Захист авторських прав на твори, розміщенні в Інтернеті

Звичайно, в  Інтернеті зустрічається багато перекладів, репродукцій картин, нових  версій комп’ютерних програм та інших  похідних творів. Але багато творів, розміщених в Інтернеті, є похідними  в силу того, що первісні твори просто не можуть бути там розміщеними.

Справа в  тому, що більшість творів з огляду на саму їхню природу та форму вираження  не здатні бути розміщеними в Інтернеті  безпосередньо, оскільки Інтернет визнає лише одну форму фіксації – цифрову. Сказане стосується усних, драматичних, хореографічних творів, пантомім, творів образотворчого мистецтва (картин, малюнків, гравюр, скульптур тощо) та архітектури, наукових творів (ілюстрацій, карт, планів, ескізів тощо) та творів ужиткового мистецтва.

Натомість, літературні (включаючи комп’ютерні  програми), музичні, аудіовізуальні та фотографічні твори, будучи вже закріпленими в цифровій формі або легко, суто технічними засобами піддаючись переведенню  у неї, розміщуються в Інтернеті  як такі.

Ті ж твори, які закріплені у традиційних  дво- чи тримірних формах, стають доступними користувачам Інтернету лише завдяки  зображенням, отриманим в результаті їх фотографування, кіно- чи відео-зйомки або сканування. Ці зображення і є похідними творами.

Більше того, якщо отримані фото-, кіно- або відеоматеріали закріплені не у цифровій формі, то результати переведення цих матеріалів в цифрову форму теж можуть бути похідними творами за умови  їх відповідності критерію оригінальності. Оригінальність похідних творів, отриманих  в результаті переведення інших  творів в цифрову форму, полягає, наприклад, у творчій обробці  зображення, виправленні дефектів оригіналу  або зміні кольорів (розфарбуванні), що має місце при реставрації  старих фотографій та кінофільмів.

 

Всі вищезгадані  літературні та художні твори  можна зустріти в Інтернеті у  великій кількості, і всі вони можуть претендувати на захист авторським правом. Але тільки претендувати. Бо однієї лише приналежності до тієї чи іншої категорії творів, зазначеної в законі, недостатньо.

Для того, щоби отримати захист за законами про авторське  право, вищезгадані твори повинні  відповідати певним критеріям. По-перше, вони мають бути оригінальними в  юридичному сенсі, а по-друге, вони мають  бути вираженими у тій чи іншій  об’єктивній формі.

Перший критерій розуміється в різних країнах  світу приблизно однаково. Суди країн  англосаксонської системи права  трактують критерій оригінальності широко: твір просто має бути результатом  незалежної праці і таланту автора, тобто не бути скопійованим з іншого твору, авторські права на який належать іншій особі.

В Україні  критерій оригінальності в законодавстві  прямо не закріплено. В якості ознаки твору оригінальність згадується в  Законі України “Про авторське право  і суміжні права” в редакції від 11 липня 2001 року лише стосовно назви твору як самостійного твору.

Другою ознакою  твору є наявність об’єктивної  форми. Твір як результат творчої  діяльності автора стає об’єктом авторського  права лише тоді, коли він виражений  у будь-якій об’єктивній формі (що робить його доступним для сприйняття, допускає можливість відтворення). Таким  чином, об’єктивна форма твору тісно  пов’язана з можливістю його відтворення.

 

Список об'єктів, що не є об'єктом авторського права :

• повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
• твори народної творчості (фольклор);
• видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру;
• державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
• грошові знаки;
• розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Види та причини порушення авторських прав в Інтернеті

 

Порушення авторського  права (контрафакція; піратство, якщо мова йде про порушення майнових авторських прав) — дії, спрямовані на протиправне  використання об'єктів права інтелектуальної  власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє  протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди.

Існують такі види порушень:

 

1. Аудіопіратство.

Копіювання  та розповсюдження копій музичних композицій. Враховуються продаж музичних альбомів як на аудіокасетах, так і на компакт-дисках. Також за аудіопіратство вважається й розповсюдження музичних композицій з використанням комп'ютерної мережі.

Історично, одна з перших форм комп’ютерного  піратства. Набула особливого поширення  із початком промислового виробництва  аудіокасет.

У мережі Інтернет обмін музичними композиціями став дійсно поширеним завдяки розвитку P2P-технологій. Існує велика кількість  різноманітних пірингових мереж, що утримують мільйони користувачів та терабайти музичних композицій.

 

2. Відеопіратство.

Розповсюдження  копій фільмів або телепередач  на дисках, касетах та шляхом копіювання через комп'ютерні мережі. Може здійснюватись  як із ціллю отримання прибутку (продаж контрафактної продукції у магазинах, або з рук), так і без (розповсюдження копій фільмів через локальні комп'ютерні мережі або Інтернет, обмін  дисками із друзями). Комерційна продукція  такого роду відрізняється тим, що вона може з'явитися ще до офіційного виходу фільму у прокат (відомі випадки, коли у продажу з'являлись недороблені  робочі версії фільмів, вкрадені у знімального  гурту).

3. Піратство програмного забезпечення.

Нелегальне  копіювання та розповсюдження програмних продуктів на дисках та через комп'ютерні мережі, що включає також зняття (нейтралізацію) різноманітних програмних систем захисту (варез). Для цього існує спеціальний клас програмного забезпечення — так звані англ. «cracks» (укр. кряки) — тобто спеціальні патчі, готові серійні номери або їх генератори для продукту, котрі знімають з нього обмеження, пов'язані з вбудованим захистом від нелегального використання.

 

4. Піратство літературних творів.

У зв'язку із появою електронних бібліотек, що безкоштовно  надають доступ усім бажаючим до текстів  літературних творів, їхня діяльність почала розглядатися деякими авторами та видавництвами як піратство. Не зважаючи на те, що Інтернет бібліотеки зазвичай йдуть назустріч автору, та прибирають твори з відкритого доступу за їхнім проханням, у деяких випадках все ж таки доходить до судових  позовів.

 

Серед причин масового незаконного відтворення  примірників творів в Мережі, що охороняються авторським правом можна  виділити технічну простоту здійснення операції. З розвитком техніки, користувачеві  Інтернет все менше часу потрібно для отримання на своєму комп'ютері  тотожної копії твору, або такої, що практично не поступається оригіналу  за якістю.

Інша причина  незаконного обігу творів полягає  в елементарній відсутності привабливих  варіантів легального отримання  необхідних творів за наявності нелегальних. Очевидно, що окремі правовласники  не в змозі відслідковувати поширення  об'єктів, що охороняються, в цифрових мережах та їх використання при створенні  продуктів мультимедіа. Правовласники  фактично позбавлені можливості захищати свої права в цифровому середовищі тими ж способами, що і при звичайному використанні охороняються авторським правом об'єктів.

 Існує  ряд помилкових суджень щодо  законності використання творів  у мережі. Одна з них – розміщення  творів на сайті за усним  погодженням з автором. Відповідно  до Закону "Про авторське право  та суміжні права" форма  авторського договору, на підставі  якого повинні бути передані  майнові права, повинна бути  письмовою. Звичайно, недотримання  письмової форми договору не  тягне його недійсність, а лише  позбавляє сторони права посилатися  на показання свідків. Однак,  у зв'язку з особливостями авторського  договору (зокрема, необхідністю  погодити в ньому не тільки  майнові права, які передаються,  але й термін, територію, можливість  переуступки прав третім особам  та ін.), усна домовленість майже  ніколи не тягне передачу авторських  прав. Як наслідок використання  твору стає незаконним і дає  можливість автору або його  правонаступнику подавати до  суду.

 Також  помилковим є твердження, що створення  електронних бібліотек не порушує  нічиїх прав. Відомо, що чинний  Закон про авторське право  робить певні пільги щодо використання  творів бібліотеками, зокрема бібліотека  має право без дозволу автора  і без виплати йому гонорару  здійснювати репрографічне відтворення,  тобто репродукування, під яким  розуміється відтворення шляхом  фотокопіювання або за допомогою  інших технічних засобів, інших,  ніж видання. Проте дана норма  аж ніяк не дозволяє ні оцифровувати (відтворювати) твір, ні розміщувати  твір на сайті. Виникненню таких  помилок сприяє недостатня обізнаність  споживачів Інтернету, а дехто  взагалі не знає своїх прав  щодо набуття, охорони, використання  та захисту прав на об'єкти  інтелектуальної власності, а  головне, це права, які гарантує  законодавство України.

 

4. Способи захисту  авторських прав в мережі Інтернет

 

В Україні  можливі наступні форми захисту  прав автора:

Неюрисдикційна  – передбачає дії юридичних і  фізичних осіб відносно захисту своїх  авторських прав на твори, які здійснюються ними самостійно, без звернення до державних чи інших компетентних органів. При цьому маються на увазі лише законні способи захисту, такі, як, наприклад, повідомлення правопорушника про існування авторських прав і  пропозиція розв’язання суперечки  шляхом переговорів.

Юрисдикційна  – передбачає дії уповноважених  органів відносно захисту порушених  або суперечливих прав. Суть такої  форми захисту полягає в тому, що особа, права якої порушено неправомірними діями, може звернутися для захисту  своїх прав до спеціальних державних  органів - суд, Антимонопольний комітет  і т.п.

Юрисдикційна  форма захисту прав автора може здійснюватися  з використанням таких процедур:

1. Громадянсько-правова – найбільш поширена спеціальна ціль якої – не покарання порушника, а відновлення прав і компенсація збитків. Законодавство України встановило досить широкий спектр способів такого захисту:
• визнання виключного права;
• визнання недійсним договору відносно прав автора на твір;
• припинення дій, що порушують право;
• відновлення положення, що існувало до порушення прав;
• компенсація збитків та інші способи компенсації матеріального збитку;
• компенсування морального (нематеріального) збитку;
• визнання незаконним рішення державного органу.

 

2. Кримінально-правова процедура  вирішення суперечок передбачає притягнення порушника до кримінальної відповідальності. Проте, щоб класифікувати  правопорушення як кримінальне, необхідно, щоб воно мало такі ознаки, як: багаторазовість, виконання дій за попередньою  домовленістю групою людей, нанесення  матеріальних збитків в великих  або особливо великих розмірах, виконання  подібних дій посадовою особою з  використанням службового положення. Кримінально-правова відповідальність передбачає такі види покарання, як штраф, виправні роботи, позбавлення свободи  і конфіскація майна.
3. Адміністративно-правова процедура зводиться передовсім у зверненні особи, авторські права якої порушено, із скаргою в Антимонопольний комітет України або інший уповноважений орган. При тому будь-яке рішення такого державного обрану може бути в подальшому опротестоване в судовому порядку.

 

Але щоб використовувати  і захистити своє авторське право, треба його офіційно зафіксувати. Як відомо, жодна публікація в Інтернеті - не є захист. Публікувати треба  в книзі (з чесним ISBN) або в офіційно зареєстрованому періодичному виданні, що має ISSN або свідоцтво про реєстрацію. Крім того, якщо ви бажаєте, то можете зареєструвати  рукопис в Агентстві з авторських прав Державного департаменту інтелектуальної  власності, бо тільки воно уповноважене це робити, звернувшись із заявкою  на реєстрацію авторського права.

У разі задоволення  заявки та після сплати збору в  розмірі 3,25 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян на день сплати у  гривнях відомості про видачу свідоцтва на авторське право  публікуються в офіційному бюлетені Департаменту інтелектуальної власності, заносяться у відповідний Державний  реєстр, а заявник отримує свідоцтво  про реєстрацію авторського права  на твір. Процедура реєстрації авторського  права в Україні займає 2-3 місяці.