Система соціального контролю. Елементи соціального контролю

 

Земельні ресурси

 

Одним з найактуальніших  питань у забезпеченні раціонального  природокористування в області є поліпшення використання та охорони земельних ресурсів. Загалом по області в результаті промислової діяльності підприємств порушено понад 24,5 тис .га сільськогосподарських угідь. Особливо турбує прогресуюча деградація і падіння родючості ґрунтів – основи біосфери й сільськогосподарського виробництва.

В області землі підпадають під вплив водної та вітрової ерозії. Кожен рік площа еродованих земель по області збільшується в середньому на 1 відсоток. Ерозія ґрунтів сільськогосподарських  угідь в Старобешівському, Шахтарському, Амвросіївському районах досягла 95-100%.

Водна ерозія ґрунтів  є найбільш серйозним фактором зниження продуктивності земельних ресурсів та деградації агроландшафтів.

Середньорічний розрахунковий  змив ґрунту з орних земель в Донецькій області становить 15,0 т/га за рік, втрати гумусу при цьому сягають 0,5 т/га, а поживних речовин 0,6 т/га (значно більше, ніж вноситься з добривами).

Рис.2. Екологічний ризик  погіршення стану ґрунтів України.

 

На якісний стан земельних  ресурсів та цілої низки об’єктів народного господарювання істотно впливає ряд геологічних та гідрометеорологічних процесів і явищ.

Небезпечні екзогенні  геологічні процеси і явища поширені більш як на 40% території області  і включають селі, зсуви, обвали, карст, просідання ґрунту, абразію тощо, у тому числі площі поширення карсту складають 7,6%, зсувів – 0,3%.

Абразійні процеси активно  протікають на узбережжі Азовського моря. Крім того, розмив берегів призводить до руйнування народногосподарських об’єктів, розташованих у зонах розмиву, виводить із землекористування орні землі. Єдиної програми берегового захисту немає. Берегозахисні споруди на узбережжі будуються безсистемно, без урахування історично сформованого геодинамічного процесу на узбережжі Азовського моря. Це призводить до згубних для навколишнього середовища наслідків (як приклад, розмив піщаної тераси і реліктових лісонасаджень на півдні між селами Юр’ївкою та Новою Ялтою).

В області поширені зсуви. У попередні роки на ділянках інтенсивного розвитку зсувів виділено шість ділянок другої категорії, у межах яких були представлені всі типи зсувів регіону. Ураженість берегового уступу Азовського моря зсувами дуже висока (50% смуги узбережжя) і зсувний процес протікає активно. Забудова узбережжя в цілому і зсувних схилів курортно-оздоровчими центрами, населеними пунктами, народногосподарськими об’єктами висока. Тому на узбережжі Азовського моря ведуться спостереження на трьох ділянках другої категорії: Білосарайській, Маріупольській, Широкінській.

У басейні Сіверського Донця було виділено три ділянки зсувів другої категорії: Нітріуська, Сіверськодонецька, Торецька. Результати спостережень за зсувами на цій території показали, що зсувний процес по цим ділянкам у часовому відношенні протікає дуже повільно і вони не заподіюють (в основній масі) того збитку народногосподарським об’єктам, як зсуви узбережжя Азовського моря.

Інтенсивна розробка корисних копалин та їх переробка  мають негативний вплив на навколишнє природне середовище, сприяє активізації  екзогенних геологічних процесів, зміні фізико-механічних властивостей і складу ґрунтів, погіршенню якості підземних і поверхневих вод. Діяльність вугільних шахт викликає просідання поверхні над гірськими виробками, розвиток деформацій, ерозії, підтоплення. На території Донецької області розташовано 580 відвалів порід вугільних шахт та вуглезбагачувальних фабрик, з яких 130 таких, що горять. Під териконами зайнято 5 тис. га земель, що складає 0,2% від загальної території області.

Найнебезпечнішим з  точки зору проявлення карстових процесів (раптових провалів осідання поверхні землі) є окремі площі в містах Артемівську, Соледарі, Слов’янську, Краматорську.

Першочергові завдання по охороні земельних ресурсів наступні:

- рекультивація та повернення у суспільне виробництво порушених земель;

- залуження 100 тис. га еродованої ріллі;

- створення полезахисних лісових насаджень для захисту земель від водної та вітрової ерозії;

- захист від підтоплення сільськогосподарських угідь.

Відходи

 

Однією з найгостріших екологічних проблем в Донецькій області є поводження з відходами. Загальна маса накопичених в області промислових відходів наближається до 4 млрд. тонн. Площа земель, зайнятих відходами, наближається до 1% території області. Обмежені земельні ресурси сільськогосподарчого та іншого застосування відводяться під полігони й звалища промислових відходів.

Наявність в області  підприємств хімічної, коксохімічної, машинобудівельної промисловості, кольорової металургії та інших призвела до значного утворення й накопичення  токсичних відходів та забрудненню територій цілого ряду міст. Відносно загальноукраїнських обсягів в Донецькій області утворюється 20-30% токсичних відходів.

Серед небезпечних відходів, розміщених на території області, відходи, які містять ртуть, нікель, миш’як, свинець, непридатні для використання пестициди та отрутохімікати, відпрацьовані формові суміші, емульсії та мастильно-охолоджуючі рідини, кислоти, нафтошлаки, відходи гальванічних виробництв, тощо.

Найбільше токсичних  відходів накопичено підприємствами Єнакієва (16,7% обласного обсягу), Докучаєвська (9,4%), Маріуполя (8,3%), Макіївки (7,8%), Дебальцева (6,7%).

Чимало проблем виникає  з відходами, які утворюються  внаслідок знищення будівель і споруд на шахтах, що ліквідуються, бо проекти  ліквідації шахт не передбачають переробку цих відходів, їхнього дроблення. Лише в м. Макіївці збудовано полігон для розміщення будівельних відходів шахт, що ліквідуються (рис. 3).

 

Рис. 3. Об'єм побутового сміття в містах Донецької області

 

Сміттєпереробних та сміттєспалювальних заводів на території області немає. Всі утворені відходи видаляються на звалища. На цей час в області накопичено понад 400 млн.м3 твердих побутових відходів. Більшість існуючих полігонів побутових відходів не відповідають вимогам санітарних норм, деякі з них вичерпали потужності. Вкрай скрутна ситуація склалася з розміщенням відходів у містах Маріуполі, Донецьку, Дружківці, Костянтинівці, Краматорську, Макіївці, Слов’янську, Красноармійську, Добропіллі та майже в усіх інших районах.

Екологічний стан області ще більш ускладнюється через величезні обсяги накопичених відходів, у тому числі токсичних, внаслідок того, що більшість накопичувачів не відповідає санітарно-екологічним вимогам, не гарантує виключення попадання токсичних елементів у довкілля. Найбільша кількість відходів утворюються в містах Маріуполі, Макіївці, Донецьку, Докучаєвську, Горлівці., Добропіллі, Красноармійську, Димитрові, Єнакієві, Старобешівському та Волновахському районах (від 1 млн. тонн до 10,5 млн. тонн за рік).

Для поліпшення ситуації з відходами впроваджується:

- зниження забруднення довкілля шляхом утилізації та знешкодження накопичених високонебезпечних відходів з ліквідацією їх накопичувачів;

- реконструкція та упорядкування 42 діючих звалищ промислових та побутових відходів, будівництва 29 нових полігонів.

 
 
Рослинний та тваринний світ

 

Природні трав’яні екосистеми значною мірою обмежені внаслідок  високого відсотку розорювання та випасання  худоби. Цілинні рештки степового  травостою зберігаються лише на територіях природно-заповідного фонду і частково по балках та крутосхилах, де відбувається менше господарського навантаження на флору.

Особливу шкоду лісовому фонду області щорічно спричиняють  пожежі. Слід зазначити, що останнім часом  дуже велика частина випадків загоряння  насаджень на землях сільськогосподарського призначення (перш за все лісосмуг) виникає внаслідок самовільного, без дотримання вимог пожежної безпеки та законодавства про тваринний та рослинний світ, випалювання стерні та сухих залишків сільгоспкультур підприємствами агропромислового комплексу.

До переліку видів  рослин, що охороняються, згідно з рішенням обласної ради, віднесено 213 видів. На території  природно-заповідного фонду оберігаються 193 види.

Рослинний покрив території  чутливо реагує на техногенний тиск на природні флористичні комплекси, що проявляється як в зміні популяційних структур окремих видів, так і в зміні всього рослинного розмаїття. Внаслідок руйнування людиною типових природних степових ландшафтів, за останні 50 років з рослинного світу області вже зникло 33 види, процеси подальшого видового та популяційного збідніння, нажаль, продовжуються.

До Європейського червоного  списку віднесено 11 видів рослин: астрагал шерстистоквітковий, гісоп крейдяний, дрік донський, калофака волзька, карагана скіфська, ковила Залеського, ластовень азовський, пирій ковилолистий, ранник крейдяний, гвоздика ланцетна тощо. До Червоної книги України віднесено 58 видів рослин, серед них: волошка несправжньоблідолускова і Талієва, шафран сітчастий, дельфіній яскраво-червоний, дворядник крейдяний, коручка темно-червона, рябчик руський, косарики тонкі, гісоп крейдяний, зморшок степовий, гніздівка звичайна, півонія тонколиста, сосна крейдяна, ранник крейдяний та ін.

Скорочення місць, історично  придатних для перебування диких тварин, внаслідок господарського освоєння території, безпосереднє знищення об’єктів тваринного світу, загальне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище та надмірний рекреаційний тиск на природні комплекси в періоди відтворення диких тварин обумовлюють загальне збідніння видового та популяційного складу фауни Донецької області. Таким чином, процеси скорочення фауністичного складу біоти області набувають незворотного характеру. Це потребує прийняття невідкладних заходів, спрямованих, перш за все, на забезпечення особливої охорони місць існування тварин та штучне відтворення окремих видів фауни, суттєве підвищення ефективності контролю за їхнім використанням.

Внаслідок лісових пожеж  різко скорочується чисельність  оленів плямистих у Краснолиманському держлісгоспі, які були вимушені покинути місця постійного існування. Деякий зріст чисельності спостерігається у хутрових звірів (зокрема зайців-русаків), та пернатої дичини. Непокоїть суттєве збільшення в останні п’ять років чисельності хижаків – вовків, лисиць та єнотоподібних собак, що є одним з основних лімітуючих факторів чисельності й відтворення інших видів мисливської фауни, і зумовлює негативний епідеміологічний стан щодо сказу в окремих регіонах області.

До Європейського червоного  списку занесені 12 видів місцевих тварин: сліпак звичайний, перев’язка звичайна, могильник, дрофа (пролітний вид), деркач, п’явка медична, коник-товстун степовий, дибка степова, мнемозина, поліксена та ін.; до Червоної книги України – 45 видів: тхір степовий, їжак вухатий, гадюка степова, полоз жовточеревий, мідянка, горностай, норка звичайна, борсук, вівсянка чорноголова; дуже багато безхребетних тварин: бражник мертва голова, ведмедиця Гера, вусач земляний хрестоносець, джміль глинистий, джміль пахучий, ксилокопа фіолетова та ін.

До категорії зникаючих  видів риб вже впевнено можна  віднести міногу українську, стерлядь, яльця Данилевського, вирезуба. Відтворення  цих видів, принаймні в Сіверському  Донці, можливе виключно штучним  шляхом.

За останні 3-4 десятиріччя з іхтіофауни водойм області зникло декілька видів риб, які колись зустрічалися та виловлювалися в достатній кількості. У головній водній артерії Донбасу – річці Сіверський Донець, наприклад, колись водились білуга, осетр, стерлядь, шемая. Тепер ці види практично зникли.

Основна причина такого стану обумовлена великим техногенним  навантаженням на екологічну систему, втручанням в перебіг природних  процесів, а саме:

- зарегулювання річок дамбами, шлюзами тощо, і відповідне закриття традиційних шляхів ходу риби на нерест;

- забруднення водойм стічними водами;

- нераціональний забір води в великих обсягах, що зумовлює коливання рівня води в річках та інших водоймах особливо під час нересту риб:

- відсутність або неефективність роботи рибозахисних пристроїв на водозабірних спорудах;

- замулювання малих річок;

- нераціональне ведення рибного господарства; браконьєрство.

 
Для збереження видового складу флори  і фауни необхідно:

- створення системи моніторингу рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, об’єктів тваринного і рослинного світу;

- створення нових лісових насаджень і лісовідновлення на землях державного лісового фонду та ерозійних і деградованих землях;

- збільшення площі природно-заповідного фонду області;

- здійснення розробки та реалізації заходів щодо відтворення аборигенних рибних ресурсів в природних водоймах Донецької області;

- створення в області системи ведення державних кадастрів рослинного та тваринного світу.

 
Природно-заповідний фонд

 

Сучасна мережа заповідних територій Донецької області є однією з найбільш репрезентативних в Україні, але разом з тим вона ще не досягла необхідних показників. Природно-заповідний фонд області нараховує  
109 об’єктів площею понад 80 тисяч гектарів (понад 3% площі області), в тому числі Національний природний парк «Святі Гори», філії Українського степового заповідника – Хомутівський степ; Кам’яні Могили, Крейдяна флора; 6 регіональних ландшафтних парків; 50 заказників (у тому числі  
7 загальнодержавного значення); 36 пам’ятників природи (у т.ч.  
10 загальнодержавного значення); 13 заповідних урочищ; 1 ботанічний сад загальнодержавного значення і 1 парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва.