Загальнотеоретична соціологія

Міністерство  освіти і науки молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства

та природокористування

Технічний коледж 
 
 
 
 
 
 
 
 

Семінар №3

З дисципліни «Соціологія»

На  тему: «Загальнотеоретична соціологія» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Виконав:

         студент групи ЕМ-4

         Богуцький Андрій 

         Перевірила:

         Ткачук  Л. Л. 
 
 
 
 
 
 

Рівне - 2011 
 

Зміст

1. Поняття та види соціальних процесів.
2. Поняття та види соціальних інститутів.
3. Функція соціального контролю.
4. Поняття та види соціальних спільностей.
5. Поняття соціальної структури суспільства та її основні елементи.
6. Соціально-класова структура.
7. Теорія соціальної стратифікації.
8. Соціальна мобільність та її види.

Використана література. 

 

ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ 

    Соціальний  процес (з лат. просування, зміна, перетворення) – це об’єктивно зумовлена послідовна зміна явищ суспільного життя, а  також поступова зміна соціальної організації суспільства протягом тривалого або нетривалого часу.

    Соціальний  процес – це втілення в життя внутрішнього потенціалу особи та соціальних спільностей – груп, класів, етносів, соціальних верств, зміна їхніх статусів, способів життя, ролі, що вони відіграють в суспільстві і місця, яке вони в суспільстві займають.

    Наявність соціальних процесів залежить в першу  чергу від відносин, що складаються  між суб'єктами соціального життя. Вони є рушійною силою соціальних процесів. Соціальний процес залежить і від самого суб'єкта, його соціальної дії.

    Організовуючи соціальний процес, суб'єкт сам потрапляє  під його вплив, від чого змінюється буття соціального суб'єкта і, навіть сам соціальний суб'єкт.

    Будь  який соціальний процес проходить декілька стадій свого існування, серед яких можна виділити:

    • зародження;

    • розвиток;

    • точку максимальної дії (або максимального піднесення);

    • затухання;

    • завершення.

    Звичайно, наведені етапи є лише загальними, оскільки кожен процес може мати менше  або більше етапів свого існування.

    Зараз більшість соціальних процесів відомі і певною мірою вивчені. Фактично кожен процес має теорію свого  вивчення, яка досліджує тенденції  його виникнення й розвитку.  

ВИДИ  СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ 

    Суспільство є багатогранним і має досить складну структуру, і це зумовлює появу великої кількості різних соціальних процесів. Перші спроби класифікації соціальних процесів були зроблені ще в перші роки дослідження їх. Зараз можна виділити декілька основних ознак, за якими класифікують соціальні процеси.

    За  масштабами охоплення соціального  середовища виділяють:

    • соцієтальні – найглобальніші процеси, які охоплюють або все суспільство, або великі ділянки його. До таких процесів належать, наприклад, зміни соціально-економічних формацій, промислова революція, світова економічна криза та інші.

    • загальні – ті, що охоплюють певні соціальні інститути – зміна системи освіти, зміна політичного устрою держави, зміна системи управління тощо.

    • особливі – процеси, які охоплюють, як правило, окремі об'єкти соціального середовища лише за певних умов. Наприклад, урбанізація, пристосування, асиміляція та інші. Щодо соціальної системи, в якій відбуваються соціальні процеси, їх поділяють на:

    • внутрішньоособистісні – розвиток свідомості,  самовиховання, самовдосконалення;

    • ті, що виникають у відносинах двох індивідів;

    • ті, що виникають у відносинах між особистістю і соціальною групою;

    • ті, що існують в межах групи;

    • ті, що виникають у відносинах різних соціальних груп;

    • ті, що змінюють соціальну структуру суспільства.

    За часом існування розрізняють:

    • короткотривалі процеси;

    • довготривалі процеси.

    За характером дії соціальні процеси поділяють на:

    • плавні;

    • скачкоподібні.

    За  наслідками, які спричиняють соціальні  процеси у соціальній системі, їх поділяють на:

    • асоціативні (об'єднувальні);

    • десоціативні (роз'єднувальні).

    До  асоціативних процесів належать зближення, компроміс, об'єднання (консолідація),    співробітництво,    пристосування (адаптація).    До десоціативних – суперництво (конкуренція), опозиція, конфлікт.

    Зближення – процес, в ході якого соціальні суб'єкти встановлюють достатній рівень розуміння один одного, дії одного з них не суперечать інтересам іншого, завжди готові до соціального контакту між собою.

    Компроміс – процес, при якому для вирішення протиріч між соціальними суб'єктами, вони йдуть на поступки один одному.

    Об'єднання – це процес організації соціальних суб'єктів в єдину систему для досягнення спільної мети.

    Співробітництво – процес, який полягає в узгодженні діяльності соціальних суб'єктів для досягнення загальної мети.

    Пристосування – прийняття соціальним суб'єктом соціальних норм, правил і зразків поведінки того середовища, у якому він опинився, якщо норми і правила засвоєні раніше, не призводять до задоволення потреб в даному середовищі.

    Суперництво – процес, який полягає у зіткненні інтересів різних соціальних суб'єктів або у прагненні   одним суб'єктом заволодіти для задоволення власних потреб тими засобами, якими прагне заволодіти інший суб'єкт для задоволення власних інтересів.

    Опозиція – процес, який полягає у протистоянні соціального суб'єкта, який має обмежену кількість засобів для реалізації власних інтересів, тому соціальному суб'єкту, котрий має їх в достатній кількості з метою заволодіння його становищем.

    Конфлікт – процес, в ході якого соціальний суб'єкт для досягнення власної мети прагне підпорядкувати собі або знищити іншого соціального суб'єкта з такими ж самими або близькими цілями.

    Десоціативні  процеси як правило призводять до дезорганізації соціальних систем.

    Дезорганізація – сукупність соціальних процесів, які спричиняють зміни, що не відповідають нормам певної соціальної системи, оцінюються її членами, як такі, що заважають стабільному функціонуванню системи і які можуть призвести до її розпаду.

    Таким чином, в суспільстві існує велика кількість процесів, різних за значимістю, змістом, формами і які по різному  впливають на стан суспільного життя. 

ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ 

    Суспільство нагадує складний механізм, складений  з багатьох сотень і навіть тисяч  деталей. Кожна з них має свої розміри, виконує лише властиві їй функції. Всі ці деталі – а це різні соціальні спільноти - відіграють неоднакову роль у суспільному житті. Справді, суспільство надто розшароване і соціальне неоднорідне. Оскільки згадані соціальні спільності займають неоднакове місце в суцільному житті, між ними постійно відбувається змагання за покращення свого соціального становища. Тому для того, щоб суспільство було єдиним соціальним організмом, а не ареною протиборства різних соціальних спільнот, потрібні спеціальні механізми регулювання їхньої діяльності, котрі б не допускали дезорганізації і розпаду розшарованого суспільства. І механізм, який узгоджує діяльність соціальних спільностей у суспільстві існує. Цю місію виконують соціальні інститути.

    Термін "соціальний інститут" прийшов  в соціологію з правознавства  і набув тут дещо нового забарвлення. У соціології соціальний інститут означає  сукупність дій, спрямованих на регулювання  діяльності соціальних суб'єктів, узгодження відносин між ними і недопущення  між ними серйозних протиріч, котрі  б призводили до тривалих і серйозних  конфліктів у суспільстві.

    Нагадаємо, що соціальний інститут – це стійка та організована форма діяльності певних груп людей, яка закріплює стабільне функціонування суспільства.

    Щоправда, поняття соціального інституту  розкривається в кількох значеннях.

    По-перше, під соціальними інститутами розуміють великі організації та установи, утворені людьми (держава, банківська система, біржа, університет тощо). Але слід зауважити, що в даному розумінні інститутом не є конкретна організація чи установа. Наприклад, називаючи державу соціальним інститутом, ми не маємо на увазі окрему державу – Україну чи Польщу, – під цим поняттям ми розуміємо спеціальну організацію в загальному плані, яка виконує властиві саме їй функції. По-друге, соціальними інститутами називають механізми, які регулюють діяльність соціальних спільнот і здійснюють функцію соціального контролю в суспільстві (наприклад інститут ринкових відносин, інститут громадянства тощо). По-третє, соціальними інститутами вважають різні системи дій, що виконують у суспільстві специфічні функції (політичний інститут, правовий інститут тощо).

    У сучасному суспільстві соціальні  інститути надають людям можливість задовольняти будь-які потреби – навчатися, працювати, самоутверджуватися, самовдосконалюватися, здійснювати волевиявлення і багато чого іншого. На протязі свого життя людина постійно перебуває   в рамках різних соціальних інститутів – в сім'ї, школі, вузі, шлюбові, громадянстві тощо. 

ВИДИ  СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ 

    Оскільки  соціальні інститути виконують  значну кількість функцій, то не важко  здогадатися, що існує велика кількість  і самих інститутів.

    В першу чергу, інститути варто  поділити на формальні та неформальні. Діяльність формальних інститутів регулюється різними нормативними актами – законами, розпорядженнями, указами. Якщо ж діяльність інституту нормативними актами не визначається, то він – неформальний.

    За  функціями, що їх виконують соціальні  інститути, вони поділяються політичні, що пов'язані з діяльністю соціальних суб'єктів у сфері завоювання, утримання та застосування влади (це держава та її органи – парламент, уряд, прокуратура, податкова адміністрація; політичні партії);

    економічні – займаються виробництвом і розподілом матеріальних благ, організацією праці (підприємства, банки, біржі). культурні – створені для задоволення культурних потреб населення (театри, музеї, клуби);

    освітньо-виховні – створені для організації навчання і виховання підростаючого покоління (школа, вузи);

    правові – пов'язані з правовим регулюванням соціальних відносин та захистом юридичних прав громадян (суд, прокуратура);

    інформаційні – забезпечують доступ інформації до населення (преса, радіо, телебачення);

    релігійні – задовольняють потреби громадян релігійного змісту (церква).

    Таким чином, соціальні інститути є  важливим елементом суспільної системи. Вони сприяють реалізації різного роду потреб та інтересів громадян, забезпечують  регулювання  суспільного  життя,  здійснюють  функцію соціального  контролю, а головне, забезпечують стабільне  і злагоджене функціонування соціальне  неоднорідного суспільства. 
 

    СОЦІАЛЬНИЙ  КОНТРОЛЬ 

    Однією  з найважливіших функцій соціальних інститутів є функція соціального  контролю.