Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Апреля 2011 в 00:15, реферат
Комунікацією традиційно прийнято називати обмін значеннями (інформацією) між індивідами через посередництво загальної системи символів (знаків), мовних знаків, зокрема. Ця сфера знань і наукових інтересів, як і багато інших, почала формуватися ще в давні часи, тому визначень у комунікації приблизно стільки ж, скільки і авторів робіт про неї.
Вступ
1. Модель трансмісії сигналу або модель Шеннона-Вівера.
2. Модель Нюкомба.
3. Модель пропаганди Чакотіна.
4. Модель комунікації Лассвела і Холскі.
Висновки
Список використаної літератури
Детальніша
інформація про цілі та сфери дослідження
комунікації вченими представлена у таблиці.
Таблиця 4.1.. Рекомендації, щодо дослідження комунікації, що базуються на моделі Лассвела і Холскі.
| Ціль | Розділ семіотики | Запитання | Дослідження проблеми |
| Описати характеристики комунікації | Семантика
(знак/
референт) Синтактика (знак/ знак) |
Що? | Описувати тенденції у вмісті комунікації. Співвідносити відомі характеристики джерел з повідомленнями, які вони виробляють. Зіставляти вміст комунікації із стандартами. |
| Як? | Аналізувати техніку переконання. Аналізувати стиль. | ||
| Кому? | Співвідносити відомі характеристики аудиторії з повідомленнями, що адресовані для них. Описувати моделі комунікації. | ||
| Робити висновки з приводу причин комунікації (процес кодування) | Прагматика
( відправник /знак) |
Чому? | Забезпечення політичного і військового збору інформації. Аналізувати психологічні характеристики індивідуумів. Робити висновки про культурні зміни. Надавати юридичні свідоцтва. |
| Хто? | Відповідати на питання стосовно суперечливого авторства. | ||
| Робити висновки з приводу ефектів комунікації (декодування) | Прагматика
(знак/ одержувач) |
З яким ефектом? | Вимірювати читабельність. Аналізувати потік інформації. Оцінювати відповідь на комунікацію. |
Висновки
Прикладний аналіз у сфері комунікації набув розповсюдження, про це свідчить широке застосування його у різних галузях науки, зокрема антропології, психології та політики. У цій реферативній роботі з’ясовувалися особливості побудови запропонованих вченими моделей, інтерпретації їх та застосування. З-поміж усієї сукупності прикладних моделей, які створювалися впродовж усього вивчення та дослідження теорії масових комунікації науковцями, обрали ті, що доступними та загальновживаними та проаналізували відображення комунікативного процесу у кожній із запропонованих.
Комунікативний процес на моделі Шеннона-Вівера цілком придатний для технічних систем. Його можна розглядати як структурований процес встановлення й підтримання контакту між комунікаторами, що являє собою систему фаз процесу контактування і має характер трансмісії сигналу при використанні технічних систем спілкування.
Модель Теодора Ньюкомба задає динаміку змін, до яких прагнутиме комунікація, — до створення симетричних стосунків, однакової оцінки об'єктів при однаковій оцінці один одного.
Комунікативний процес згідно моделі Чакотіна, таким чином, зводився до одновекторності й спрямованості на великі групи - масу, яка мала перетворюватися у "потрібну публіку" способом передачі дозованої інформації та нав’язування ідеологічних смислів, що підкріплювалися життєвими рефлексами людини.
Модель
Лассвела і Холскі стосується таких актів
спілкування, під час яких комунікант
чітко формулює комунікативну мету, знає,
що він хоче від комуніката, яких змін
позицій чи поведінки. Комунікативний
процес при цьому розглядається як одновекторний
опосередкований акт впливу на комуніката,
залежний від п’яти чинників спілкування.
Список використаної літератури