Законодавець, проте,
далеко не завжди вказує на
предмет як ознаку конкретного
злочину. У разі, коли на нього
немає вказівки безпосередньо
в самому кримінальному законі,
предмет не є ознакою складу
злочину, і, навпаки, тоді, коли
він зазначений у самому законі,
злочин є предметним і для
його правильної кваліфікації
повинен бути встановлений конкретний
предмет злочину. Більше того,
в разі, коли предмет є обов'язковою
ознакою, саме він найчастіше
встановлюється раніше за все,
і нерідко за допомогою отриманих
про нього даних з'ясовується
решта ознак складу злочину.
Наприклад, при вирішенні питання
про кваліфікацію дій осіб, які
виготовили з метою збуту підроблену
національну валюту України (ст.
199), передусім з'ясовують, чи мають
підроблені банкноти або металева
монета ті ознаки, які повинні
бути притаманними предмету злочину
(ці грошові знаки мають знаходитися
в обігу, їм властива велика
ступінь схожості зі справжніми
тощо).
3. Законодавець по-різному
описує ознаки предмета злочину
в законі про кримінальну відповідальність.
Вибір того чи іншого способу
(прийому) при законодавчому визначенні
предмета злочину багато в
чому залежить від характеру
злочину, а також від індивідуальних
властивостей його предмета.
Так, у багатьох
випадках у самому законі йдеться
лише про певний вид предметів,
і через те будь-який з предметів
даного виду має однакове значення
для кримінальної відповідальності.
Наприклад, вважається цілком
достатньою вказівка у статтях
368-370 на хабар для визначення
предметів цих злочинів. З'ясування
ж змісту цього поняття дає
можливість зробити висновок, що
предметами хабарництва можуть
бути як будь-які матеріальні
цінності (гроші, продукти, предмети
побутової техніки та інші
речі), так і майнові блага (надання
путівки в санаторій, ремонт
квартири та ін.). У цих та
інших подібних випадках немає
необхідності давати в КК вичерпні
переліки можливих предметів
цих злочинів. Цього не слід
робити через те, що вказівка
законодавця на певні його
видові ознаки (визначення на
рівні виду) означає, що будь-який
предмет цього виду має однакове правове
значення. Наприклад, цілком очевидно,
що на відповідальність за хабарництво
не впливає те, які матеріальні цінності
(гроші, товари та ін.) передавали як предмет
хабара. Інше могло б призвести до необґрунтованого
захаращення кримінального закону переліком
предметів, встановлення яких і без цього
не викликає труднощів на практиці. Нарешті,
у деяких випадках просто неможливо дати
такий вичерпний перелік ознак предмета
злочину, наприклад, коли практична діяльність
людей викликає появу нових і нових предметів.
Іноді законодавець
безпосередньо в статті КК
дає приблизний або вичерпний
перелік предметів злочину, прагне
максимально визначити їх у
диспозиції кримінально-правової
норми. Так, у ч. 1 ст. 204 КК дається
приблизний перелік предметів
злочину: в самому законі є
вказівка на те, що ним можуть
бути алкогольні напої, тютюнові
вироби або інші підакцизні
товари. А стаття 310 дає вичерпний
перелік предметів злочину, що
в ній передбачаються: посів або
вирощування снотворного маку
чи конопель.
В разі, коли
диспозиція статті КК про відповідальність
за певний злочин має бланкетний
характер, перелік предметів злочину наводиться
в тих нормативних актах, до яких відсилає
сам кримінальний закон. Так, перелік наркотичних
засобів, психотропних речовин, їх аналогів
або прекурсорів, що є предметом злочину,
передбаченого, наприклад, у ст. 305, у самому
законі не наводиться. Цей перелік затверджується
Комітетом з контролю за наркотиками при
Міністерстві охорони здоров'я України.
4. Аналіз зазначених
у чинному законодавстві предметів
злочину свідчить про те, що
ті чи інші речі, а також
цінності законодавець найчастіше
вирізняє як предмет з урахуванням
особливого правового режиму, викликаного
їх корисними чи шкідливими
властивостями, а також з урахуванням
їх економічного призначення.
Саме ці ознаки (властивості) предметів
і є тими обставинами, з приводу
яких чи шляхом впливу на
які вчинюється злочин. До таких
предметів необхідно віднести
податки і збори (ст. 212), порнографічні
предмети (ст. 301), вогнепальну зброю,
бойові припаси, вибухові речовини
(ст. 263) та ін. З приводу корисних
властивостей речей вчиняється
більшість корисливих злочинів,
і тому саме вони виокремлюються
законодавцем як предмети відповідних
злочинів (гроші, дорогоцінні метали,
твори мистецтва та інші товари).
Ці і деякі інші властивості
тієї чи іншої речі, у свою
чергу, викликають необхідність надання
їй певної правової значущості в конкретному
складі злочину, що і визначає її нерозривний
зв'язок з самим суспільне небезпечним
діянням. 5. Предмет злочину в окремих випадках
може збігатися з предметом суспільних
відносин, які охороняються кримінальним
законом. Такий збіг має місце, коли ті
чи інші предмети, які входять до структури
об'єкта злочину, законодавець наділяє
додатково і функціями предмета суспільного
відношення, тобто надає йому ще додатково
й інше правове значення.
Так, збігаються
предмет злочину і предмети
суспільних відносин у таких
злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство,
й інших злочинах проти власності.
6. У зв'язку з
викладеним виникає питання про
місце предмета в складі конкретного
злочину. Вважається, що предмет
злочину не може претендувати
на роль самостійної ознаки
складу злочину. Таке рішення
викликане тим, що склад злочину
являє собою сукупність його
Обов'язкових елементів (об'єкта,
об'єктивної сторони, суб'єктивної
сторони і суб'єкта злочину). Відсутність
хоча б одного з цих елементів
виключає склад злочину і, отже,
кримінальну відповідальність. Предмет
же злочину, як уже зазначалося,
є не обов'язковим, а факультативним
стосовно загального поняття
складу злочину. Отже, його можна
називати лише ознакою, а не
елементом складу злочину.
Слід мати на
увазі, що предмет злочину як
самостійна ознака злочину завжди
існує поряд з об'єктом. Саме
об'єкт і предмет у сукупності
утворюють самостійний елемент
складу злочину. Однак, якщо
об'єкт злочину є обов'язковою
ознакою складу злочину, то
предмет - факультативною. Предмет
відрізняється від об'єкта ще
й тим, що йому не завжди
завдають шкоди. Якщо шкода,
завдана об'єкту, завжди має соціальний
характер, то предмету злочину
внаслідок суспільне небезпечного
посягання насамперед завдається
фізичної шкоди, яка викликає
певні негативні соціальні зміни
в об'єкті. Шкода предмету як
матеріальній речі завдається, коли
злочин здійснюється шляхом його
знищення, пошкодження чи змінення.
Наприклад, при продажу в торговельних
підприємствах фальсифікованих
товарів злочинець погіршує якість
товарів, хоча і зберігає при
цьому зовнішній вигляд (розведення
сметани кефіром, спиртних напоїв
водою, додавання до вершкової
олії маргарину) (ст. 225). Страждає
предмет і при вчиненні таких
злочинів, як знищення або пошкодження
майна (ст. 194); незаконне полювання
(ст. 248); незаконне зайняття рибним, звіриним
або іншим водним добувним промислом (ст.
249) та ін. Разом з тим при вчиненні цілого
ряду злочинів предмет не зазнає шкоди.
Це має місце тоді, коли злочин вчиняється
шляхом створення (виготовлення) заборонених
до виробництва предметів або шляхом безпосереднього
посягання на інший елемент охоронюваних
законом суспільних відносин. Так, немає
підстав говорити, що завдається шкоди
предмету при транспортуванні алкогольних
напоїв з метою збуту (ст. 204), виготовленні,
ремонті зброї (ст. 263). Не завдається шкоди
предмету злочину також при контрабанді
(ст. 201), крадіжці майна (ст. 185) та ін. При
вчиненні таких злочинів шкоди об'єкту
завдається шляхом безпосереднього впливу
на соціальний зв'язок, тобто на певний
елемент суспільних відносин, які охороняються.
7. Поряд із предметом
суспільних відносин і предметом
злочину правомірним є виокремлення
і такого поняття, як предмет
злочинного впливу.
Під предметом
злочинного впливу слід розуміти
той елемент суспільних відносин,
які охороняються законом про
кримінальну відповідальність, який
піддається безпосередньому злочинному
впливу і якому, отже, в першу
чергу завдається шкоди. Тому
таким предметом може бути
суб'єкт, сам соціальний зв'язок,
а також предмет суспільних
відносин. Встановлення предмета
злочинного впливу в кожному
конкретному злочині полегшує
з'ясування "механізму" завдання
шкоди самому об'єкту, а також
сприяє встановленню розміру
і характеру наслідків суспільно
небезпечного діяння.
Отже, щодо потреб
кримінального права предмет
має потрійне значення:
1) предмет охоронюваних
суспільних відносин;
2) предмет злочину;
3)предмет злочинного
впливу.
2. Підготовка
до злочину і його види.
1. Готуванням до
злочину є підшукування або
пристосування засобів чи знарядь,
підшукування співучасників або
змова на вчинення злочину,
усунення перешкод, а також інше
умисне створення умов для
вчинення злочину.
2. Готування до
злочину невеликої тяжкості не
тягне за собою кримінальної
відповідальності.
1. На відміну від
виявлення наміру (див. коментар
до ст. 13) стадія готування характеризується
діяльністю суб'єкта, яка полягає
у створенні умов, необхідних
для подальшого вчинення злочину.
Водночас особа при готуванні
ще не виконує об'єктивну сторону
забороненого КК діяння. Саме
за цією об'єктивною ознакою
готування до злочину відрізняється
від замаху на нього.
2. КК встановлює
караність умисного створення
умов для вчинення конкретного
злочину, а не для злочинної
діяльності взагалі. Особа планує
у майбутньому довести свій
злочинний намір до логічного
завершення - вчинити закінчений
злочин і створює для цього
належні умови. Тому не охоплюються
ч. 1 ст. 14 випадки придбання чи
пристосування особою про всяк
випадок різних предметів, які
можуть використовуватися як
засоби чи знаряддя вчинення
кримінальне караних діянь. За
наявності підстав такі дії
можуть розглядатися як відповідні
закінчені злочини (наприклад,
незаконне придбання вогнепальної
чи холодної зброї, вибухових
речовин, радіоактивних матеріалів).
3. З об'єктивної
сторони готування може полягати
у створенні умов для вчинення
злочину. Ч. 1 ст. 14, крім відповідного
узагальненого формулювання (інше
умисне створення умов для
вчинення злочину), містить приблизний
перелік конкретних видів готування до
злочину (підшукування або пристосування
засобів чи знарядь, підшукування співучасників,
змова на вчинення злочину, усунення перешкод).
Під засобами розуміють
предмети матеріального світу, які
застосовуються при вчиненні злочину
для його полегшення чи прискорення
(підроблені документи для шахрайського
заволодіння майном, транспортні
засоби для перевезення членів злочинної
групи або викраденого майна,
відмички або ключі для проникнення
у житло з метою вчинення крадіжки
тощо). Знаряддя - це предмети, які безпосередньо
використовуються для виконання
об'єктивної сторони злочину, зокрема
для заподіяння суспільне небезпечних
наслідків (наприклад, зброя, якою заподіюються
смерть чи тілесні ушкодження потерпілому).
При так званому посередньому вчиненні
злочину своєрідним знаряддям можуть
визнаватися особи, які через певні психічні
хвороби або недосягнення певного віку
кримінальній відповідальності не підлягають.
Підшукування означає
придбання засобів і знарядь
будь-яким способом (купівля, обмін, викрадення,
отримання у борг тощо). Пристосування
- це такий вплив винного на матеріальні
предмети, внаслідок якого вони стають
придатними або більш зручними для
застосування при вчиненні злочину
(наприклад, виготовлення обріза з мисливської
рушниці, ремонт несправної вогнепальної
зброї). Поняттям пристосування охоплюється
також виготовлення засобів і
знарядь вчинення злочину. У разі,
коли дії з придбання, виготовлення
чи пристосування відповідних предметів
самі по собі є злочинними, вони потребують
самостійної правової оцінки, а все
вчинене - кваліфікації за сукупністю
злочинів. Наприклад^ купівля пістолета
з метою вчинити вбивство утворює
готування до вбивства і склад
незаконного поводження зі зброєю (ст.
263).
Під підшукуванням
співучасниківв слід розуміти знайомство
з потенційними співучасниками, їх вербування,
підбурювання до участі у вчиненні злочину
як виконавців, пособників або організаторів.
Змова на вчинення злочину - це досягнення
угоди між двома або більшою кількістю
осіб, яким притаманні ознаки суб'єкта
злочину, спільними зусиллями вчинити
конкретний злочин. У випадках, передбачених
Особливою частиною КК, такі види готування,
як підшукування співучасників та змова
на вчинення злочину, можуть утворювати
самостійні склади злочину (передбачені,
наприклад, ст. ст. 109, 255, 392).