Пріоритетні напрями соціальної політики

       В сучасних умовах реформування пенсійної системи має привести до досягнення більш високих соціальних стандартів пенсійного забезпечення громадян. Головним в пенсійній реформі має стати перехід до змішаної, трирівневої системи пенсійного забезпечення, яка включатиме: істотно модернізовану державну розподільчу систему; обов’язкові заощадження населення в пенсійних фондах; добровільні пенсійні заощадження громадян тощо [10].

      5. Соціальна політика у сфері доходів і підвищення рівня життя всіх верств населення

      Одним із визначальних напрямків соціальної політики є зростання реальних доходів і підвищення рівня життя всіх верств населення (як працюючих, так і непрацюючих). З цією метою в Україні опрацьовується концепція реформування системи оплати праці та підвищення заробітної плати як основного джерела доходів громадян, що працюють, і засобу посилення мотивації до високопродуктивної, якісної праці. Концепція передбачає докорінну зміну структури витрат виробництва з метою підвищення питомої ваги оплати праці в собівартості продукції. Паралельно з цим має здійснюватися посилений контроль за додержанням законодавства про оплату праці та за своєчасністю її виплати [14].

      Програма запобігання бідності в Україні визначає основні напрями діяльності уряду та заходи щодо формування ефективної системи соціальної підтримки населення [11].

      Правову основу для врахування прожиткового мінімуму як основного соціального  стандарту за реалізації державою конституційних гарантій громадян щодо достатнього життєвого рівня закладено Законом України «Про прожитковий мінімум».

      На  якісно новий рівень треба піднести практику укладання колективних  трудових договорів та угод, процедуру  колективних переговорів та консультацій соціальних партнерів. Соціальне партнерство має стати не так формою взаємодії, як еталоном мислення у формуванні нових підходів до взаємовідносин між державою, роботодавцем та найманим працівником.

      До  найпріоритетніших напрямків соціальної політики належить розв’язання однієї з найгостріших соціально-економічних проблем сучасного суспільства — безробіття і неповної зайнятості населення. Ураховуючи характерні для сучасної кон’юнктури українського ринку праці глибокі диспропорції у співвідношенні попиту та пропозиції робочої сили, важливими в цьому плані є комплексні заходи щодо пом’якшення ситуації, передбачені, зокрема, проектом програми «Україна — 2010». Принципово важливим напрямком є розробка генеральної схеми створення робочих місць.

      Крім  того, розроблена державна програма на виконання затверджених указом Президента України «Основних напрямків розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року» [6]. Створення умов для продуктивної праці, у тому числі через підтримку самозайнятості, розвиток малого і середнього бізнесу, сьогодні має бути в центрі уваги всіх державних органів управління, бо саме зайнятість є могутньою підоймою для подолання бідності, зростання добробуту населення України.  
 
 

6. Гармонізація відносин між суспільством і природою – важливий напрямок  соціоекологічної політики 

        Відносини між суспільством і природою останнім часом набрали драматичного характеру [13]. Десь із 70-х років спочатку науковці, а потім широка громадськість світу заговорили про небезпеку глобальної екологічної кризи, яка стала загрожувати людству. Негативні наслідки виробничої діяльності людей у глобальному масштабі настільки великі, що вони призводять до виникнення глобальної екологічної кризи. Історичний досвід свідчить, що найбільш негативно впливає на природу та господарська діяльність, рушійною силою якої є корисливі інтереси. Проте суспільство здатне обмежити негативний вплив приватних інтересів та знайти способи регулювання відносин виробництва і природи.

      Екологічна  загроза породила настрої песимізму, невіри в можливості запобігти руйнуванню навколишнього середовища. Звідси й нездійсненні вимоги загальмувати зростання виробництва, повернутись до «природного» способу життя. Настрої ці виливаються в масові акції з вимогами закрити деякі підприємства, що випускають дуже важливу продукцію (наприклад ліки), ліквідувати атомні електростанції і т. п. Ясна річ, що розв’язання проблем у такий спосіб може лише породити нові проблеми.

      Справжня  перспектива виходу з екологічної  кризи — у зміні характеру  виробничої діяльності, зміні свідомості людини. Науково-технічний прогрес — це не тільки тиск на природу. Найбільш прогресивні технології створюють можливості для екологічно чистого виробництва, запобігаючи негативному впливу на довкілля. Настав час змінити суть технологічної цивілізації та надати їй природоохоронного характеру.

      Забезпечення  екологічної безпеки як регіональної, так і міжнародної, стало важливою складовою світової політики. Розробка погодженої міжнародної політики в галузі екології — це веління часу, що відповідає взаємозв’язку і взаємозалежності сучасного світу. Тільки спільне здійснення всесвітньої екологічної політики може забезпечити екологічну безпеку, виживання та процвітання людства. Тісне міжнародне співробітництво необхідне для вирішення таких глобальних екологічних проблем, як кліматичні зміни планетарного характеру, розробка озонобезпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, безвідходних виробництв, раціоналізації землекористування і т. п.

      Сьогодні  право на здорове навколишнє середовище — одне з нових прав людини, основа екологічної етики і культури. Неконтрольований розвиток продуктивних сил може призвести суспільство до такої межі, коли, за виразом К. Маркса, цивілізація, яка стихійно розвивається, може «залишити після себе пустелю» [25].

      Щоб цього не сталося, необхідна екологізація освіти й виховання, формування екологічного мислення та грамотності, професіональної  екологічної підготовки в усіх сферах діяльності, у сім’ї, школі, вузі. Уся система суспільних ідеалів і цінностей має брати участь у формуванні екологічної моралі.

      В Україні відносини між суспільством та природою продовжують загострюватися. У багатьох містах і регіонах забруднення  повітря в кілька разів перевищує  максимально допустимі норми. Багато регіонів України є зонами екологічного лиха. Це передовсім Донбас, Криворіжжя і, безумовно, Чорнобильська зона [9].

      Мабуть, нинішня екологічна криза є однією з головних причин того, що Україна  разом з іншими країнами СНД займає 50-е місце у світі за середньою  тривалістю життя (з тих 52 країн, які ці дані повідомляють ООН). Ось чому поліпшення екологічної ситуації нині стало однією з найгостріших проблем соціальної політики в Україні. Розв’язання цієї проблеми дуже ускладнюється загальною кризою, яка охопила всі сфери суспільного життя. 
 
 

       7. Демографічна політика як стабілізатор процесів функціонування й розвитку українського суспільства

      Серед напрямів реалізації соціальної політики, які спрямовані на стабілізацію процесів функціонування й розвитку українського суспільства важливе місце належить демографічній політиці, пріоритетним завданням якої є :

      -зниження смертності серед усіх вікових груп населення, особливо осіб працездатного віку,

      - збільшення тривалості життя;

      - суттєве підвищення якості освіти й виховання підростаючого покоління на загальнолюдських цінностях, а також формування в населення дбайливого ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих;

      - соціальний захист, матеріальне й моральне заохочення материнства;

      -профілактика й лікування таких суспільно небезпечних хвороб, як пияцтво, куріння й наркоманія;

      - адресна підтримка малозабезпечених сімей з дітьми, поліпшення становища дітей, молоді, жінок тощо;

      - розвиток фізичної культури та спорту, а також рекреаційної й туристичної галузей;

      - збереження екології навколишнього середовища тощо.

       Стан  демографічної ситуації та розвитку трудоресурсного потенціалу в Україні є критичним та загрожує національній безпеці держави [15].

       Кризові процеси в економіці протягом 90-х років, істотне скорочення валового внутрішнього продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного потенціалу, ослаблення державного регулювання і контролю у сфері економіки, нестабільність правових механізмів, ускладнення соціального забезпечення та соціального захисту громадян спричинили в Україні процеси депопуляції, негативно вплинули на стан здоров'я людей, кількісні та якісні демографічні показники, створивши передумови для демографічної кризи [21].

       В Україні відбувається старіння робочої  сили. Не забезпечено раціональної структури зайнятості та відповідності ринку освітніх послуг потребам економіки. Міграційні процеси стають усе більше неконтрольованими. Нестабільно функціонує система життєзабезпечення населення. Низька ціна робочої сили обмежує можливості відтворення та продуктивного розвитку трудових ресурсів.

       Виходячи  з нагальної потреби поліпшення демографічної ситуації, з метою  збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу держави, подолання кризових демографічних  явищ Указом Президента україни від 19 вересня 2007 року № 895/2007 затверджено Заходи щодо подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу України [8].

       8. Політика розвитку соціальної інфраструктури, охорони здоров’я, підтримки сім’ї, материнства та дитинства

       Важливим напрямом реалізації соціальної політики на сучасному етапі має стати прискорений розвиток житлового будівництва, особливо соціального житла та його доступності для різних верств населення. Вирішення цього складного завдання можливе лише шляхом стимулювання будівельної галузі на основі пільгового оподаткування й довгострокового державного кредитування, а також широкого залучення заощаджень населення; збереження системи забезпечення соціальним житлом найбільш соціально незахищених верств населення за рахунок фінансування з державного та місцевих бюджетів, створення умов для розвитку й розширення діючих програм «Власний дім» для сільських забудовників, суттєвої державної підтримки молодіжного будівництва, забезпечення житлом військовослужбовців тощо [27].

       Активно сприятиме соціальному розвитку українського суспільства реформування системи охорони здоров’я, яке передбачає: постійне збільшення державних асигнувань у цю сферу; радикальне підвищення якості медичних послуг; переорієнтація охорони здоров’я на соціальний моніторинг, що допоможе попереджувати захворюваність населення; розвиток медико-санітарної допомоги, особливо в сільській місцевості та створення єдиного простору медичних послуг; забезпечення доступності профілактичного й медичного обслуговування для соціально незахищених верств населення тощо.

      Предметом особливої уваги владних структур в Україні є сприяння всебічному державному захисту високого інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному  використанню та примноженню, неухильному  зростанню ролі та престижу інженерно-технічних кадрів, менеджерів, наукової та творчої інтелігенції (учених, діячів літератури та мистецтва, медиків, учителів, працівників закладів культури), еквівалентній оцінці та оплаті їхньої праці.

      Владні  структури України здійснюють необхідні кроки для запобігання комерціалізації і забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку духовної сфери, освіти, науки та культури. Водночас стимулюватиметься розвиток недержавних закладів науки, культури, освіти, становлення страхової медицини, здійснення партнерства держави з приватними інституціями у вирішенні багатоаспектних питань соціальної політики.

      Важливою  складовою соціальної політики є  молодіжна політика, політика підтримки  сім’ї, материнства та дитинства [9]. Уже відбувається активна підготовка проектів постанов та законів, що регулюють цю сферу. Здійснюються заходи з соціальної адаптації молоді до умов ринкової економіки, надання юнакам та дівчатам гарантованих можливостей для отримання освіти, професійної підготовки та працевлаштування. Потребує запровадження система довгострокового кредитування підготовки кадрів, розвитку студентства та молодіжного підприємництва.  
 
 

ВИСНОВКИ  

      Колись  ми станемо європейцями – але  ми прийдемо в Європу не лише через  підписання міждержавних угод і далеко не через парламентські баталії чи перестановки в уряді. Ми прийдемо в Європу через запровадження в Україні високих соціальних стандартів, європейських стандартів якості життя.

      Не настільки важливими є показники в економічній сфері та високий рівень ВВП, скільки те, наскільки ефективно трансформуються економічні досягнення в показники соціальні. Народ оцінює уряди не за звітами, програмами, обіцянками, не за кількістю енергетичних угод чи зростанням індексу Доу-Джонса, а за відчуттям стабільності, захищеності, комфорту. Всі ці моменти лежать насамперед у соціальній сфері, яка не може звужуватися лише до питання виплати чи невиплати заробітної плати чи пенсії.