Споживна вартість страхової послуги та її ціна

 Отже, як бачимо, фактори, якими визначається нижня і верхня межа ціни на страхову послугу - є такими ж самими, що і при визначенні цін на інші товари та послуги. Але страховик, на відміну від інших продавців, має змогу свідомо знижувати ціну, навіть застосовувати демпінгові ціни. Це стає можливим через отримання страховиком доходів від інвестиційної діяльності, здатних компенсувати втрати прибутку від застосування ним низьких цін на страхові послуги. Встановлення знижених цін допомагає страховикові залучити більшу кількість страхувальників, але водночас негативно впливає на його фінансову стабільність.

Характер  страхової послуги обумовлює  специфіку її реалізації. Покупець цього товару, як правило, не одразу відчуває його корисність. Ажіотажного  попиту на страхові послуги не відбувалося  ніде і ніколи. Тому перед страховиком  постає досить складне завдання: створити такі страхові послуги, які могли  б знайти свого покупця, і реалізувати  ці послуги шляхом створення системи  найбільш ефективного їх просування на ринку.

Ціна  страхової послуги, як правило, виражається в страховому внеску, який страхувальник сплачує під час укладання договору страхування.  Вона залежить від взаємодії економічних, правових етапів її надання.  Вчені розрізняють такі етапи надання послуги і формування її вартості:

- встановлення  конкретних ризиків,  що обумовлюються  в договорі страхування;

- розрахунок  страхових тарифів на основі  зазначеної страхової суми, роз’яснення додаткових умов здійснення внесків та виплат;

- документальне засвідчення прав та обов’язків сторін договору;

- взяття  страховою компанією додаткових  умов з надання послуг в інтересах страхувальника [3].

Крім  того,  необхідно враховувати,  що на ціну страхової послуги суттєвий вплив справляє імідж страхової компанії,  її фінансовий стан, конкурентоспроможність,  маркетингова політика.  На сьогодні для реалізації послуг на ринку страхування недостатньо мати кваліфікований персонал, вагоме значення належить впровадженню системи управління якістю,  яка включає планування,  управління,  забезпечення,  контроль.  Впровадження цієї системи має бути забезпечене керівництвом компанії. Проте страховики мають значну перепону в реалізації системи якості страхових послуг,  оскільки необхідно проходити додаткову сертифікацію.

Таким чином, страхова послуга в момент її придбання невловима, і страхувальник може переконатися в її реальності та якості тільки при настанні страхового випадку. Саме тому про страхування часто кажуть, що це - продаж обіцянок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

За результатами дослідження встановлено,  що страхова послуга –  це комплекс заходів з надання страхового продукту юридичним та фізичним особам,  підтверджений договором страхування,  відповідно до якого страхувальником сплачуються страхові внески,  а страховиком страхове відшкодування або страхова сума в разі настання страхового випадку. 

Як і  будь-яка економічна категорія,  сутність страхової послуги проявляється через її специфічні властивості,  серед яких    нематеріальність, неподільність від джерела,  непостійність якості,  неможливість резервування, невизначеність продажу,  неможливість відчуження,  споживання впродовж певного часу.  Крім того,  встановлено,  що економічна сутність страхової послуги тісно пов’язана з умовами договору страхування, оскільки саме від них залежить методика обліку страхових внесків, страхових резервів та формування фінансового результату страховика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

 

1. Страхові послуги: Підручник / За ред. проф. С. С. Осадця і доц. Т. М. Артюх, КНЕУ, 2007. — 464 с.

2.  Бесфамильная Л.В.  Обеспечение качества и сертификация страховых услуг // Финансы. – 2003. – №12.

3.  Калашникова Н.Н. Основы бухгалтерского учета в страховых компаниях. – Саратов: СГСЭУ, 2005 – 100 с.

4.  Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 04.10.2001 р. № 2745-ІІІ // www.radagov.ua

5. Страхові послуги: Навч. посібник / І. В. Алексеев, I.   В. Кондрат, Н. Б. Ярошевич. — Л.: Видавництво національного ун-ту «Львівська політехніка», 2006. — 204 с.

6.   Шумелда Я. Страхування: Навч. посібник. — К.: Бізон, 2007.  — 328 с.

7.  Ткаченко Н. В. Страхування. Практикум: Навч. посібник /Н. В. Ткаченко. — К.: Ліра — К, 2009. — 270 с.