Захист авторських прав на твори, розміщенні в Інтернеті

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

 

 

 

 

 

 

Обов’язкове домашнє завдання

з дисципліни: "Інтелектуальна власність"

на тему: "Захист авторських прав на твори, розміщенні в Інтернеті"

 

 

Варіант № 33

 

 

 

 

 

 

Виконала:                                                    студентка групи ІНс-22

Чуйко І.Ю.

Перевірив:  Хованський С.О.

 

 

 

 

Суми 2012

Зміст

 

Вступ 3

1. Інтернет як всесвітня мережа інтелектуальної власності 4

2. Види творів, розміщених в Інтернеті, та особливості їх охорони авторським правом 6

3. Види та причини порушення авторських прав в Інтернеті 13

4. Способи захисту авторських прав в мережі Інтернет 16

Висновок 22

Список літератури 25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сьогодні Інтернет став найбільш важливим джерелом інформації, ніж періодичні друковані засоби масової інформації. Можливість доступу до мережі Інтернет дозволяє ознайомлюватися з новинами за допомогою електронних версій звичайних газет, телепередач або  спеціалізованих сайтів. Як наслідок, значно зросла увага правоохоронних органів до діяльності різного роду Інтернет-ресурсів, які використовують об’єкти інтелектуальної власності: музичні твори, фото- та відео зображення тощо.

  Актуальність проблеми визначається тим, що добра половина всіх авторських творів, доступних в мережі, опинилася там на незаконних підставах, тобто, саме з порушенням прав інтелектуальної власності. Численним є і недобросовісне ставлення до знаків, доменних імен. До того ж, і самі друковані ЗМІ не нехтують  розміщенням статей з Мережі  на шпальтах своїх видань та копіюванням фото, що потім видаються за знімки власних кореспондентів. І якщо авторство на друкований твір ще можна довести, то з величезним інформаційним простором – Інтернет ситуація значно гірша.

 

 

 

 

 

 

1. Інтернет  як всесвітня мережа інтелектуальної  власності

 

Інтернет - всесвітня  інформаційна система загального доступу, яка логічно пов'язана глобальним адресним простором та базується  на Інтернет-протоколі, визначеному  міжнародними стандартами.

Виникнення  і розвиток мережі Інтернет сприяло  різкому розширенню інформаційних  можливостей особистості і суспільства. На даний момент мережа Інтернет являє  собою осередок всілякої інформації та в перспективі, очевидно, стане  основним джерелом інформації у світі.

Безсумнівно, що, з позицій суспільної користі, чим більше в мережі Інтернет публікується літературних і музичних творів, фільмів, програмного забезпечення і баз  даних, тим краще, оскільки технології і сервіси мережі Інтернет дають  можливість оперативно і з мінімальними економічними витратами надавати необхідний об'єкт великій кількості користувачів, сприяючи тим самим розвитку особистості  і суспільства. Найчастіше, однак, при  публікації або розміщенні тих чи інших об'єктів в мережі Інтернет порушуються або створюються  умови для порушення авторських прав, і стає очевидним, що свобода  інформаційного обміну може йти не тільки на благо, а й на шкоду.

Ніхто сьогодні не буде сперечатися з твердженням, що Інтернет - це явище, корисне з одного боку і шкідливе з іншого. Серед користувачів світової інформаційної павутини можна виділити тих, хто використовує інформаційну мережу для пошуку та отримання необхідних платних і безкоштовних відомостей і послуг, і тих, хто не тільки шукає, читає, купує, грає, а й сам створює веб-сторінки, виставляючи інформацію в мережу. Інформаційні ресурси Інтернет включають інформацію у вигляді електронних документів різних типів - текстові, аудіо-та відеоматеріали, графічні об'єкти, бази даних, програми та інше. Як правило, мета подання інформації в Інтернет - довести її до відома інших користувачів. Унікальність Інтернету полягає в тому, що можна в будь-який час дня і ночі, одноразово або багато разів знайомитися з матеріалами, розміщеними в Мережі, копіювати їх, відсилати кому-небудь за умови, що у вас є вихід в Інтернет.

І ось тут  і виникає проблема. Проблема авторського  права в мережі Інтернет. Авторське право є одним з найважливіших видів охорони інтелектуальної власності в Інтернеті в силу, як мінімум, двох причин.

По-перше, більшість  матеріалів, що передаються Інтернетом (тексти, зображення, звукові сигнали) є творами в юридичному сенсі  і, таким чином, складають предмет авторського права.

По-друге, оскільки сама природа електронних телекомунікацій вимагає багатократного копіювання даних в процесі передачі їх каналами зв’язку та ознайомлення з ними, природно, постають питання стосовно дотримання при такому копіюванні авторських прав.

Будь-яка  поведінка користувачів в Інтернеті  зачіпає права авторів та їх правонаступників. Інакше кажучи, неможливо нічого зробити  в Інтернеті, що б потенційно не порушувало чиїсь авторські права. Перегляд Web-сторінок, збереження їх вмісту в  пам’яті комп’ютера, переадресація  повідомлення електронної пошти  – всі ці дії включають відтворення  об’єктів авторсько-правової охорони.

Але до того, як обговорювати проблеми охорони авторських прав в Інтернеті, необхідно, перш за все, визначити, які саме матеріали, доступні через Інтернет, охороняються авторським правом.

 

 

 

 

 

 

 

2. Види творів, розміщених в Інтернеті, та особливості  їх охорони авторським правом

 

Розглянемо  тепер, які конкретно види творів зустрічаються в Інтернеті, якими  саме творами ці види представлені, та в чому полягають особливості  авторсько-правової охорони кожного  з них.

 

1. Літературні твори.

Літературні твори всіх видів є типовими об’єктами  охорони авторського права будь-якої країни. До цієї категорії творів зазвичай відносять книги, брошури, статті та інші письмові твори.

Український Закон конкретизує, що це можуть бути твори “белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру”.

 На даний  час, більшість матеріалів, доступних  через Інтернет, є саме літературними  творами. Повідомлення електронної  пошти, рекламна та довідкова  література, каталоги, словники, тексти, розміщені на сайтах WWW, FTP, послання, що розповсюджуються через списки розсилки та дискусійні групи, – все це літературні твори в розумінні авторського права.

Представляється доречним детальніше зупинитися на дуже своєрідному об’єкті інтелектуальної  власності, якому Інтернет завдячує самим своїм існуванням, та який прирівнюється авторським правом саме до літературних творів. Мова іде про комп’ютерні програми. Це вони управляють як самими комп’ютерами, так і потоками інформації між ними, об’єднуючи їх в інформаційні мережі. Саме комп’ютерні програми уможливлюють пошук і ознайомлення з матеріалами, розміщеними в Інтернеті, та “перекладають” всі інші твори, що передаються Інтернетом, з мови комп’ютерів на мову, зрозумілу людині, і навпаки. До того ж, вони самі передаються Інтернетом у великій кількості і як самостійні твори, і як частини складених творів. Ось ця легкість миттєвого розповсюдження комп’ютерних програм у глобальних масштабах і складає основну загрозу, яку несе авторам програм та їх правонаступникам Інтернет.

Український Закон містить визначення, згідно з яким поняття “комп’ютерна програма” означає “набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату” та “охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктивному кодах”.

Саме це вираження  і є об’єктом охорони авторського  права. Ідеї ж, покладені в основу комп’ютерної програми, навіть виражені в ній та описані нею, авторським правом не охороняються. Їх захист є  прерогативою іншої галузі права  інтелектуальної власності –  патентного права.

 

2. Фотографії та інші нерухливі зображення.

Після літературних творів, фотографії та інші нерухливі  зображення на екрані комп’ютера (карти, схеми, діаграми тощо) несуть найбільше  серед творів, які передаються  Інтернетом, інформаційне навантаження.

При цьому, означені зображення можуть створюватися на екрані комп’ютера спеціальними програмами, призначеними для полегшення користування людиною самим комп’ютером (операційні системи) та сервісами Інтернету (програми, призначені для “пересування” Інтернетом, – браузери та інші прикладні програми) або бути розміщеними в Інтернеті  і мати незалежний від комп’ютерів  користувачів характер.

В першому  випадку зображення на екрані є частиною комп’ютерної програми, її інтерфейсом  і охороняється разом із всією  програмою, а в другому – зображення є цифровою фотографією і охороняється як звичайна фотографія або являє собою результат переведення в цифрову форму (сканування) звичайної фотографії, іншого двомірного (картини, малюнку) або тримірного (скульптури, будівлі) твору і, при відповідності критерію оригінальності, охороняється як похідний від них твір.

 

3. Музичні твори та фонограми.

Музичні твори, як з текстом, так і без, традиційно охороняються авторським правом. Від поняття “музичний твір” слід відрізняти поняття “фонограма”. Остання також є результатом творчої праці, але вторинним, результатом фіксації у матеріальній формі виконання першого. Права на музичний твір належать його автору, на виконання – виконавцю, а на фонограму – її виробнику. Український Закон, наслідуючи положення Конвенції про захист інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 р., яка під фонограмою розуміє “виключно звуковий запис звуків”, визначає фонограму як “звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору”.

Отже, фонограма  може бути звуковим записом не лише музичних, а і інших – усних, драматичних, музично-драматичних, хореографічних – творів, а також практично  всіх звуків, які можливо записати.

Все більше музичних творів та фонограм з’являється  в Інтернеті. І якщо трансляції музичних творів у живому виконанні ще обмежуються  поодинокими випадками, то розповсюдження цих творів за допомогою Інтернету  у вигляді фонограм, записаних  у таких цифрових форматах, як MIDI та MP3, є вже пересічним явищем. Популярність розповсюдження фонограм через Інтернет пояснюється відсутністю потреби  при такій формі розповсюдження в їх традиційних примірниках  – носіях звукозапису (платівках, касетах, компакт-дисках тощо), які значно ускладнюють  процес доставки фонограм слухачам та збільшують вартість користування ними.

 

4. Аудіовізуальні твори.

З появою кінематографу  авторське право включило до кола об’єктів своєї охорони кінофільми, до яких по мірі розвитку техніки приєднались інші аудіовізуальні твори.

Під “аудіовізуальним твором” звичайно розуміють твір, який складається із серії пов’язаних між собою зображень із звуковим супроводом чи без нього, призначених  для відображення виключно за допомогою певних технічних засобів. До аудіовізуальних творів відносять кінематографічні твори, а також твори, “виражені способом, аналогічним кінематографії”.

В якості прикладу творів, що відносяться до даної  категорії, український Закон згадує “кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими”.

Аудіовізуальні  твори, особливо закріплені в цифровій або іншій електронній формі, впевнено прокладають собі шлях до Інтернету. Такі їх види, як відео-конференції, рекламні ролики, відео-кліпи та мультфільми  вже зустрічаються в Інтернеті  у великій кількості. Безсумнівно, все більше аудіовізуальних творів і все більшої тривалості будуть з’являтися в Інтернеті із збільшенням  пропускної здатності каналів зв’язку.

 

5. Похідні твори.

Твори, що є  результатом творчої переробки  творів всіх вищезгаданих категорій, охороняються авторським правом як похідні твори  нарівні з творами, на основі яких їх було створено, без заподіяння шкоди  правам авторів первісних творів.

В українському Законі згадуються такі похідні твори: сценічні обробки літературних творів і “обробки фольклору, придатні для сценічного показу”, ”анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору”, а також переклад іншою мовою. Законом прямо виключено з числа похідних творів “аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів”.