Виховна робота з особовим складом у період підготовки до несення служби військ

Організація індивідуальної роботи в процесі  навчання потребує (також як і під  час організації виховної) вивчення особистості підлеглого, причому  з точки зору його здібностей до навчання, оволодіння тією чи іншою  військовою спеціальністю. З цією метою  можна складати послідовну психолого-педагогічну характеристику військовослуж-бовця, яка надає можливість грамотно підійти до врахування особистих рис підлеглого у процесі навчання та оволодіння військовою спеціальністю. Що може відображати ця характеристика?

1. Біографічні дані  про військовослужбовця. Прізвище,  ім'я  та  по батькові; число, місяць, рік та місто народження; національність; дані про батьків та родичів; заняття до військової служби, тощо.

2. Психічні процеси:   

 а) Пізнавальні.   Особливості   прояву   пізнавальних   процесів.   Ступінь 
розвитку сприйняття, уявлення, уваги, пам'яті, мислення та мови. 
    б)  Почуття.      Своєрідність      емоційної      сфери      особистості військовослужбовця, рівень розвитку вищих почуттів і ступень їх поєднання з елементарними почуттями.     

 в) Воля. Характеристика розвитку (за період служби) основних вольових рис військовослужбовця, прагнення до навчання та оволодіння військовою спеціальністю.

3.   Психічні властивості:     

 а) Спрямованість. Якісні показники розвитку військово-професійної спрямованості (через характеристику потреб і систему мотивів діяльності та поведінки). Співвідношення особистих та суспільних мотивів. Відповідність життєвої мети професійній орієнтації та потребам військової спеціальності.       

 б) Темперамент. Домінуючий тип вищої нервової діяльності. Вид темпераменту, особливості прояву його негативних та позитивних рис і ступень впливу на суспільну, навчальну та службову діяльність військовослужбовця. Уміння враховувати свій темперамент та керувати ним під час навчання.        

 в) Характер. Його прояв по відношенню до навчального процесу. Специфічні риси характеру, ступінь впливу основних його рис на процес професійного становлення військового спеціаліста.         

 г) Здібності. Наявність тих чи інших задатків у військовослужбовця. Рівень розвитку загальних та особистих здібностей. Конкретні здібності підлеглого, які с основою його успішної служби та навчання. Знання військовослужбовцем своїх здібностей та уміння їх вірно використання у навчальному процесі.

4. Висновки. Сильні та слабкі сторони   особистості військовослужбовця, його позитивні якості та недоліки. Військово-професійна перспектива. Рекомендації для роботи над собою. Основою характеристики має бути глибокий аналіз службової, навчальної та  суспільної   сфери  діяльності   військовослужбовця.   Усі   положення   та висновки  мають  бути  аргументовані.  Аналіз  здібностей  підлеглого  слід проводити під кутом зору його здібностей до навчання, пошуку найбільш ефективних прийомів по оволодінню військовою спеціальністю.

Під час  складання такої характеристики важливо підкреслити суттєві, типові, а не випадкові риси особистості  підлеглого військо-вослужбовця, його сильні та слабі сторони. З урахуванням цього слід виробити тактику індивідуальної  роботи з навчання військовослужбовця.

Таким чином, індивідуально-виховна робота –це найважливіший напрямок у системі навчання і виховання військовослужбовців. Для того, щоб вона була ефективною і досягала поставленої мети, необхідно точно дотримуватися таких умов:

• індивідуальна   робота   має   бути   систематичною,  конкретною, охоплювати усіх військовослужбовців;
• вона повинна враховувати як особливості осіб, що навчаються, так і специфіку військової діяльності;
• кожен офіцер повинен певною мірою володіти багатим арсеналом засобів індивідуальної роботи.

Деякі поради щодо проведення Індивідуально-виховної роботи  

Індивідуально-виховна  робота повинна проводитись системно, постійно, цілеспрямовано, в ході проведення занять з бойової та гуманітарної підготовки, у різних видах повсякденної діяльності, протягом всієї служби.  

Оцінка  результатів індивідуально-виховної роботи

Офіцер повинен  завжди бути в курсі змін, які  здійснюються у морально-психологічному стані воїна, і систематично оцінювати  ступінь розвитку його основних моральних  і бойових якостей.           

 Таким  чином, можна побачити динамічну  картину морально-психологічного  розвитку воїна. Спираючись на  аналіз індивідуальної роботи, офіцер  здійснює вибір найкращих виховних  засобів і методів. 

 Дієвість  ІВР кожен командир може побачити  тільки тоді, коли він відчує  зворотній зв’язок від воїнів, з якими проводиться ІВР. Це  може проходити у формі порозуміння,  підтримки словом свого командира,  покращення виконання службових  обов’язків, шанобливого і дбайливого  ставлення до офіцера, бажання  надати йому допомогу тощо. 

Індивідуально-виховну  роботу в роті (взводі) повинні проводити  всі командири  й активісти (військово-педагогічний колектив роти).

Командир  взводу (роти) повинен мати журнал ІВР, а сержант - сержантську книжку, де накопичуються і складаються на воїнів відомості про їх індивідуальні особливості. Крім цього бажано мати план індивідуально-виховної роботи з особовим складом роти (взводу) і графік, що дає можливість проводити, передусім, і профілактичну роботу з будь – якої проблеми виховання (див. дод. 6).

В індивідуально-виховній роботі немає універсальних, на всі  випадки життя, рецептів. Кращий засіб  впливу на особистість воїна –  чуйність, зацікавленість, бажання  допомогти, брати на себе його турботи. Бути самому взірцем порядності, честі  та совісті, самовідданого служіння Вітчизні, виконання службових обов’язків.

Без любові до людей, поваги їх гідності, братнього  ставлення до воїнів,  не можна розраховувати на успіх у такій делікатній справі, якою є індивідуально-виховна робота.

Деякі форми виховної роботи з різними категоріями  військовослужбовців  в роті:

1. Гуманітарна підготовка з сержантами і солдатами.
2. Політичне інформування.
3. Правове інформування.
4. Загальні збори особового складу роти і взводів.
5. Засідання гуртків (вогневих, тактичних, технічних, за інтересами тощо).
6. Концерти художньої самодіяльності .
7. Перегляд кінофільмів та їх обговорення.
8. Читання книг, статей та їх обговорення.
9. Обмін досвідом кращого фахівця.

10. Випуск  бюлетеню передового досвіду  кращого фахівця.

11. Культпоходи.

12. Екскурсії.

13. Щоденний (обов’язковий) перегляд українських  телевізійних новин.

14. Перегляд (обов’язковий) телепередач військової  спрямованості.

15. ІМЗ з  проблем виховання з усіма  категоріями військовослужбовців,  які мають     підлеглий особовий склад.

16. Наради  з проблем виховання з офіцерами,  прапорщиками, сержантами, активом.

17. Диспути.

18. Вечори  запитань та відповідей.

19. Вікторини.

20. Зустрічі  з цікавими людьми.

21. Випуск  стінної преси.

22. Тематичні  вечори.

23. Колективне  прослуховування радіопередач та  їх обговорення.

24. Наочна  агітація підрозділу.

25. Відвідування  кімнати бойової слави частини.

26. Робота  з віруючими тощо.  

Командир (начальник) повинен своєчасно приходити на допомогу підлеглому, враховуючи своє службове становище, через індивідуальне спілкування, впливати на свідомість військовослужбовця з метою попередження негативного впливу обставин на людину, стимулювати його життєву та службову діяльність.