Безробіття серед молоді

Молодіжне безробіття призводить не лише до збільшення злочинності, психічних  розладів , самогубства, а й до втрати взагалі віри у життя , суспільство та справедливість .

Одним із наслідків молодіжного  безробіття може бути погіршення і  без того складної демографічної  ситуації в нашому суспільстві . Оскільки , саме молодь – це та категорія населення ,що перебуває у репродуктивному  віці , яка мріє про створення сім’ї та продовження роду . Але виконання цих звичайних людських функцій є можливим лише за умови гідного рівня життя молодої людини та впевненості у майбутньому , що прямо й безпосередньо залежить від наявності  неї роботи. Відсутність роботи є причиною зростання абортів, розлучень, збільшення кількості дітей-сиріт.

Необхідно також враховувати, що через незадоволеність життям молоді люди вдаються до наркоманії та алкоголізму. Всі ці процеси призводять до знищення нації.

Намагаючись вижити, молоді люди часто працюють в незадовільних  умовах в тіньовій економіці. Зростання  безробіття негативно позначилося  на положенні молодих людей, особливо молодих жінок. Ті, кому вдається знайти роботу, часто змушені працювати  понаднормово, на основі короткострокових або неофіційних контрактів, низької  заробітної плати, в умовах недостатнього  соціального захисту (соціального страхування і інших соціальних виплат) або за повної його відсутності.

Неможливість знайти роботу в рідній країні змушує шукати її за кордоном, що призводить до відтоку робочої сили.

Згідно із результатами опитування, проведеного Інститутом Горшеніна  серед українських студентів, проблема працевлаштування молоді є найбільш актуальною, — 64,5% відповіли, що саме це питання турбує їх найбільше.

Водночас лише кожен третій (29,1%) український студент задоволений  життям в Україні і бачить перспективи  для себе. Серед напрямків можливої еміграції найпопулярнішими є США (16,25%) та Велика Британія (15,6%).

За даними соціологічного опитування, 41% працівників у віці від 18 до 29 років визнають, що готові виїхати з України заради добре оплачуваної та перспективної роботи. У випадку масової міграції молоді можуть виникнути наслідки, які зараз важко передбачити для нашої науки і культури та всього суспільства.

За останнє десятиліття  економічна активність молоді скоротилася. Це відбувається через бажання молодих людей продовжити освіту. Окрім низьких шансів знайти роботу, молоді люди стикаються з дискримінацією за віком, статтю і соціально-економічним положенням.

Високий рівень безробіття призводить до соціальної напруги , але загалом його вплив на соціальне та економічне життя суперечливий : крім негативних і важких наслідків, потрібно зазначити і низку позитивних моментів , які слугують умовою зростання виробництва , появи нових підприємств, підвищення дисципліни та ефективності праці зайнятих .

Позитивні наслідки :

Соціальні:

• підвищення соціальної цінності робочого місця;
• збільшення особістого вільного часу та свободи вибору місця роботи;
• зростання соціальної значущості та цінності праці.

Економічні:

• створення резерву робочої сили для структурної перебудови економіки;
• стимулювання підвищення інтенсивності та продуктивності праці;
• можливість для безробітного використати перерву в зайнятості для власного перенавчання та підвищення рівня освіти.

Отже, безробіття несе за собою  ряд негативних та позитивних соціально-економічних наслідків. Негативних наслідків безробіття значно більше, ніж позитивних, і вони масштабніші та всеохопні, становлять загрозу національному розвитку і національній безпеці країни, оскільки можуть бути головною причиною соціально-економічної дестабілізації.

3. СТАН БЕЗРОБІТТЯ МОЛОДІ  В УКРАЇНІ         

 Наявність  у  суспільстві   великої  кількості  молодих   людей,  які  не  мають   роботи,  –   це  серйозна  загроза  для  національної  безпеки,  адже  молодіжне  безробіття – потужний чинник соціального напруження, що     призводить до великої кількості негативних соціально-економічних наслідків. 

Проблема молодіжного  безробіття не є новою для України. ЇЇ можна вважати одним із  найактуальніших питань соціально-економічної політики держави, оскільки  молодіжні  проблеми  суттєво  впливають  на  майбутнє  економіки  та  державне  становлення країни. 

Молодь весь час незалежного  розвитку нашої молодої держави  була однією з найбільш уразливих  верств населення на ринку праці. Їй завжди важче  ніж представникам  дорослої робочої сили влаштуватися на роботу, а у випадку реорганізацій  та економічних складнощів на виробництві  вона першою потрапляє під скорочення. Проте з настанням останньої  економічної кризи ця проблема сягнула  величезних розмірів.

Сьогодні молодь в Україні  – це незадіяні трудові ресурси, невикористаний потенціал. За останні роки питома вага молоді в загальній кількості безробітних досягла 30%. Так, станом на травень 2011 року, за даними Держкомстату України, в державі зареєстровано 549,2 тисяч безробітних, що становить 2% від усього населення країни працездатного віку. З них – 164,76 тисяч безробітних – молодь.

За даними Державної служби зайнятості щоденно лави безробітних  поповнюють 9-12 тис. чол. Головна частина  їх - це ініціативні, динамічні, освічені та перспективні люди - молодь. Станом на 1 січня 2009 року серед загальної  кількості українських безробітних 30% становили молоді люди віком до 35 років.

Недосконалість, недостатня гнучкість, структурна диспропорційність  ринку праці України призвели в кризовий період 2008-2010р.р. до застосування власниками і адміністрацією підприємств вимушених відпусток, скорочення робочого дня та звільнення працівників.

Ці процеси найбільше охопили транспортну (30,1 %), лісову (12,9 %), будівельну (9,7 %) галузі та промисловість (9,1 %), тому безробіття лише на кінець 2008  року було в межах 1,4  млн. чоловік. Максимальну кількість безробітних зафіксовано в Тернопільській  (5,1 %), Черкаській  (4,9 %),  Рівненській (4,7  %),   Полтавській (4,7 %) та Чернігівській (4,7%) областях[29].

Згідно зі статистичними  даними станом на 2009 р. в Україні  функціонують приблизно 920 вищих навчальних закладів: 350 університетів і академій та 570 технікумів і коледжів. У 2009 р. було зареєстровано 931642 випускники, з  яких тільки 19,5 % отримали направлення  на роботу з допомогою навчальних закладів [16].

Щороку чотирьом випускникам  з п’яти припадає самостійний  пошук робочого місця без допомоги учбових закладів. За даними Держкомстату України середня тривалість пошуку роботи (за методологією МОП) у 2006-2011 рр. становила 6 місяців. ( Див. Додаток А).

Аналіз опитування трудової орієнтації випускників вищих навчальних закладів показав,  що майже дві  третини  випускників за 2-3 місяці до закінчення навчання не знають напевно  свого майбутнього місця роботи. Тому навчальним закладам необхідно  надавати більше практичних знань студентам, бо багатьом випускникам, важко застосувати теорію в практичну діяльність без практичного досвіду.

У 2009-2010 навчальному році проводилось дослідження студентів  на предмет вивчення їх мотиваційних очікувань щодо майбутньої зайнятості. Так, студенти, які займаються за бюджетні кошти, не відчувають себе більш захищеними у майбутньому працевлаштуванні. Переважна більшість студентів (78%) занепокоєна з приводу майбутнього працевлаштування, 2% про це ще не замислювались, а 20% студентів не переймаються своїм працевлаштуванням, проте 8% із них не впевнені, що отримають бажану роботу [10].

Ринок праці України перенасичений юристами, економістами, менеджерами та подібними фахівцями. Тому молодь, яка обрала ці спеціальності, після закінчення навчального закладу, змушена масово перекваліфіковуватись. Сьогодні на ринку праці України потреба є в рекламістах для бізнесу, в маркетологах, торгових  представниках, інженерах-технологах, ветеринарах, викладачах, програмістах-тренерах, працівниках ресторанного бізнесу і сфери харчування, працівниках сфери послуг, фахівцях в галузі страхування [28]. Держкомстат України надає важливу інформацію про потреби підприємств у працівниках за видами економічної діяльності у 2011 році. (Див. Додаток Б)

Також в Україні існує  дефіцит на представників професій, для підготовки яких відсутня спеціальна базова освіта. Не забезпечується належна підготовка і спеціалістів непрестижної малокваліфікованої фізичної праці. Крім того, під кадровим дефіцитом розуміється не лише відсутність кадрів певних спеціальностей, а й при їх наявності, відповідно до фаху, – незабезпеченість якісними практичними навичками та вміннями.

Причинами недостатньої кількості  кваліфікованих кадрів є:

• не достатнє державне фінансування системи підготовки і перепідготовки кваліфікованих кадрів, освіти загалом;
• невисокий рівень оплати праці в економіці країни,  що не стимулює процеси удосконалення фаховості працівників.

 

 В  2007  р. було  прийнято Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.09.2007  № 895   «Про заходи щодо подолання демографічної кризи та розвитку трудоресурсного потенціалу України»  про необхідність розробки концепції розвитку професійно-технічної освіти відповідно до європейських стандартів освіти та потреб ринку праці. Але такий документ до даного часу незатверджений, а отже суттєвих зрушень в найближчій перспективі щодо забезпечення українського ринку праці якісними професійними кадрами очікувати не приходиться.

Ситуація із незайнятістю молоді у 2011 році така : найвищий рівень безробіття серед молоді спостерігається у міського населення. Рис.2.

Рис.2. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2011 році [29]

Також існує зв'язок між  рівнем безробіття і номінальною  заробітною платою. (Див. додаток В)    

 Низький   рівень життя  українців   та  пов’язана  з  цим  еміграція висококваліфікованих спеціалістів за кордон є ще однією причиною недостатності висококваліфікованих кадрів. За даними Держкомстату, протягом останніх п’яти років Україну залишили  234 доктори та  779    кандидатів наук.  25  % молодих людей учасників міжнародних олімпіад уже навчаються за кордоном.  Від’їзд українських мігрантів лише до ЄС має тенденцію до зростання,  а саме:  у  2006 р. відсоток мігрантів на захід із числа вибулих з України становив 21 %,  у 2007  р. – 31,6 %, у 2008  р.   – склав 34,4   %,  у 2009  р.   – нарівні 39,6   %  та за 10  місяців 2010  року був зафіксований у розмірі 48,7 % [29].

Отже, проблема молодіжного безробіття не є новою для України. За останні роки питома вага молоді в загальній кількості безробітних досягла 30%. Ринок праці України перенасичений юристами, економістами, менеджерами , а потреба є в рекламістах, маркетологах, викладачах, програмістах-тренерах, працівниках ресторанного бізнесу і сфери харчування, працівниках сфери послуг, фахівцях в галузі страхування. Тому, при виборі майбутньої професії молоді потрібно зважати на те, в яких саме фахівцях є потреба на ринку праці , щоб по закінченню навчального закладу не опинитися на лаві безробітних. 

 

 

 

4. СВІТОВИЙ ДОСВІД БОРОТЬБИ З БЕЗРОБІТТЯМ

Безробіття ― це проблема не окремих країн, а всього світу  в цілому.

За даними головного статистичного управління об’єднаної Європи – Eurostat, опублікувало останні дані з безробіття :

• У грудні 2011 року роботи в Європі не мали 5 493 000 молодих людей у віці до 25 років. У порівнянні з груднем 2010 року молодіжне безробіття в Європі зросло на 241 тис. чоловік.
• Найбільше шансів знайти роботу у молодих німців. У Німеччині молодіжне безробіття становило в грудні 2011 року 7,8% (загальне безробіття в півтора рази нижче – 5,3%). Трохи вище безробіття серед молодих людей у сусідній Австрії – 8,2% (4,4%, найнижчий показник в ЄС) і в Нідерландах – 8,6% (4,9%).
• Найвище безробіття серед молоді в Іспанії. Без роботи сидять 48,7% молодих іспанців.

На сьогоднішній час у світі існує чотири основні моделі державної політики зайнятості, які спрямовані на попередження безробіття: скандинавська, європейська, американська та японська .

Скандинавська модель державної  політики зайнятості передбачає практично  для всіх працюючих гарантії зайнятості з задовільними умовами оплати праці за допомогою створення робочих місць у державному секторі. Така політика пов'язана з ризиком виникнення інфляційного тиску і виснаження державних фінансових коштів.

У  сучасній  Швеції  держава проводить активну політику  в сфері зайнятості,  спрямовану  на  зниження  безробіття.  Характерною рисою цієї  політики  є попередження  безробіття,  а не  боротьба  з його  наслідками. 

Уряд  Швеції  у   соціальній  політиці  особливу  увагу  приділяє  розробці  заходів,  спрямованих  на  забезпечення  професійної  підготовки  й   перенавчання  осіб,  що  стали    безробітними,  і  створення  нових  робочих  місць, в  основному  в  державному секторі економіки; координує  міграцію населення і  робочої сили шляхом надання субсидій і кредитів на переїзд сімей  із  районів  з  надлишком  робочої сили до районів,  де є  вакантні  місця;  забезпечує  доступ  населення  до  інформації  про  наявні  вакантні місця тощо.  Важливу роль у захисті безробітних відіграє ефективна система  допомоги  по  безробіттю. 

Європейська модель передбачає скорочення числа зайнятих при підвищенні продуктивності праці і зростання доходів працюючих. Така  політика  передбачає  дорогу  систему  допомоги для більшої кількості безробітних. 

Відповідно  до  законодавства  Іспанії  безробітний у перші 180 днів одержує допомогу, що дорівнює 80- 100%  мінімальної  міжгалузевої  заробітної  плати,  у  подальшому  протягом 181-360  днів  розмір  допомоги  скорочується  до 70%  і після 360 днів – до 60%. [ 22, с.21 ]