Матеріальна вітповідальність сторін трудового договору

3)              вагітним жінкам, жінкам, що мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноким матерям — за наявності дитини до чотирнадцяти років;

4)              виборним працівникам після закінчення строку повноважень;

5) працівникам, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) іншим особам, з якими власник або уповноважений ним орган (роботодавець) відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір. Спори про відмову у прийнятті на роботу, а отже, і спори про притягнення до матеріальної відповідальності роботодавця за заподіяння шкоди зазначеним особам вирішуються безпосередньо судом.

Отже, роботодавець несе матеріальну відповідальність  перед  працівником  при  відмові  в  укладенні   трудового   договору   або   при   несвоєчасному його укладенні[14].

7. Матеріальна відповідальність підприємства за порушення права працівника на працю

Одним з порушень, що заподіює матеріальну шкоду працівникові, яка підлягає відшкодуванню роботодавцем, є порушення законодавства про переведення на іншу роботу. Після прийняття Закону УРСР від 20 березня 1991 року «Про внесення змін ї доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки» в поняття «переведення на іншу роботу» в черговий раз були внесені зміни. Відповідно до нової редакції статті 21 КЗпП України трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Із визначення змісту трудового договору випливає, що працівник зобов'язується виконувати будь-яку роботу, передбачену трудовим договором, тобто коло його трудових обов'язків може виходити за рамки певної кваліфікації, спеціальності, посади, він може виконувати роботу за кількома спеціальностями, посадами. Виходячи з цього, під переведенням на іншу роботу слід розуміти доручення працівникові роботи, яка не обумовлена трудовим договором (контрактом). Отже, переведення працівника без його на те згоди на необумовлену трудовим договором (контрактом) роботу є незаконним. Незаконним переведенням буде вважатись також порушення роботодавцем порядку тимчасових переведень на іншу роботу, що передбачені статтями 33, 34 КЗпП України.

При незаконному переведенні працівника на необумовлену трудовим договором роботу у працівника у разі відмови його виконувати цю роботу виникає вимушений прогул або, якщо працівник незаконно переведений на нижчеоплачувану роботу і виконує її, то він втрачає частину свого заробітку. Розмір заподіяної шкоди, викликаної незаконним переведенням, визначається середнім заробітком за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, що виплачується згідно із ч.2 ст. 235 КЗпП України не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з вини працівника, середній заробіток виплачується за весь час вимушеного прогулу.

Роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником і у разі незаконного звільнення його з роботи. Це третя група порушень трудових прав, яка включає: а) незаконне звільнення працівника; б) неправильне формулювання причини звільнення, що перешкоджало працевлаштуванню працівника; в) затримку чи невидачу працівникові трудової книжки; г) затримку рішення про поновлення його на роботі; д) затримку розрахунку при звільненні.

У всіх цих випадках роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником. У разі незаконного звільнення працівника чи якщо неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, роботодавець за рішенням органу, який розглядає трудовий спір, несе матеріальну відповідальність перед працівником у розмірі середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо ж заява про поновлення на роботі чи про зміну формулювання причини звільнення розглядається більше одного року не з вини працівника, роботодавець виплачує працівникові середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У разі затримки видачі працівникові трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч.4 ст. 235 КЗпП України). КЗпП України не встановлені межі відшкодування матеріальної шкоди, оскільки без трудової книжки працівник не може працевлаштуватися, отже немає і його вини в тому, що він не знайшов собі нову роботу.

У статті 236 чинного КЗпП України передбачено, що в разі затримки власником виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за весь час затримки[15].

8.              Матеріальна відповідальність підприємства за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків

Власник зобов'язаний відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, а також моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного або психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його провини, а умови праці не були причиною матеріальної шкоди.

Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; висновок посадової особи (органу), яка здійснює контроль і нагляд за охороною праці, відносно причин пошкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів попереднього слідства; рішення про залучення винних до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, рішення органів соціального захисту про відшкодування власником витрат на допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності в зв'язку з ушкодженням здоров'я; свідчення свідків та інші докази.

Відшкодування шкоди потерпілому складається з виплати втраченого заробітку (або його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується також і моральна шкода.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК встановлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності в зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (отримання частини втраченого заробітку) мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого або мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті[16].

ВИСНОВОК

Власник зобов'язаний відшкодувати майнову шкоду, заподіяну працівникові при виконанні ним трудових обов'язків. Така відповідальність наступає:

— при порушенні права працівника на працю (у випадках порушення правил прийому на роботу, законодавства про переведення на іншу роботу, незаконного відсторонення від роботи, при порушенні законодавства про підстави і порядок звільнення працівника);

— за незабезпечення власником здорових і безпечних умов праці (у випадку ушкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків, каліцтва, у разі смерті працівника);

— при порушенні обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну плату);

— при незабезпеченні збереження особистих речей працівника під час роботи (у випадках їх зіпсуття, знищення, крадіжки).

Трудове законодавство закріплює ряд юридичних гарантій, які забезпечують здійснення громадянами свого права на працю. Серед них — передбачений ст. 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи. У літературі було висловлену думку, що в законодавстві повинна бути передбачена матеріальна відповідальність власника в зв'язку з незаконною відмовою в прийомі на роботу в тих випадках, коли прийом на роботу є обов'язковим для підприємства внаслідок вказівки закону, відповідного акта або угоди сторін (наприклад, при прийомі на роботу вагітної жінки, жінки, що має дитину у віці до 3 років, при прибутті молодого фахівця за направленням, при переведенні тощо).

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.      Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. — К, 1995.

2.      Кодекс законів про працю України. — К, 2002

3.      Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей: Закон України від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 22. — Ст. 173.

4.      Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. № 116 (із доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 34 від 20 січня 1997 р. та № 1402 від 15 грудня 1997 р.) // ЗП України. — 1996. - № 6. - Ст. 192.

5.      Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям іх працівниками: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховного Суду Україні від 28 березня 1997 р. № 3) // Право України. - 1993. —              № 5—6; Вісник Верховного Суду України. — 1997. — № 2.

6.      Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 4, від 26 жовтня 1995 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. № 15) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. — К., 1995. — С. 373; Вісник Верховного Суду України. —              1998.— №3.

7.      Белинский Э.С. Материальная ответственность рабочих и слу­жащих. — Киев: Донецк, 1984.

8.      Григор'єва Л. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору // Праця і зарплата. - 2001. - № 20. - С. 8-10

9.      Новий тлумачний словник української мови. В 4-х томах. — К.:
вид-во "Аконіт", 1998. — Т.4.

10. Практика трудових відносин // Податки та бухгалтерський облік. - 2007. - 23 липня. - С. 6-112

11. Синенко В. Трудове право України: Хрестоматія/ Василь Синенко,; Кіровоград. Держ. техн. ун-т. - Кіровоград, 2000. - 112 с.

12. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. — Киев: Одесса, 1982. — 184 с.

13. Теньков С. Трудові договори і матеріальна відповідальність працівника // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 41. - С. 58-60

14. Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; Ред. Н. М. Хуторян. - К.: Видавництво А. С. К., 2004. - 607 с.

15. Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ Пилип Пилипенко, Володимир Бурак, Зоряна Коза та ін.; За ред. Пилипа Пилипенка,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: ВД "Ін Юре", 2006. - 537 с.

16. Трудове право України: Підручник/ Ред.: Нінель Болотіна, Галія Чанишева,. - 2-ге вид., стериотип.. - К.: Знання, 2001. - 563 с.

2

[1] Белинский Э.С. Материальная ответственность рабочих и слу­жащих. — Киев: Донецк, 1984. — С. 21

[2] Практика трудових відносин // Податки та бухгалтерський облік. - 2007. - 23 липня. - С. 6-7

[3] Трудове право України: Підручник/ Ред.: Нінель Болотіна, Галія Чанишева,. - 2-ге вид., стериотип.. - К.: Знання, 2001.- с. 267-269

[4] Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. — Киев: Одесса, 1982. — 184 с.

[5] Теньков С. Трудові договори і матеріальна відповідальність працівника // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 41. - С. 58-60

[6] Новий тлумачний словник української мови. В 4-х томах. — К.:
вид-во "Аконіт", 1998. — Т.4. — С. 633

[7] Теньков С. Трудові договори і матеріальна відповідальність працівника // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 41. - С. 60

[8] Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. — К, 1995. — С109-119

[9] Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; Ред. Н. М. Хуторян. - К.: Видавництво А. С. К., 2004. – с. 437-440

[10] Григор'єва Л. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору // Праця і зарплата. - 2001. - № 20. - С. 8

[11] Григор'єва Л. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору // Праця і зарплата. - 2001. - № 20. - С. 9-10

[12] Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ Пилип Пилипенко, Володимир Бурак, Зоряна Коза та ін.; За ред. Пилипа Пилипенка,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: ВД "Ін Юре", 2006. – с. 312-314

[13] Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. № 116 (із доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 34 від 20 січня 1997 р. та № 1402 від 15 грудня 1997 р.) // ЗП України. — 1996. - № 6. - С. 192

[14] Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ Пилип Пилипенко, Володимир Бурак, Зоряна Коза та ін.; За ред. Пилипа Пилипенка,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: ВД "Ін Юре", 2006. – с. 351-353

[15] Трудове право України: Підручник/ Ред.: Нінель Болотіна, Галія Чанишева,. - 2-ге вид., стериотип.. - К.: Знання, 2001. – с. 391-393

[16] Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ Пилип Пилипенко, Володимир Бурак, Зоряна Коза та ін.; За ред. Пилипа Пилипенка,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: ВД "Ін Юре", 2006. – с. 305-307