Споживна вартість страхової послуги та її ціна

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ

 

 

 

                                                                                          Кафедра фінансів, обліку і контролю

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З КУРСУ

«СТРАХУВАННЯ»

НА ТЕМУ:

 

«Споживна вартість страхової послуги та її ціна»

 

 

 

 

                                                                                   Виконала:

                                                                                  ст. гр.  БМ-42 Єлісєєва Л.В.

                                                                                               Керувала:

                                                                                   к.е.н., доцент

                                                                                               Тимошик Н.С.

 

 

 

ТЕРНОПІЛЬ 2012

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Необхідність та умови виникнення страхової послуги.……………………......4

2. Сутність страхової послуги як товару страхового ринку....………………...….6

3. Споживча вартість страхової послуги та її ціна……………………………….11

Висновок…………………………………………………………………………….19

Використані джерела…..…………………………………………………………...20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасний стан розвитку української  держави потребує оцінювання і осмислення перспектив розвитку різних галузей  діяльності. Для успішного функціонування нашої держави важливого значення починає набувати страхування, яке є могутнім видом бізнесу за кордоном, але недостатньо розвинуте в Україні.

Страхування є економічною  категорією, що входить в економічну систему держави. Для страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності, тощо).

Під час страхування виникають  грошові перерозподільчі відносини, причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення події, що здатна зумовити матеріальні чи інші втрати. Тому, основна мета страхової діяльності, а також мета роботи страхових компаній полягає в задоволенні суспільної потреби в надійному страховому захисті від випадкових небезпек. Для страхувальника ця мета реалізується тільки при настанні страхового випадку, у вигляді страхової виплати, яку виплачує страхова компанія у розмірі заподіяної шкоди, але не понад страхову суму, яка вказана у підписаному договорі страхування. Проте, перш за все страховик займається свого роду підприємницькою діяльністю і зацікавлений у отриманні прибутку за рахунок надання страхових послуг.

Страхова  послуга у порівнянні з іншими послугами - це така послуга, яка потребує від страховика певних зусиль, спрямованих на формування потреби в цій послузі. Для страхової послуги дуже важливою є демонстрація готовності постійно услужити страхувальнику, адже він сплачує гроші у вигляді страхових внесків, отримуючи натомість від страховика зобов'язання забезпечити страховий захист. Ці та інші особливості даного специфічного товару такі, як його споживна вартість та ціна, ми розглянемо детальніше в наступних пунктах роботи.

 

1. Необхідність та умови виникнення страхової послуги.

 

Протягом тривалого часу перед суспільством стоять проблеми відшкодування втрат, що виникають  внаслідок природного стихійного лиха (землетрусу, пожежі, повені, засухи), або  згубних дій, зумовлених людською діяльністю, суспільними протиріччами. Великої  шкоди завдає людині хвороба, втрата працездатності. З подальшим розвитком  суспільних відносин, ускладненням економічних  зв’язків, посиленням взаємозалежності між різними видами господарювання зростає й необхідність забезпечення стабільності економічного і соціального  розвитку.

Страхування, як економічне явище існує багато століть. З давніх давен у людей  виникла потреба відшкодування  збитків. Особливо гостро ця потреба  виявлялась у торговців. І це зрозуміло, адже їх діяльність була особливо ризиковою, об’єктивно зумовлювалась природними та соціально-етичними чинниками.

Конкретні приклади щодо таких угод щодо відшкодування  втрат від розбійницьких нападів, крадіжок, інших нещасних випадків у період просування караванів з  товарами, знаходимо у законах  вавілонського царя Хаммурапі, тобто  ще за дві тисячі років до нашої  ери.

Потреба у страховому захисті  особливо стає відчутною при здійсненні морської торгівлі. Розвиток торгівлі об’єктивно зумовлює необхідність, з  одного боку, нагромаджувати певний розмір капіталу, а з іншого – його надійного  захисту. Потреба у великих коштах спонукала купців звертатись за кредитом. Для отримання кредиту необхідні  були гарантії щодо його вчасного повернення. Отже, і той, хто надавав позику, і той, хто її отримував, вимушені були страхувати свої капітали.

У період середньовіччя в Україні значну роль у торгових зв’язках відігравали чумаки. Вони купували на Чорному і Азовському морях рибу і сіль і продавали їх у різних куточках країни, долаючи величезні відстані. Дуже важкою і небезпечною водночас була у них робота, великим був і ризик. Нерідко траплялись і напади розбійників. Такі умови діяльності чумаків спонукали їх до колективного захисту, спільного відшкодування збитків. Неписані, але беззастережні  щодо  виконання,  закони чумацького  життя   передбачали  відшкодування  за  кошти  артілі  втрату  вола  тому  чумакові  у  якого  він  загинув.

Як  свідчить  історичний  досвід, саме страхування може  значною  мірою  забезпечувати  економічні   можливості  для  безперервного  відтворювального  процесу в  народогосподарській діяльності. Економічна  природа страхової послуги  виявляється  у  грошовому  відшкодуванні збитків,  що  виникли  внаслідок  непередбачуваних, або передбачуваних, але невідворотних згубних подій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сутність страхової послуги як товару страхового ринку.

 

Страховий ринок передбачає самостійність  суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне  партнерство, розвинену систему  горизонтальних та вертикальних зв'язків  між ними. У межах страхового ринку  забезпечується органічний зв'язок між  значним колом зацікавлених осіб шляхом спільного визнання потреби  у страховій послузі.

Страховий ринок — економічний простір, у якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації  — страхові компанії (страховики, котрі  задовольняють попит на послуги), страхові посередники (агенти і брокери), а також організації страхової  інфраструктури (об'єднання), асоціації (страховиків, консалтингові фірми, навчальні центри); сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу  є специфічний товар — страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї; форма взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин (страхувальники, страховики та їх посередники).

Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової  діяльності та одержала у встановленому  порядку ліцензію на здійснення страхової  діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати  страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом «Про страхування», згідно з яким страховиками визнаються фінансові установи у формі акціонерних, повних, командитних товариств або  товариств з додатковою відповідальністю. Страхувальником може бути фізична  або юридична особа.

Треба визнати, що останнім часом простежується  посилення інтересу до встановлення сутності страхової послуги, її позиціонування в теоретичному полі економічної  науки. Суттєвий внесок установлення теорії страхових послуг, її відокремлення  від загальної теорії страхування  здійснив авторський колектив під керівництвом професора С. С. Осадця [1], Т. В. Яворська [6], О. Д. Вовчак [5].

О. О. Гаманкова  вважає [7, с. 67], що страхова послуга є однією з багатьох форм прояву об'єктивної категорії страхування. Вона є специфічною послугою. її існування зумовлюється потребою суспільства у страховому захисті. У сучасних умовах ця потреба реалізується, з одного боку, через систему державного загальнообов'язкового соціального страхування. А з другого — за допомогою комерційного страхування.

У джерелі [6, с. 37] читаємо, що послуга — це дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому; робота виконувана для задоволення чиїх-небудь потреб. Продукт — це предмет, що є матеріальним результатом людської праці, діяльності.

Зрозуміло, що страховик не створює ніякого  матеріального продукту. Його економічне благо може бути визначено як не відчутне на дотик і тому належать до поняття «послуга».

Суть  товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні  властивості товару, і кількості, що характеризує його суспільну міру.

Відповідно  до цього одна властивість товару полягає в здатності задовольнити будь-яку соціально-економічну потребу  людини, друга — обмінюватися в  певних пропорціях на інші товари. Корисність речі-товару, завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, робить її споживною вартістю. При  цьому йдеться про задоволення  потреб не самого товаровиробника, а  інших осіб. Тобто ця властивість  виявляється як суспільна споживна вартість. Варто зауважити, що споживна вартість є об'єктом дослідження  лише тоді, коли вона створюється як суспільна споживна вартість для  обміну. У цій якості вона стає речовим  носієм мінової вартості, економічних  відносин.

Як правильно  зазначає Гаманкова О. О. [7, с. 80], споживна вартість, тобто усвідомлення потенційним страхувальником корисності страхової послуги, — це її здатність забезпечити страховий захист майнових інтересів страхувальника від випадкових та ймовірних небезпек, які загрожують його життю, здоров'ю чи майну. Згадаємо, що потреба у безпеці та захищеності належить до первинних людських потреб згідно з пірамідою — Маслоу.

Мінова  вартість страхової послуги відображена  у страховій премії. У світовій практиці цей термін є загальноприйнятим. У вітчизняному законодавстві частіше  застосовується термін «страховий платіж» або «страховий внесок».

Страхова  премія (страховий платіж, страховий  внесок) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором  страхування [4]. Страхова премія математично  розраховується як добуток страхової  суми на страховий тариф.

Усі вищезазначені  докази переконують у тому, що страхова послуга є товаром з усіма  його властивостями з погляду  класиків економічної теорії.

Сутність  страхової послуги ще може бути виражена таким визначенням: страхова послуга  — продукт праці колективу  страхової компанії, що задовольняє  потребу страхувальника у безпеці  в обмін на грошовий еквівалент у  формі страхової премії.

Проте необхідно  врахувати одну особливість. Страхова послуга на підставі Закону України  «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»  від 12. 07. 2001 p. № 2664-III належить до категорії  фінансових послуг, як і послуги  банків та інших фінансових установ. Таким чином, страхова послуга — це фінансова послуга у вигляді продажу юридично оформлених зобов'язань з надання страхового захисту, яку пропонують на ринку страховики потенційним страхувальникам.

Має місце  схожість страхування з кредитом, особливо при страхуванні життя, але маються й певні відмінності, які полягають в тому, що кредит передбачає повернення власнику наданих  у тимчасове користування коштів з певним відсотком, а страхові нагромаджувальні внески – не завжди  передбачають і більш того, навіть за умови  повернення їх із процентом, останній не може бути завідомо фіксованим.

Отже, страхова послуга – товар, який пропонує страхова компанія страхувальнику за певну плату.

Визначають   здебільше три   функції страхової  послуги:

1. Властива формуванню страхового фонду, який створюється для відшкодування втрат, що виникають внаслідок реалізації певних страхових випадків.
2. Спрямована на безпосереднє грошове відшкодування збитків, яке зазнали страхувальники. Саме через цю функцію найповніше реалізується об’єктивна потреба у страховому захисті.
3. Зумовлюється специфікою економічних відносин, що виникають між страхувальником і страховиком. Оскільки страховик бере на себе ризик і зобов’язується відшкодувати збитки при його настанні, то він економічно зацікавлений створити умови для обмеження ризику. Щоб досягти цього, страховик обумовлює дії страхувальника відносно недопущення збільшення ступеня ризику і намагається сам створити умови для упередження втрат страхувальника. Страховик також зацікавлений в упорядкуванні законодавства, чіткому визначенні меж громадської економіко-правової відповідальності страхувальника.

Цим визначається суттєва особливість  страхової послуги як самостійної  економічної категорії. Логіка становлення  та розвитку процесу страхового захисту  може бути подана схематично.