік висловилося 70,5 % виборців. Верховна Рада України оцінила підсумки Всесоюзного референдуму і республіканського опитування як мандат на творення суверенної України.²⁵ Тож 24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акту незалежності України. Після проголошення Ураїни суверенною державою провели Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991р., всенарадне обговорення першого варіанту Конституції і поява другого її варіанту 26 жовтня 1993р.

      Незважаючи на гостру політичну боротьбу, 19 червня 1991р. Верховна Рада схвалила Концепцію нової Конституції України, що стало визначною віхою у конституційному становленні держави. В ній були сформульовані принципи найновішого українського конституціоналізму, зокрема, що Конституція України мала грунтуватися на Декларації про державний суверенітет, на ідеалі правової держави, на соціалістичному виборі народу, що найвищою соціальною цінністю в Україні стає людина, її права та свободи, що в молодій державі формується громадянське суспільство, засноване на принципах соціальної справедливості і пріоритету особи над державою. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада, реалізуючи положення Декларації про державний суверенітет проголосила незалежність України та створення самостійної української держави – України. Акт незалежності наголошував, що на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.²⁶

      1 липня 1992 р. Верховна Рада ухвалила  постанову про винесення проекту  Конституції України 1 листопада  1992 р. на всенародне обговорення.  Результатом всенародного обговорення  і праці Конституційної комісії  став черговий проект Основного  Закону в редакції від 26 жовтня 1993 р. Та на жаль, проект Конституції  від 26 жовтня 1993 р. став не новою  хвилею конституційного процесу,  а, навпаки майже повного його  занепаду, процес було фактично  перервано. 

      Другий етап починається після завершення дострокових парламентських і президентських виборів і охоплює період з 10 листопада 1994 по 8 червня 1995р. Цей етап характеризується відновленням конституційного процесу. 10 листопада 1994 р. створена Конституційна комісія, яка була тимчасово загальнодержавною комісією, співголовами якої стали Президент України Л.Д.Кучма та Голова Верховної Ради України О.О.Мороз.

     Одночасно з розробкою проекту Конституції  України на другому етапі необхідно  було вирішити питання про встановлення (до прийняття Конституції України) тимчасового конституційного правопорядку. Завершився другий етап 8 червня 1995 р. укладанням Конституційного Договору між Президентом України і Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України. Конституційний Договір дав змогу створити умови для прискорення конституційного процесу в Україні.

      Третій етап охоплює період від 8 червня 1995 р. до 28 червня 1996 р. – прийняття Конституції України Верховною Радою У країни. Цей період характеризується створенням Робочої групи з підготовки проекту нової Конституції України, схвалення конституційного проекту, його редагування та безпосередньо прийняття Основного закону держави.²⁷

      Так завершився черговий етап складного найновішого конституційного процесу у суверенній Україні – етап підготовки тексту Основного Закону, дискусій навколо нього і ухвалення Верховною Радою.

3.2.Конституція  України 1996 року  як основний закон  держави.

      Конституція – основний Закон кожної держави. Сьогодні Конституція являє собою документ, на засадах якого визначається адміністративно – територіальний устрій держави, відбувається розподіл влади в державі, визначається структура та повноваження органів влад, встановлюється перелік, механізм і порядок дотримання та захисту основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Вона заклала серйозні підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Через зміст Конституції проводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. Конституція є основним джерелом нашого законодавства розрахованим на тривалий період. ²⁸

      Структура Конституції України являє системно – структурну цілісність що складається з інститутів, які займають логічно обумовлене місце в її системі залежно від функціонального навантаження.

     У своїй структурі Конституція  України, прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України, складається з преамбули, з 15 розділів, які об'єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих  положень, та 14 пунктів перехідних положень:

Розділ I «Загальні положення» включає 20 статей.

Розділ II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» складається із 48 статей.

Розділ III «Вибори. Референдум».

Розділ IV «Верховна Рада України».

Розділ  V «Президент України».

Розділ  VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади».

Розділ VII «Прокуратура».

Розділ VIII «Правосуддя».

Розділ IХ «Територіальний устрій України».

Розділ  Х «Автономна Республіка Крим».

Розділ XI «Місцеве самоврядування».

Розділ XII «Конституційний Суд України».

Розділ XIII «Внесення змін до Конституції України».

Розділ XIV «Прикінцеві положення».

Розділ XV «Перехідні положення». ²⁹

      Таким чином, структура Конституції  є досить чіткою, логічно зумовлена система взаємопов'язаних структурних елементів.  

Основним об’єктом конституційного регулювання захисту  Основного Закону визнавалися людина, її права і свободи. Так, передбачалося  проголошення прав громадян, які раніше не встановлювались у вітчизняній  Конституції: право на особисту недоторканість, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право на одержання  та поширення інформації, право на компенсацію матеріальної та моральної  шкоди, право на свободу пересування  та місця проживання, право залишати країну та повертатись до неї.

      Отже, Конституція України 1996 року, на відміну  від попередніх конституційних актів, була демократичною, та визнавала все  більше прав та свобод громадян. Вона увібрала в себе пережитки минулих конституцій та доповнилась пунктами, які вимагає сучасне суспільство, для нормального життя.

3.3.Спроби  конституційної реформи  (2004-2010).

     В 2004 році відбулись чергові президентські  вибори, президентом України став В.А. Ющенко.

     Для подолання гострої кризи 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до Конституції України» та (в пакеті до нього) про внесення змін до закону про вибори Президента (останні дозволили провести переголосування 2 – го туру виборів Президента). Того ж дня Президент України Леонід Кучма підписав ці документи.

     Закон про зміни до Конституції (про  політичну реформу) передбачав перехід  від президентсько – парламентської до парламентсько – президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Закон набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року.³⁰

      Після приходу до влади Віктора Януковича і Партії Регіонів 1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року, у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття. Згідно з рішенням Конституційного Суду, відповідний закон втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року. ³¹

      Отже, конституційний процес в Україні  не припинився з прийняттям основного  закону держави у 1996 році, він триває і до тепер. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Отже, дослідивши та проаналізувавши розвиток української конституції, можна  зробити висновок, що вона пройшла  значні етапи формування та становлення, як основного закону держави.

     Витоки  українського конституційного процесу  мають давні історичні традиції. Ще за часів Київської Русі існував документ – «Руська Правда», яка, за сучасними уявленнями, мала конституційну силу. Вона охоплювала своїми приписами досить широке коло різноманітних стосунків, що мали надзвичайне значення для суспільства того часу. Великим здобутком у процесі систематизації права були Литовські статути.

      Величезне значення для розуміння історичного  розвитку української державності  мала спроба встановлення в Україні  конституційного ладу, це була Конституція Пилипа Орлика, яка вперше закріпила принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, в тому числі і на судову. Отже, в 1710 році, Пилип Орлик зробив першу спробу до створення національної конституції.

      Не  менш важливе значення для становлення  української конституції були чотири Універсали Української Центральної Ради, які за своєю природою були актами законодавчого характеру верховного органу влади в Україні, що визначали зміни державно – правового статусу українських земель колишньої Російської імперії у 1917-1918 роках.

      За  радянського періоду української  державності було прийнято чотири конституції (1919, 1929, 1937, 1978рр.). В них закріплювалися демократичні політичні, соціальні, культурні та особисті права громадян, форму державного правліня. Ці конституційні документи відіграли важливу роль в подальшому формуванні Конституції України, адже Конституція 1978 року була взята за основу, коли писався проект нової Конституції України, яка згодом була прийнята 26 червня 1996 року.

      Сьогодні  Конституція являє собою документ, на засадах якого визначається адміністративно – територіальний устрій держави, відбувається розподіл влади в державі, визначається структура та повноваження органів влад, встановлюється перелік, механізм і порядок дотримання та захисту основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Вона заклала серйозні підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Через зміст Конституції проводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність. Конституція є основним джерелом нашого законодавства розрахованим на тривалий період.