Конституційно-правовий статус Президента України

     2.3. Повноваження Президента  України в сфері  судової влади

      Спочатку  визначимося з поняттям судової  влади. В статті 1 закону України  «Про судочинство в Україні» вказано, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової  влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами.

      Судова  влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а  також конституційного судочинства.

      Судочинство здійснюється Конституційним Судом  України та судами загальної юрисдикції.

      Юрисдикція  судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

      Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах  верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

      Судову  систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

      Суди  загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів.

      Конституційний  Суд України є єдиним органом  конституційної юрисдикції в Україні.

      Судова  система забезпечує доступність  правосуддя для кожної особи в  порядку, встановленому Конституцією України та законами.

      Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

      Порядок організації і діяльності Конституційного  Суду України встановлюється Конституцією України та законом про Конституційний Суд України [6].

      Головний  момент взаємодії Президента України  та судової влади прописаний в ст. 106 Конституції України, за якою Президент України призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України та утворює суди у визначеному законом порядку [1].

      Організовуючи роботу та взаємовідносини з Конституційним Судом України, Президент України має свого Постійного представника у Конституційному Суді України. Положення про такого Постійного представника затверджено Указом Президента України від 22 травня 1998 р. № 504/98.

      Постійний представник Президента України  у Конституційному Суді України (далі - Постійний представник) є посадовою особою, уповноваженою Президентом України представляти Президента України у Конституційному Суді України як суб'єкта права на конституційне подання з питань прийняття рішень та дачі висновків Конституційним Судом України. У своїй діяльності він керується Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України та Положенням про Постійного представника. Він бере участь у підготовці та провадженні у справах у Конституційному Суді України без додаткового спеціального рішення Президента України. У разі потреби Постійний представник може представляти подання Президента України до Конституційного Суду України разом з іншими особами, призначеними Президентом України.

      Постійного  представника призначає на посаду і  звільняє з Посади Президент України. Він підпорядковується Президентові України. Його посада за своїм статусом прирівнюється до посади заступника Глави Адміністрації Президента України. Він повинен мати вищу юридичну освіту, володіти державною мовою.

      Постійний представник:

• бере участь у підготовці проектів конституційних подань Президента України до Конституційного Суду України і представляє їх Президентові України;
• здійснює як представник суб'єкта права на конституційне подання усі дії, передбачені Законом України "Про Конституційний Суд України", Регламентом Конституційного Суду України і пов'язані з підготовкою та конституційним провадженням у справах;
• вносить за дорученням Президента України зміни або уточнення до конституційних подань, внесених до Конституційного Суду України, а також до тих подань, що перебувають у конституційному провадженні;
• координує діяльність інших представників Президента України, призначених для участі у підготовці, конституційному провадженні у конкретно визначених справах;
• інформує Президента України про хід та результати розгляду справ у Конституційному Суді України [6].

      Постійний представник для здійснення своїх  повноважень має право:

      а) брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, утворених ними комісій, робочих груп під час підготовки пропозицій про необхідність внесення Президентом України до Конституційного Суду України конституційних подань;

      б) запитувати необхідні висновки, матеріали, відомості від центральних органів  виконавчої влади, їх посадових осіб;

      в) взаємодіяти у встановленому  порядку з консультативними, дорадчими  та іншими допоміжними органами і  службами Президента України, органами та апаратом Верховної Ради України, судами, органами прокуратури, органами Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями;

      г) утворювати експертні та робочі групи  з окремих питань своєї діяльності, залучати науковців, спеціалістів, експертів для проведення відповідних досліджень, вносити пропозиції щодо залучення експертів на платній основі;

      д) вносити керівництву Адміністрації  Президента України пропозиції щодо виконання рішень, додержання висновків Конституційного Суду України;

      е) у встановленому порядку користуватися  інформаційними банками даних Адміністрації  Президента України, Кабінету Міністрів  України, міністерств, інших центральних  органів виконавчої влади.

      Організаційне забезпечення діяльності Постійного представника здійснює його апарат, який є структурним підрозділом Адміністрації Президента України.

      Керівника апарату за поданням Постійного представника призначає на посаду і звільняє з  посади Глава Адміністрації Президента України.

      Структуру і штатну чисельність апарату Постійного представника затверджує Глава Адміністрації Президента України. Працівників апарату Постійного представника за нього поданням призначає на посади і звільняє з посад Глава Адміністрації Президента України.

      В статті 20 закону «Про судочинство в Україні» вказано, що суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до цього Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

      Місцезнаходження  і статус суду визначаються з урахуванням  принципів територіальності (адміністративно-територіального  устрою) та спеціалізації.

      Підставами  для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної цим законом системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.

      Кількість суддів у судах визначається Президентом  України за поданням Голови Державної  судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду, та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

      Слід  відмітити, що положення частини п’ятої статті 20 закону «Про судочинство в Україні», відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України, втратило чинність, як таке, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 1-рп/2007 від 16.05.2007. [5]. 

     2.4. Інші повноваження Президента України.

      Конституція України відносить до компетенції  Президента України деякі інші повноваження, необхідні для здійснення функцій  глави держави. Так, Президент України:

• присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
• нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
• вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України;
• приймає рішення про надання притулку в Україні;
• створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

      У процесі конституційної реформи  в Україні передбачається суттєво  змінити обсяг прерогатив Президента України, зокрема стосовно сфери  виконавчої влади.

      Повноваження  Президента України також поширюються у сфері національної безпеки, оборони та військової політики. Безпека країни являє собою стан захищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства та його інститутів від зовнішніх і внутрішніх загроз. Відповідно, до основних об'єктів безпеки в літературі відносять: права і свободи людини і громадянина; матеріальні та духовні цінності суспільства; конституційний лад; суверенітет і територіальну цілісність держави; довкілля тощо.

      Основним  суб'єктом забезпечення безпеки  є держава, яка здійснює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави Президент України здійснює в цій сфері повноваження:

• є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;
• призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;
• здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
• очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка згідно зі ст. 107 Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України;
• вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України;
• приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
• приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

      Президент України бере участь у формуванні органів, які безпосередньо не належать до виконавчої та судової гілок влади. Він, зокрема:

• призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;
• призначає половину складу Ради Національного банку України;
• призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
• призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України [1].

      РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ.

     3.1. Акти Президент України.

      Конституція України у ч 2 ст. 106 наділяє Президента України досить широкими функціями і повноваженнями. Проте реальний обсяг їх на практиці залежить від: стану розмежування в Основному Законі повноважень законодавчої влади і Президента; особливостей функціонування усіх гілок влади; конкретної політичної ситуації, яка визначається співвідношенням сил всередині країни.