Сутність та особливості страхування відповідальності в Україні

- ризики, пов'язані  зі заподіянням матеріальної  шкоди. Сюди відносять: страхування  професійної відповідальності інженерів,  експертів, адвокатів, бухгалтерів,  аудиторів, нотаріусів, фінансистів  та ін.

До видів  професійних послуг, що підлягають страхування належать: медичне, аудиторські, експертні, юридичні, журналістські, нотаріальні, інші види.

За цим видом  страхування, як правило, передбачається франшиза. До неї, за вимогою страховика, можуть додаватися витрати, пов'язані  з роботою незалежних експертів  щодо встановлення суми збитків.

Страхування кредитів відноситься до підгалузі страхування  відповідальності заборгованості, яка  охоплює страхування різних видів  кредитів.

Суть такого страхування полягає у зменшенні  або усуненні кредитного ризику. Кредитний  ризик — ймовірність відмови  боржника від сплати відсотків за кредит і повернення самого кредиту.¹²

Об'єктами цього  виду страхування є комерційні кредити, банківські позики, кредитні зобов'язання тощо.

Дуже поширеним  є спосіб захисту майнового інтересу кредитора шляхом страхового захисту  платоспроможності його позичальника. У цій схемі страхових відносин страхувальником стає позичальник, який безпосередньо страхує свою платоспроможність, а страховик  дає гарантію кредиторові повернути  йому борг.

У процесі кредитування застосовують такі способи страхового захисту:

- страхування  ризику неповернення кредиту;

- страхування  відповідальності позичальника  за неповернення кредиту банку  (або іншому кредитору);

- страхування  невчасної сплати позичальником  відсотків за кредит;

- страхування  споживчого кредиту;

- страхування  комерційного кредиту (страхування  векселів);

- страхування  депозитів фізичних осіб;

- страхування  депозитів юридичних осіб.

Страхування депозитів  полягає у створенні системи  захисту грошових вкладів, що знаходяться  на депозитних рахунках у комерційних  банках, на випадок банкрутства цих  банків.¹³

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" передбачає запровадження екологічних напрямків  страхування. Екологічне страхування  — різновид страхування цивільної  відповідальності власників або  користувачів об'єктів підвищеної екологічної  небезпеки у зв'язку з імовірним  аварійним забрудненням ними довкілля та спричиненням шкоди життєво важливим інтересам третіх осіб, який передбачає часткову компенсацію збитків потерпілим.

В Україні екологічне страхування знаходиться ще тільки у зародковому стані. Багато питань стосовно цієї проблеми вимагають законодавчого  врегулювання. Фахівців, які б достеменно володіли навичками обчислення рівня  ризиковості екологічно небезпечних  об'єктів та обрахування тарифів, теж замало.

Страхові компанії, які б могли забезпечити надійний страховий захист із цього виду страхування, ще мають бути створені.

Екологічне  страхування включає цілий блок окремих видів страхування, що передбачає відповідальність страховика за ризики, пов'язані зі забрудненням довкілля.¹⁴ До них відносять:

- страхування  відповідальності на випадок  аварійного забруднення навколишнього  середовища;

- майнове страхування  фінансових збитків, зумовлених  аварійним забрудненням навколишнього  середовища;

- собисте страхування  життя, здоров'я, працездатності  та пенсійного забезпечення громадян  на випадок настання аварійного  забруднення навколишнього середовища;

- страхування  відповідальності власників танкерів  за витік нафтопродуктів і  забруднення ним вод і узбереж;

- страхування  відповідальності підприємств за  шкоду, заподіяну третім особам  у процесі використання ядерної  енергії;

- страхування  відповідальності підприємств за  забруднення ґрунтових вод, сільськогосподарських  угідь, повітря;

- страхування  відповідальності за шкоду від  гірничодобувної діяльності підприємств  тощо.

Досить складним видом страхування відповідальності є страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції. Такий вид страхування вельми поширений у світі і ґрунтується  на нормах міжнародного права. В Україні  такий вид страхування почав  розвиватися недавно — після  введення в дію Закону України  «Про захист прав споживачів».

Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції  в Україні проводиться в добровільній формі і захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають  споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров’ю, майну внаслідок використання продукції з дефектами.

Цей вид страхування  має свої особливості, пов’язані  із визначенням страхувальників, об’єктів страхування, страхових випадків, що складають обсяг відповідальності страховика, ліміту його відповідальності, з розрахунком страхової премії за договором страхування.¹⁵

Страховик несе відповідальність тільки за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування. При цьому  продукція повинна перебувати поза контролем страхувальника, у тому числі поза приміщеннями, що належать йому. Страхове покриття надається  тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода, якої завдано  самим товарам, не компенсується. Страховики у договорах конкретно визначають номенклатуру продукції та ризики, що страхуються. В окремих випадках можуть обмежуватися тільки ризиками, пов'язаними з дефектом виробничого  характеру.¹⁶ Страхування відповідальності роботодавців за збиток, спричинений здоров'ю їх робітників, гарантує страхувальнику відшкодування витрат, яких він може зазнати у випадку тілесного ушкодження або подовженого захворювання осіб, з якими він уклав договір найму, при виконанні ними своїх службових обов'язків.

Роботодавець  несе відповідальність перед страхувальником  у разі:

- своєї особистої  необережності;

- надання небезпечного  робочого місця;

- порушення  законодавчих актів, які можуть  призвести до його відповідальності;

- необережності  одного із службовців, що призвела  до травми іншого службовця.

Поширення набувають  такі види страхування відповідальності, як страхування від наклепу, поговорів та дискредитації.¹⁷ Такого страхування потребують особи, пов'язані з друком та виданням книжок, журналів, газет, ведучі телевізійних та радіопрограм. Позови можуть висуватися, якщо через наклепи, поговір завдано шкоди репутації інших осіб, тобто викликають до них ненависть, зневагу, насмішки або завдають шкоди роботі. При цьому недостатньо лише приниження гідності, а має бути факт нанесення шкоди репутації.

Різновидом  страхування відповідальності службових  осіб є страхування кредиту довіри. Страхування кредиту довіри охоплює  всіх без винятку службовців і  працівників. За ним роботодавець уникає вимушеного неетичного почуття недовіри щодо окремих працівників. Такий  підхід не дає підстав для їх надмірної  дискредитації з боку інших осіб. Страхування створює надійний фінансовий страховий захист та гуманізує відносини  у трудовому колективі.¹⁸

Обманом страхувальника, нелояльним ставленням або занедбанням  обов'язків з боку працівників  вважаються лише такі їх дії, які призвели до виникнення майнових збитків у  страхувальника, у результаті яких вони отримали матеріальні вигоди самі або сприяли у цьому третім особам.

Особливо важливим цей вид страхування став для  банків. Загальними умовами цього  страхування передбачено захист активів банку, яким загрожують ризики злочинів.

Страхування кредиту  довіри займає особливе місце в системі  банківського страхування в закордонній  практиці.

Поліс страхування  цивільної відповідальності керівників компаній (directors and officers liability insurance, D&O) на вітчизняному ринку все ще належить до розряду екзотики. Його купують  в основному великі публічні компанії та фірми, що залучають до управління іноземних топ-менеджерів. Однак  разом з тим, з розвитком ринкових відносин та інтеграцією у світову економіку цей вид страхування поступово набуває все більшої популярності.¹⁹

Страхування D&O – продукт складний. Кожний такий  поліс – «штучний товар», він  завжди створюється ексклюзивно  під клієнта та вимагає серйозного опрацювання. Об'єкт страхування D&O – громадянська відповідальність менеджера  перед третіми особами, інтересам  яких може бути завдано шкоди. У першу  чергу мова йде про акціонерів компанії, але претензії менеджеру  можуть пред'явити також партнери і кредитори, конкуренти, наглядові  та регулюючі органи і навіть працівники компанії.

Як вважають експерти, ситуації підвищеного ризику для директорів найчастіше виникають під час злиття та поглинання, при випуску цінних паперів, тобто при спробі компанії залучити додаткові активи. Збиток може бути заподіяний внаслідок помилок, бездіяльності, невиправданих інвестицій, помилкової політики щодо угод злиттів та поглинань, розтрати коштів компанії, використання інсайдерської інформації, порушень трудового та антимонопольного законодавства, а також в результаті необережних публічних висловлювань.²⁰

Здійснюється також обов'язкове страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності  зброю з метою забезпечення відшкодування  збитків, заподіяних третій особі або  її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї.

Систематизована та чітко  структурована класифікація страхування  відповідальності має стати надійною методологічною основою для удосконалення  державного регулювання страхування  відповідальності в Україні, створення  сприятливих умов для інтеграції вітчизняного страхового ринку у  міжнародний, наближення умов договорів  страхування відповідальності вітчизняних  страховиків до умов, прийнятих в  світовій практиці, підвищення загальної  конкурентоспроможності страховиків  України.

На  сьогоднішній день страхування відповідальності в Україні є повноцінним сегментом  страхового ринку. Це доводить розрахунок частки страхування відповідальності в сукупній величині надходжень страхових  премій по ринку та її динаміка: частка галузі в структурі премій по ринку  коливається в межах від 11,9 до 20,8%. У той же час, частка страхування  відповідальності в Україні в  структурі премій набагато нижча, ніж  в країнах Східної та Західної Європи (в Чехії – 37%, Німеччині  – 50%). Однією з основних причин такого становища є структурні диспропорції – фактична відсутність в Україні  обов’язкового страхування цивільної  відповідальності власників наземного  автотранспорту.

До  негативних тенденцій належать: недостатні стимули для розвитку добровільного страхування відповідальності; відсутність науково обґрунтованого переліку обов’язкових видів страхування відповідальності, безсистемність у їх запровадженні; неефективна конкуренція і прояви монополізму при здійсненні окремих видів страхування відповідальності.

Рівень  виплат по страхуванню відповідальності становить від 12,9% до 21,0% протягом останніх чотирьох років і є вищим, ніж  по ринку в цілому.

Серед видів страхування, які належать до страхування відповідальності власників  транспорту, основну увагу приділено  обов’язковому страхуванню цивільної  відповідальності власників транспортних засобів. Встановлено основний недолік  цього виду страхування при укладенні  звичайних договорів, а саме - невідповідність  величини страхової суми, яка призначена для компенсації шкоди, заподіяної життю або здоров’ю постраждалих, розміру шкоди, яка фактично заподіюється внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Проведений аналіз порядку і умов проведення цього виду страхування за звичайними договорами (які діють на території України), положень Цивільного кодексу України, які регулюють питання компенсації цивільно-правової шкоди і середнього рівня заробітної плати в різних регіонах країні дозволяє обґрунтувати пропозиції щодо необхідності підвищити страхову суму, призначену на компенсацію шкоди життю і здоров’ю постраждалих в середньому до 40-50 тис. грн. на кожного громадянина.

Аналіз  класу страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж  власників транспорту) показав, що в  структурі надходжень страхових  премій в межах цього класу, основну  частку (в середньому до 90% у різних страховиків) посідає страхування  відповідальності виїжджаючих за кордон. При дослідженні змісту цього  виду страхування доведено, що його не можна ототожнювати зі страхуванням відповідальності за непередбачені  витрати під час перебування  за кордоном, оскільки елементи складу правопорушення, за наявності яких виникає обов’язок компенсувати заподіяну шкоду (наявність шкоди, протиправність дій страхувальника, причинно-наслідковий зв’язок між  ними та вина страхувальника), в даному випадку об’єктивно відсутні.

Передумови  для активного розвитку страхування  відповідальності не можуть бути створені одномоментно за рахунок прийняття  одного законодавчого акту. Для прискорення  розвитку страхування відповідальності необхідно змінювати законодавчо-правове  забезпечення цієї галузі, в першу  чергу, законодавство про відповідальність потенційних заподіювачів шкоди. Основним напрямком формування ефективного  режиму цивільної відповідальності є розширення сфери застосування об’єктивної відповідальності, побудованої  на умовах повного відшкодування  шкоди, незалежно від форми та ступеня вини заподіювача шкоди. На мою думку, цьому має сприяти внесення змін до глави 82 “Відшкодування шкоди” Цивільного кодексу України, які дали б змогу вивести питання запровадження “відповідальності без вини” до компетенції окремого закону. Такі заходи підвищили б результативність державного регулювання страхування відповідальності, оскільки дозволили б оперативно реагувати на потреби захисту постраждалих в компенсації заподіяної шкоди. Таке регулювання доцільно здійснювати шляхом звуження елементів самої відповідальності, необхідних для покладення обов’язку з компенсації заподіяної шкоди в тих сферах діяльності, де заподіюється найбільшої шкоди. В деяких випадках існує необхідність розкладки ймовірних збитків в розмірі і часі за допомогою обов’язкового страхування.²¹