Структура Кримінального кодексу України

      Теорія  і практика кримінального права  виходять з основного принципу, відповідно до якого суспільно небезпечні наслідки можуть бути поставлені у вину особі  лише за умови, що вони перебували в причинному зв'язку з його дією або бездіяльністю. Встановити причинний зв'язок між дією і суспільно небезпечними наслідками — означає дати відповідь на питання: чиє діяння викликало цей наслідок і кому цей наслідок може бути поставлений в вину.

      Потрібно, таким чином, констатувати, що в об'єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав, викликаний діями даної особи, а не діями третіх осіб чи яких-небудь інших зовнішніх сил. Наука кримінального права не створює своєї теорії причинності, а ґрунтується на теорії причинності, чи каузальності (лат. cauza — причина), розроблені філософією.

      Філософські категорії «причина» і «наслідок» відбивають об'єктивно існуючі причинно-наслідкові зв'язки об'єктивного світу. Ці зв'язки мають універсальний характер. У  них одне явище (подія, процес) виступає причиною іншого явища (наслідку) — перше передує другому в часі і є необхідною умовою чи підставою виникнення або зміни розвитку другого, тобто причина породжує наслідок. З цих філософських положень випливає, що під причинним зв'язком у кримінальному праві слід розуміти об 'єктивно існуючий зв 'язок між: діянням — дією або бездіяльністю (причиною) — і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку.

      При аналізі і встановленні причинного зв'язку між суспільно небезпечною  дією або бездіяльністю і суспільно  небезпечними наслідками слід виходити з таких положень.

      1) Причинний зв'язок як ознака  об'єктивної сторони злочину підлягає  встановленню у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріальним складом. 

      2) Причинний зв'язок — це об'єктивно  існуючий зв'язок між причиною (суспільно небезпечним діянням)  і наслідком (суспільно небезпечними наслідками). Причинний зв'язок між злочинним діянням і суспільно небезпечними наслідками існує об'єктивно як факт реальної дійсності поза свідомістю і волею людини — слідчого, прокурора, судді.

      3) При аналізі причинного зв'язку  слід враховувати, що в природі і суспільстві всі явища взаємозалежні, перебувають у тісній взаємодії. В об'єктивному світі існує загальний і універсальний каузальний зв'язок. Тому для того, щоб чітко встановити зв'язок між причиною і наслідком, необхідно штучно (уявно) ізолювати два явища — причину і наслідок, тобто суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) і суспільно небезпечний наслідок — від інших причинно-наслідкових ланок і опосередкувань, що так чи інакше перебувають у взаємодії з наслідками. Тільки при такому підході можна встановити, чи є певне діяння причиною даного суспільно небезпечного наслідку.

      4) Причинний зв'язок має місце  лише тоді, коли діяння виступає  необхідною умовою, без якої неможливе  настання наслідку (conditio sine qua non). 3 цього  випливають такі найважливіші вимоги: а) причина (діяння) у часі повинна передувати наслідку.

      б) причина (діяння) не лише повинна передувати наслідку в часі, але і викликати його;

      в) причинний зв'язок має місце лише у разі, коли діяння є головною, визначальною умовою (фактором) настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило дуже важливо враховувати в ситуаціях, коли в причинний ряд втручаються різні додаткові сили, умови і фактори — дії інших осіб, різні процеси (патологічні, біологічні та ін.), тобто мають місце кілька (безліч), факторів, що тією чи іншою мірою сприяють настанню суспільно небезпечних наслідків. Діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без нього (при уявному, штучному виключенні діяння з усього ланцюга факторів) суспільно небезпечні наслідки не настали б;

      г) діяння перебуває в причинному зв'язку з наслідком, якщо воно з неминучістю  викликає настання цього наслідку.

      У теорії кримінального права запропоновані  наступні види необхідних причинних  зв'язків, що мають кримінально-правове значення і зустрічаються найчастіше:

      а) причинний зв'язок при так званому  безпосередньому заподі янні. Такий  зв'язок іноді називають безпосереднім  або прямим при чинним зв'язком (наприклад, постріл з пістолета, яким спричинена смерть);

      б) опосередкований необхідний причинний  зв'язок, коли суб'єкт для заподіяння суспільно небезпечних наслідків  застосовує різні механізми, пристосування, інші засоби вчинення злочину чи використовує поведінку інших осіб, наприклад, неосудних осіб, які не досягай віку кримінальної відповідальності (тих, котрі виступають як «засіб» здійснення злочину), чи поводження тварин, наприклад, спеціально вимуштруваних собак тощо; в) необхідний причинний зв'язок при співучасті, коли дії спів учасників (організатора, підбурювача, пособника) перебувають у причинному зв'язку зі злочином, вчиненим виконавцем;

      г) необхідний причинний зв'язок за наявності  особливих умов на боці потерпілого. Ці умови виступають каталізаторами (прискорювачами) настання наслідків (наприклад, стан сп'яніння, хвороба по терпілого тощо). ⁶

      Необхідний  причинний зв'язок між діянням  і суспільно небезпечними наслідками завжди означає наявність об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом. Але це лише обов'язкова передумова вирішення питання про наявність складу злочину як підстави кримінальної відповідальності. Треба ще встановити суб'єктивну сторону злочину — провину особи у формі умислу чи необережності щодо наслідку, який настав.

      Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину 

      Для характеристики об'єктивної сторони  злочину важливе значення мають  такі його ознаки, як місце, час, обстановка, спосіб і засоби вчинення злочину. Як вже зазначалося, вони виступають її факультативними ознаками. Однак у деяких статтях Особливої частини КК ці ознаки прямо зазначені (описані) і тому набувають у даному разі значення обов'язкових. Відсутність у цих випадках якої-небудь ознаки свідчить про відсутність об'єктивної сторони злочину і, отже, складу злочину як підстави кримінальної відповідальності.

      Місце вчинення злочину — це певна територія  або інше місце, де відбувається суспільно  небезпечне діяння і настають його суспільно небезпечні наслідки. У  статтях Особливої частини КК місце вчинення злочину в одних випадках визначається як територія України (статті 268, 334), повітряний простір (ст. 282), економічна зона України (ст. 243); в других — воно використовується як географічне поняття, наприклад, море, внутрішні морські і територіальні води (ст. 243), атмосферне повітря (ст. 241), водні об'єкти (ст. 242), вода (ст. 242), земля (ст. 239), надра (ст. 240), континентальний шельф (ст. 244) тощо; у третіх — під ним розуміють певну територію, на якій людина проживає чи займається виробничою або іншою діяльністю, наприклад, житло, інше приміщення чи сховище (статті 185, 186, 187), річкове, морське або повітряне судно (ст. 278), транспортні комунікації (ст. 279), вибухонебезпечні підприємства, вибухонебезпечні цехи (ст. 273) тощо. Іноді це місце, де відбуваються певні події чи певні дії виняткового характеру, наприклад, поле бою (статті 429, 432), район бойових дій (ст. 433).

      У деяких складах місце вчинення злочину  визначається як територія, на яку поширюється  чітко визначений правовий режим, наприклад, державний кордон України (ст. 331), митний кордон України (ст. 201), заповідники, території й об'єкти природно-заповідного фонду (при незаконному полюванні — ст. 248), місця обмеження волі (ст. 390), місця позбавлення волі (ст. 393), виправні установи (статті 391, 392) спеціалізовані лікувальні заклади (ст. 394) та ін.

      У деяких випадках місце вчинення злочину  виступає як кваліфікуюча ознака. Це, наприклад, розбій, вчинюваний щодо населення  в районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433 КК).

      Час вчинення злочину — це певний відрізок (проміжок) часу, протягом якого відбувається суспільно небезпечне діяння і настають суспільно небезпечні наслідки. У статтях Особливої частини КК час вчинення злочину як ознака об'єктивної сторони описується дуже рідко. Разом з тим встановлення часу вчинення злочину по кожній справі має важливе значення для вирішення питання про чинність закону в часі (статті 4, 5).

      Обстановка  вчинення злочину — це конкретні  об'єктивно-предметні умови, в яких вчиняється злочин. В одних випадках обстановка вказує на ті умови, у яких відбувається діяння, в інших же — обстановка вказує на умови, у яких перебуває потерпілий.

      Обстановка  вчинення злочину іноді істотно  підвищує ступінь суспільної небезпеки  вчиненого діяння і виступає як кваліфікуюча ознака. В інших випадках вона створює привілейований склад злочину. Це вбивство або нанесення тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони (статті 118, 124), де обстановка — посягання з боку того, хто посягає, — визначає необхідність захисту від суспільно небезпечного посягання. В усіх зазначених випадках обстановка вчинення злочину є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони.

      Спосіб  вчинення злочину виступає як обов'язкова ознака складу злочину у випадках, коли він: а) прямо зазначений у законі

      б) однозначно випливає із змісту закону, про що свідчить характер дії, опис якої містить диспозиція статті.

      Спосіб  має важливе кримінально-правове  значення. Якщо він є обов'язковою  ознакою складу злочину, то його встановлення в справі є необхідним. Відсутність даного способу виключає склад злочину.

      Спосіб  має істотне значення для правильної кваліфікації злочину, його аналіз дає  можливість зробити висновок про  інші ознаки й елементи складу злочину. Спосіб важливий для диференціації  кримінальної відповідальності.

      Спосіб  впливає на створення кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів  злочинів, а також на виділення  спеціальних норм КК.

      Засоби  вчинення злочину — це предмети матеріального світу, що застосовуються злочинцем при вчиненні суспільно  небезпечного діяння. Вони поділяються на знаряддя та інші засоби вчинення злочину.

      Знаряддя  — це предмети, використовуючи які  особа вчиняє фізичний (як правило, руйнівний) вплив на матеріальні  об'єкти (вогнепальна і холодна  зброя, інструменти, транспортні засоби, пристрої, технічне устаткування тощо).

      До  інших засобів вчинення злочину (засоби у вузькому значенні слова) можуть бути віднесені підроблені документи, формений одяг та ін.

      Засоби  вчинення злочину слід відрізняти від  предмета злочину, під яким розуміють предмети матеріального світу, у зв'язку з якими чи з приводу яких вчиняється злочин. Предмет, як відомо, нерозривно пов'язаний з об'єктом злочину, завжди перебуває в статичному стані. Засоби ж перебувають у динамічному стані, забезпечують здійснення посягання на об'єкт кримінально-правової охорони, у тому числі і вплив на предмет злочину. Засоби вчинення злочину в одних випадках істотно полегшують вчинення злочину, в інших — без них це взагалі неможливо.

      Засоби  є обов'язковою ознакою складу злочину, коли вони безпосередньо вказані в диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту. Причому знаряддя вчинення злочину можуть виступати як ознака основного складу або кваліфікуючого, або ж навіть ознаками особливо кваліфікуючого складу (ч.4 ст. 296). ⁷ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Задача 

      Ванюков систематично бив свою дружину у  зв’язку з чим вона вирішила його вбити. Один раз, коли Ванюков пив вдома, вона підсипала йому в пляшку з горілкою, як вона вважала отруту – атропін. Випив пляшку горілки, Ванюков помер, а Ванюкова добровільно заявила про вчинене. У ході досудового слідства було встановлено, що смерть Ванюкова настала із-за отрути метиловим спиртом, а порошок, який добавила Ванюкова, не був отрутою.

      Чи  підлягає Ванюкова кримінальній відповідальності? 

      Для того, щоб дізнатись, чи підлягає гр. Ванюкова кримінальній відповідальності, треба спочатку виявити, що саме є підставою для кримінальної відповідальності. Згідно п.1 ст.2 КК України, «підставою кримінальної відповідальності є вчинення  особою суспільно небезпечного   діяння,   яке  містить  склад  злочину, передбаченого цим Кодексом».

      Одже, треба по-перше виявити, чи міститься  в діях Ванюкової склад злочину.