Зміст
1.
Види об'єктів злочину. Предмет злочину.
2. Підготовка до
злочину і його види.
3.
Задача.
4. Список використаних
джерел.
1. Види
об'єктів злочинів :
1. Суспільні відносини,
на які посягають злочини і
які є об'єктами таких злочинів,
дуже різноманітні. Тому з'ясування
усіх видів об'єктів та їх
наукова класифікація є необхідними,
адже вони сприяють більш повному
розкриттю сутності, а також соціально-правової
значущості об'єктів, дають змогу
визначити їхній вплив на розвиток
кримінального законодавства і
вдосконалення практики його
застосування.
2. У науці кримінального
права найпоширенішою є триступенева
класифікація об'єктів "за вертикаллю"
(загальний, родовий і безпосередній).
Ця класифікація цілком відповідає
потребам практики, дуже логічна,
бо вона ґрунтується на співвідношенні
філософських категорій "загального",
"особливого" і "окремого".
Загальним тут
є вся сукупність суспільних
відносин, які охороняються кримінальним
законом (загальний об'єкт), особливим
- окремі однорідні за своїми
властивостями групи цих відносин,
які охороняються певною сукупністю
кримінально-правових норм (родовий
об'єкт), окремим - конкретні суспільні
відносини, які охороняються конкретними
кримінально-правовими нормами від
конкретних злочинних посягань (безпосередній
об'єкт). Така класифікація дає
змогу визначити об'єкти кримінально-правової
охорони на різних рівнях їх
узагальнення.
3. Так, загальний
об'єкт утворює сукупність усіх
суспільних відносин, що поставлені
під охорону чинного закону
про кримінальну відповідальність.
У цю сукупність входять різні
за своєю сукупністю відносини
(життя і здоров'я людей, мирне
співіснування держав, економічна
і політична основа держави,
власність і система господарювання
та ін.).
Таким чином,
загальний об'єкт охоплює різноманітні
суспільні відносини, які значною
мірою різняться між собою
за своєю соціальною значущістю,
сферою дії тощо. Загальний об'єкт
злочину має важливе значення
для визначення природи і сутності
злочинів, ступеня їх суспільної
небезпечності, відмежування від
незлочинних діянь та ін.
4. Під родовим
(груповим) об'єктом розуміють об'єкт,
яким охоплюється певне коло
тотожних чи однорідних за
своєю соціальною і економічною
сутністю суспільних відносин, які
через це повинні охоронятися
єдиним комплексом взаємозалежних
кримінально-правових норм.
Таким чином,
родовий об'єкт являє собою
менш високий (усереднений) рівень
узагальненості суспільних відносин,
які охороняються кримінальним
законом. Причому, як це випливає
зі сформульованого поняття, групування
суспільних відносин здійснюється
не довільно, а на підставі
об'єктивно існуючих критеріїв,
які обумовлюють їх тотожність
або однорідність. Такими критеріями
є різні елементи суспільних
відносин, які охороняються, їх соціальне
призначення в них (суб'єкти
або предмети відносин, зміст
і особливість соціального зв'язку).
Основою ж такої класифікації
суспільних відносин справедливо
визнається та чи інша сфера
державного або громадського
життя. Тому родовими об'єктами
слід визнавати відносини власності,
систему господарювання, відносини,
що забезпечують належний суспільний
порядок і моральність та ін.
Значення родового
об'єкта злочину полягає насамперед
у тому, що він дає можливість
провести класифікацію всіх злочинів
і кримінально-правових норм, які
встановлюють відповідальність
за їх вчинення. Саме ця його
властивість була покладена в
основу побудови Особливої частини
КК, що дозволило законодавцю
в цілому правильно об'єднати
в межах одного розділу КК
норми, в яких встановлюється
відповідальність за посягання
на тотожні чи однорідні суспільні
відносини. Так, до розділу
VI Особливої частини КК України
"Злочини проти власності"
включені норми, які встановлюють
відповідальність за злочинні
посягання на ті суспільні
відносини, що покликані забезпечити
недоторканність власності. До
розділу XVIII Особливої частини
КК "Злочини проти правосуддя"
включені норми про відповідальність
за посягання на існуючу в
нашій державі систему правосуддя.
5. Найбільше значення
як для правотворчої, так і
для правозастосовної діяльності
має безпосередній об'єкт злочину.
Під ним слід розуміти ті
конкретні суспільні відносини,
які поставлені законодавцем
під охорону певної статті
Особливої частини КК і яким
завдається шкоди злочином, що
підпадає під ознаки конкретного
складу злочину.
З цього визначення
насамперед випливає, що безпосереднім
об'єктом, так само, як загальним
і родовим, можуть бути визнані
тільки суспільні відносини, а
не будь-які блага і цінності.
Тому необґрунтованими є спроби
підмінити суспільні відносини,
що виступають об'єктом злочину,
будь-якими іншими соціальними
явищами: "елементами суспільних
відносин", їх "матеріальним вираженням",
тим, що стоїть за безпосереднім об'єктом;
"умовами нормального функціювання
соціального встановлення", що охороняються
кримінальним законом, та ін. При такому
визначенні безпосереднього об'єкта він
ніби випадає з цілісної системи суспільних
відносин.
Отже, хоч на
якому б рівні узагальнення
ми розглядали об'єкт злочину,
ним завжди є суспільні відносини,
що охороняються законом. Однак
питання про те, які суспільні
відносини можуть бути визнані
об'єктом конкретного злочину,
вирішується не наукою кримінального
права чи правозастосовною практикою,
а тільки законодавцем шляхом
прийняття або скасування того
чи іншого закону. Завдання ж
науки кримінального права і
судової практики полягає в
тому, щоб встановити ті суспільні
відносини, які визначені законодавцем
як безпосередній об'єкт злочину,
і розкрити їх справжній зміст.
Слід зазначити,
що законодавець лише в деяких
випадках вказує на безпосередній
об'єкт у самому КК. Так, стаття
111 прямо передбачає, що державна
зрада - це таке діяння, що завдає
шкоди суверенітетові, територіальній
цілісності та недоторканності,
обороноздатності, державній, економічній
чи інформаційній безпеці України.
У більшості випадків у статтях
КК відсутні якісь вказівки
щодо безпосереднього об'єкта
конкретного злочину, і тоді
для його з'ясування необхідний
ретельний аналіз складу певного
злочину. Встановлення безпосереднього
об'єкта злочину має важливе
значення для з'ясування характеру
і ступеня суспільної небезпечності
вчиненого злочину, правильної
його кваліфікації, дає можливість
якнайточніше провести розмежування
між суміжними злочинами.
6. У теорії кримінального
права широко відома також
і класифікація безпосередніх
об'єктів злочинів "за горизонталлю".
Сутність цієї класифікації полягає
в тому, що на рівні безпосереднього
об'єкта виокремлюють основний (головний)
і додатковий об'єкти. Необхідність
такої класифікації виникає тоді,
коли один і той же злочин
одночасно завдає шкоди кільком
суспільним відносинам. Наприклад,
при розбої - ст. 187, - страждає власність
і життя або здоров'я людини;
при перевищенні влади або
службових повноважень, якщо воно
супроводжувалося насильством над
особою - ч. 2 ст. 365, - об'єктами виступають
відносини власності і особа
потерпілого.
Такі злочини
мають кілька безпосередніх об'єктів,
з яких законодавець, як правило,
вирізняє один, найбільш важливий,
що зрештою і визначає суспільну
небезпечність цього злочину,
структуру відповідного складу
і його місце в системі Особливої
частини КК. Такий об'єкт традиційно
називають основним безпосереднім
об'єктом. Цей об'єкт завжди
входить до складу родового
об'єкта злочину. Тому з'ясування
цього об'єкта дає змогу правильно
визначити місце тієї чи іншої
кримінально-правової норми в
системі Особливої частини КК.
З іншого боку, встановлення цього
об'єкта в конкретно вчиненому
злочині дозволяє визначити ту
кримінально-правову норму, за
якою повинне кваліфікуватися
скоєне суспільне небезпечне
діяння. Тому цей об'єкт є визначальним
як при виборі місця для
тієї чи іншої норми в системі
Особливої частини, так і для
кваліфікації вчиненого "багатооб'єктного"
(назвемо його так умовно) злочину. Необхідно
також зазначити, що основним безпосереднім
об'єктом є ті суспільні відносини, які
насамперед і головним чином прагнув поставити
під охорону законодавець, приймаючи закон
про кримінальну відповідальність. Звідси
випливає, що основний безпосередній об'єкт
відображає й основний зміст того чи іншого
злочину, його антисоціальну спрямованість.
Він більшою мірою, ніж інші об'єкти, визначає
ступінь суспільної небезпечності вчиненого
злочину і тяжкість наслідків, що настали
або могли настати.
Додатковим безпосереднім
об'єктом є тільки ті суспільні
відносини, яким поряд із основним
об'єктом завдається або виникає
загроза заподіяння шкоди. Таким
об'єктом можуть бути лише відносини,
поставлені законодавцем під
охорону закону, або, іншими словами,
відносини, визначені як такий
об'єкт самим законодавцем.
Додатковий безпосередній
об'єкт може бути двох видів:
обов'язковий (необхідний) і необов'язковий
(факультативний).
Додатковий обов'язковий
об'єкт - це такий об'єкт, що
в даному складі злочину страждає
завжди, у будь-якому випадку вчинення
певного злочину. Цьому об'єкту,
як і основному, завжди заподіюється
шкода внаслідок вчинення злочину.
Так, у складі розбою основним
безпосереднім об'єктом є власність,
а додатковим - життя або здоров'я
людини.
Додатковий факультативний
об'єкт - це такий об'єкт, який
при скоєнні певного злочину
може існувати поряд з основним,
а може бути відсутнім (наприклад,
відносини власності і здоров'я
громадян при хуліганстві). Встановлення
того, що внаслідок певного злочинного
посягання заподіяно шкоди також і факультативному
об'єкту, за всіх інших рівних умов, є свідченням
більшої суспільної небезпеки скоєного
діяння і повинне враховуватися при визначенні
міри покарання винному.
Додатковий об'єкт,
так само як і основний безпосередній
об'єкт, має важливе значення
для визначення соціальної сутності
вчиненого злочину, для встановлення
тяжкості наслідків, що настали
чи могли настати. Ця властивість
додаткового об'єкта часто використовується
законодавцем для виокремлення
кваліфікованих складів, наприклад,
вимагання, поєднане з насильством,
небезпечним для життя чи здоров'я
особи (ч. 3 ст. 189), або для утворення
самостійних складів злочинів (наприклад,
бандитизм - ст. 257).
Предмет
злочину
1. Поряд з предметом
суспільних відносин необхідно
виокремлювати і предмет злочину
як самостійну ознаку складу
злочину. Предмет суспільних відносин
і предмет злочину - це різні
правові явища. Предмет відносин
- це структурний елемент суспільних
відносин.
Предмет злочину,
що існує поряд з об'єктом,
є самостійною факультативною
ознакою складу злочину. Кожний
з цих предметів наділений
своїми, властивими тільки йому
ознаками, виконує свою соціальну
роль, а також має різне правове
призначення.
2. Предметом злочину
слід вважати будь-які речі
матеріального світу, з певними
властивостями яких закон про
кримінальну відповідальність пов'язує
наявність у діях особи ознак
конкретного складу злочину.
З цього визначення
випливає, що до предмета злочину
необхідно відносити тільки певні
речі, а не будь-які інші цінності.
Таке рішення обумовлене тим,
що законодавець, описуючи той
чи інший злочин, найчастіше вказує
саме на конкретні речі, а точніше,
їхні ознаки, властивості. Наприклад,
відповідальність за ст. 265, яка
передбачає склад незаконного
поводження з радіоактивними
матеріалами, може наставати лише
в тому разі, коли предметом
злочину є радіоактивні матеріали.
Так само у всіх статтях,
що встановлюють відповідальність
за корисливі злочини проти
власності, - їх предметом є тільки
чуже майно (статті 185-191).
Оскільки ж
предметом злочину може виступати
лише певна річ, то предмет
завжди є речовою (матеріальною)
ознакою злочину. Крім того, предмет
злочину - це така ознака складу
злочину, яка названа безпосередньо
в самому законі. У цьому разі
він є обов'язковою ознакою
складу злочину. Так, у ст. 214
зазначено, що предметом цього
злочину можуть бути тільки
дорогоцінні метали і дорогоцінного
каміння. Відповідно до редакції
ст. 246 предметом незаконної порубки
лісу може бути лише ліс
на корені.