Виховна робота з особовим складом у період підготовки до несення служби військ

З сержантами проводяться  наради, на яких розглядаються найбільш типові недоліки, що трапляються під  час служби, наголошується на необхідності більш пильного несення служби. Звертається  увага також на солдат, які отримали зауваження за порушення вартової служби.

III етап. Безпосередньо в день заступання в наряд командний склад підрозділу проводить заняття з особовим складом варти у класі для підготовки до наряду і варти, практичне відпрацювання прийомів у вартовому містечку. Заступник з виховної роботи котролює, щоб склад варти пройшов медичний огляд. Під час бесіди націлює військовослужбовців на якісне виконання завданнь вартової служби з обов'язковою відміткою про проведений захід у постовій відомості.

Бажано, щоб до складу варти і наряду не потрапили воїни, які отримали неприємні листи, а  також ті, хто святкує свій день народження.

Заключним етапому підготовці до несення служби є розвід добового наряду і варт. Востаннє перевіряється готовність воїнів до несення служби, їх обізнанність зі своїми обов'язками, зовнішній вигляд, справність зброї. Розвід є урочистим військовим ритуалом, де особовий склад отримує додатковий моральний заряд, настроюється на якісне виконання бойового завдання.

Висновок.

Виховна робота с  особовим складом варти і добового наряду здійснюється у повній відповідності  до статутів, які визначають її порядок.

Виховна робота на варті  повинна забезпечити пильне несення  служби кожним вартовим на посту та постійну бойову готовність усього особового  складу варти.

Безпосереднім організатором  виховної роботи і забезпечення необхідного  мормально-психологічного стану особового складу виступає начальник, який відвовідає

· боєготовність  особового складу;

· правильне несення  ними служби;

· морально-психологічний  стан підлеглих.

Він повинен добре  знати завдання і конкретні обов'язки всіх підлеглих, що дозволяє йому цілеспрямовано організовувати свою роботу. При організації  роботи він виходить з вимог статутів. Якісно організована виховна робота забезпечує бездоганне несення служби воїнами, а також робить їх життя  набагато легшим і цікавішим. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Індивідуально-виховна  робота офіцерів підрозділу

 

 

9.1. Сутність, зміст та  організація  індивідуальної 

роботи  з особовим складом  

Із метою  створення здорових морально-психологічних  умов військової служби та запобігання  нестатутним взаємовідносинам, попередженню ухилень від військової служби, профілактики право-порушень зростають вимоги щодо проведення індивідуально-виховної роботи у взводах та ротах.

Індивідуально-виховна  робота (ІВР) є складовою частиною процесу військового та морально-етичного виховання. Це система цілеспрямованого впливу, який здійснюється шляхом застосування педагогічно найбільш дометаних засобів і методів, із постійним урахуванням індивідуальних особливостей воїна, його реакції і досягнутих результатів.

ІВР проводиться постійно, усіма офіцерами, прапорщиками і сержантамизгідно вимог  Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.  

Індивідуально-виховна  робота – це систематичний, цілеспрямований педагогічний вплив командирів та інших начальників на свідомість, почуття та поведінку конкретної особи з урахуванням її віку, соціальних, психологічних та інших особливостей, умов служби, побуту та відпочинку в інтересах її всебічного розвитку для успішного виконання військового обов'язку.  

Мета  індивідуально-виховної роботи – глибоке і всебічне вивчення особистості воїна, його здібностей, аналіз змін рис характеру, вивчення рівня розвитку емоційно-вольових якостей військовослужбовців.

Основні складники ІВР:

І. Вивчення воїна як особистості з метою виявити позитивні і негативні риси, інші якості військовослужбовця, які будуть впливати на його службу і взаємовідносини  з особовим складом та індивідуальний вплив на  нього з урахуванням вивчених якостей.

Кожному командиру  для цього необхідно мати журнал проведення індивідуально-виховної роботи.

ІІ. Складання особистої системи планування індивідуальної роботи з воїнами на основі знання їх можливостей, морально-психоло-гічних та інших якостей, визначення педагогічної мети – які якості, що мають бути розвинуті у воїна, постановка відповідних завдань підпорядкованим командирам

ІІІ. Дометане використання офіцером відповідних засобів, методів і форм, які складають інструментарій індивідуальної роботи:

Відомо, що виховання та навчання воїнів –  це два органічно пов'язані напрямки єдиного військово-педагогічного  процесу. У практичній діяльності офіцера  ця єдність висловлюється формулою: "Виховуючи навчаємо, навчаючи виховуємо". Це, звичайно, не означає, що навчання і  виховання ідентичні поняття. Складаючи  єдиний педагогічний процес, кожне  з них має відносну самостійність. Разом із тим, у процесі вивчення питань  слід усвідомити, що багато методів, форм і засобів навчання та виховання однакові. Наприклад, індивідуальна співбесіда використовується широко як під час виховання, так і під час навчання військово-службовців. Або постановка індивідуального завдання – один із основних прийомів у вихованні та навчанні.

Таким чином, можна розглядати індивідуальну роботу в ході навчання та   виховання,   як   загальний   напрямок,   який   має   певну   мету,   задачі, особливості тощо.

Індивідуальна робота – це комплекс пізнавальних, аналітич-них, виховних та педагогічних заходів стосовно конкретної особистості з урахуванням вікових, соціальних, психологічних, інтелектуальних та інших особливостей з метою її всебічного розвитку, навчання і формування необхідних якостей для підготовки до виконання навчально-бойових завдань.

Не підмінюючи, а доповнюючи колективні форми та  методи виховання і навчанняіндивідуальна робота дає такі можливості:

• § охоплювати повсякденною увагою та впливом усіх без винятку військово-службовців підрозділу;              
• § вивчити та знати характер, звички, настрій, потреби та запити кожної людини, без урахування яких неможливий ефективний вплив на процес формування його моральних та військово-професіональних якостей;
• § правильно визначити форми, методи та прийоми впливу на кожну людину в процесі навчання та виховання.

 

 

Під методикою індивідуальної роботи розуміють сукупність форм, методів та засобів, за допомогою яких реалізуються такі основні функції, як вивчення військовослужбовця з метою визначення найбільш ефективного педагогічного впливу на нього; планування, організація, проведення, контроль індивідуальної роботи та оцінка досягнутого.  

Життя показує, що робота з вивчення особистих рис  військовослужбовців, щодо урахування впливу на воїна всіх об'єктивних та суб'єктивних факторів, приносить успіх  тоді, коли враховуються принципи індивідуальної роботи:

• § щоденна увага до кожного військовослужбовця, яка поєднується з високою вимогливістю та батьківською турботою про його життя, побут, навчання, дозвілля;
• § зв'язок   виховання   та   навчання   підлеглого   з   життям   країни, колективу, із завданнями бойової підготовки;
• § єдність індивідуального та колективного впливу на особистість;
• § дотримання почуття міри у критиці недоліків воїнів та урахування його позитивних рис;
• § конкретність, спрямованість на певного військовослужбовця;
• § цілеспрямованість у досягненні визначених завдань виховання і навчання;
• § оперативність, можливість проведення педагогічної роботи у будь-яких обставинах, швидке реагування на поведінку воїна у різноманітних ситуаціях;
• § планомірність,      завчасна      продуманість      системи      надання індивідуального впливу на військовослужбовця.

Система індивідуальної виховної роботи включає:

• § визначення мети та завдань;
• § планування;
• § визначення то, хто і з ким індивідуально працює;
• § навчання проведенню індивідуальної виховної роботи;
• § вивчення та облік індивідуальних якостей військовослужбовців;
• § застосування найбільш ефективних форм, методів, засобів навчання та виховання;
• § узагальнення оперативної інформації про настрої, інтереси та запити особового складу;
• § аналіз отриманої інформації та  узагальнення  передового  досвіду, конт-роль та  корекція плану.

 

             Завданням індивідуальної роботи є:

• § глибоке    і    всебічне   вивчення    минулого   життєвого   досвіду, психо-логічних, психофізіологічних, інтелектуальних особливостей особистості військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку;
• § визначення і оцінка результатів учбової та бойової діяльності воїна;
• § підняття рівня професійно-педагогічних навичок командного складу, озбро-єння його сучасними методами виховання та навчання підлеглих;
• § визначення форм і способів індивідуальної роботи з військовослуж-бовцями;
• § формування соціально-психологічних, військово-професійних характерис-тик воїнів, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок    для досягнення конкретних результатів;
• § підготовка необхідних відправних даних для формування психічно врівно-важених колективів;
• § надання допомоги  під час адаптації  воїнів  до  різноманітних  видів бойової  діяльності,   умов   військової   служби,   зняття   стресових станів, психічного розвантаження після виконання навчально-бойових  завдань.

Але, як показує  досвід частин і підрозділів, реалізації цих завдань заважають такінедоліки в індивідуальній роботі:

• § не завжди враховуються зміни у підлеглих (тобто серед молоді, що призи-вається до Збройних Сил України);
• § формалізм;
• § випадання з поля зору командирів так званих "середняків";
• § відрив від ситуації (в індивідуальному підході до воїнів) у країні, суспільстві, регіоні, Збройних Силах, частині та підрозділі;
• § відрив від ситуації (в індивідуальному підході до воїнів) у країні, суспільстві, регіоні, Збройних Силах, частині та підрозділі.

В чому ж причина  цих недоліків?

1.  Нерозуміння важливості індивідуальної роботи з боку офіцерів.

1. Відсутність такту, витримки, терпіння, наполегливості, а нерідко й 
   поваги до підлеглих серед командирів.
2. Обмаль часу.
3. Основні турботи в індивідуальний роботі часто покладаються на плечі 
   молодих офіцерів.
4. Дуже часто спостерігається дисгармонія між офіцером та солдатом 
   (різний вік, різне положення, соціальне походження, інтереси, мета тощо).
5. Відсутність психолого-педагогічної підготовленості до такої роботи з 
   боку командирів.

Командир  роти, що проводить у підрозділі індивідуальну роботу, повинен матиспеціальний зошит, куди він занотовує результати їх навчання, отримані висновки і визначені перспективи, а також результати спілкування з батьками та членами родин військовослужбовців.

Особливу  увагу командирові роти треба  звернути на військовослужбовців, що схильні до порушень військової дисципліни та сержантів.

Результати  своєї діяльності командир взводу заносить до особової справивійськовослужбовця, де мають бути (дод. № 30 ):

• § результати вивчення соціально-демографічних даних минулого життєвого       досвіду, особливості соціально-психологічних параметрів військовослужбовця;
• § результати і висновки медичного обстеження, які впливають на психіч-ний стан особи;
• § документи, що підготовлені і відпрацьовані у військкоматі, що харак-теризують особу;
• § карта   вивчення   та   аналізу   соціально-психологічних   якостей  та ус-пішності військовослужбовців, на різних етапах служби; методичний щоденник із результатами індивідуальної роботи;
• § аналіз   результатів   навчально-бойової   діяльності   воїна   (службова картка, основні показники бойової підготовки, виконання бойових зав-дань, тощо).