Кримінально правові наслідки: загальна характеристика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

„ОДЕСЬКА  ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” 
 
 

Інститут  прокуратури та слідства 
 

Кафедра кримінального права

Реєстраційний номер №__________

Дата___________________________ 
 
 
 
 
 

Курсова робота

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ  НАСЛІДКИ:

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА 
 
 
 

Студентки 2 курсу

2 потоку 1 групи

Колесніченко  Венерії Олександрівни 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Робота  захищена „____”____________2011 р. з оцінкою „__________” 

Одеса – 2011

ЗМІСТ

Вступ……………………………………..……………………………..3 - 4

Розділ 1    Поняття кримінально-правових наслідків та їх місце в кримінальному праві

1. Основні підходи до розуміння наслідків злочину в кримінальному праві.........................................................................................................5 – 13

      1.2 Суспільна небезпечність діяння та суспільно небезпечні наслідки: місце                                                         останніх серед ознак злочину.........................................................13 – 19

     1.3 Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони складу злочину.............................................................................................19 – 24

Розділ 2     Класифікація та значення кримінально-правових наслідків злочину

      2.1 Класифікація суспільно-небезпечних наслідків в кримінальному праві.....................................................................................................................25 – 27

      2.2Кримінально-правове значення суспільно-небезпечних наслідків ........................................................................................................................27 – 30

Висновок........................................................................................................31 – 32

Список використаних джерел та літератури..............................................33 – 35  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Правове забезпечення прав і  свобод людини і громадянина,  властивості, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч1ст.1 КК) не можливе без врахування таких посягань. Ці результати можуть набувати різних проявів, в тому числі існувати у формі наслідків, що мають об’єктивний зміст і декілька різновидів, а також суспільно небезпечних і суспільних наслідків, окремі з них виражаються як окремий компонент (елемент) складу злочину.

    Саме наявність названих наслідків  як результат поведінки людини  в більшості випадків обумовлює визнання того чи іншого діяння злочином певного виду чи окремим його різновидом. І якщо поняттю, ознакам та значенню (функціям) злочину окрема увага все ж таки приділяється у нормах чинного КК України, роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, теорії кримінального права, то стосовно наслідків такого однозначного висновку зробити не можна. Їх зміст, сутність, структура, різновиди і значення й досі викликають серйозні проблеми як на законодавчому рівні, так і на рівні теорії кримінального права та судової практики. Правила ж врахування наслідків при класифікації певних діянь в переважній більшості мають вигляд теоретичних напрацювань, і лише деякі з них знаходять відображення в актах судового тлумачення.

    Окремим аспектом поняття, класифікації й, головне, значення наслідків у кримінальному праві певна увага з боку науковців та представників правозастосовчих органів хоч і приділяється, проте явно недостатня. Адже відсутність єдності у вирішенні цілої низки питань, некритичне ставлення до певних законодавчих положень та пропозиції правозастосовчої практики значною мірою заважає „побудові” цілісного уявлення про такі наслідки.

    У теорії кримінального права  врахування таких наслідків здійснюється  здебільшого на рівні дослідження сутності й змісту суспільної небезпечності діяння та відповідного компоненту (елементу) складу злочину. Переважно з останнім і пов'язується кримінально – правове значення наслідків, що аж ніяк не можна вважати достатнім, оскільки ціла низка інших, не менш важливих, проблем так і залишається нерозкритою або висвітлюється фрагментарно. Тому на сучасному етапі розвитку теорії кримінального права таким проблемам належна увага не приділяється, а ціла низка відповідей на певні питання залишається нез'ясованою і не розкритою. Як результат – відсутність цілісного уявлення про кримінально – правове значення наслідків.

    Сказане пояснює актуальність  і потрібність дослідження сьогодні  проблем врахування наслідків поведінки людини для визначення змісту тих із них, які є конкретним регулятором суспільно небезпечної поведінки, що визначається злочином певного виду чи окремим його різновидом, а також вказують на наявність змістовних характеристик відповідного компоненту об'єктивної сторони складу злочину. Завдяки цьому мають бути висвітлені різні аспекти врахування кожного із цих наслідків (їх проявів) у „роботі” кримінального права, що з рештою дозволить з'ясувати значення для цього саме злочинних наслідків та констатувати, які із цих аспектів вказують на шляхи впровадження у законодавчу та правозастосовча практику і є хибними (помилковими і, відповідно, неприйнятними), а які правильними, обґрунтованими). Отже, необхідність дослідження вказаних наслідків в межах „роботи” кримінального права є значущим і сьогодні.

Розділ 1    Поняття  кримінально-правових наслідків та їх місце  в кримінальному праві

1.1 Основні підходи до розуміння наслідків злочину

в кримінальному праві

    Для позбавлення наслідків як  самостійного кримінально – правового  явища (феномену) в теорії кримінального права та правозастосовчій практиці використовуються такі загальні (родові)поняття і понятійні звороти, що охоплюють більш конкретні: наслідок (наслідки) злочинної поведінки; суспільно небезпечний наслідок (суспільно небезпечні наслідки); злочинний наслідок (злочинні наслідки); шкідливий наслідок (шкідливі наслідки); наслідок злочину (наслідки злочину або злочинів); наслідки злочинного діяння (дії, бездіяльності); наслідок в злочині; шкода; злочинна шкода; збиток (збитки); злочинні збитки (злочинний збиток); злочинний результат; кримінально - правові наслідки вчинення діяння та ін. У той же час позначення різними термінами (термінологічними зворотами) однакових понять (понятійних засобів) породжує нічим не виправдані складнощі при вивченні кримінального права. Це веде лише до плутанини, породжує необґрунтовані труднощі при тлумаченні. Адже наявність слів, які по різному звучать, вільно чи не вільно примушує вдатися до пошуку відмінностей між ними встановлення значення окремого кожного з понять, які позначаються. Водночас вживання таких термінів нерідко буває неправдивим: коли кожен із них несе смислове навантаження, вказує на відтінки у змісті понять, які мають кримінально правове значення.¹

    На цій підставі потрібно зазначити  що більшість авторів та прихильників кожної з точки зору вважають лише її правильною, доводячи іноді хибності положень своїх опонентів. Між тим, як уявляється з позиції загальної теорії права, кожна з них заслуговує на увагу і, що важливо, певною мірою може бути узгоджена з іншою.²

    Той факт, що не будь – яка  дія або бездіяльність, вчинена  під контролем свідомості і волі людини, має вважатися злочином, ніколи і ні в кого сумнівів не виникав. Настільки ж очевидним було й інше: злочином можна називати тільки таке діяння, яке тягне за собою певні наслідки.³ Вирішуючи питання про поняття злочинних наслідків і їх значення для кримінальної відповідальності, Н. Ф. Кузнєцова у свій час висловила низку міркувань, які й нині заслуговують на увагу. Так, приєднуючись до думки А. Н. Трайніна та Б. С. Нікіфорова, що злочинний наслідок є зв’язуючою ланкою між об'єктом посягання і злочинною дією, вона дійшла таких висновків: злочинні наслідки – це шкідливі з точки зору пануючого класу зміни у суспільних відносинах, що характеризуються кримінальним законом, які спричинені злочинною дією чи бездіяльністю суб'єкта; з точки зору співвідношення зі злочинною дією наслідок є суспільно шкідливим результатом, що заподіяний винуватою, об’єктивно суспільно небезпечною дією суб'єкта. Подібні розмаїття смислового значення поняття „наслідки” використовувались і при формуванні подальших висновків авторки. Зокрема, констатуючи, що суспільна небезпечність є змістом злочинної дії, Н. Ф. Кузнєцова визначає злочинний наслідок як результат, породжений суспільно небезпечною дією суб'єкта. При цьому наслідок не вважається елементом самої дії. Розуміючи злочинні наслідки як суспільно шкідливі зміни в об'єктах, що охороняються соціалістичним кримінальним правом, науковець звертає увагу на можливість заподіяння суспільно небезпечною дією кількох шкідливих наслідків. Але серед них лише один, якщо немає  повторності чи сукупності злочинів, визнається елементом складу. Такий наслідок (як елемент складу злочину) являє собою суспільно шкідливі зміни, які спричинені злочинними діями особи не в будь – якому об'єкті, що охороняється кримінальним законом, а саме в об'єкті посягання. Всі інші шкідливі наслідки не є елементом даного складу: вони або заподіяні чи на попередніх стадіях готування або використання, або наступають після закінчення злочину. За наявності вини вони враховуються як обтяжуючі караність обставини.⁴ Отже, розмежування злочинних наслідків як елементів складу, від злочинних наслідків, що винувато заподіяні суспільно небезпечними діями особи і не є елементом складу злочину, але враховуються судом при індивідуалізації покарання як обтяжуючи відповідальність обставини, дозволяє констатувати, що злочинний наслідок слід визнавати тією ознакою діяння, за якою при наявності винуватості дії чи бездіяльності воно (діяння) визнається злочинним чи не злочинним.⁵ Таким чином, досліджуючи поняття злочинних наслідків, Кузнєцова спочатку не визначає наслідок „об'єктом самого діяння” (оскільки дія, на її думку, є причиною суспільно шкідливих змін у соціально суспільних відносинах, що охороняються кримінальним законом), а згодом визначає його „тією ознакою діяння”, яка впливає на визнання останнього злочинним чи не злочинним.

    Як зауважує С. Б. Гаврик, використання  терміна „злочинні наслідки”  для позначення злочинної діяльності особи неоднозначне. В період дії КК 1960 р. кваліфікація злочинної поведінки ускладнювалась тим, що законодавець виділяв поняття „наслідки” неоднозначно („тяжкі наслідки” – ст. 227, 227, 228), поряд з поняттям „шкода”(„значна шкода” – ст. 227, 228), „збиток”(„великий, значний збиток” – ст. 159, 160, 161, 162), „загибель людей і риби” – ст. 228 і т. д. Така строката палітра понять була суттєвим недоліком закону. В КК 2001 р. цей недолік значною мірою усунутий. Проте і в статтях нового кодексу наслідки злочинної поведінки сформульовані з різним ступенем тяжкості або різні за характером, тому ці ознаки потребують доктринального та інших видів тлумачення. Варто визнати, що термін „злочинний наслідок” є загальним і означає зафіксований у законі результат вчиненого. І хоча законодавець не знає поняття останнього, у теоретичному плані їх можна вживати як синоніми. Загальний характер поняття „наслідки злочину” показаний у ст. 24 і 25 КК, де вказується на ставлення особи саме до „наслідків”. У ряді випадків законодавець використовує його для опису конкретного злочинного результату. Це має місце тоді, коли наслідки даного екозлочину можуть бути різноманітними і не піддаються точному опису чи типовими, поряд з уже названими в диспозиції. Тут термін „наслідки” є спеціальним і підлягає точному визнанню й ідентифікації з залученням інших правових категорій (збиток, загибель і захворювання людей і т. д.). водночас, зазначає Гаврик, у результаті вчинення конкретного екологічного злочину настають й інші наслідки, не передбачені диспозицією кримінально - правової норми. Наприклад, при незаконному полюванні знищуються цінні лікарські рослини, гніздо вища птахів тощо; при забрудненні водойм гинуть рослини, вимушено мігрують тварини, люди недоотримають чи зовсім не отримують питну воду й ін. Дещо раніше близьку позицію з цього приводу зайняв Я. М. Брайнін, визнавши необхідність розмежування понять „наслідки злочину” та „злочинний результат”. До наслідків Брайнін відносив будь – які зміни, які спричиняє злочинна дія в зовнішньому світі. Так, до наслідків вбивства слід, на його думку, віднести не лише смерть потерпілого, але і переживання його рідних. Злочинний результат – це ті наслідки, які мають значення для наявності складу злочину, тобто прямо и безпосередньо випливають із даного злочину; без них злочин не може вважатись закінченим, і сам результат якби визначає склад даного злочину – вбивства, крадіжки тощо.⁶ На думку О. С. Міхліна, Я. М. Брайнін правильно відмітив, що в двох зазначених випадках наслідки злочину грають різну роль. Термін „наслідок” і „результат” міцно увійшли в нашу теорію і практику як синонім. Їх розмежування може лише заплутати питання, але ні як не вирішати його. Вирішення задачі, яку зазначив Я. М. Брайнін, слід шукати не в розмежуванні термінів, а в аналізі відповідних інститутів.