Звіт про проходження практики в брокерській конторі

 Нетарифне  регулювання ЗЕД

Нетарифне регулювання  зовнішньоекономічної діяльності — це комплекс державних адміністративних засобів та методів регулювання зовнішньої торгівлі. Стаття 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає основними заходами нетарифного регулювання — ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій[10].

До нетарифних заходів  регулювання відносяться:

1. Заборони експорту  та імпорту. Це вимушені заходи, визнані міжнародною практикою.  Заборони можуть виступати у  відкритій і закритій формі.  Різновидом заборони відкритої  форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави.

В Україні використовують такі види квот:

- глобальні - встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;

- групові - для товарів  з визначенням групи країн,  куди вони експортуються чи  з яких вони імпортуються;

- індивідуальні - для  товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися.

Ліцензування - це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів.

На Україні використовуються такі види ліцензій:

- генеральна - відкритий  дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару  чи окремій країні (групі країн)  на протязі періоду дії режиму  ліцензування по даному товару;

- разова (індивідуальна) - одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення;

- відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару  на протязі конкретного періоду  (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму.

3. "Добровільні"  обмеження експорту. Їх відносять  в особливу групу кількісних  обмежень. Вони являють собою  неофіційну домовленість між  експортером та імпортером про  обмеження ввозу певних товарів  на ринок імпортера.

Ці угоди в першу  чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими  автомобілями, металооброблюваними  станками та ін.

4. Антидемпінгові заходи - специфічні заходи нетарифного регулювання являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче "нормальних" цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам.

5.Технічні бар'єри.  Це перешкоди для імпорту іноземних  товарів, що виникають в зв'язку  з їх невідповідністю до національних  стандартів систем виміру та  інспекції якості, вимог техніки  безпеки, санітарно-ветеринарних  норм, правил упаковки, маркерування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об'єктивними вимогами виробництва і споживання продукції. В той же час вони можуть виконувати протекціоністську роль.

6. Заходи, пов'язані з  виконанням митних формальностей. До них відносяться:

- прикордонний податок,  який накладається на товари  за факт перетину кордону; 

- платежі, пов'язані  з оформленням документів на  митниці, митним оглядом товарів,  перевіркою їх якості;

- інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.). Наприклад, в Україні за митне оформлення товарів в залежності від митної вартості при перевищенні 1000дол. США береться митний збір в розмірі 0,2% від митної вартості.

7. Імпортний депозит.  Це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди.

 

РОДЗІЛ IV

Митне оформлення товарів та предметів, що переміщуються  через митний кордон України

Митне оформлення — процедура поміщення транспортних засобів, товарів у відповідний режим та виконання митним органом процедур митного контролю з справлянням установлених податків і зборів та заповненням відповідних документів. Порядок митного оформлення визначається розділом 3 Митного кодексу України (статті 37–43). Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню[5].

Застосування засобів  державного регулювання переміщенням через митний кордон України товарів  та інших предметів, основною метою  яких є стягнення в державний бюджет податків при перемащенні товарів через митний кордон України, а також захист національного ринку від неякісних імпортних товарів i забезпечення підтримки національного виробника шляхом надання йому можливості конкурувати з іноземними суб'єктами підприємницької діяльності (мал.1).

Митне оформлення суб'єктів ЗЕД здійснюється службовими особами митниці в місцях розташування митниць – зонах митного контролю – спільно з зацікавленими державними органами впродовж часу, визначеного митницею.

Території зон митного  контролю встановлюються:

1) у пунктах пропуску через  державний кордон України –  митницею за погодженням із  прикордонними військами;

2) у пунктах на митному  кордоні України, що є межами  спеціальних митних зон – митницею  самостійно;

З) на територіях i в приміщеннях  підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем, – митницею самостійно.

Переміщення товарів  та інших предметів на територію  зони митного контролю чи за її межі контролюється митницею.

Митне оформлення має проводитися митницею, в зоні діяльності якої розташовані власники товарів та інших предметів, за винятком випадків, урегульованих чинним законодавством України.

 За наявності підстав вважати, що переміщувані через митний кордон України транспортні засоби, товари та інші предмети містять предмети контрабанди, предмети, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, проводиться переогляд таких товарів та інших предметів. При цьому присутність представників підприємства, а також громадян при митному оформленні обов’язкова.

З метою митного контролю та митного оформлення митниця може брати проби i зразки товарів та інших предметів для проведення дослідження їх. За згодою митниці проби i зразки товарів та інших предметів, щодо яких митне оформлення не було закінчено, можуть братися для контролю іншими державними органами.

Проби i зразки товарів  та інших предметів беруться в  мінімальних кількостях, що забезпечують їх дослідження. Взяття проб та зразків, дослідження їх, а також розпорядження  ними неповинно необґрунтовано затримувати пропуск товарів та інших предметів. У разі відмови в пропуску через митний кордон України товарів та інших предметів митниця зобов’язана давати заінтересованим особам вичерпні роз'яснення вимог митного оформлення, виконання яких забезпечує можливість пропуску. При цьому підприємство або громадянин, які представляють товари та інші предмети до митного оформлення, повинні усунути виявлені недоліки i пройти митне оформлення[9].

Порядок використання i заповнення ВМД регламентується "Положенням про вантажну митну декларацію", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, а також Інструкціями про порядок заповнення ВМД, затвердженими наказами державної митної служби України. Процес митного оформлення товарів та інших предметів складається з двох частин (черговість їх здійснення залежить від напрямку переміщення через кордон – експорт або імпорт):

– представлення ВМД до внутрішньої  митниці та ТУ оформлення. ВМД подається  до митниці підприємствами, які здійснюють декларування товарів на підставі договору i діють за дорученням суб'єкта підприємницької діяльності або безпосередньо представником суб'єкта підприємницької діяльності;

– пропуск Прикордонною митницею товарів через митний кордон України із використанням ВМД (при  імпорті — попередньої ВМД).

При імпорті в Україну  застосовується попереднє декларування таких товарів та інших предметів:

зі  сплатою митних платежів:

– тих, що підлягають обкладенню акцизним збором (лікеро-горілчані  вироби, легкові автомобілі тощо);

– групи товарів, що переміщуються автомобільним транспортом, перелік яких затверджується Держмитслужбою (різноманітні продукти харчування, папір, книги, різні одяг i взуття, товари народного вжитку – побутова апаратура, запасні частини до автомобілів тощо);

без сплати митних платежів:

– решти товарів, що переміщуються  автомобільним транспортом. Наочно розглянемо процес митного оформлення при імпорті товару на митну територію  України.

1. Підприємство звертається  до внутрішньої митниці для  оформлення попередньої ВМД на імпорт товару. При необхідності мають бути сплачені належні платежі.

2. За умови правильності  складення декларація оформлюється  митницею і вводиться в центральну  базу даних (ЦБД) за допомогою  супутникового зв’язку.

3. Товар прибуває на  кордон. Перевізник звертається до прикордонної митниці.

4. Прикордонна митниця  шляхом перегляду ВМД в ЦБД  звіряє дані перевізника і  вантажу з наявними в базі  даних. Проводиться догляд вантажу.

5. За відсутності зауважень  вантаж направляється у внутрішню  митницю для подальшого митного оформлення. В ЦБД робиться відмітка про пропуск вантажу.

Остаточне митне оформлення вантажу здійснюється, про що вже  йшла мова, у внутрішній митниці. При  цьому перевірка ВМД проходить  декілька етапів контролю, які проводяться  працівниками відповідних підрозділів

 

РОЗДІЛ V

Контрабанда та порушення митних правил

 

Сучасний стан трансформації  економіки України характеризується як перехідний період становлення ринкової системи, особливістю якого є  наявність суперечностей у процесі  первинного накопичення капіталу. Як свідчить світовий досвід, процес первинного накопичення капіталу завжди тісно пов'язаний з проблемою криміналізації економічної системи.

Головними об'єктами кримінального  бізнесу стали високорентабельні  галузі економіки — ринок нафтопродуктів, ринок горілчаних та тютюнових виробів, електроенергетика, операції у сфері зовнішньоекономічних відносин. Останні, як правило, відіграють особливу роль через цілу низку об'єктивних обставин. По-перше, завжди існує об'єктивна база для розвитку даного виду взаємовідносин, насамперед, різниця в цінах на внутрішньому та світовому рівні. По-друге, становлення держави як економічної системи — довготривалий процес, особливо у сфері створення ефективного механізму захисту економічного суверенітету країни. Завжди є певні групи суспільства, які використовують ситуацію незбалансованості державної влади для реалізації своїх економічних інтересів.

Порушення у сфері  митно-тарифних відносин є одним  із найбільш поширених у системі  тіньових економічних відносин. Проведені дослідження показали, що тінізація ринку імпортних товарів не тільки перевищила критичну межу, але й стала тією домінантою, яка фактично руйнує систему ринку як конкурентного середовища.

В умовах відпрацьованого  механізму митного контролю наслідками процессу тінізації стає скорочення попиту на імпортний товар, зменшення його постачання та, відповідно, зростання цін на даний товар на внутрішньому ринку. Національні виробники товару, захищеного імпортним митом, отримують виграш від зростання цін і розширення ринку збуту власної продукції. Тобто митний тариф у даному випадку є дискримінаційним податком відносно іноземних виробників[6].

 

ВИСНОВКИ

 

Місцем проходження  виробничої практики була митно-брокерська контора в м.Ужгороді на території Чопської митниці ПП «Левко Т.М.», яке працює в галузі посередницької діяльності митного брокера, та здійснює усі послуги у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Основною метою діяльності підприємства є здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку на основі задоволення потреб громадян, колективних, державних і інших підприємств, установ і організацій в продукції, що виробляється, товарах, послугах, що надаються в сферах, визначуваних предметом діяльності.

Ознайомившись з загальними основами та напрямами діяльності підприємства; вивчивши правові засади його роботи на основі аналізу нормативно-правової літератури щодо регулювання створення та діяльності підприємства, його організаційну структуру; дослідивши організацію та взаємодію усіх нормативних документів, Законів України, Наказів Президента України, постанов КМУ, проаналізував процес укладання контрактів та проаналізувавши економічні показники підприємства на основі вивчення документів звітності та розрахунку фінансових показників, застосовуючи знання та навики.

Особливу увагу при  проходженні практики та написанні  звіту було приділено вивченню зовнішньоекономічної діяльності підприємства, у тому числі  правових основ регулювання зовнішньоекономічної діяльності, товарів експортного  напрямку, їхньої частки в загальному обсязі реалізації, визначення заходів щодо покращення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Митний Кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI

2. ЗУ «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII

3. ЗУ «Про ЗЕД» від 16.04.1991 № 959-XII