Правовідносини у сфері соціального забезпечення

 

 

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

 

з дисципліни: «Правові засади соціальної роботи»

на тему: «Правовідносини у сфері соціального забезпечення»

 

 

 

 

 

 

Студентки   __2__ курсу ГП-312 групи

напряму підготовки 6.130102 «Соціальна робота»

спеціальності 6.130102 «Соціальна робота»

                Єгоркіної К.С.

 

Керівник: Ст. викладач, Чавкіна С.В.

 

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

 

                                              Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                 (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                               ________________  ___________________________

                                                                                                                 (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                   ________________  ___________________________

                                                                                                                 (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Запоріжжя – 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ …………………………………….………	6
1.1 Поняття правовідносин  у сфері соціального забезпечення……………	6
1.2 Основні ознаки  правовідносин у сфері соціального  забезпечення……	7
1.3 Суб’єкти та об’єкти правовідносин  у сфері соціального забезпечення	11
РОЗДІЛ 2. ВИДИ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ………………………………………………………………...	16
2.1 Соціально - забезпечувальні (матеріальні) правовідносини………….	16
2.2 Соціально - страхові правовідносини…………………………………..	20
2.3 Процедурні правовідносини…………………………………………….	24
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………	30
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...	33

      

 

ВСТУП

 

Актуальність проблеми полягає в тому, що правовідносини в сфері соціального забезпечення є одним з видів суспільних відносин і особливою формою реалізації права на соціальний захист. Вони являють велику групу правовідносин в нашій державі. Учасники правовідносин соціального забезпечення, як будь-яких інших правовідносин, наділяються суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Держава при цьому виступає гарантом реалізації цих прав та їх здійсненні. Уповноважені державою органи здійснюють охорону і захист прав, застосовуючи законодавство про соціальне забезпечення та норми інших галузей права (кримінального, адміністративного, фінансового, цивільного).

         Загалом правовідносини соціального  забезпечення мають цілий ряд  спільних рис і ознак, що відображають  їх природу, характер, склад та зміст і завдяки яким вони виступають самостійним різновидом правових відносин. Разом з тим правовідносини, що є результатом впливу норм права соціального забезпечення, досить різноманітні за своїми суб'єктами, об'єктами та підставами виникнення, у зв'язку з чим їх прийнято поділяти на окремі, відносно самостійні види. Вони утворюють певну структуру взаємопов'язаних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами різного функціонального призначення: соціально-забезпечувальними  (матеріальними),  соціально-страховими  та процедурними [20, 17].

         Основою всієї системи правовідносин  соціального забезпечення вважаються соціально-забезпечувальні правовідносини. Це правовідносини щодо матеріального забезпечення громадян, які зазнали впливу соціального ризику. Вони є визначальними для галузевих правовідносин. Саме завдяки їм відбувається реалізація права особи на отримання будь-якого з видів соціального забезпечення. Це типові правовідносини матеріального характеру, всі інші правовідносини цієї системи відіграють допоміжну роль.

Ступінь наукової розробленості: на ранніх стадіях свого зародження об'єднання людей (роди, племена, общини) мусили думати про непрацездатних, насамперед, про дітей і жінок. Пізніше ця турбота поширилася на людей похилого віку та інвалідів. З виникненням державності з'явилось і право, яке поступово почало втручатися у природний процес взаємодопомоги людей у разі настання складних життєвих ситуацій. До уваги бралися не разові, а типові ситуації, що постійно повторювались. Найоптимальнішій варіант такої поведінки оформлявся у звичай, а пізніше - у правові норми. За допомогою норм права закріплюються позитивні елементи у суспільних відносинах з матеріального забезпечення нужденних, моделюються нові відносини з приводу державного соціального забезпечення, корегуються існуючі.

Різні аспекти правовідносин соціального забезпечення досліджували такі вчені: Н. Г. Александров, В. С. Андрєєв, Н. Б. Болотіна, М. Л. Захаров, Р. І. Іванова, Н. М. Стаховська, Б.І. Сташків, В. А. Тарасова, Е. Г. Тучкова, Я. М. Фогель, І.С. Ярошенко та інші вчені.

Проблемна ситуація: правовідносини у сфері соціального забезпечення у нашому суспільстві вимагають надання адекватної допомоги та підтримки кожній людині, нужденної в них.

Об'єктом дослідження є правовідносини у сфері соціального забезпечення.

Предметом дослідження є види правовідносин у сфері соціального забезпечення.

Мета курсової роботи – проаналізувати основні аспекти правовідносин у сфері соціального забезпечення.

Завдання:

Розглянути поняття правовідносин у сфері соціального забезпечення.

Визначити основні ознаки правовідносин у сфері соціального забезпечення.

Визначити суб’єкти та об’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення. 

Розглянути соціально - забезпечувальні (матеріальні) правовідносини.

Розглянути соціально - страхові правовідносини.

Розглянути процедурні правовідносини.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

1. Поняття правовідносин у сфері соціального забезпечення

 

 Правовідносини  розглядаються у двох розуміннях: широкому і вузькому. У широкому розумінні під правовідносинами розуміється особлива форма соціальної взаємодії, за якої учасники наділяються взаємними правами та обов'язками. Здійснення правовідношення забезпечується самими його учасниками, а не державою. Реалізація суб'єктивних прав і обов'язків у цьому правовідношенні не може суперечити волі держави і відбувається в особливому порядку. У цьому випадку правовідносини виникають не в розумінні впливу норм права на суспільні відносини, а у зв'язку із природно-історичною необхідністю. У такому правовідношенні реалізуються природні права людини, до яких належить право на соціальне забезпечення.

У навчальній літературі з теорії права наводяться два визначення правових відносин, що розглядаються у вузькому розумінні: 1) це врегульоване нормами права суспільне відношення, учасники якого наділені гарантованими державою суб'єктивними правами і юридичними обов'язками; 2) це суспільне відношення, що виникає на підставі норм права, учасники якого, наділені суб'єктивними правами.

При висвітленні суті правовідношення зазначається, що воно: 1) є формою здійснення права, а не формою права; 2) є засобом регулювання суспільних відносин, а не регулятором їх (ним є норма права); 3) включає правомочну та зобов'язану поведінку і не залишає її за своїми межами; 4) не змінює характеру суспільних відносин за правового регулювання їх [3, 79-81].

Розглянути поняття правовідносин у сфері соціального забезпечення можна перейти до визначення основних ознак правовідносин у сфері соціального забезпечення.

 

2. Основні ознаки правовідносин у сфері соціального забезпечення

 

Правовідносинам у сфері соціального забезпечення, як і в інших галузях права, притаманні такі ознаки:

1. Правовідносини  є особливим різновидом суспільних  відносин у сфері соціального  забезпечення.

На ранніх стадіях свого зародження об'єднання людей (роди, племена, общини) мусили думати про непрацездатних, насамперед, про дітей і жінок. Пізніше ця турбота поширилася на стариків та інвалідів. З виникненням державності з'явилось і право, яке поступово почало втручатися у природний процес взаємодопомоги людей у разі настання складних життєвих ситуацій. До уваги бралися не разові, а типові ситуації, що постійно повторювались. Найоптимальніший варіант такої поведінки оформлявся у звичай, а пізніше — у правові норми. За допомогою норм права закріплюються позитивні елементи у суспільних відносинах з матеріального забезпечення нужденних, моделюються нові відносини з приводу державного соціального забезпечення, корегуються існуючі. Суспільні відносини, що врегульовані нормами права, дістали назву правовідносин.

Правовідносини самі по собі не породжують якихось нових суспільних відносин, а виступають лише як вид чи форма самого реального відношення, а окремо від нього, поза цим відношенням така форма взагалі існувати не може. Розподільчі відносини у сфері соціального забезпечення після врегулювання їх нормами права не втрачають своїх властивостей, а стають особливим різновидом цих відносин, їх формою, тобто правовідносинами у сфері соціального забезпечення.

2. Правові  відносини у сфері соціального  забезпечення складаються на  підставі норм права. Норми права  соціального забезпечення передбачають  умови виникнення, зміни та припинення  правовідносин у цій галузі  права. Лише через правовідношення  реалізуються норми права соціального  забезпечення. Немає норми права  — немає і відповідного правовідношення. У нормах права, крім юридичних фактів, закріплено коло осіб, які можуть бути учасниками правовідносин, об'єкти таких правовідносин, права й обов'язки, а отже і бажана поведінка суб'єктів цих відносин, відповідальність за невиконання вимог норм права.

Існує причинний зв'язок між нормою права та правовідношенням. З цього приводу в літературі висловлені дві точки зору, а саме: 1) правове відношення є результатом регулятивного впливу правової норми на суспільне відношення і схематично це виглядає так: норма права — фактичне відношення — правовідношення; 2) правовідношення є не результатом, а засобом регулювання суспільних відносин і схема цього зв'язку інша: норма права — правовідношення — суспільне відношення. Спільним для цих точок зору є те, що норми права виступають передумовою виникнення та руху правовідношення. Тільки у правовідношенні досягається мета правової норми — упорядкування системи надання і отримання конкретного виду соціального забезпечення.

3. Правовідносини є вольовим суспільним відношенням.

Право регулює такі вчинки людей, які контролюються свідомістю і волею індивіда. Правовідносини у сфері соціального забезпечення виникає через волевиявлення його учасників: фізична особа звертається до органу соціального забезпечення з проханням призначити пенсію, допомогу чи надати соціальну послугу, а компетентний орган, керуючись нормою права, вирішує питання по суті. У правовідношенні реалізується як державна воля (закріплена у нормі права), так і індивідуальна воля його суб'єктів (конкретна поведінка, яка спрямована на досягнення певної мети за допомогою норм права).

Таким чином, правовідносини містить інтелектуальний і вольовий елемент. Під першим розуміють усвідомленість поведінки, що регулюється нормами права, а під другим — здатність особи розуміти значення своїх дій або керувати ними, тобто свідомо розпоряджатися своїми правами: виконувати обов'язки в конкретному правовідношенні.

4. Правовідносини  у сфері соціального забезпечення  характеризуються індивідуальним  зв'язком між його суб'єктами.

Цей зв'язок проявляється в такому: 1) учасники правовідношення персоніфіковані, тобто названі поіменно. Чітко визначені орган соціального забезпечення, який має певні повноваження у сфері соціального захисту населення (названі його реквізити), та фізична особа, яка має право на конкретний вид соціального забезпечення (прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, інші дані про неї); 2) суб'єкти права мають персональні права й обов'язки. У правовідношенні точно визначені конкретні, тільки їм належні, права й обов'язки його суб'єктів. Більшість правовідносин у сфері соціального забезпечення мають двосторонній характер: право фізичної особи кореспондує обов'язок органу соціального забезпечення і навпаки; 3) на­явність індивідуального об'єкта, з приводу якого виникло пра­вовідношення. Ним виступає пенсія, допомога, соціальна послуга, компенсація, пільга.