Загальні принципи нормування годівлі риби

 

Певний інтерес, у зв'язку із загальною проблемою, становить  контроль за деякими інтер'єрними показниками  риб. Повноцінність нормованої годівлі  можна проконтролювати за фізіолого-біохімічними показниками вирощуваної риби. Наприклад, рівень протеїнового живлення риби можна  схарактеризувати за вмістом у крові  гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, за змінами у лейкоцитарній формулі, концентрацією у сироватці крові  білка та його фракцій; інтенсивність  вуглеводного обміну - за вмістом у  крові глюкози і глікогену; рівень жирового обміну і стан кислотно-лужної рівноваги - за вмістом кетонових  тілець у крові.

 

Враховуючи значущість вітамінів, обов'язково потрібно контролювати вітамінну  забезпеченість риби в період її вирощування. Особливу увагу слід приділяти вітаміну А, оцінюючи вміст у крові каротину, і вітамінам групи В. Важливу  роль в обмінних процесах відіграють мінеральні речовини, забезпеченість якими визначають за їх вмістом у  сироватці крові риб.

 

Повноцінність нормованої годівлі  треба контролювати за рибницькими  показниками проведенням регулярних контрольних виловів, які виконують  через кожні 10-15 діб, та шляхом фізіолого-біохімічних  досліджень, які здійснюють через  кожні 30 діб. У разі виявлення певних відхилень у показниках від норми  слід оперативно вносити корективи  у раціони, аналізуючи головні параметри  зовнішнього середовища.

 

Очевидні переваги нормованої годівлі безсумнівні. Водночас видоспе-цифічні  особливості анатомії і фізіології травлення культивованих видів  риб демонструють досить виражене різноманіття у цьому аспекті. Це зумовлює доцільність  впровадження диференційованого підходу  до вирішення проблеми нормованої годівлі  різних видів і екологічних груп риб. Особливо варто підкреслити  значущість факту, стосовно якого практично  всі види риб демонструють досить виражену здатність до зміни характеру  живлення упродовж свого життя, що пов'язано  з анатомо-фізіологічними віковими особливостями.

3.1 Нормування годівлі  коропових риб

 

Сучасне рибне господарство ґрунтується на полікультурі коропа і представників далекосхідної  іхтіофауни з родини коропових, серед  яких домінуюча роль належить білому і строкатому товстолобикам та гібридним  формам цих видів. Дещо менше значення має білий амур. У зв'язку з  цим доцільно викласти матеріали  стосовно годівлі цієї систематичної  групи риб у послідовності, що передбачає вікові аспекти.

 

Годівлю цьоголіток у вирощувальних  ставах доцільно проводити в один і той самий час, не менше ніж  двічі упродовж світлової частини  доби. Першу годівлю бажано проводити  о 7-9 год ранку після визначення температури води і вмісту розчиненого  у ній кисню. Корми доцільно згодовувати  за кормовими місцями-майданчиками розміром 3 х 3 м, число яких визначають за співвідношенням: 1 кормове місце-майданчик  на 8-10 тис. цьоголіток. Іноді корми  вносять по кормових доріжках завширшки 5-6 м, які розмічають кілками.

 

найраціональніша годівля  в разі вирощування рибопосадкового  матеріалу пов'язана з оптимізацією співвідношення кормів природного і  штучного походження, яке відповідає потребам організму.

 

У зв'язку зі зростанням інтересу до пасовищної полікультури у рибогосподарську сферу залучаються водойми, придатність  яких пов'язана з виконанням меліоративних  робіт, орієнтованих на пригнічення  розвитку макрофі-тів. Це завдання доцільно вирішувати біологічними засобами, серед  яких реальні переваги належать використанню білого амура. У зв'язку з цим в  останні роки простежується певна  тенденція до розширення обсягів  виробництва рибопосадкового матеріалу  білого амура, що потребує його годівлі. [2,5]

 

Характер живлення білого амура упродовж першого місяця життя  свідчить про поступовий перехід  від харчування зоопланктоном до споживання водних рослин.

 

Годівля дволіток. Ставове  тепловодне рибництво пройшло досить довгий шлях свого розвитку і, згідно з європейською специфікою, головним його об'єктом досі залишається короп, який має найвищий ринковий попит. У  зв'язку з цим, аналогічно різним напрямам тваринництва, існує галузь коропівництва. Тому, розглядаючи питання можливості використання кормів у годівлі риби, доцільно акцентувати увагу на коропі, оскільки він як у моно-, так і  в полікультурі залишається практично  єдиним компонентом, штучна годівля  якого є виправданою і раціональною.

 

Природна рибопродуктивність дволіток коропа у різних ґрунтово-кліматичних  зонах України має досить виражену варіабельність.

 

У рибницьких господарствах  України максимальну кількість  корму згодовують за температури  води 25-27 °С.

 

У середньому за вегетаційний період добові норми годівлі дволіток коропа мають становити на Поліссі 6,0-6,5 %, у Лісостеповій зоні 5,5-6,0, у  Степовій - 4,5-5,5 % маси риби.

 

Коригування годівлі товарного  коропа, представленого дволітками з  масою тіла в межах галузевих  стандартів, за визначальними фізико-хімічними  параметрами з урахуванням маси особин на момент згодовування кормів забезпечує не тільки раціональне використання кормів, а й сприяє поліпшенню середовища існування риб.

 

Напровесні, після зимівлі  рівень резервних поживних речовин  у тілі одноліток коропа досить низький, їх організм ослаблений, що знижує ефективність пошуку природної їжі, яка до того ж на початку цього періоду  малорозвинена, тому на рибницьких господарствах  потрібно проводити годівлю комбікормом, що містить не менше 23 % протеїну.

 

Режим годівлі передбачає протягом першого тижня згодовувати  корми лише 2-3 рази, після чого рибу переводять на щоденну годівлю з 1-3 разовим роздаванням кормів. [5,4,10]

3.2 Використання кормів  рослинного і тваринного походження

 

В умовах рибного господарства, де головними компонентами полікультури є короп і далекосхідні риби (білий  і строкатий товстолобики, їх гібридні форми, білий амур), використовують відповідні рецептури кормів з урахуванням  вікових особливостей об'єктів вирощування.

 

Більшість господарств одержують  товарну продукцію, яка представлена дволітками або рибою віком 16-19 міс.

 

Екстенсивна форма, або пасовищна  аквакультура, не потребує годівлі  риби, іншими словами, вирощування відбувається за рахунок споживання кормів природного походження, а рибопродуктивність називають  природною. За пасовищної аквакультури відповідно до ґрунтово-кліматичних  умов і культивованих вікових  груп за рахунок коропа можна одержати 85-320, білого товстолобика - 150-450, строкатого товстолобика або гібридних форм - 100-250, білого амура - 50-110 кг/га природної  рибопродуктивності. За бажання збільшити  її без застосування штучних кормів використовують органо-мінеральні добрива, які стимулюють розвиток кормових організмів, що опосередковано забезпечує зростання  виходу рибної продукції з одиниці  водної площі. Проте інтенсивність  впровадження цього заходу має певні  кордони і лімітована можливим погіршенням  якості середовища до критичних меж.

 

З метою подальшого збільшення рибопродуктивності ставів, малих і  середніх водосховищ, водойм-охолодників  потрібно застосовувати цілеспрямовану годівлю коропа. Залежно від особливостей відповідних акваторій, техніка  годівлі може бути різною, але застосування кормів стає головним елементом у  нарощуванні рибопродуктивності.

 

Стосовно далекосхідних  риб, яких частіше називають рослиноїдними  і концентрація яких на одиниці площі  наближається до щільності посадки  коропа, а іноді й перевищує  її, проблеми годівлі практично не існує.

 

В ставових рибних господарствах  і в разі індустріального її вирощування, раціони риб побудовані на багатокомпонентній основі. При цьому виняткова роль належить протеїну, який є сукупністю протеїнів рослинного і тваринного походження. Середня кількість компонентів  у кормових сумішах високої якості коливається в межах 9-12, що не виключає можливості додаткового включення  вітамінів, мінеральних речовин, біологічно активних препаратів.

 

Оптимізоване використання кормів рослинного і тваринного походження є однією з глобальних проблем  сучасного рибництва. Успішність її вирішення значною мірою залежить від рівня професійної кваліфікації науковців і виробників, які працюють у системі рибного господарства. [5,2]

 

Список використаної літератури

 

1.        Шерман  І. М. Ставове рибництво. –  К.: Урожай, 1994. – 336 с.

 

2.        Шерман  І.М, Гринжевський М.В., Желтов  Ю.О. Годівля риб – К.: Вища  освіта, 2001. – 269 с.:іл.

 

3.        Гринжевський  М. В. Інтенсифікація виробництва  продукції аквакультури у внутрішніх  водоймах України. – К.: Світ, 2000. – 190 с.

 

4.        Сабодаш  В. М. Рыбоводство. – Д.: "Издательство  Стакер", 2004. – 304с.

 

5.        Гринжевський  М. В., Андрущенко А. І., Третяк  О. М., Грициняк І. І. Основи  фермерського рибного господарства. За ред. М. В. Гринжевського.  – К.: Світ, 2000. – 340 с.

 

6.        Алимов  С. І. Рибне господарство України:  стан і перспективи. – К.: Вища  освіта, 2003. – 336 с.

 

7.        Привезенцев  Ю. А. Интенсивное прудовое  рыбоводство : Учебник для вузов.  – М.: Агропромиздат, 1991. – 368 с.

 

8.        Робочий  зошит для лабораторно-практичних  занять з курсу " Рибництво"/ Ківа М.С., Третяк О.М., Соболєв  О.І. та ін.- Біла Церква, 2005. –  51 с.

 

9.        Галасун  П. Т., Сабодаш В. М., Гринжевський  М. В. та ін. Довідник рибовода. – К.: Урожай, 1985. – 184 с.

 

10.     Харитонова  Н. М., Гринжевський М. В., Гудима  Б. І., Демченко І. Ф. Технологія  вирощування товарної риби в  ставах в полі культурі. – К.: ІРГ УААН, МРГ, 1996.

 

11.     Матеріали  зібрані під час проходження  практики у господарстві.

 

12.     Демченко  И. Р., Носаль А. Д., Приходько  В. А. Разведение растительноядных  рыб. – К.: Урожай, 1976. – 64 с.

 

13.     Атлас промислових  риб України, група авторів,  Київ, "Квіц", 2005.

 

14.     Водний кодекс  України // Відомості Верховної  Ради від 6 червня 1995р.- №24. – К., 1995.- С.189.

 

15.     Закон України  "Про загальнодержавну програму  розвитку рибного господарства  України на період до 2010 року" від 19 лютого 2004 року №1516-1У.

 

16.     Гринжевський  М.В. Аквакультура України. –  Львів: Вільна Україна, 1998. – С. 331.

 

17.     Довідник  рибовода / Галасун П.Т., Товстик В.Ф., Сабодаш В.М. та ін.- Київ: Урожай, 1985.- 184 с.

 

18.     Щербка А.  Я. Риби наших водойм. К: Рад.  школа, 1981 – 176 с.

 

Використання кормів при  виробництві рибопосадкового матеріалу, товарної риби, формування й утримання  ремонтно-маточних стад є визначальним фактором сучасного рибництва. Водночас отримання високоякісних кормів потребує вихідної сировини, яка характеризується багатокомпонентністю і є досить витратним виробництвом.

 

Одним з найважливіших  елементів раціонального використання кормів є нормування годівлі риби, яке ґрунтується на забезпеченні постійного споживання рибою повноцінного корму для підтримування її нормального  фізіологічного стану, максимального  утворення продукції і формування повноцінних статевих продуктів  у ремонтних груп і плідників  риб [4, 45].

 

Нормування годівлі риби формується залежно від виду риб, їх віку, маси, фізіологічного стану, рівня  продуктивності і плодючості. Слід враховувати, що риба має отримувати за раціоном оптимальну кількість протеїну, жиру, вуглеводів та енергії, а також  вітамінів і мінеральних речовин, що забезпечить оптимізацію годівлі.

 

Під раціоном розуміють необхідну  кількість якісних кормів, яка  б відповідала визначеним нормам потреби риби у поживних речовинах, енергії, вітамінах, макро- і мікроелементах для отримання певного рівня  продуктивності на фоні нормального  фізіологічного стану риби. Розрізнюють  добовий раціон, під яким розуміють  кількість повноцінного корму, потрібного для годівлі риби, упродовж доби. Його подають в одиницях маси або  у відсотках маси риби і коригують  залежно від температури води і вмісту розчиненого у воді кисню. Загальну масу корму, яку визначено  для згодовування риби упродовж доби, розподіляють на однакові порції, кількість  яких залежить від гідрохімічних  і гідробіологічних показників, віку і фізіологічного стану риби [7, 16-17].

 

Для всіх живих організмів характерна витрата частини корму  на енергетичні потреби, які досить варіабельні у різних видів, що повною мірою стосується і риб. У зв'язку з цим енергетичний аспект у годівлі  риб має досить вагоме значення, що орієнтує на потребу енергетичної оцінки кормів, для чого використовують відповідні поняття. Енергетична поживність корму - це загальна кількість енергії, яка утримується у кормовому  протеїні, жирах і вуглеводах.

 

Досить важливим елементом  організації нормованої годівлі  риби є кількість годівель упродовж світлової частини доби. Наука  і практика рекомендують згодовувати  добову норму за один або два прийоми  протягом дня. Зазвичай у рибницьких господарствах рибу годують двічі: зранку до 9 год. та після обіду до 16 год. Багаторазову годівлю коропа у ставах необхідно проводити  з урахуванням швидкості проходження  їжі по його кишечнику, що, у свою чергу, залежить від температури  води. Наприклад, підвищення температури  води з 10-15 до 20-28°С збільшує швидкість  проходження їжі по кишечнику  риби з 18-17 до 7-4 год. У зв'язку з цим  кількість годівель слід визначати  з урахуванням фізіології травлення. Проте, як показують дані спостережень, збільшення частоти годівель за світловий  день пов'язане з підвищенням  витрат на оплату праці, зростанням витрат палива і мастильних матеріалів, іншими додатковими витратами. Отже, число  годівель потрібно оцінювати за категоріями  економічної доцільності у кожному  конкретному випадку [7,51].