МІЖРЕГІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Хмельницький  інститут

імені Митрополита  Київського і всієї України,

Предстоятеля  Української Православної церкви, Блаженнійшого  Володимира

Курсова робота

На  тему : «Конституційна характеристика форми української держави»

     Виконав:

 Студент групи БП - 21

  Сабадаш В.М.

                                          Перевірила:

                                                Литвиненко І.Л. 
 
 
 
 

Хмельницький 2011

 

     

 

      ВСТУП

     Мета цієї роботи – вивчити питання, пов’язані формою української держави, визначити перспективи її розвитку по Конституції.

     Категорія «форма держави» є однією знайважливіших і ємніших понять державознавства. Кожен правознавець повинен розуміти поняття, пов’язані з формами державного правління, державного устрою тощо. Ці знання необхідні для всебічного розуміння державотворчого процесу який відбувається в нашій країні, і саме в цьому полягає актуальність обраної мною теми роботи – “Форма української держави і перспективи її розвитку по Конституції” [5].

     Категорія “форма держави” має констатувати сукупність певного кола загальних ознак і взаємозв'язків, що характеризують державу як суспільний феномен. Найбільш значущі ознаки держав, які в своїй сукупності розкривають найважливіші характеристики форм держави, об'єднуються в такі групи:

• ознаки, що характеризують порядок організації і взаємодіївищих органів державної влади і управління. Сукупність цих ознак називається формою державного правління.
• ознаки, що характеризують територіальний устрій держави та відповідну організацію державних органів, насамперед співвідношення держави як цілого з її складовими частинами. Ця сукупність ознак розкриває форму державного устрою.
• ознаки, що розкривають форми і методи здійснення державної влади. Сукупність цієї групи ознак характеризує державно-правовий режим.

     Отже, форма держави — поняття складне. Воно характеризує державу з погляду існуючих у ній форми правління, державного устрою та державно-правового режиму. Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Всі її елементи (форма правління, державний устрій, державний режим) мають правову основу — вони фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Але слід мати на увазі, що зміст правових настанов не завжди відповідає дійсному характеру існуючих відносин.

     Структура роботи складається з трьох частин. Перша частина присвячена поняттю категорії «форма держави» в загальній теорії держави і права. В другій частині розкриваються питання процесу розбудови Української держави. Третя, остання частина присвячена аналізу політичного устрою Української держави, питанням взаємодії pізних гілок влади, особлива увага приділяється місцю Президента в політичній системі України.

     При написанні даної курсової роботи використовувались Конституція, Закони та інші нормативні акти України, Відомості Верховної Ради України, урнал Право країни”, ідручники та наукові роботи з правознавства, теорії держави і права, історії держави і права, конституційного права України тощо [15].

 

      РОЗДІЛ І. УКРАЇНА ЯК ПРЕЗИДЕНСЬКО-ПАРЛАМЕНСЬКА РЕСПУБЛІКА.

     Республіка (лат. respublica, від res publica — суспільна справа) — це форма державного правління, за якої державна влада здійснюється представницькими органами (парламентом, президентом), що обираються населенням на певний термін.

     Парламент (фр. parler — розмовляти) — загальнодержавний  представницький орган державної  влади, основним завданням якого  є вираз волі народу шляхом видання  нормативно-правових актів, що регулюють  найважливіші суспільні відносини, та здійснення контролю за виконавчою владою.

     Президент — глава держави, який втілює національну  єдність, наступність державної  влади, є гарантом національної незалежності та територіальної цілісності держави.

     Для республіки характерні наступні ознаки:

     — народ — єдине джерело влади, яка здійснюється ним безпосередньо  або за дорученням представницькими органами державної влади — вищими виборними органами влади: парламентом  і президентом, котрі обираються населенням на певний термін;

     — здійснення влади на підставі принципу її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову;

     — наявність складної структури вищих  державних органів влади та чітке  законодавче визначення їх повноважень;

     — одноособове або колегіальне  прийняття рішень;

     — наявність у всіх вищих державних органів державно-владних повноважень;

     — юридична відповідальність представників  державної влади за свої дії (прийняті рішення), шляхом застосування до них  спеціальної процедури: відклику народного  депутата, відставки уряду, вияву  недовіри — імпічменту президента;

     — можливість дострокового припинення повноважень  представників державної влади [4].

     Сьогодні  у світі республіка є домінуючою формою державного правління.

     Залежно від обсягу державно-владних повноважень  президента і парламенту республіки поділяються на президентські, парламентські та змішані.

     Парламентська республіка — форма державного правління, при якій державна влада здійснюється за умови верховенства парламенту. Ознаки парламентської республіки:

     — парламент формує уряд з представників партій, які отримали більшість на виборах;

     — президент обирається парламентом  з числа його членів (або спеціальною  колегією), є главою держави, але  не може бути главою уряду та здійснювати  контроль над ним;

     — президент здійснює свої конституційні  повноваження лише за згодою уряду (існує інститут контрасигнатури); має право вето на закони парламенту;

     — уряд — найвищий орган виконавчої влади, формується з членів парламенту, несе політичну відповідальність перед  ним; діє протягом терміну повноважень  парламенту.

     Прикладом парламентської республіки є Італія, Австрія, Словаччина тощо.

     Президентська республіка — форма державного правління, за якої державна влада здійснюється шляхом надання президенту великого кола повноважень.

     Ознаки  президентської республіки:

     — президент — глава держави, обирається народом і є главою уряду, який йому підзвітний;

     — парламент не може відправляти у  відставку міністрів, а президент  не може розпускати парламент;

     — президент не підзвітний парламенту, але має право відкладального вето щодо актів парламенту;

     — посади прем'єр-міністра у президентській республіці може не бути, його повноваження виконує президент; відповідно, у  таких республіках може не бути уряду  як колегіального органу, його заміняє  кабінет президента; у протилежному випадку президент призначає прем'єр-міністра, затверджує уряд з представників партії, яка перемогла на виборах;

     — уряд несе відповідальність перед президентом  і діє протягом терміну президентських повноважень.

     Прикладом президентської республіки є США, Росія, Бразилія, Мексика.

     Змішана республіка (напівпарламентська, напівпрезидентська) - форма державного правління, яка поєднує ознаки президентської і парламентської республік, а саме: як і у президентській республіці главу держави обирає народ шляхом прямих виборів або колегія виборців, повноваження президента ширші і вагоміші, ніж у парламентській республіці (можливість втручання у законотворчий процес, як суб'єкта законодавчої ініціативи, право вето на акти парламенту; право видавати нормативно-правові акти); свої повноваження президент здійснює безпосередньо (у напівпрезидентських республіках) або через уряд (у напівпарламентських республіках); президент призначає прем'єр-міністра (главу уряду) лише за згодою парламенту; президент, як правило, є головнокомандуючим збройних сил, визначає військову доктрину держави, є окремим органом державної влади; уряд несе подвійну відповідальність — перед президентом і парламентом, які можуть виявити йому недовіру і відправити у відставку. У більшості змішаних республік використовується інститут контрасигнатури, коли частина актів президента має бути контрасигнована главою уряду, який несе за них відповідальність перед парламентом [11].

     У сучасний період змішана форма республіки є найпоширенішою. Прикладом такої  форми республіки є Франція, Австрія, Польща, Румунія тощо.

     Згідно  зі статтями 5, 6 Конституції України, прийнятої у 1996 p., Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в України є народ, який здійснює свою владу безпосередньо  і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Державна влада здійснюється на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Повноваження відповідних органів державної влади визначаються Конституцією та іншими законодавчими актами України, зміст яких дозволяє визначити Україну як змішану, президентсько-парламентську республіку. Зокрема, про це свідчить наступне:

     — єдиним органом законодавчої влади  в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка обирається терміном на чотири роки;

     — Верховна Рада України має право усунути Президента України з поста у порядку особливої процедури (імпічменту);

     — Президент України є главою держави, обирається терміном на п'ять років; призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів України; скасовує акти Кабінету Міністрів України;

     — Кабінет Міністрів України є  вищим органом у системі органів  виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України, підконтрольний та підзвітний Верховній Раді України;

     — правосуддя в Україні здійснюється виключно судами [4].

     В 2010 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України», окремі положення якого стосуються форми державного правління в Україні. Зокрема, розширено коло повноважень Верховної Ради України, яка, на відміну від положень чинної Конституції України, не дає згоду, а призначає за внесенням, на основі подання коаліції депутатських фракцій, Президента України кандидатуру Прем'єр-міністра України та деяких міністрів; Верховна Рада України за пропозицією Президента України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та висловити йому недовіру. В разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання його обов'язків покладається на Голову Верховної Ради України.

     Голова  Верховної Ради України у разі, якщо Президент України не підписав протягом десяти днів закон, повторно прийнятий Верховною Радою України, підписує і офіційно оприлюднює його.

     Президент України втратив право вето на прийняті Верховною Радою України  закони про внесення змін до Конституції  України [3].

 

      РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ.

     2.1.Україна як унітарна держава.

     Відповідно  до ст. 2 Конституції України Україна  є унітарною децентралізованою  державою, територіальний устрій якої ґрунтується на засадах єдності  і цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації  у здійсненні державної влади (державного управління з місцевим самоврядуванням). Буквально це означає, що в межах державних кордонів України немає і не може бути якихось утворень, які б мали ознаки державності й право безпосередньо вступати у відносини з іншими державами та право виходу зі складу України. На всій території України будь-яке питання може й повинно бути вирішене її відповідними органами цілком і остаточно. Будь-які спроби внутрішніх чи зовнішніх сил вивести частину території України з-під її суверенітету розцінюється як замах на цілісність і недоторканність держави, а тому є тяжким злочином [4].