Академічні філософи про перспективи розвитку людства

Якщо  вам дзвонять, коли ви розмовляєте  по іншому телефону, слід вибачитись перед  співрозмовником, перервати з ним  розмову і підняти слухавку телефону, який дзвонить. Залежно від рангу  обох співрозмовників або важливості розмов одну з них переривають. Один із співрозмовників або чекає . на іншому кінці зв'язку закінчення розмови, або розмова з ним переноситься на інший час.

Поширена  ситуація телефонної розмови, коли просять  до телефону працівника, який в даний  час відсутній. Оптимальний варіант ділової розмови у подібній ситуації - відповісти, коли буде відсутній або що йому передати. У більшості випадків цим розмова вичерпується.

Іноді важливо  якомога швидше, але ввічливо закінчити  розмову. Першим має закінчувати  розмову той, хто дзвонить. Але  співрозмовник може виявитись балакучим. Тоді ініціативу має брати той, до кого дзвонять. Треба у зручний  момент перервати співрозмовника і  сказати: "По суті справи ми з'ясували  всі питання. Коли буде щось нове, я  вам зателефоную. До побачення!" Можна  послатись на іншу телефонну розмову, виклик до керівника, появу відвідувача. Але завершення розмови має бути коректним.

Листування. Листування й досі лишається одним із основних і найпоширеніших засобів зв'язку між людьми. Програючи телефонові, телексу, телефаксу, комп'ютерному зв'язку у швидкості передачі інформації, лист має безперечні переваги, коли справа стосується обсягу повідомлення, ґрунтовності викладу аргументів, особистих прикмет його форми і змісту, до того ж це порівняно дешева форма спілкування.

Ділові  листи можуть бути офіційними і неофіційними, або формальними і неформальними. Неформальними листами обмінюються люди, які добре знають один одного. Такий лист може бути написаний від руки, в ньому допустима довільна форма звертання ("Дорогий друже!"). Офіційний ж лист, за деякими винятками, має бути надрукований.

Офіційне  ділове листування вимагає дотримання певних формальностей.

Діловий лист має бути бездоганний у всіх відношеннях, бо навіть незначне недотримання правил може призвести до зміни його змісту, смислових акцентів, тону чи й до втрати ним юридичної сили. Мовний етикет набуває особливої  ваги, якщо лист надсилають за кордон, де не узвичаєно ставити печатку  на комерційних документах, досить одного підпису уповноваженої особи  навіть на замовленнях, звітах і гарантійних  листах. Юридично правильно оформлений, однозначний за змістом, бездоганний  з погляду структури, написаний  довершеною в стилістичному й  орфографічному відношеннях мовою  на виготовленому друкарським способом чи за допомогою комп'ютера бланку з позначенням усіх реквізитів лист - запорука успіху справи, бо сприятиме  створенню доброго враження про  вас і вашу діяльність на перших (безособистісних) етапах спілкування  з вітчизняним чи зарубіжним партнером.

Фахівці з проблем культури ділового мовлення пропонують таку схему побудови змісту службового листа: вступ, доказові висновки й закінчення. Використання всіх названих компонентів у тексті ділових  листів (які за функціональними ознаками поділяють на такі, що вимагають відповіді - це листи-прохання, листи-звернення, листи-пропозиції, листи-вимоги; і такі, що відповіді не потребують - листи-попередження, листи-нагадування, листи-підтвердження, листи-відмови, супровідні, рекламні й інформаційні листи, листи-розпорядження).

Вступ має  містити виклад причини і безпосереднього  приводу, що спонукав написати листа. Докази з наведенням фактів, цифрових даних  і логічних висновків у них  повинні переконати адресата в правомірності  постановки питання й необхідності позитивного розв'язання його. Основним і неодмінним структурним елементом  змісту листа є висновок (закінчення), де викладають суть питання, основну думку: згоду чи відмову, пропозицію чи прохання тощо.

У діловому листі спочатку слід поговорити про  предмет попередніх контактів, потім  викласти його основну мету і на завершення висловити надію на подальшу співпрацю. Зрозуміло, це дає змогу поряд з ретельним добором першої фрази й прикінцевих слів у службових листах вживати набір узвичаєних аргументів, готові вислови і звороти на зразок: "На підтвердження нашої телефонної розмови... повідомляємо, що..."; "Підприємство гарантує якість виконаних робіт..."; "На жаль, Ваше прохання не може бути задоволене..."; "Сподіваємось на подальшу співпрацю..." Текст листа складають не від першої, а від третьої особи (до того ж займенники замінюють на іменники): "Ліцей повідомляє..."; "Редакція надсилає...".

Є деякі  особливі вимоги до ділового листування. Ділові листи друкуються на машинці, тепер найчастіше на комп'ютері, на спеціальних бланках фірми чи організації, виготовлених друкарським способом.

Бланк містить  назву і адресу відправника, номери телефонів, факсів. Ця інформація має  легко читатись, бути оформленою професійним  дизайнером. Зовнішній вигляд бланка, рівень поліграфічного виконання, якість паперу свідчать про солідність фірми.

Реквізити на бланку для листування з іноземцями, як правило, мають бути продубльовані  англійською мовою. Ділові листи пишуть тільки на одній стороні паперу. Якщо лист займає більше однієї сторінки, то в кінці його пишуть: "з продовженням". У міжнародній діловій практиці текст, як правило, вміщують на одній сторінці.

Для нумерації  використовуються арабські цифри. Витримуються поля зліва (для підшивання) і справа. Текст друкується через два або  півтора інтервали. Звернення до адресата слід писати без абзацу. Виправлення в тексті листа не допускається.

Листи пересилаються  у фірмових конвертах. Лист може бути складений у конверті не більше одного разу текстом досередини. Для особливо важливих листів використовують конверт  такого формату, щоб лист не згинати. На конверті, як правило, розміщують усі  реквізити фірми, включаючи фірмовий знак.

 Візитні  картки. Візитки - важливий елемент протокольних контактів з діловими

партнерами. Візитками користуються дипломати, бізнесмени, чиновники, діячі культури і мистецтв.

Стандартна  візитна картка являє собою листок білого не дуже товстого картону розміром 5 х 9 см. Жінці-дружині, а не посадовій особі, належить мати візитку на один сантиметр . меншу - 4 х 8 см. Вищі посадові особи можуть мати візитки розміром 6 х 10 см; візитка дружини такої особи відповідно матиме розмір 5x9 см.

Правил  оформлення візитних карток неухильно  дотримуються тільки дипломати. Вимоги до оформлення візиток у діловій  практиці не дуже суворі. Але краще, якщо візитка має класичний вигляд: зверху по центру - назва фірми (організації, установи), в якій працює власник  візитки; нижче по центру - прізвище, ім'я і по батькові (у закордонному варіанті - ім'я і прізвище), ще нижче - посада; нижче в лівому куті - телефон, факс. Можливий і такий варіант: телефон, факс і поштова адреса вказуються в правому нижньому куті, а лівий  залишається вільним.

Класична  ділова візитка повинна бути видрукувана  чорним шрифтом на білому фоні. Інші кольори можуть використовуватися  тільки в зображенні рекламного знака  фірми в лівому верхньому куті картки.

Такі  вимоги протоколу до оформлення візитної картки бізнесмена. У діловій сфері  вони тепер витримуються не дуже строго, деякі підприємці замовляють картки рожевого, зеленуватого відтінків.

В Україні  візитки часто друкуються з одного боку українською мовою, а з другого - англійською. Але за правилами протоколу  текст візитки має бути надрукований тільки на одному боці, щоб другий бік  залишався вільним для записів  від руки. Тому рекомендується мати візитні картки двох видів - рідною та англійською мовами.

Візитними картками обмінюються під час  знайомства.

Візитні картки ніколи не підписуються. Дата на них не проставляється.

За правилами  протоколу, після знайомства першим пропонує свою візитну картку особа  нижчого рангу. Якщо особи займають рівне становище, то першим пропонує свою візитну картку молодший за віком.

Візитна картка - атрибут бізнесмена. Обов'язковий  атрибут першої зустрічі з діловим  партнером - обмін візитними картками. В етикеті бізнесу вони відіграють велику роль, особливо в Японії, Китаї, Кореї і в більшості випадків замінюють будь-який документ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури.

1. Естетика. Л.Т.Левчук, Д.Ю.Кучерюк, В.І.Панченко- 2000р.
2. Філософські твори. Конинський Г.- 1990р.
3. Памятники этической мысли на Украине XVII- XVIIIв.- Киев-1987р.
4. Ідеї раннього просвітництва у філософській думці України- Київ-1984р.
5. Історія української філософії. Горський В.С.-1997р.
6. Философия искусства. Банфи А.-1989р.
7. Культура спілкування ділових людей. Дороніна М.С.- 1998р.
8. Культура ділового спілкування. Л.Г.Губенко, В.Д.Немцов.- 2000р.