Система соціального контролю. Елементи соціального контролю

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни: «Соціологія»

 

Варіант   № 14

 

 

 

 

студентки 3 курсу 

Іванової Іванни Іванівни

напрям підготовки

номер залікової книжки

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

Варіант № 14

 

І питання - «Система соціального контролю. Елементи соціального контролю»

 

 

План

 

 

1. Характеристика соціального контролю……………………………………	3
2. Соціальні приписи та норми………………………………………………..	3
3. Соціальні санкції…………………….………………………………………	3
4. Соціальні звички…………………………………………………………….	4
5. Соціальні цінності…………………………………………………………..	5
Висновки……………………………………………………………………….	5
Список використаної літератури……………………………………………..	6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Характеристика  соціального контролю

 

Соціальні відносини між індивідами і суспільством формуються в умовах соціального контролю.

Соціальний контроль є одним з найбільш загальноприйнятих  понять в соціології, що містить  різноманітні засоби для підтримки  порядку в суспільстві.

Соціальний контроль - засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного регулювання. Це сукупність засобів і методів впливу суспільства на небажані форми поведінки з метою їх знищення або мінімізації.

Соціальний контроль допомагає зберегти живу тканину  соціальних відносин і являє собою  особливий механізм підтримки громадського порядку і включає наступні головні елементи:

- норми,

- санкції,

- звички,

- цінності.

 

2. Соціальні  приписи та норми

 

Соціальні приписи та норми - це заборони чи дозволи чогось, звернуті до індивіда чи групи в  будь-якій формі - усній чи письмовій, формальній чи неформальній. Приписи поширюються на все те, що так чи інакше цінує суспільство. Це може бути честь і гідність, повага до старших, символи країни (герб, прапор, гімн) і багато іншого, що згуртовує людей, суспільство, а тому й цінується.

Систему норм і приписів кожен соціальний інститут має свою. її дотримання забезпечує порядок діяльності кожного члена інституту, а отже, сприяє стійкості соціальної структури  суспільства.

Соціальний контроль виконує охоронну функцію, стабілізує суспільство, бо якби такого не було, люди робили б усе, чого заманеться. За таких умов виникали б конфлікти, у суспільстві запанував би хаос.

 

3. Соціальні санкції

 

Кожній нормі відповідає своя санкція. Саме за допомогою санкцій  норма спроможна регулювати поведінку людини. Норма без санкцій не може стати елементом соціального контролю.

Соціальні санкції сприяють дотриманню соціальних норм. Це розгалужена  система покарань за відхилення від  норм і заохочень за їх виконання. Отже, за своїм спрямуванням санкції бувають позитивні й негативні, а за характером - формальні й неформальні.

Класифікація соціальних санкцій:

Формальні негативні  санкції - це покарання, передбачені  законами, урядовими постановами, приписами (арешт, тюремне ув'язнення, звільнення з роботи, штраф тощо).

Неформальні негативні  санкції - це покарання, що здійснюються поза офіційними інстанціями (громадський  осуд, бойкот тощо).

Формальні позитивні  санкції -  це схвалення з боку офіційних організацій (державні премії, почесні звання, ордени тощо).

Неформальні позитивні  санкції - це неофіційне схвалення (компліменти, аплодисменти, повага тощо).

 

Будь-які вчинки чи дії, що відхиляються від соціальних норм і не збігаються із суспільними цінностями, називаються девіантною поведінкою. Відхилення можуть бути не лише негативними (проституція, наркоманія, гомосексуалізм, психопатія), а й позитивними (прояви таланту, високі творчі досягнення). На кожну з цих груп (позитивні й негативні відхилення) припадає 10-15% населення, решта - це люди з «несуттєвими відхиленнями». Абсолютно нормальних і законослухняних людей майже немає. Проїзд «зайцем» у міському транспорті, куріння в заборонених місцях, несправедливий розподіл обов'язків між подружжям - це теж приклади девіантної поведінки.

Соціальний контроль поділяється на внутрішній (самоконтроль), в основі якого лежать цінності, норми, ролеві очікування, звичаї, традиції, інтералізовані в процесі соціалізації, та зовнішній, який базується на заохоченнях або обмеженнях та примусі, що становлять систему санкцій.

За внутрішнього контролю людина самостійно узгоджує свою поведінку з існуючими нормами. Це відбувається, коли індивід у процесі соціалізації глибоко засвоює норми, а порушення таких породжує в нього відчуття провини, те, що часто називають «тортурами сумління».

Совість і є виявом внутрішнього контролю. Приблизно 70% соціального  контролю здійснюється за рахунок внутрішнього контролю. Що більше розвинуто внутрішній контроль, то меншою є потреба в  зовнішньому контролі.

Зовнішній контроль здійснюється сукупністю інститутів і механізмів, що гарантують дотримання загальних норм і законів поведінки. Він поділяється на:

· формальний (інституціональний), заснований на постановах, законах, інструкціях державних інститутів: армії, міліції, служби безпеки, судів тощо;

· неформальний (внутрішньогруповий), заснований на схваленні чи осуді з боку родичів, друзів, колег, а також з боку громадської думки.

 

4. Соціальні звички

 

Кожна людина у процесі  життєдіяльності набуває певних звичок. Звички - це форма поведінки  людей, що з'являється під час навчання і багаторазового повторення у різних життєвих ситуаціях, складові якої виконуються автоматично. Психофізіологічною основою звичок є динамічний стереотип, тобто добре засвоєна і закріплена тимчасовими зв'язками програма дії. Стосовно здоров'я людини та способу її життя звички можуть бути корисними і шкідливими.

 

5. Соціальні цінності

 

Соціальна цінність - значущість явищ і предметів з точки зору їх відповідності чи невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості.

Соціальні цінності існують як у формі колективних уявлень, так і суб'єктивних уподобань, переваг, будучи орієнтирами життєдіяльності людини. 
Ціннісні орієнтації забезпечують стійкість особистості, послідовність певного типу поведінки, діяльності, що виявляється у спрямуванні потреб та інтересів. Тому ціннісні орієнтації є важливим чинником, який регулює, детермінує мотивацію особистості. До них належать світоглядні, моральні, політичні та інші переконання людини, глибокі й постійні схильності, різноманітні принципи поведінки. У будь-якому суспільстві, яке піклується про свій розвиток, ціннісні орієнтації стають об'єктом виховання, цілеспрямованого впливу, що забезпечується системою соціальних інститутів.

 

Висновки

 

Для пояснення того, яким чином в суспільстві підтримується порядок і забезпечується стабільність, в соціології існує поняття «Соціальний контроль», яке визначається як механізм соціальної регуляції поведінки людей, що включає сукупність норм і цінностей суспільства, а також санкцій, вживаних для їх втілення в життя.

Я вважаю, що поведінка більшості людей здійснюється у відповідності до суспільних стандартів без жодного примусу. Це є результатом соціалізації особи. На мою думку, соціологізація ніколи не буває ідеальною, і тоді соціальний контроль покликаний регулювати виконання соціальних стандартів, які склалися в суспільстві

Соціальні норми виконують  різні функції залежно від того, в якій якості вони себе проявляють. Поведінка, яка відхиляється від норми, часто є підставою для початку існування загальноприйнятих культурних норм. На мою думку, без такої поведінки було б важко адаптувати культуру до зміни суспільних потреб.

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Введение в социологию/Учебник/Под ред. Кравченко А.И. - М. "Новая школа" 1995. – 56 с.

 

2. Социальные институты: содержание, функции, контроль/Под ред. Андреева Ю.П. - Свердловск, 1989. – 217 с.

 

3. Социология/Учебник для студентов высших учебных заведений/Под ред. Лавриненко В.Н. - М.: Юнити, 2000. – 334 с.

 

4. Социология/Курс лекций для студентов всех направлений и специальностей/Под ред. Михайловв В.А. - Ульяновск: УлГТУ, 2004. - 207 с.

 

5. Социология/Конспект лекций/Под ред. Токарева Е.М. - М.: МИЭМП, 2005. -170 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Варіант № 14

 

ІІ питання - «Кількісний аналіз (контент-аналіз) змісту документів, його характеристика»

 

План

 

 

1. Характеристика кількісного аналізу………………….…………………..	8
2. Категорії конвент-аналізу…..…………………………………………….	9
3. Процедури  конвент-аналізу……………………………………………...	10
Висновок……………………………………………………………………...	11
Список використаної літератури……………………………………………	11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Характеристика  кількісного аналізу

 

Контент-аналіз - метод якісно-кількісного аналізу вмісту документів з метою виявлення або виміру різних фактів і тенденцій, відбитих в цих документах.     Контент-аналіз - формалізований метод вивчення текстової і графічної інформації, що полягає в переведенні інформації, що вивчається, в кількісні показники і її статистичній обробці. Характеризується великою строгістю, систематичністю. 

Контент-аналіз не відміняє необхідності звичайного (тобто змістовного) аналізу документів. Перший доповнює другий, їх поєднання заглиблює розуміння сенсу будь-якого тексту. Контент-аналіз дозволяє виявити в документі те, що вислизає від поверхневого погляду при його традиційному вивченні.

Не всі документи  можуть стати об'єктом контент-аналізу. Необхідно, щоб досліджуваний вміст  дозволив задати однозначне правило  для надійної фіксації потрібних  характеристик (принцип формалізації), а також, щоб елементи вмісту, що цікавлять дослідника, зустрічалися з достатньою частотою (принцип статистичної значущості).

Найчастіше як об'єкти дослідження контент-аналізу виступають повідомлення друку, радіо, телебачення, протоколи зборів, листи, накази, розпорядження  і так далі, а також дані вільних інтерв'ю і відкриті питання анкет. Основні напрями вживання контент-аналізу: виявлення того, що існувало до тексту і що тим або іншим чином отримало в нім віддзеркалення (текст як індикатор певних сторін об'єкту, що вивчається, - навколишньої дійсності, автора або адресата); визначення того, що існує лише в тексті як такому (різні характеристики форми - мова, структура, жанр повідомлення, ритм і тон мови); виявлення того, що існуватиме після тексту, тобто після його сприйняття адресатом (оцінка різних ефектів дії).

У розробці і практичному  вживанні контент-аналізу виділяють  декілька стадій. Після того, як сформульовані  тема, завдання і гіпотези дослідження, визначаються категорії аналізу найбільш загальні, ключові поняття, відповідні дослідницьким завданням. Система категорій грає роль питань в анкеті і вказує, які відповіді мають бути знайдені в тексті. У практиці вітчизняного контент-аналізу склалася досить стійка система категорій — знак, цілі, цінності, тема, герой, автор, жанр і ін. Усе більш широко поширюється контент-аналіз повідомлень засобів масової інформації, заснований на парадигматичному підході, відповідно до якого ознаки текстів (вміст проблеми, причини її виникнення, міра напруженості проблеми, дороги її рішення і ін.),  розглядаються як певним чином організована структура.

 

 

 

 

 

2. Категорії  контент-аналізу

 

Категорії контент-аналізу  мають бути вичерпними (охоплювати всі частини вміст, визначуваний завданнями даного дослідження), взаємовиключними (одні і ті ж частини не повинні  належати різним категоріям), надійними (між кодувальниками не повинно бути розбіжностей з приводу того, які частини вмісту слід відносити до тієї або іншої категорії) і доречними (відповідати поставленому завданню і досліджуваному вмісту).  При виборі категорій для контент-аналізу слід уникати крайнощів: вибору дуже багаточисельних і дробових категорій, що майже повторюють текст, і вибору дуже крупних категорій, оскільки це може привести до спрощеного, поверхневого аналізу. Інколи необхідно брати до уваги і відсутні елементи тексту, які можуть бути значимими для контент-аналізу.