Об'єктивна сторона складу злочину

Вказана різниця приймається до уваги в учбовій літературі по Особливій частині кримінального права, де поряд з характеристикою родового поняття злочину, наприклад родового поняття злочину проти особи, характеризується також

віддільні видові групи  злочинів проти особи (злочини проти  життя, проти здоров'я і т.д.). Такий  поділ тієї чи іншої родової групи  злочинів проводиться в осному за признаком безосереднього об'єкту, за яким завжди розуміється весь масив  конкретних суспільних відносин даного виду, одне з яких стає безпосерднім об'єктом при скоєнні злочину, який належить до даної видової групи.

Безпосередній об'єкт  завжди знаходиться в прошарку суспільних відносин, уособлених під назвою родового об'єкту злочину. Говорячи іншими словами, поняття родового об'єкту охоплює той масив суспільних відносин, які несуть шкоду від конкретних злочинів даного роду. Ось чому безпосередній об'єкт предсавляє собою суспільне відношення, а не, що інше, типу інтересу, суб'єкта (сторони) відношення, речей, грошових знаків, документів та інших проявів.

Небезпека знищення безпосереднього об'єкту з вказаними  предметами завжди існує. так як на них часто можна зустріти вказівку законодавця, як на признаки того чи іншого описаного в законі складу злочину. Тим більше, що віддільні з них можуть виступати в якості предмету суспільного відношення, яке охороняється законом. Так, майно в складах злочинів проти власності, життя, здоров'я, свободи, честі і гідністі проти особи, документи в яких йде мова в складах злочинів, передбачені ст.195, 196 КК і так далі.

Разом з тим предмети, цінності, вказані в окремих складах  злочинів, можуть і не відноситися  до елементів суспільного відношення як об'єкту охорони. Так в складі дачі хабаря (ст.174 КК) гроші і інша цінність не входять в структуру (елементовий склад) безпосереднього об'єкту цього злочину. Вони - засоби порушення (диформації) нормального суспільного відношення, яке охороняється цією статтею закону.

Безпосередній об'єкт  слід відрізняти від інших суспільних відносин, які можуть бути порушені при скоєнні злочину. Так при скоєнні діянь, кваліфкованих як терористичний акт (ст.66 КК), разом з суспільними відношеннями, які забезпечують недоторканість інституту влади, порушуються і міжособові відносини, які забезпечують життя чи здоров'я особи. Точно так і в окремих випадках скоєння певного діяння кваліфікованого як хулігансво (с.206 КК), можуть бути порушені, разом з відносинами суспільного порядку, міжособові відношення, забезпечуючі здоров'я, чесь і гідність громадян, а також відносини власності. В подібних випадках прийнято говорити про наявність двох або більше безпосердніх об'єктів злочину. Разом з тим значення кожному з них надається не одинакове.

Серед одночасно  нарушених різнорідних суспільних відносин перш за все виділяється  не заради першочергової охорони  якого створена законодавцем норма, передбачаюча відповідальність за даний  злочин. Іменно перевага охорони висунутого на передній план суспільного відношення при констроюванні в законі кожного  складу злочину опреділяє його місце  в системі Особливої частини кримінального права. Це суспільне відношення завжди присутнє при скоєнні злочину так чи інакше відображено в законодавчих контрукціях складів злочинів. Його прийнято рахувати основним безпосереднімоб'єктом злочину.

Основний безпосередній  об'єкт завжди лежить в прошарку суспільних відносин тої чи іншої їх родової групи, належить до данного їх роду. Так в складі грабежу на перший план виступає відношення власності. Це видно з його аналізу, місця, яке воно займає в законі. Це ж не важко передбачити, якщо взяти до уваги мотиви при констроюванні законодавцем всіх видів складів грабежу, передбачених в ст.145 КК. і в першу чергу основного його складу. Такі мотиви досить очевидні - забезпечити недоторканість перш всього відносин власності.

Що ж стосується відносин, забезпечуючих здоров'я  особи, то вони можуть бути нарушені, но можуть і не порушатися при скоєнні  грабежа, що лишній раз свідчить про їх другорядність даному випадку. Між тим відношення власності особи з різновидностей цього злочину нарушає завжди.

В усіх вищеперечислених і їм подібних випадках, в яких нарушені злочином другорядні для нього суспільні  відносини прийнято називати факультативним (додатковим безпосереднім об'єктом). В складах конкретних видів злочинів цей об'єкт може виступати в  різних значеннях: в одних - в якості під охорону законодавець, принімаючі названі кримінально-правові норми. Ті ж суспільні відношення (в приведеному прикладі - відношення власності і системи господарства), яким завжди наноситься шкода, в ряді з основним безпосереднім об'єтом складають додатковий безпосередній об'єкт.

Додатковим безпосереднім  об'єктом є тільки ті суспільні  відносини, яким завжди наноситься шкода чи створюється загроза причинення шкоди. Крім того, даним об'єктом можуть бути лише відносини, поставлені законодавцем під охорону кримінального закону, чи, іншими словами, відношення. визначені в якості такого об'єкту самим законодавцем. Наприклад, при скоєнні розкрадання державного чи суспільного майна (в ряді зі шкодою відносинам соціальної власності) в тій чи іншій мірі порушується нормальна робота соціальної організації, наноситься шкода принципам оплати за труд. Але поскільки ці відносини законодавець не поставив під охорону названих кримінально-правових норм, поскільки вони не можуть бути визнані основним об'єктом злочину.

Точно так і основним безпосереднім об'єктом злочину  являються існуючі і області  роздрібної торгівлі сусупільні відносини, в відповідності з якими уповноважений на те представник торгової організації зобов'язаний продати покупцю товар повною вагою чи повною мірою, необхідної якості і за встановленими компетентними органами цінами, з дотриманням правильності розрахунків. Додатковим обов'язковим об'єктом обману покупців виступають їх майнові інтереси, бо при здійсненні цього злочину вони одержують товар в меншій кількості. чи гіршої якості або по підвищених цінах.

Крім того, постановка і вирішення питання про те, являються ті чи інші суспільні відносини основним чи додатковим об'єктом, виправдані лише приміняючи до конкретного складу злочину, тобто приміняють до аналізу певної кримінально-правової норми. Такий висновок обумовлений тим, що одні і тіж суспільні відносини приміняючи до одних злочинів виступають основними, а приміняючи до інших - додатковим об'єктом. Наприклад, відповідні відносини власності чи системи господарства являються основним об'єктом розкрадань державного майона, як в різних господарських злочинах. В той же час ці відносини виступають лише додатковими об'єками злочинів в сфері природи.

Додаковий об'єкт, також, як і основний безпосередній об'єкт, має важливе значення для визначення соціально-політичної суттевості скоєного злочину, встановлення тяжкості наслідків, які наступили чи могли наступити. Це властивість додаткового об'єкту часто використовується законодавцем для виділення кваліфікованих складів (наприклад, перевищення влади чи службових обов'язків, якщо воно супроводжувалось насильством, застосування зброї чи інші засоби, які принижують особисту гідність потерпілого) чи створення самостійних складів злочину (наприклад, розбою).

Встановлення додаткового  безпосерднього об'єкту сприяє вірній кваліфікації скоєного злочину і  відгородження його від сумішних суспільно небезпечних діянь.

В ряді з основними  і додатковими безосередніми  об'єктами в юридичній літературі виділяють факультативний безпосередній  об'єкт. Під останнім звичайно розуміють таке суспільне відношення, яке в інших випадках заслуговує самостійної кримінально- правової охорони, але при здійсненні даного злочину не обов'язково може ставитись під загрозу спричинення шкоди. Отже факультативними об'єктами визнаються ті охоронні кримінальним законом суспільні відносини, яким не в усіх випадках спричиняється шкода при здійсненні злочину. При цьому важливо відміти, що вказаним об'єктом можуть бути признані лише ті суспільні відносини, які законодавець поставив під охорону конкретної кримінально-правової норми. Відступ від цього вихідного положення привело б до того, що ми вимущені були б визнавати в якості об'єктів злочинів фактично всю сукупність таких суспільних відносин, яким скоєним злочином спричиненний той чи інший ущерб.

Поскільки об'єкт  який являється не обов'язковим, а факультативним елементом складу, то він вже не має того значення, яким володіє основний і додатковий об'єкт. Однак це не означає, що факультативний об'єкт не має зовсім ніякого значення. Встановлення тієї обставини, що в результаті конкретного злочинного посягання спричинена шкода і факультативному об'єкту, при інших рівних умовах свідчить про більш високу суспільну небезпеку скоєнного діяння і повинно враховуватися при опреділенні міри покарання винному.

Запропонована класифікація конститутивного признаку, при відсутності  якого в реально скоєному діянні в ньому не буде і складу злочину (Наприклад, міжособисті відносини, забезпечуючі життя, здоров'я представника влади, в двох різновидах складу терористичного акту- ст.66 КК); в інших - в якості кваліфікуючого признаку, тобто признака, одночасно змінюючого кваліфікацію скоєнного і істотно повишаючого ступінь його небезпеки (наприклад, міжособисті відносини чи відносини власності в складах злісного і особливо злісного хуліганства).

При відсутності  в складі злочину признаків, вказуючих  на порушення доповнюючих сіспільних відносин, якщо в дійсності вони були порушені злочином конкретної особи, це обставина може вплинути на вид  і міру призначеного йому покарання, наприклад, при незаконному звільненні особи з роботи жінки за мотивами її вагітності. якщо це потягнуло за собою самогубство.

Як вже відзначалось, факультативний безпосередній об'єкт  позначений в конструкціях окремих  складів злочинів, порушується завжди при скоєнні попадаючих під них діянь. Більше того, само порушення основного безпосереднього об'єкту в таких випадках стає можливим лише через порушення факультативного безпосереднього об'єкту (наприклад, при терористичному акті, при розбої). Дана особливість заслужує того, щоб бути відміченою, але вона не може змінити в принципі і цілому факультативний характер, як вказаних об'єктів, так і тих, котрі в одному випадку злочином, а в іншом - ні. Ось чому представляється не зовсім вдалою діяння, яке зустрічається в кримінально- правовій літературі, безпосередніх об'єктів на основний, додатковий та факультативний. Слово "факультативний" приміняється до признаків складу злочину використовується в традиційному смислі " додатковий" звідси, виділення в ряді з додатковим безосереднім об'єктом факультативного безпосереднього об'єкту несе за собою елемент товтології і нелепість і цьому питанні.

У більшості випадків в кримінальному законі відсутні які-небудь вказівки на безпосередній об'єкт конкретного злочину, і тоді для його внесення необхідний тонкий соціально-політичний аналіз складу певного злочину.

Наприклад, соціально-політичний аналіз такого злочину, як забруднення  водойомищ, дозволяє заключити, що цей  злочин посягає перш за все на природоохоронні  відносини, які представляють собою  в певній степені обусоблену і  самостійну групу суспільних відносин, які охоплюють всю сукупність зв'язків в області взаємодії людини і природи. Безпосерднім ж об'єктом даного злочину слід визнавати ті суспільні відношення, які забезпечують чистоту водяних об'єктів, необхідну для збереження життя і здоров'я людей, повноцінного господарського використання водних об'єктів та нормального існування водяних біогецетрів. Вияснення цього безпосерднього об'єкту дає можливість також зробити вивід про те, що родовим об'єктом розглядаються злочин являється не народне здоров'я, а охороняємі кримінальним законом природоохоронні відносини.

Таким чином, антисоціальна  суть полагає в тому. що вони наносять шкоду головним чином природоохоронним відношенням, як в першу чергу  і хотів поставити об'єктів "по горизонталі" потребує одного важливого  уточнення : всі безпоседні об'єкти необхідно розділяти на два види - основний і додатковий. В свою чергу, додаткові об'єкти можуть включати додатковий необхідний (обов'язковий) і додатковий факультативний безпосередній об'єкт, оскільки очевидно, що факультативний об'єкт також являється не основним, а додатковим. Це уточнення дозволить вірно опреділити види об'єктів, їх місце і соціально-правову злочинність, що необхідно для удосконалення причини примінення кримінального законодавства.

Глава 4

Вплив нездоланної сили, фізичного  и психічного примусу на кримінальну відповідальність

Дія чи бездіяльність - це вольові вчинки людини, вони являють собою психофізичну єдність зовнішньої і внутрішньої сторін її поведінки. При цьому воля особи може знаходити безпосередне вираження в її особистих конкретних діях (фізичних або інформаційних) чи опосередкування у її вчинках із застосування різних механізмів, знарядь (наприклад, вбивство із застосуванням зброї чи отрути), або ж проявитися у діяльності інших осіб (наприклад, залученням до вчинення злочину осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, психічного хворих тощо). Отже, вольовий зміст дії або бездіяльності має важливе значення при вирішенні питання про кримінальну відповідальність.

Але трапляються  ситуації - коли у вчиненій особою дії  або бездіяльності її воля не проявляється і психофізична єдність діяння відсутня. В таких випадках у зв'язку з наявністю певних обставин вчинене діяння, в котрому немає прояву волі самого діяча, втрачає свій кримінально-правовий характер. Отже, тут відсутня і об'єктивна сторона злочину.